Рішення

від 02.05.2022 по справі 320/9084/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2022 року м.Київ № 320/9084/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Фекторі" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Фекторі" з позовом до Київської митниці Державної митної служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА 100060/2021/000033/2 від 08.04.2021 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 100060/2021/00776 від 08.04.2021.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією № UA100060/2021/212387 від 05.04.2021, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 МК України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував та дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, про що було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100060/2021/000033/2 від 08.04.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100060/2021/00776 від 08.04.2021. На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки надані при митному оформленні документи в достатній мірі підтверджували правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом.

Ухвалою суду від 02.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що Київську митницю Держмитслужби реорганізовано шляхом приєднання до Державної митної служби, та утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Розглянувши питання заміни відповідача на правонаступника, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Наказів Державної митної служби України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» №460 від 19.10.2020 та «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» №472 від 30.06.2021 Київська митниця як територіальний орган (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України розпочала свою роботу з 01.07.2021, тобто розпочала здійснювати покладені на неї функції і повноваження з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що правонаступником Київської митниці Держмитслужби є Київська митниця Держмитслужби, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А), а отже має певне коло прав та обов`язків останнього.

У зв`язку з цим, суд вважає, що слід замінити відповідача - Київську митницю Держмитслужби на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555, за місцезнаходженням: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т-Фекторі» (ідентифікаційний код 40373808, місцезнаходження: Київська обл., м.Бровари, вул.Янченка Дмитра, 2) 28.03.2016 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2020 між компанією Rooibos limited (продавець) та ТОВ «Т-Фекторі» (покупець) укладено контракт купівлі-продажу товарів №1-TF/12/20 (далі - контракт) (а.с. 70-74).

Відповідно до пункту 1.1. контракту продавець зобов`язується продати продукцію, а покупець купує продукцію (надалі товар) у відповідності із супровідними документами, що додаються до кожної партії товару.

Асортимент товарів за цим контрактом є визначений як ройбуш, чай, кава, спеції, чайні аксесуари (чайники, сервізи, ємності для зберігання тощо).

Пунктом 2.1 контракту визначено, що продавець постачає покупцю товар в кількості згідно супровідних документів, що додаються, таких як сертифікат походження, сертифікат якості, інвойс тощо.

Згідно з п.п. 3.1-3.5 контракту ціни на товар, що постачається, за даним договором, встановлюються в доларах США і узгоджуються в інвойсах або проформа-інвойсах. Ціна встановлюється за 1 кг та/або 1 штуку.

Ціни встановлюються згідно умов та правил торгівлі FOB Cape Town або CIF Odessa відповідно до Інкотермс у редакції 2010 року, що визначається в інвойсі.

Загальна сума контракту складає 9135 дол США.

Згідно з п.4.1 контракту оплата 100% передоплата за кожну партію товару що відвантажується окремим інвойсом або проформою-інвойсом. Всі банківські платежі щодо переказу коштів, включаючи платежі відповідним закордонним банкам-посередникам сплачується покупцем.

За умовами договору продавець надав покупцю наступні оригінали документів: інвойс (3 шт); пакувальний лист із правильною кількістю упаковок, загальною та чистою вагою (3 шт); фітосанітарний сертифікат (1 шт); сертифікат походження (1 шт), сертифікат якості (1 шт); експортна декларація (копія) (а. п.5.1)

Постачання товару відбувається на умовах FOB Cape Town CIF або CIF Odessa відповідно до Інкотермс в редакції 2010 року.

10.12.2020 продавець на виконання пункту 3.1 контракту виставив позивачу до сплати інвойс №ТОВ/01/2021В на загальну суму 9135 доларів США (а.с. 63).

Згідно з платіжним дорученням №1 від 15.01.2021 позивачем сплачену вказану суму на рахунок Rooibos limited (а.с. 66, 68).

05.04.2021 позивач з метою переміщення товару через митний кордон України подав через свого представника ТОВ «ДМ Адванс» до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100060/2021/212387, де було визначено митну вартість товару, що імпортується (а.с. 16).

