Рішення

від 04.05.2022 по справі 364/135/22

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/135/22

Провадження № 2/364/106/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2022 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Моргун Г. Л.,

за участі секретаря судового засідання Кулинич Г.І.,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_1 ,засоби зв`язку: НОМЕР_2 )

до Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області (код ЄДРПОУ 25293990, адреса: вул. Коцюбинського, 48 А, смт Володарка, Білоцерківського району, Київської області, 09301, засоби зв`язку: № тел. 0456952250);

відділу освіти Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області (код ЄДРПОУ 43956533, адреса: вул. Шкільна, 10, смт Володарка, Білоцерківського району, Київської області, 09301, засоби зв`язку: не зазначено)

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначає, що 01.11.2021 року він був зарахований на посаду робітника з комплексного обслуговування і ремонту будівлі до Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області. 28.02.2022 року його було звільнено з названої посади наказом № 1-к на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Позивач не згідний з таким звільненням, вказуючи на його незаконність. У зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду та посилаючись на обставини звільнення викладені у позовній заяві та на ст. ст. 43, 56 Конституції України, ст. ст. 5, 232, 233, 235 КЗпП України, ст. ст. 4, 175-177 ЦПК України, просить суд:

-скасувати наказ № 1-к Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 28.02.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади робітника з комплексного обслуговування і ремонту будівель Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області з 28.02.2022 року за п.3 ст.40 КЗпП України»;

-поновити його, - ОСОБА_1 на посаді робітника з комплексного обслуговування і ремонту будівель Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області;

-стягнути з Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2400,00 гривень;

-стягнути з Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області моральну (немайнову) шкоду в розмірі 6500,00 гривень;

-стягнути з Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області судові витрати , які складаються з судового збору у розмірі 2481,00 гривень.

Ухвалою суду від 06.04.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 05.05.2022 року.

Ухвалою судупро відкриттяпровадження витребуваноу відповідачів: від Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області: книгу наказів по особистому складу за 2021-2022 роки; накази про прийняття та звільнення ОСОБА_1 ; від відділу освіти Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області: довідку про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за грудень 2021 року та січень 2022 року, копію статуту Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області (завірену належним чином).

Станом на 05.05.2022 року ухвала суду виконана, до суду надійшли витребувані документи.

Позивач та представник позивача, відповідачі належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін засобами поштового зв`язку .

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача, за відсутності відзиву відповідача на позовну заяву, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 наказом№ 25від 29.10.2021року булоприйнято на посаду робітника з комплексного обслуговування і ремонту до Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області (а.с. 34).

28.02.2022 року наказом № 1-к позивача було звільнено з посади робітника з комплексного обслуговування і ремонту до Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області з 28.02.2022 року відповідно до ст. 40 п. 3 КЗпП України ( а.с. 33).

Позивач звертаючись до суду з позовом вказав, що його звільнили незаконно, з порушенням вимог КЗпП України, щоє підставою для поновленні його на роботі, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. ОСОБА_1 зазначив, що його звільнено 28.02.2022 року, при цьому йому не було надано наказ про звільнення для ознайомлення. Зазначений наказ йому не вручено та не надіслано на його адресу. Запис в трудовій свідчить, що його звільнили на підставі пункту 3 ст. 40 КЗпП України при цьому причини такого звільнення (конкретні) в наказі не зазначено.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в країні було введено воєнний стан. ОСОБА_1 як військовозобов`язаного, було викликано повісткою до 4 відділу Білоцерківського РТ ЦК СП ( військовий комісаріат) на 25.02.2022 року. На ствердження зазначених обставин позивач надав військовий квиток, мобілізаційне розпорядження, повістку на відправку ( а.с. 15,16,17). Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлена третя група інвалідності ( а.с.14). До війська його не було призвано за станом здоров`я, про що зазначено у військовому квитку ( а.с. 15).

