Постанова

від 13.02.2022 по справі 911/1101/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2022 р. Справа№ 911/1101/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Кравчука Г.А.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 14.02.2022.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області

від 19.08.2021 (повний текст складено 07.09.2021)

у справі №911/1101/21 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти"

до ОСОБА_1

про стягнення безпідставно отриманих 559 778,73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" (далі - ТОВ "Еколан Інгредієнти", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач, скаржник) з позовом про стягнення 559 778,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з травня 2017 року по червень 2018 року позивач перерахував на підставі платіжних доручень 610 966,32 грн, отримувачем платежу в яких було вказано: "ТОВ "Абордаж логістик""; призначення платежу: оплата за послуги з доставки вантажу зг. рах № …. Від …. Без ПДВ.". Між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Абордаж Логістикс" (далі - ТОВ "Абордаж Логістикс") 17.07.2014 був укладений договір № 170714 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні, однак 610 966,32 грн ТОВ "Абордаж Логістикс" від позивача не отримало, оскільки кошти були помилково перераховані відповідачу. Тобто кошти отримала відповідач, оскільки код отримувача було вказано 2785813601, що є реєстраційним номером облікової картки платника податків відповідача. 31.08.2018 ОСОБА_1 листом повідомила позивача про те, що нею виявлені помилково перераховані кошти від ТОВ "Еколан Інгредієнти" в період з травня 2017 року по червень 2018 року в загальній сумі 610 966,32 грн, однак повернуто було відповідачем позивачу 51 187,59 грн.

За таких обставин, посилаючись на відсутність у відповідача правових підстав для набуття або збереження решти коштів - у розмірі 559 778,73 грн, позивач просив суд стягнути з відповідача зазначену суму коштів на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21 позов ТОВ "Еколан Інгредієнти" задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 559 778,73 грн безпідставно набутих коштів та 8 396,68 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- оскаржуване рішення прийняте при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

- обставини того, що між позивачем та відповідачем взагалі не було господарських відносин та договірних зобов`язань, не відповідає дійсності та спростовується належними та допустимими доказами в матеріалах справи, зокрема, ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2020 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі № 362/6909/18;

- у матеріалах справи немає жодного належного та допустимого доказу, що саме ОСОБА_1 отримала спірні кошти; натомість у матеріалах справи наявні банківські виписки позивача та платіжні доручення позивача на перерахування коштів ТОВ "Абордаж Логістик"; при цьому, в жодному документі, наданому позивачем, немає жодного підтвердження, що кошти було отримано саме відповідачем, а не зараховано, наприклад, на невстановлені суми у відділенні банку, або, наприклад, ці кошти взагалі не отримало ТОВ "Абордаж Логістик";

- судом першої інстанції не встановлено, чому протягом року підряд позивач перераховує кошти на рахунок ТОВ "Абордаж Логістик", а останнє при цьому рік підряд надає послуги позивачу, гроші не отримує та жодної претензії не подає і продовжує безоплатно надавати послуги позивачу;

- суд першої інстанції без будь-якого належного та допустимого доказу дійшов висновків, що позивачем було перераховано на користь відповідача кошти в період з травня 2017 року по червень 2018 року в загальній сумі 610 966,32 грн, оскільки платіжні доручення, долучені до матеріалів справи, підтверджують те, що отримувач даних коштів є ТОВ "Абордаж Логістик";

- оскільки в матеріалах справи немає жодного доказу, що відповідач взагалі отримав від позивача будь-яке майно або будь-які кошти, положення ст. 1212 ЦК України не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована відсутністю правових підстав для застосування у даному випадку положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача на користь позивача спірних коштів як набутих без достатньої правової підстави з огляду на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем спірних коштів.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.12.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі №911/1101/21 скасувати, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного Господарського суду від 28.12.2021 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції без дослідження усіх відповідних доказів дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача спірної у справі суми коштів згідно з вимогами статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, а отже і про скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді: Чорногуз М.Г., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі № 911/1101/21 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі. Призначено справу до розгляду на 14.02.2022.

07.02.2022 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого останній просить витребувати у Головного управління ДПС у Київській області інформацію чи мала ФОП Моргун Тетяна Анатоліївна чи фізична особа ОСОБА_1 у 2017-2018 роках рахунок № НОМЕР_1 у АТ «ПРАВЕКС БАНК» МФО 380838.

В обґрунтування поважності неподання клопотання до суду першої інстанції позивач зазначає, що до отримання апеляційної скарги відповідача, у позивача не було необхідності отримувати та додавати до суду цей доказ, у зв`язку із тим, що відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції не заперечувала отримання нею коштів у розмірі 610 966,32 грн.

07.02.2022 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про приєднання доказу до матеріалів справи, відповідно до якого останній просить приєднати до матеріалів справи копію акту звірки взаємних розрахунків за період: січень 2017-вересень 2021 між ТОВ «Абордаж Логістикс» і ТОВ «Еколан Інгредієнти» на 11 арк.

В обґрунтування поважності неподання клопотання до суду першої інстанції позивач зазначає, що до отримання апеляційної скарги відповідача, у позивача не було необхідності отримувати та додавати до суду цей доказ, у зв`язку із тим, що відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції не заперечувала отримання нею коштів у розмірі 610 966,32 грн.

Також заявник зазначає, що після ознайомлення з апеляційною скаргою позивач одразу звернувся до ТОВ «Абордаж Логістикс» для звіряння взаємних розрахунків, на підставі чого і сформовано Акт звірки.

10.02.2022 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого останній просить витребувати у АТ «ПРАВЕКС БАНК» інформацію, перелік якої викладено в прохальній частині відповідного клопотання.

В обґрунтування поважності неподання клопотання до суду першої інстанції позивач зазначає, що до отримання апеляційної скарги відповідача, у позивача не було необхідності отримувати та додавати до суду цей доказ, у зв`язку із тим, що відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції не заперечувала отримання нею коштів у розмірі 610 966,32 грн.

14.02.2022 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про приєднання доказу до матеріалів справи, а саме:

Копію запиту від 18.01.2015; копію опису вкладення у лист фіскального чеку (доказ направлення від 18.01.2022 №15); копію листа АТ «Укрексімбанк» від 09.02.2022 №0400710/4143-22.

В обґрунтування поважності неподання клопотання до суду першої інстанції позивач зазначає, що до отримання апеляційної скарги відповідача, у позивача не було необхідності отримувати та додавати до суду цей доказ, у зв`язку із тим, що відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції не заперечувала отримання нею коштів у розмірі 610 966,32 грн.

Також заявник зазначає, що позивач не подав новий доказ (відповідь банку від 09.02.2022) із позовною заявою від 13.04.2021, оскільки його неможливо було подати разом з позовом через причини, що не залежали від позивача, а саме лист банк №0400710/4143-22 від 09.02.2022 отримано позивачем після подачі позову.

Представник позивача з`явився в судове засідання 14.02.2022, в якому просив залишити без розляду клопотання від 14.02.2022 про приєднання доказу до матеріалів справи, інші клопотання підтримав та надав пояснення по суті апеляційної скарги.

Представник відповідача з`явився в судове засідання 14.02.2022, в якому заперечував проти наданих позивачем клопотань та надав пояснення по суті апеляційної скарги.

Колегія суддів вказує на те, що ст.ст. 80 та 81 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання та витребування доказів учасниками справи.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на положення ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України та зазначає, що інша частина доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем, існувала станом на час розгляду справи у суді першої інстанції та ухвалення рішення. Натомість, учасники справи не повідомляли суд першої інстанції про неможливість подання таких доказів у встановлений законом строк з об`єктивних причин для існування можливості встановлення судом додаткового строку для подання доказів.

На переконання колегії суддів, така обставина, як необхідність подання нових доказів, або витребування таких доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони, викладеної в апеляційній скарзі чи відзиві, не може бути визнана поважною причиною неподання або витребування доказів у встановлений процесуальний строк.

За наведених підстав апеляційний суд не приймає до розгляду надану позивачем копію акту звірки взаємних рахунків за період: січень 2017р. - вересень 2021р. між ТОВ «АБОРДАЖ ЛОГІСТИКС» і ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ», а також відмовляє у задоволенні клопотань про витребування нових доказів.

В судовому засіданні 14.02.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, між ТОВ "Еколан Інгредієнти" (Клієнт) та ТОВ "Абордаж Логістикс" (Експедитор) був укладений договір № 170714 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезень вантажів у міжміському та міжнародному сполученні від 17.07.2014, відповідно до якого Експедитор зобов`язався за плату і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.

Строк дії вказаного договору встановлений з моменту підписання і з урахуванням додаткових угод № 1 від 31.12.2015, № 2 від 26.12.2017, № 3 від 01.06.2018 та № 4 від 26.12.2018 діє до 31.12.2020.