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації №UA100300/2020/419506 умови поставки є CІF UA Одеса, загальна вартість товару складає 9135 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

-пакувальний лист б/н від 10.12.2020;

-рахунок-фактуру (інвойс) ТОВ/01/2021А від 10.12.2020;

-коносамент SCPN00003850 від 26.02.2021;

-автотранспорту накладну №350 від 01.04.2021;

-сертифікат походження товару СТ-21-148259 від 10.02.2021;

-акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від №UA 100060/2021/276882 від 02.04.2021;

-платіжне доручення №1 від 15.01.2021;

-прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 04.12.2020;

-контакт №1TF/12/20 від 09.12.2020;

-договір про надання послуг митного брокера №Б-0508/16 від 25.08.2016;

-інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держав №6800154 від 02.04.2021;

-перепустку ПР-3492 від 02.04.2021;

-копію митної декларації країни відправлення СТ№ 202102095008290 від 09.02.2021;

Загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала 9135 долари США.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації №UA100060/2021/212387 від 05.04.2021 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ст. 53 МК України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме, прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса вказує на суб`єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого; згідно п.3.3 контракту 1-ТF/12/20 від 09.12.2020 ціни встановлюються згідно умов та правил торгівлі FOB Cape Town або CIF Odessa відповідно до INCOTERMS в редакції 2020 року, що зазначається і інвойсі. В інвойсі ТОВ/01/2021В від 10.12.2020 зазначено СІF та FOB Value (а.с. 45).

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2)виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, зо містять відомості про вартість страхування; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів та інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Процедуру консультації проведено.

08.04.2021 позивачем на вказаний запит надіслано письмові пояснення про те, що в інвойсі ТОВ/01/2021В від 10.12.2020 у графі «CONTRACT CODE» зазначено умови поставки CIF, а не CIF та FOB Value. В інвойсі є графа «FOB Value», яка є частиною форми інвойсу постачальника за контрактом, проте, навпроти такої графи не зазначено жодних відомостей, оскільки згідно з контрактом умовами поставки визначено CIF. Тому, позивач наголосив, що документи не містять розбіжностей. На підтвердження чого позивачем додані копії прайс-листу постачальника від 04.12.2020 та інвойсу ТОВ/01/2021В від 10.12.2020 (а.с. 95-97).

Щодо надання решти документів, позивачем зазначено про те, що митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими та чому з доданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Протилежний підхід позбавляє позивача, як декларанта, фактичної можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Також, позивачем було подано заяву від 08.04.2021 №08-04, у якій зазначалось про те, що консультацію з митним органом отримано протягом 10 днів, додаткових документів позивачем не буде надаватися, а тому просив прийняти рішення щодо визначення митної вартості товарів (а.с.98).

Крім того, на замовлення ТОВ «Т-Фекторі» №0-25 від 08.04.2021 Вінницькою торгово-промисловою палатою було проведено оцінку чаю ройбуш, що ввозиться на митну територію України.

Згідно з висновком Вінницької торгово-промислової палати від 08.04.2021 вартість чаю травяного (ройбуш), що ввозиться на митну територію України ТОВ «Т-Фекторі» на умовах поставки СІF Одеса становить 9135 дол США (а.с. 21-31).

Проте, відповідачем відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА100060/2021/000033/2 від 08.04.2021 (а.с. 81, 79-80).

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, відповідач у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: До митного оформлення не надані у повному обсязі документи, які зазначені у ч.2 ст. 52 МК України, а саме: умовами поставки оцінюваного товару є CIF Одеса. Відповідно до положень Інкотермс за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, однак до митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що місять відомості про вартість страхування. Також, прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса вказує на суб`єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій по суті прайс-листа як такого отже, прийняті до уваги, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Тому у зв`язку з наявними розбіжностями декларанту запропоновано, згідно п.3 ст. 53 Кодексу, протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2)виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів та інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Листом від 08.04.2021 №08-04 декларант повідомив, що процедуру консультації проведено та надав усі наявні додаткові документи, більше надати документи не представляється можливим. Таким чином, причинами через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: - неподання декларантом всіх запрошених документів; - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Разом з тим, митним органом проведеного порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті УІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості.

