Рішення

від 03.05.2022 по справі 497/502/22

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.05.2022

Справа № 497/502/22

Провадження № 2/497/314/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2022 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

розглянувши у загальному позовному провадженні, у відкритому підготовчому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городненської сільськоїради Болградськогорайону Одеськоїобласті про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2022 року представник позивача ОСОБА_2 , яка здійснює свої повноваження на підставі довіреності, виданої 11.02.2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І., зареєстрованої в реєстрі за № 449 (а.с.18), звернулася в інтересах ОСОБА_1 до суду з позовом до Городненської сільськоїради Болградськогорайону Одеськоїобластіта просить визнати за ним як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,29 га, кадастровий номер 5121483000:01:001:1121, та площею 0,88 га, кадастровий номер 5121483000:01:002:0978, які розташовані на території Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області, та належали померлому ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 367489, виданого на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації від 08.06.2005 року №377, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010651800663, від 01 березня 2006 року.

Позов мотивує тим, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина,в томучислі надві вищезазначеніземельні ділянки. ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітомта прийняв спадщину у встановленому законом порядку, але при зверненні до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, йому було відмовлено, через неточності у заповіті, а саме в заповіті вказано, що померлий робить розпорядження на належний йому державний акт, а ні на належні йому земельні ділянки. При складанні заповіту невірно було вказано майно, яке заповідається, з тексту заповіту зрозуміло, що спадкодавець заповідає саме позивачу земельні ділянки, які вказані в державному акті, але встановити це можливо саме в суді, а нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки, так як державний акт не є об`єктом спадкування, тому вона звертається до суду з цім позовом.

Представник позивача ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, представник позивача в позовній заяві просить розглянути справу у відсутності позивача.

Представник відповідача староста с.Дмитрівка об`єднаної Городненської сільської громади Болградського району Одеської області Кюлафли П.А. до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26.08.2011 року, виданого виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Так, ОСОБА_3 на праві власності належать дві земельні ділянки площею 0,29 га, кадастровий номер 5121483000:01:001:1121 та площею 0,88 га, кадастровий номер 5121483000:01:002:0978, розташовані на території колишньої Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 367489, виданого 01 березня 2006 року Болградською районною державною адміністрацією, про що в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі зроблено запис № 010651800663 (а.с.12), тобто державний акт є документом, що підтверджує право власності померлого ОСОБА_3 на дві земельні ділянки.

При житті ОСОБА_3 склав заповіт від 06.05.2010 року, посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області Начевою Н.К., зареєстрований в реєстрі за №54, відповідно до якого зробив таке розпорядження: державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 367489, площею 1,17 га, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010651800663 заповів ОСОБА_1 , позивачу по справі. Заповіт не змінено та не скасовано (а.с.11).

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218 та 1219 ЦК України визначено що входить до складу спадщини, а саме входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; та які права та обов`язки особи не входять до складу спадщини, а саме, те що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Так, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України. Тлумачення заповіту з`ясування змісту заповіту як дійсного одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 1256 ЦК суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких правових умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту.

Враховуючи, що підставою судового тлумачення заповіту є неточності, така справа має розглядатися виключно в порядку позовного провадження.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України позивач, як особа визначена у заповіті, має право на спадкове майно.

Стаття 317 ЦК України визначає, що право розпорядження майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Згідно зі ст. 213 ЦК України визначено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з аналізу положень норм ст.ст. 213, 1256 ЦК України, тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв`язку з чим необхідно уточнити його зміст.

Таким чином, при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у сам зміст заповіту, враховуючи також те, що заповіт це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав і обов`язків на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Судом ураховується, що за змістом ст. 78 ЗК України зміст права власності на землю складає право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції, що діяла на час посвідчення заповіту) право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами. Земельні ділянки належать заповідачу на підставі державного акту серії ЯА №367489, виданого 01.03.2006 року Болградською районною державною адміністрацією, вчинення заповіту заповідачем на користь позивача підтверджує його волю щодо спадкування саме цього майна позивачем, оскільки внаслідок застосування механізму тлумачення заповіту з`ясовано дійсну волю заповідача, відповідне заповідальне розпорядження виконанню підлягає, і спадкування відповідного майна повинно здійснюватися відповідно по заповіту.

Позивач посправі ОСОБА_1 прийняв спадщину фактом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до ст. 1268 ч.3 ЦК України, що підтверджується довідкою старости с.Дмитрівка Городненської сільської ради Болградського району Кюлафли П.А. № 66 від 10.02.2022 року (а.с.10).

Інші спадкоємці ОСОБА_3 : його дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 , прийняли спадщину неохоплену заповітом та вже отримали відповідне свідоцтво на право на спадщину за законом, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 66/2019 року, заведеною приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І 12.04.2019 року.

Постановою приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. від 02.03.2022 року за № 191/02.31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті дідуся на земельні ділянки, у зв`язку з неможливістю встановити на яке саме майно необхідно видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. (а.с.15).

Так, відповідно до пп.14.1.105 п.14.1 ст.14 розділу І податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV поняття «майно» вживається у значенні, наведеному в Цивільному Кодексі України рухомими речами (майно) є речі (майно), які можно вільно переміщувати у просторі, але державний акт не є рухомим майно, а є документом, який посвідчує право власності на земельні ділянки.

На підставі вище встановленого суд вважає за можливим визнати право власності за позивачем на вищезазначені земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті дідуся.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,81,82,263-265 ЦПК України, ст.ст. 1222,1233,1268 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Городненської сільськоїради Болградськогорайону Одеськоїобласті провизнання прававласності наземельні ділянкив порядкуспадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на земельні ділянки:

- площею 0,29 га, кадастровий номер 5121483000:01:001:1121;

- площею 0,88 га, кадастровий номер 5121483000:01:002:0978,

розташовані на території колишньої Дмитрівської (Городненської) сільської ради Болградського району Одеської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №367489, виданий 01.03.2006 року, на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації № 377 від 08.06.2005 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010651800663).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца