Рішення

від 25.04.2022 по справі 902/105/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2022 р. м. Вінниця Cправа № 902/105/22

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Марущак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код - 25512617

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект", вул. Колгоспна, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222, код - 33182663

про стягнення 1 337 658,81 грн

В С Т А Н О В И В :

07.02.2022 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 01/00/011/6910 від 03.02.2022 року) Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект" про стягнення 1 337 658,81 грн безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою загальною площею 0,5940 га, кадастровий номер 0510100000:01:011:0141, що знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Гонти, 24 В.

Ухвалою суду від 14.02.2022 року відкрито провадження у справі № 902/105/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.03.2022 року.

В судовому засіданні 10.03.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/105/22 для судового розгляду по суті на 05.04.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 12.03.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

04.04.2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 04.04.2022 року) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В судовому засіданні 05.04.2022 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 26.04.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 08.04.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

25.04.2022 року до суду від представника позивача до суд надійшло клопотання (б/н від 25.04.2022 року) (вх.канц. № 01-34/3114/22), в якому останній просить суд проводити розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 26.04.2022 року представники сторін правом участі не скористались, хоча про дату, час ат місце судового засідання повідомлялись належним чином.

При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи наявна заява представника позивача про проведення судового засідання за його відсутності.

Крім того, суд зазначає, що ухвала від 08.04.2022 року, яка надсилалась на адресу відповідача (ТОВ "ПоділляКомунКомплект" - вул. Колгоспна, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222) на дату проведення судового засідання повернулась з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зважає на положення ст. 242 ГПК України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ч. 10 ст. 242 ГПК України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд наголошує на тому, що копії ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Позивач, в якості підстави заявлених позовних вимог, посилається на те, що Рішенням Вінницької міської ради № 1696 від 29.03.2019 року передано Товариству з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект" в оренду земельну ділянку площею 0,5940 га по вул. Гонти, 24 В для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості терміном на 10 років та встановити ставку орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вінницькою міською радою на підставі вказаного рішення було підготовлено відповідний проект договору оренди земельної ділянки, однак відповідачем вказаний договір підписано не було.

Департаментом самоврядного контролю міської ради проведено обстеження земель територіальної громади, розташованих за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 24 В (земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:011:0141).

Під час обстеження встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект" використовує земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,5940 га (кадастровий номер 0510100000:01:011:0141) по вул. Гонти, 24 В. На вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які на праві приватної власності належать ТОВ "ПоділляКомунКомплект".

Зазначене майно використовується відповідачем для розташування власної бази, а також шляхом надання його в оренду Товариству з обмежено відповідальністю "Мізол" для розміщення складу.

За твердженнями позивача на момент проведення перевірки, відповідач використовував спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Як зазначає позивач, відповідач своїми діями порушив вимоги ст. ст. 125,126 ЗК України та ст. 4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

Згідно акта про визначення розміру збитків від 09.06.2021 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1504 від 17.06.2021 року, розмір збитків, завданих позивачеві за період з 29.03.2019 року по 16.12.2020 року становить 1 337 658,81 грн.

З метою захисту свої прав Вінницька міська рада звернулась з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект" про стягнення 1 337 658,81 грн безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою загальною площею 0,5940 га, кадастровий номер 0510100000:01:011:0141, що знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Гонти, 24 В.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що відповідно до Рішенням Вінницької міської ради № 1696 від 29.03.2019 року передано Товариству з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект" в оренду земельну ділянку площею 0,5940 га по вул. Гонти, 24 В для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості терміном на 10 років та встановити ставку орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 6-7, т. 1).

Вінницькою міською радою на підставі вказаного рішення було підготовлено відповідний проект договору оренди земельної ділянки, однак відповідачем вказаний договір підписано не було.

Департаментом самоврядного контролю міської ради проведено обстеження земель територіальної громади, розташованих за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 24 В (земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:011:0141).

За результатами перевірки складено акт № 186/0-03-3 від 23.08.2019 року, за змістом якого встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект" використовує земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,5940 га (кадастровий номер 0510100000:01:011:0141) по вул. Гонти, 24 В. На вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які на праві приватної власності належать ТОВ "ПоділляКомунКомплект" (а.с. 11-13, т. 1).