Також, відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100600/2021/00776 від 08.04.2021.

В обґрунтування прийнятої картки відмови відповідач зазначає, що у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено на підставі ст.54 МК України, ПКМУ №450 від 21.05.2012, рішення від 08.04.2021 № UА 100060/2021/000033/2 від 08.04.2021 коригування вартості товару №1 (а.с. 79-80).

Не погоджуючись із вказаними рішенням Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі МК України), Податкового кодексу України (далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Суд звертає увагу на те, що дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною шостою вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд звертає увагу на те, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд зазначає, що частина 2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Проте, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Висновки відповідача, що відповідно ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості декларант разом з митною декларацією зобов`язаний надати страхові документи, суд вважає помилковими виходячи з наступного.

Як вбачається, з п.3.3. контракту №1-TF/12/20 від 09.12.2020 ціни встановлюються згідно з умовами та правилами торгівлі FOB Cape Town або CIF Odessa відповідно до Інкотермс 2010 (надалі Правила Інкотермс 2010), що зазначаються в інвойсі.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Однак за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

В інвойсі ТОВ/01/2021В від 10.12.2020, який був поданий відповідачу, у графі «CONTRACT CODE» зазначено умови поставки CIF. Водночас, в інвойсі є графа «FOB Value», як зазначає відповідач, однак дана графа є лише частиною форми інвойсу постачальника за контрактом та напроти неї не зазначено жодних відомостей, оскільки згідно з контрактом умовами поставки визначено СІF.

Відтак, умовами поставки за контрактом є базис поставки CIF, відповідно до якого саме постачальник поніс витрати на страхування товару і ці витрати включені до наданої постачальником ціни. За таким умов, у цій справі, вимоги щодо надання доказів розміру витрат на страхування (з урахуванням наданих документів) є необов`язковими.

Отже, указані обставини не є підставою для коригування митної вартості товару.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22 липня 2021 року у справі №540/1918/20.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості, якщо буде встановлено, що надані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Висновки відповідача, що позивач згідно із статтею 49 Митного кодексу України був зобов`язаний надати банківські платіжні документи, також є необґрунтованими, оскільки названа стаття таких вимог не містить.

Суд наголошує, що за змістом частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларантом в якості документів, які підтверджують митну вартість товарів, подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - виключно у тому разі, якщо на час декларування рахунок за товари сплачений. Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару подаються декларантом за наявності.

Відносно спірного випадку жодна норма Митного кодексу України не вимагає від декларанта оплачувати рахунок за товари до подачі декларації.

За таких обставин доводи відповідача стосовно розбіжностей у вартості товару, які полягають у відсутності банківських платіжних документів, суд не бере до уваги.

Посилання відповідача статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі також є помилковими.

Відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу.

Неправомірність та безпідставність посилань митного органу на статтю VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі підтверджується також правовими висновками Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі №814/2659/16, від 27 листопада 2018 року у справі №826/27860/15, від 24 січня 2019 року у справі №804/3893/17, від 22 липня 2021 року у справі №540/1918/20.

Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом усіх необхідних документів, а саме: копій митної декларації країни відправлення, каталогів виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, то суд вважає їх безпідставними, так як такі документи згідно з ч.2 ст.53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 810/5295/15, від 06 лютого 2020 року у справі № 540/2219/18.

Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товару, оскільки надані позивачем до митного органу вище перелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Разом із тим підставою для коригування відповідачем митної вартості товару слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товарів і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Окрім цього, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 804/6243/14.

Також, Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UА100060/2021/000033/2 від 08.04.2021 та Картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100060/2021/00776 від 08.04.2021 прийнято відповідачем без дотримання вимог, встановлених ч.3 ст. 2 КАС України, а саме необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у загальній сумі 6100,60 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА 100060/2021/000033/2 від 08.04.2021 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 100060/2021/00776 від 08.04.2021.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Фекторі» (ідентифікаційний код 40373808, Київська область, м.Бровари, вул.Янченка Дмитра, 2) судовий збір у сумі 6100 (шість тисяч сто) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Державної митної служби (ідентифікаційний код 43997555, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.