Із досліджених судом письмових доказів встановлено, що відповідач Володарський центртворчості дітейта юнацтваВолодарської селищноїради Білоцерківськогорайону Київськоїобласті незазначив причинита підставизвільнення позивача ОСОБА_1 . З аналізу записів трудової книжки позивача та наданої на вимогу суду книги наказів з кадрових питань не встановлено будь-яких відомостей, які б свідчили про систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Окрім того відсутні будь-які відомості, що до нього за місцем роботи раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Першочергово слід зазначити, що відповідно до ст. 43 Конституції України, одним із найважливіших соціальних прав є право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а отже, питання захисту трудових прав посідає важливе місце в системі захисту прав і свобод людини і громадянина.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За нормами п. 3 ст. 40 КЗпП України зазначено, що трудовий договір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір дозакінчення строкуйого чинностіможуть бутирозірвані власникомабо уповноваженимним органомлише увипадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до п. 19Постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням, при розгляді справ про поновлення на роботі судам

необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на

нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за

порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав визнання звільнення позивача з роботи, що оформлено Наказом № 1-к від 28.02.2022 року незаконним та встановив наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі на раніше займаній посаді.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивача було звільнено з грубими порушеннями норм трудового законодавства.

Відповідно дост. 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зі змісту наказу № 1-к від 28.02.2022 року про звільнення ОСОБА_1 не вбачається можливим встановити причини такого звільнення з роботи, оскільки всупереч існуючим вимогам у наказі вони не зазначені.

Також, слід звернути увагу, що такими, що систематично порушують трудову дисципліну визнаються працівники, які мають дисциплінарне стягнення або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Крім того, звільнення за п.3ст. 40 КЗпПдопускається тільки за наявності вини працівника, тобто за систематичне невиконання трудових обов`язків «без поважних причин».

Таким чином, з огляду на допущені адміністрацією Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області, код ЄДРПОУ 25293990 порушення при звільненні ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді за ч. 2ст. 235 КЗпП України, яка зазначає, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір та на його користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по час винесення рішення про поновлення на роботі і завдана йому моральна шкода.

Поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, яким визнано таке звільнення незаконним, а не з дати винесення судом відповідного рішення (лист Мінпраці від 07.08.2007 р. № 205/06/187-07).

Рішення суду про поновлення працівника на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу та внесення відповідного запису до трудової книжки працівника (частина друга статті 65Закону України «Про виконавче провадження», абзац перший пункту 34постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Наказ про поновлення працівника на роботі повинен містити пункти про:

-скасування наказу про звільнення;

-поновлення працівника на посаді, яку він займав до звільнення;

-виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому слід мати на увазі, що суд, як і будь-який інший орган по розгляду трудових спорів, не має адміністративних повноважень, тому він не може скасовувати накази, змінювати підстави розірвання трудового договору. Якщо звільнення з роботи проведено з порушенням закону, суд, не скасовуючи наказу і не змінюючи підстав припинення трудового договору, зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Моментом, з якого незаконно звільненого працівника слід вважати поновленим на роботі, є день видання наказу про звільнення, а не день винесення судом рішення. Це означає, що весь час вимушеного прогулу зараховується до трудового стажу і за весь цей час на користь працівника стягується заробітна плата.

Середньоденна заробітна плата позивача визначається на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100за два повні останні місяці роботи позивача.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 5 п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в рішенні.

Позивач просить суд зобов`язати відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, та зазначає конкретну суму 2400,00 гривень, але не наводить розрахунків , тому суд вважає за можливе, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права захистити порушене право позивача, шляхом зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по дату ухвалення рішення.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 № 166 від 04.02.2022 року наданої на вимогу суду його заробітна плата з грудня 2021 року по січень 2022 року складає 6500 гривень. Таким чином, з огляду на розмір заробітку за останні два місяці та число відпрацьованих робочих днів у грудні 2021 року та січні 2022 року середньоденний заробіток складав 158,54 гривень ( 6500,00 : 41 ). Суд вважає за належне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7451,38 гривень ( 47 робочих днів х 158,54 гривень).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, що заявлені позивачем на суму 6500,00 гривень, суд виходить з наступного.

Так, порядок та правові підстави відшкодування моральної шкоди визначаютьсяст. 23 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права захищаються законом і є непорушними ст. 21 Конституції України.

Тому обов`язок відшкодування моральної шкоди виникає із самого факту протиправної поведінки щодо позивача. Цілком зрозуміло, що протиправна поведінка службової особи, яка наділена правом прийому, звільнення з роботи по відношенню до позивача викликала в позивача почуття невизначеності, розгубленості, невпевненості у завтрашньому дні.

