Рішення

від 03.05.2022 по справі 173/358/22

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/358/22

Провадження №2/173/379/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.

при секретареві Рудовій Л.В.

розглянувшиувідкритому судовомузасіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

14.02.2022 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди до відповідача Верхньодніпровського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України.

16.02.2022 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позовна заява залишена без руху, в зв`язку з виявленими недоліками.

21.02.2022 року позивачем усунені виявлені судом недоліки.

22.02.2022 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників розгляду справи на 04.05.2022 року.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до вимог за поданою позовною заявою позивач просить: поновити строк на звернення до суду щодо стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 13274.62 грн.

Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 44941.65 грн.

Стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з порушенням строку їх виплати в сумі 15 302 грн. 59 коп.

Стягнути з відповідача на його користь 10000.00 грн., на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 01 січня 2017 року він прийнятий на роботу по договору як викладач Верхньодніпровського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України.

31.01.2020 року він звільнений з роботи за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.

Довгий час адміністрацією підприємства заробітна плата йому не сплачувалась. На його неодноразові прохання стосовно виплати йому заборгованості із заробітної плати керівництво підприємства відповідало йому обіцянками.

Він неодноразово звертався до керівництва підприємства стосовно видачі йому довідки про розмір заборгованості із заробітної плати та здійснення з ним розрахунку, але керівник підприємства не хотів його чути та уникав зустрічей, на телефонні дзвінки не відповідав. Але все ж майже через два роки після звільнення, а саме 20.12.2021 року надав йому довідку про заборгованість по заробітній платі.

Станом на 31.01.2020 року його заборгованість по заробітній платі складає 13274 грн. 62 коп., що й стало підставою подання ним даної позовної заяви.

Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадженні без виклику учасників розгляду справи.

Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні 01.01.2017 року позивач був прийнятий на роботу в Верхньодніпровський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України на посаду викладача .

За час роботи позивача у Верхньодніпровському районному спортивно-технічному клубі Товариства сприяння обороні України виникла заборгованість із виплати заробітної плати позивачеві, яка згідно наданої довідки складає 13 274 грн. 62 коп.

31.01.2020 року позивач звільнений з роботи з Верхньодніпровського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України за ст. 38 КЗпП України згідно наказу, але розрахунок з виплати заробітної плати з ним не проведений.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КзПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненним працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 3, 6 ст, 43 Конституції України - Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом

Судом встановлено, що за період роботи позивача у Верхньодніпровському районному спортивно-технічному клубі Товариства сприяння оборони України виникла заборгованість із заробітної плати, яка на час звільнення позивача, станом на 31.01.2020 року, останньому не виплачена в повному обсязі. Загальна сума заборгованості із заробітної плати на час звільнення склала 13 274 грн. 62 коп.

Відповідачем доказів про виплату позивачеві заборгованості із заробітної плати не надано.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати в сумі 13 274 грн. 62 коп., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги про виплату позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку компенсації втрати частини доходу та моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст. 117 КЗпП України - В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» -

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей

день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України - Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з наданих суду доказів позивач був звільнений з роботи 31.01.2020 року. В день звільнення розрахунок із заробітної плати з позивачем проведений не був. Таким чином позивач дізнався про порушення свого права 31.01.2020 року. Проте в тримісячний термін з позовом до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та іншими вимогами не звернувся. Таким чином позивач пропустив строк звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною вимогою не надав.

Доводи позивача, що довідка про заборгованість із виплати заробітної плати позивачеві була видана лише у грудня місці 2021 року, не є підставою поновлення строку звернення до суду із даними вимогами. Оскільки строк звернення до суду, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України відраховується не з дня видачі такої довідки, а з дня коли особа дізналась про порушення свого права, яким є 31.01.2020 року, і позивачеві було відомо в день звільнення про порушення свого права щодо не проведення з ним розрахунку. В свою чергу відсутність довідки про розмір заборгованості із заробітної плати не перешкоджало позивачеві звернутись з даними вимогою до суду.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати і моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України - суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості із заробітної плати за один місяць.

Оскільки судом ухвалене рішення про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати, відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 992.40 грн., яку б позивач мав би сплатити при поданні позовної заяви, якби не був звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 992.40 грн., за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати і моральної шкоди покладаються на позивача, ОСОБА_1 , оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги запозовом ОСОБА_1 доВерхньодніпровського районного спортивно-технічногоклубу Товариства сприяння обороні Українипро стягненнягрошових коштів,невиплачених призвільненні задовольнити частково .

Стягнутиз Верхньодніпровського районного спортивно-технічногоклубу Товариства сприяння оборони України (код ЄДРПОУ 02726250, юридична адреса: вул. Дніпровська, 76 м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, 51600) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість із заробітної плати в сумі 13 274 ( тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 62 коп.

Рішення в частині сплати заробітної плати в сумі за один місяць допустити до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Верхньодніпровського районного спортивно-технічногоклубу Товариства сприяння обороні України (кодЄДРПОУ 02726250,юридична адреса: вул.Дніпровська,76 м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області,51600) судовий збір на користь держави в сумі 992.00 (дев`ятсот дев`яносто дві грн. ) грн. 40 коп.

Понесені позивачем судові витратипо сплатісудового збору всумі 992грн., 40 коп., покласти на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 04.05.2022 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 05.05.2022 року

Дата набрання законної сили: 04.06.2022 року