Постанова

від 09.10.2007 по справі 21/14-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/14-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2007                                                                                   Справа № 21/14-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)    

судді: Джихур О.В., Прудніков В.В.,

секретар судового засідання: Корх Д.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Біленко Р.А., довіреність №б/н, від 07.05.2007 року;

представник відповідача,в судове засідання не з”явився,про час та місце розгляду справи попереджений належним чином,

розглянувши матеріали апеляційної скарги українсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Луксор”, м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  17.07.07р.   

у справі № 21/14-07

за позовом українсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Луксор”, м. Дніпропетровськ

до  приватного підприємства “Промтехпостач”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про  стягнення 104 539 грн. 81 коп.

В С Т А Н О В И В:

          До господарського суду Дніпропетровської області звернулось українсько-білоруське товариство з обмеженою відповідальністю фірми “Луксор”,                                 м. Дніпропетровськ з позовною заявою  до приватного підприємства “Промтехпостач”,    м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, про стягнення 104 539 грн. 81 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання в повному обсязі по перерахуванню грошей за реалізований товар.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.07р. у справі № 21/14-07 (суддя-доповідач  Алмазова І.В.) у позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено належними доказами того, що відповідач порушив договір щодо реалізації спірного товару, а також не перерахував кошти за реалізований товар.

Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007 р. Вказує, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини по справі, також порушено вимоги норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду   представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню, з наступних підстав.

05.11.1999р. між позивачем та відповідачем був укладений договір доручення №5 , згідно якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався здійснити від імені та за рахунок позивача реалізацію належних позивачу товарів, найменування й кількість яких зазначаються в відповідних накладних.

Згідно п.6.1 вищезазначеного договору відповідач брав на себе зобов'язання перерахувати на поточний рахунок позивача гроші за реалізований товар на протязі п'яти календарних днів з моменту його реалізації. Право власності на товар, що підлягає реалізації, переходить від “довірителя” (позивача) до “повіреного” (відповідача) з моменту передачі “повіреним” товару покупцю (п.5). Сторонами узгоджено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов цього договору (п.10.1).

На виконання даного договору позивач передав відповідачеві килимові вироби на загальну суму 440 698грн. 94коп., що підтверджується накладними (а.с. 9; 11; 13-14; 16-18; 20-24; 26-28; 30-31;33-34; 36-38; 40-43; 44-49; 51-56; 58-61; 63-65), факт отримання товарів за якими засвідчений довіреностями відповідача (а.с. 10; 12; 15; 19; 25; 29; 32; 35; 39; 43; 50; 57; 62; 66).

Як зазначає позивач, станом на 09.06.2006р. відповідачем було реалізовано товар на загальну суму 336 490грн. 07коп.Розрахунок проведено частково : грошові кошти у сумі  231 950грн. 26коп. сплачені позивачу  та здійснено повернення товарів на суму 104 208грн. 87коп. і на час звернення позивача до суду сума несплати  склала 104 539грн. 81коп.

           Згідно ст.1000 Цивільного кодексу України за договором   доручення   одна   сторона   (повірений) зобов'язується вчинити від імені  та  за  рахунок  другої  сторони (довірителя)  певні  юридичні дії.  Правочин, вчинений повіреним створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

                 Відповідно до ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії  відповідно  до  змісту даного  йому  доручення.  Повірений  може  відступити  від  змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.  

           У відповідності до ст.525,526 ЦК України   одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          За умовами договору, право власності на товар виникає у “повіреного” з моменту передання товару безпосередньо “покупцю”, а строк оплати “довірителю” встановлений моментом фактичної реалізації товару.

           Відповідно до ст.33 ГПК України кожна зі сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Доказів ,що встановлюють момент реалізації товару, позивач не надав, тому не довів момент настання строку для розрахунку..

         Акт звірення взаєморозрахунків, датований 09.06.2006р.та наданий позивачем при розгляді справи в апеляційному порядку, не може прийматись в якості належного доказу по справі, так як: по-перше не був наданий суду першої інстанції і  позивач не надав доказів в обґрунтування того, що цей документ не було подано з причин, що не залежали від нього; а по-друге - не містить даних про момент фактичної реалізації товару, що за умовами договору  є обов'язковою умовою для розрахунку.

        За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог і підстави для скасування або зміни рішення суду відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд,

                                 П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу українсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Луксор”, м. Дніпропетровськ-залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  17.07.07р.   

у справі № 21/14-07- залишити без змін.

Головуючий                                                                                           І.М. Герасименко

Судді                                                                                                         О.В.Джихур

                                                                                                                  В.В. Прудніков