ТОВ "Еколан Інгредієнти" згідно з платіжними дорученнями № 13 від 05.05.2017 на суму 13 879,03 грн, № 22 від 19.05.2017 на суму 12 016,97 грн, № 51 від 27.06.2017 на суму 9 622,42 грн, № 73 від 07.07.2017 на суму 7 730,30 грн, № 82 від 20.07.2017 на суму 9 100,00 грн, № 104 від 07.08.2017 на суму 20 871,00 грн, № 118 від 21.08.2017 на суму 20 871,00 грн, № 133 від 06.09.2017 на суму 16 968,00 грн, № 144 від 20.09.2017 на суму 8 536,37 грн, № 176 від 06.10.2017 на суму 23 895,96 грн, № 188 від 20.10.2017 на суму 4 200,00 грн, № 213 від 06.11.2017 на суму 22 100,00 грн, № 236 від 21.11.2017 на суму 9 000,00 грн, № 252 від 05.12.2017 на суму 9 000,00грн, № 257 від 06.12.2017 на суму 26 825,68 грн, № 282 від 20.12.2017 на суму 7 000,00 грн, №303 від 05.01.2018 на суму 25 825,68 грн, № 334 від 19.01.2018 на суму 8 500,00 грн, № 360 від 06.02.2018 на суму 24 589,80 грн, № 385 від 20.02.2018 на суму 24 906,48 грн, № 408 від 23.02.2018 на суму 8 500,00 грн, № 435 від 06.03.2018 на суму 35 647,91 грн, № 455 від 20.03.2018 на суму 35 235,54 грн, № 484 від 02.04.2018 на суму 35 235,54 грн, № 494 від 06.04.2018 на суму 35 235,54 грн, № 517 від 20.04.2018 на суму 21 113,60 грн, № 525 від 07.05.2018 на суму 39 913,50 грн, № 544 від 18.05.2018 на суму 31 040,00 грн, № 576 від 06.06.2018 на суму 37029,21 грн, № 599 від 20.06.2018 на суму 26 578,79 грн здійснено платежі з призначеннями як оплата за послуги з доставки вантажу, оплата за транспортні послуги, оплата за організацію транспортних послуг згідно рахунків. Загальна сума платежів становить 610 966,32 грн.

В усіх цих платіжних дорученнях отримувачем платежу вказано ТОВ "Абордаж Логістик", код отримувача 2785813601, рахунок 26008799952720.

Зазначені платежі підтверджено також копіями витягів з банківських виписок.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та як вказано в договорі № 170714 від 17.07.2014 ТОВ "Абордаж Логістикс" має код ЄДРПОУ 39093045.

Зазначений у платіжних дорученнях код отримувача 2785813601 є реєстраційним номером облікової картки платника податків ОСОБА_1 , про що вказано у відзиві на позовну заяву, заявах та клопотаннях відповідача, яка згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.04.2021 (а.с. 45-46) 06.06.2001 зареєстрована як фізична особа-підприємець, а 14.08.2018 здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за її рішенням.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що грошові кошти за вказаними платіжними дорученнями були отримані ФОП Моргун Т.А. за відсутності правових підстав, оскільки ТОВ "Еколан Інгредієнти" та відповідач не перебували в господарських правовідносинах.

За твердженням позивача, ОСОБА_1 31.08.2018 повідомила його листом про виявлення нею помилково перерахованих на її рахунок від ТОВ "Еколан Інгредієнти" в період з травня 2017 року по червень 2018 року коштів у загальній сумі 610 966,32 грн та повернула ТОВ "Еколан Інгредієнти" 51 187,59 грн за прибутковими касовими ордерами № 7 від 10.10.2018 та № 8 від 11.10.2018.

Позивач звертався до ОСОБА_1 з вимогами за вих. № 450 від 17.10.2018 та № 101 від 02.04.2021 про повернення 559 778,73 грн як набутих за відсутності правових підстав.

ТОВ "Еколан Інгредієнти" 29.11.2018 подав до Васильківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 559778,73 грн, які були помилково перераховані ОСОБА_1 за відповідними платіжними дорученнями. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2020 провадження у справі №362/6909/18 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарського суду. Зазначена ухвала залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 25.03.2021.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок з перерахування відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 610966,32 грн, тому відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави та відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у заявленій позивачем сумі.

При цьому суд дійшов висновку про переривання перебігу позовної давності, зважаючи на подання Позивачем до Васильківського міськрайонного суду Київської області позовної заяви до Відповідача про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 559778,73 грн у справі №362/6909/18, провадження в якій закрито.

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини другої цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга статті 180 Господарського кодексу України).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині першій цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частинами першою, другою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що докази укладення між позивачем та відповідачем договору як у формі єдиного документа, підписаного сторонами, так і будь-які докази укладення договору у спрощений спосіб, які б свідчили про виникнення у позивача обов`язку сплатити відповідачу грошові кошти за послуги з доставки вантажу, за транспортні послуги, за організацію транспортних послуг, відсутні.

З огляду на вище встановлене, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача про наявність між ФОП Моргун Т.А. та ТОВ "Еколан Інгредієнти" господарських правовідносин, що були б підставою для отримання ФОП Моргун Т.А від позивача вказаних грошових коштів, як такі, що не підтверджені доказами.

