Рішення

від 03.05.2022 по справі 420/27589/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27589/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 30.11.2021 року №3486-VIIІ «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області;

зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області, яка діє від імені Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області;

стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області судові витрати, в тому числі сплачений судовий збір та витрати на професійну правову допомогу;

зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області подати звіт про виконання рішення суду по даній справі у строки встановлені судом в порядку ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він 18.02.2021 року звернувся до відповідача із клопотанням щодо надання дозволу на відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. Не отримавши відповіді щодо надання дозволу або відмови в його наданні, позивач замовила розроблення проекту землеустрою без надання такого дозволу. Після виготовлення проекту позивач звернулася до відповідача із заявою про його затвердження, однак у грудні 2021 року позивач особисто у приміщенні Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області одержала рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 30.11.2021 року №3486-VIII Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в частині якого було вирішено відмовити ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з невідповідністю генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а саме, п. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної документації передбачає, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається лише за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою частиною якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель; детальний план території) та відсутністю надання дозволу на виготовлення вищезазначеного проекту землеустрою.

Позивач вважає зазначене рішення неправомірним та таким, що порушує його права. Також позивач вважає, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти рішення про затвердження, оскільки повноваження державних органів не є дискреційними, коли лише є один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою від 04.01.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія ухвали суду від 04.01.2022 року та адміністративний позов з додатками отримані відповідачем 20.02.2022 року через підсистему «Електронний суд» шляхом доставлення до електронного кабінету.

У встановлений в ухвалі від 04.01.2022 року строк відповідач відзив на адміністративний позов та витребувані документи не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 18.02.2021 року ОСОБА_1 подано до Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області клопотання, у якому відповідно до вимог ст.ст.3, 8, 14, 68 Конституції України, ст.ст.79-1 ч.5, 84 ч.1, 118, 121, 122 ч.1 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України Про землеустрій позивач просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122987400:07:001:0002, 5122987400:07:001:0003, 5122987400:01:001:0593 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу.

28.04.2021 року листом Куяльницька сільська рада, яка діє від імені Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади, повідомила позивачу, що на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою від 20.04.2021 року дійшла висновку не виносити на розгляд пленарного засідання клопотання ОСОБА_1 від 18.02.2021 року.

У даному випадку, відмова не була дана Куяльницькою сільською радою шляхом видачі відповідного рішення.

Враховуючи правові позиції Верховного Суду у справах від 22.10.2020 року за №452/2587/18, від 14.03.2018 у справі №804/3703/16 та №420/5288/18, позивач скористався правом замовлення проекту землеустрою без надання згоди (відповідно до абз. 3 п. 7 Ст. 118 Земельного кодексу України), позивач повідомив Куяльницьку сільську об`єднану територіальну громаду Подільського району Одеської області про те, що ним замовлено розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області.

Дане повідомлення направлялось відповідачу 17.04.2021 року електронною поштою та 16.04.2021 року з описом вкладення.

11.08.2021 року ОСОБА_1 було подано до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області клопотання (вх.№М-2835 від 12.08.2021), у якому відповідно до вимог ст.ст.3, 8, 14, 68 Конституції України, ст.ст.79-1 ч.5, 118, 121, 122 ч.1 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України Про землеустрій позивач просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області.

До даного клопотання додавались:

прошитий та пронумерований проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на 54х аркушах;

витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, що має кадастровий номер 5122987400:07:001:0005 на трьох листах.

У грудні 2021 року позивач особисто у приміщенні Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області одержав рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 30.11.2021 року №3486-VIII Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до якого відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з невідповідністю генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а саме, п. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної документації передбачає передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається лише за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою частиною якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель; детальний план території) та відсутністю надання дозволу на виготовлення вищеозначеного проекту землеустрою.

Не погодившись рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до частин 1, 5 статті 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Тобто, обов`язку органу місцевого самоврядування зі здійснення розгляду заяви (клопотання) заінтересованої особи з приводу затвердження проекту землеустрою і передачі у власність земельної ділянки комунальної власності, встановленому нормою статті 122 ЗК України, кореспондує обов`язок скликання не рідше ніж один раз на місяць сесії сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної чи обласної ради з питань відведення земельних ділянок, встановлений нормою частини 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема ЗК України та Законом України Про землеустрій.

Частинами першою та третьою статті 22 ЗК України (тут і далі в редакції до внесення змін Законом № 1423-IX від 28.04.2021, які набрали чинності з 27.05.2021) передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом в частини третьої статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як передбачено пунктом б частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За правилами частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частиною восьмою статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною четвертою статті 186-1 ЗК України передбачено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п`ята статті 186-1 ЗК України).

Згідно з частинами шостою, восьмою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (далі - Порядок №1051), державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

За приписами частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм ЗК України вбачається, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку, визначеному статтею 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі № 820/4852/17, та враховуються при вирішенні цієї справи.

Відповідно до абз. 3 п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України в редакції Законів №509-VI від 16.09.2008, № 1702-VI від 05.11.2009; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3123-VI від 03.03.2011, № 5245-VI від 06.09.2012, № 5394-VI від 02.10.2012, № 366-VII від 02.07.2013, що діяв до 28.04.2021 року встановлено: "У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки".

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з клопотанням, у якому відповідно до вимог ст.ст.3, 8, 14, 68 Конституції України, ст.ст.79-1 ч.5, 84 ч.1, 118, 121, 122 ч.1 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України Про землеустрій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2 га, що виділена на викопіюванні та знаходиться в районі поруч з земельними ділянками з кадастровими номерами: 5122987400:07:001:0002, 5122987400:07:001:0003, 5122987400:01:001:0593 (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу, проте у місячний строк не отримав передбаченого законом рішення.

Враховуючи правові позиції Верховного Суду у справах від 22.10.2020 року за №452/2587/18, вiд 14.03.2018 у справі №804/3703/16 та №420/5288/18, позивач правомірно скористався правом замовлення проекту землеустрою без надання згоди (відповідно до абз. 3 п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України), позивач повідомив Куяльницьку сiльську об`єднану територіальну громаду Подільського району Одеської області про те, що позивачем замовлено розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області.

Стосовно підстави відмови невідповідність генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а саме, п. 3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної документації передбачає передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається лише за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою частиною якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель; детальний план території), суд зазначає, що, дана норма є застосовною у випадку передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб. При тому спірні правовідносини виникли з приводу передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Як зазначалося вище, Законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру від 01.07.2021 року №НВ-5918501672021, проект землеустрою щодо земельної ділянки кадастровий номер 5122987400:07:001:0005, розроблений ФОП ОСОБА_3 , перевірено відповідність документів вимогам законодавства та сформовано земельну ділянку 01.07.2021 року Відділом у Роменському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Оскільки позивачем подано погоджений проект землеустрою, причини відмови у затвердженні проекту не відповідають вимогам Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, яка діє від імені Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області від 30.11.2021 року №3486-VIII Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, яка діє від імені Куяльницької сільської об`єднаної територіальної громади Подільського району Одеської області на найближчому пленарному засіданні сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даній справі, повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості оскаржуваного рішення, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача на найближчому пленарному засіданні сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності на території села Кирилівка Ставківської сільської ради (що входить до Куяльницької сільської ОТГ) Подільського району Одеської області, є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню у заявлений позивачем спосіб.

Таким чином, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав та інтересів позивача у спірних публічно-правових відносинах від порушень з боку відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача, вхід. № М-2835 від 12.08.2021 року, та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.

З вищенаведеного вбачається, що часткове задоволення позовних вимог позивача полягає у захисті прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах в іншій ніж заявлено позивачем спосіб.

Обраний судом спосіб задоволення похідної вимоги позивача зобов`язального характеру та захисту прав позивача відповідає змісту, зокрема, постанови Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі № 823/59/17.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23000 грн. позивач надав договір про надання професійної правничої допомоги від 29.01.2021 року, опис юридичних послуг; Акт прийому-передачі юридичних послуг від 29.12.2021.

Згідно акту прийому-передачі юридичних послуг, адвокат надав, а замовник прийняв наступні послуги:

- Зустріч та усна консультація з клієнтом (1 година) 1000,00 грн.;

- Складання та підготовка клопотання (від 18.02.2021р, та 11.08.2021р.) запитів до Куяльницької сільської обєднаної територіальної громади (від 18.02.2021р. та 22.03.2021р.) (4 години) 4500,00 грн.;

- Написання, підготовка, відправка сторонам та до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобовязання вчинити певні дії (6 годин) 15000,00 грн.;

- Написання клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного провадження (1 година) 1500грн.

Всього надано послуг в сумі 23000,00 грн.

Доказом сплати позивачем коштів за отриману правничу допомогу є прибутковий касовий ордер на суму 23000 грн..

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи, те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а також те, що надання консультацій щодо прийнятих відповідачем рішень та подальших дій не стосується розгляду справи та не містить жодної доказової бази, а написання заяви та надіслання копій заяв та документів сторонам та до суду не відповідають критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 2481,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Тому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2481,00 грн. Також позивачем понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 908 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Часткове задоволення позову не впливає на розподіл судових витрат, оскільки друга вимога позивача є похідною від основної вимоги про протиправність рішення відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 293 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області від 30.11.2021 року №3486-VIIІ «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», в частині відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.

Зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , вхід. № М-2835 від 12.08.2021 року, та прийняти рішення, передбачене частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379835, адреса: 66350, Одеська область, Подільський р-н, с. Куяльник, вул. Куяльницька, 29-А).

Суддя П.П. Марин