Виходячи із зазначених нормКонституції УкраїнитаЦивільного кодексу України, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного звільнення.

Стаття237-1 КЗпП Українипередбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст.237-1КЗпП України(набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди обґрунтовані тим, що після звільнення позивач переживав, оскільки він втратив єдине джерело доходу. Звичний уклад життя позивача змінився, він змушений докладати зусиль до пошуку роботи.

Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що протиправними діями відповідача з його звільнення з роботи йому завдано моральних страждань. Відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3постанови від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховано вимоги розумності і справедливості, характер порушення прав позивача, глибини її душевних страждань та їх тривалість, суд враховує також тривалість незаконного позбавлення її можливості реалізації свого права на працю, а також ступінь вини особи, яка допустила незаконне звільнення позивача з посади, а також поведінку самого позивача як під час звільнення так і після цього.

Наведене вище приводить суд до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 6500,00 гривень підлягає задоволенню, що буде достатнім для компенсування тих душевних страждань, які було пережито позивачем та з огляду на ступінь доведеності позовних вимог в цій частині.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У відповідності дост. 141 ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихвимог.Якщо сторонуна користьякої ухваленорішення,звільнено відсплати судовихвитрат,з другоїсторони стягуютьсясудові витратина користьосіб якіїх понесли,пропорційно дозадоволеної частинивимог. У випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно зчастиною третьоюстатті 6 Закону «Про судовий збір» підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами. Якщов позовнійзаяві об`єднанодві абобільше самостійнихвимог немайновогохарактеру,пов`язаніміж собою,судовий збірсплачується окремоз кожноїіз такихвимог (абозагальною сумою),наприклад,за вимогамипро усуненняперешкод укористуванні власністюта відшкодуванняморальної шкоди. Якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (пункт 10частини першої статті 80 ЦПК). При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Таким чином, з відповідача - відділу освіти Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області необхідно стягнути на користь позивача сплачений позивачем при звернення до суду судовий збір у розмірі 2481,00 гривень ( виходячи із розрахунку, що сума моральної шкоди становить 6500,00 гривень відповідно до Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору складає 2481,00 гривень).

Слід зазначити, пунктом 1 частини першоїстатті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, повноваження у сфері управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Відповідно до частини першоїстатті 10 Закону України «Про освіту»в Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування.

Згідно з положеннями частини другоїстатті 14 Закону України «Про освіту»місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується, зокрема, на управління навчальними закладами, що є комунальною власністю.

Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою.

Статтями61та63 Закону України «Про освіту»встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Сума коштів, які повинні бути стягнуті за даним рішенням суду на користь позивача здійснюється у відповідності до зазначених вище норм діючого законодавства та з врахуванням положень затверджених у Статуті Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області ( а.с.36-51), де зазначено, що розпорядником коштів наразі є відділ освіти Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області.

Одночасно з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір: 2481,00 гривень за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; 2481,00 гривень за вимогу позивача немайнового характеру про поновлення на роботі, всього 4962,00 гривні, оскільки позивач за подання до суду позовної заяви про поновлення на роботізвільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях(пункт 1 частини першої статті 5Закону України «Про судовий збір»).

На підставі п. 4 ч. 1ст. 430 ЦПК Українирішення суду в частині поновлення позивача на роботі підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.40,42,43,492,184,235,237 -1 КЗпП України, ст.ст.13,80,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1

до Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області,

відділу освіти Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), на посаді робітника з комплексного обслуговування і ремонту будівель Володарського центру творчості дітей та юнацтва Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області з дати звільнення - 28.02.2022 року.

Стягнути з відділу освіти Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), в розмірі 7451 ( сім тисяч чотириста п`ятдесят один) гривень 38 коп.

Стягнути з відділу освіти Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) моральну (немайнову) шкоду в розмірі 6500 ( шість тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з відділу освіти Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати понесені позивачем та які складаються з судового збору у розмірі 2481,00 гривень.

Стягнути з відділу освіти Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області (код ЄДРПОУ 43956533, адреса: вул. Шкільна, 10, смт Володарка, Білоцерківського району, Київської області, 09301) на користь держави судовий збір у розмірі 4962,00 гривень.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя Г. Л. Моргун