У зв`язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено виникнення та існування між сторонами договірних зобов`язань.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи позивача про підтвердження відповідачем отримання від ТОВ "Еколан Інгредієнти" помилково перерахованих в період з травня 2017 року по червень 2018 року грошових коштів в загальній сумі 610 966,32грн та повернення ТОВ "Еколан Інгредієнти" 51 187,59грн по прибуткових касових ордерах №7 від 10.10.2018 та №8 від 11.10.2018, оскільки належні та допустимі докази того, що саме Моргун Т.А. були підписані лист від 30.08.2018 та пояснювальна від 31.08.2018, що саме Моргун Т.А. були внесені в касу позивача як повернення помилково отриманих коштів 51 187,59грн, відсутні.

Дослідивши наявний в матеріалах справи висновок експерта, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо не прийняття в якості доказу відповідний висновок експерта №73/21 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою директора ТОВ "Еколан Інгредієнти" Левицької К.С. від 01.06.2021, з огляду на те, що даний висновок експерта не відповідає вимогам ст. 98 ГПК України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта є одним із доказів.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За нормою статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти в період з травня 2017 року по червень 2018 року в загальній сумі 610 966,32грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та витягами з банківських виписок.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, копії витягів з банківських виписок з особового рахунку, що містяться в матеріалах справи, судом першої інстанції правомірно визнано належним доказом перерахування позивачем коштів відповідачу.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо того, що жодного належного та допустимого доказу, що саме ФОП Моргун Т.А. отримала грошові кошти в сумі 610966,32 грн., які перераховувалися ТОВ «Абордаж Логістик» в матеріалах справи немає, з огляду на те, що в матеріалах справи наявні копії сторінок Книги обліку доходів за період 2017-2018 років ФОП Моргун Т.А., які містять відомості про сплату позивачем відповідачу, зокрема, коштів у зазначеній сумі.

Щодо встановлення обставин належності Моргун Т.А. відповідного розрахункового рахунку вказаному на платіжних дорученнях, колегія суддів зазначає, що дані обставини не вказані серед обставин, які заперечує відповідач, у відзиві на позовну заяву в цій справі, також не вказано даних заперечень і в апеляційній скарзі. Натомість викладені в зазначеному відзиві та апеляційній скарзі доводи ОСОБА_1 зводяться, зокрема, до тверджень про перерахування позивачем відповідних коштів за надані транспортні послуги протягом періоду його співпраці з відповідачем, в той час, як колегією суддів встановлено вище відсутність таких господарських правовідносин.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність врахування впровадженого Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" стандарту доказування "вірогідності доказів" у господарському процесі. Зокрема, про це йдеться у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №914/847/19, від 16.02.2021 у справі №927/645/19, на які посилається позивач у касаційній скарзі.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права мають загальний характер, тому підлягають врахуванню, зокрема, під час розгляду цієї справи.

Водночас колегія суддів зазначає, що визначення ціни позову є виключним правом позивача.

Тобто, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього 559 778,73грн безпідставно набутих коштів.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності, а також враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 610 966, 32 грн., а також наявність належних та допустимих доказів отримання саме відповідачем грошових коштів, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави. А тому у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у заявленій позивачем сумі 559 778,73 грн, що визначена, як стверджує позивач, з урахуванням повернення відповідачем частини коштів у сумі 51 187,59грн.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом наведеної норми, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Подібні за змістом висновки Верховний Суд викладав, зокрема, в постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 і від 22.03.2021 у справі №760/18229/15-ц, на які посилається позивач у касаційні скарзі.

Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі №904/5330/18 також зазначив, що встановлення відсутності господарських зобов`язань, які б виникали з правочинів чи інших передбачених законом актів, як на час перерахування коштів, так і на час розгляду справи, свідчить про безпідставність утримання таких коштів та можливість використання правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України.

У зазначеній постанові Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок про безпідставність утримання грошових коштів відповідачем за відсутності між ним і позивачем правовідносин за договором, на який міститься посилання в платіжному дорученні. При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що невідповідність інформації, зазначеної у платіжному дорученні, суті операції, щодо якої здійснюється переказ коштів за вказаним розрахунковим документом, є порушенням вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті та підставою для відповідальності платника, але не може вважатися виконанням зобов`язання, проведеним платником належним чином в іншій господарській (банківській) операції.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, а також зважаючи на вище встановлену відсутність доказів наявності господарських правовідносин між позивачем та відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що грошові кошти у вказаному розмірі було набуто відповідачем без достатньої правової підстави, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем вимог про стягнення з відповідача 559 778,73грн.

Доводам, наведеним скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів надано правову оцінку, проте, вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі №911/1101/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі №911/1101/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 у справі №911/1101/21 - залишити без змін.

Матеріали справи №911/1101/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 18.04.2022.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Кравчук