Зазначене майно використовується відповідачем для розташування власної бази, а також шляхом надання його в оренду Товариству з обмежено відповідальністю "Мізол" для розміщення складу.

За твердженнями позивача, зазначена земельна ділянка використовується відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки договір оренди не укладено.

Як зазначає позивач, відповідач своїми діями порушив вимоги ст. ст. 125,126 ЗК України та ст. 4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

Згідно акта про визначення розміру збитків від 09.06.2021 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1504 від 17.06.2021 року, розмір збитків, завданих позивачеві за період з 29.03.2019 року по 16.12.2020 року становить 1 337 658,81 грн.

З метою захисту свої прав Вінницька міська рада звернулась з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект" про стягнення 1 337 658,81 грн безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою загальною площею 0,5940 га, кадастровий номер 0510100000:01:011:0141, що знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Гонти, 24 В.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, суд виходить із наступного.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Матеріали справи свідчать, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект" використовує земельну ділянку комунальної власності загальною площею 0,5940 га (кадастровий номер 0510100000:01:011:0141) по вул. Гонти, 24 В.

На вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які на праві приватної власності належать ТОВ "ПоділляКомунКомплект".

Зазначене майно використовується відповідачем для розташування власної бази, а також шляхом надання його в оренду Товариству з обмежено відповідальністю "Мізол" для розміщення складу.

За твердженнями позивача, зазначена земельна ділянка використовується відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки договір оренди не укладено.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою та державної реєстрації такого права.

Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без оформлення відповідних прав на землю.

ТОВ "ПоділляКомунКомплект" не надано доказів проведення розрахунків протягом визначеного у позові періоду користування земельною ділянкою, а також не надано альтернативного розрахунку вартості безпідставно збережених коштів з метою спростування підстав позову.

Підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тому, незалежно від кваліфікації позивачем суми неотриманого доходу як упущеної вигоди, суд уповноважений самостійно надати правову оцінку спірним правовідносинам та застосувати норми матеріального права.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене ТОВ "ПоділляКомунКомплект" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем в ході її розгляду, ТОВ "ПоділляКомунКомплект" у період з 29.03.2019 року по 16.12.2020 року не сплачено за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі.

Відповідач, не сплачуючи плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належні йому кошти.

Отже, відповідні кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17).

Тому, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено позов щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою загальною площею 0,5940 га, кадастровий номер 0510100000:01:011:0141, що знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Гонти, 24 В.

Розмір безпідставно збережених коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект" за період 29.03.2019 року по 16.12.2020 року становить 1 337 658,81 грн.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідачем не надано жодних доказів спростування заявлених позовних вимог, та не спростовано розміру безпідставно збережених коштів, їх розраховано на основі Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на 2019 рік та підтверджено наданим суду листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату.

Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів законодавства.

Земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути:

- технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди,

- довідка з Державного земельного кадастру,

- витяг з Державного земельного кадастру, а також

- висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Тому, позивачем надано допустимі докази на підтвердження позовних вимог, достовірність яких не спростовано відповідачем.

Судом також враховано, що до матеріалів справи долучено Акт "186/9-03-3 від 23.08.2019 року перевірки дотримання вимог законодавства при використанні земель Вінницької ОТГ, який складено в присутності керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект" та підписано останнім (т. 1 а.с. 11-13).

Таким чином, відповідачем підтверджено обставини щодо набуття нерухомого майна у власність, його фактичне використання, не вчинення дій з оформлення прав на земельну ділянку, обізнаність з розміром плати за землю та відомостями про її нормативно-грошову оцінку.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Також, судом встановлено надмірну сплату судового збору у розмірі 0,02 грн, яку може бути повернуто позивачу на підставі окремого клопотання згідно вимог Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляКомунКомплект" (вул. Колгоспна, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222, код - 33182663) на користь Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код - 25512617) 1 337 658,81 грн - безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою та 20 064,88 грн - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

3 . Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи на офіційні електронні адреси сторін, за їх відсутності - рекомендованим листом (позивачу примірник судового рішення скріплений гербовою печаткою суду), з повідомлення про вручення поштового відправлення, та засобами електронного зв`язку за наступними адресами: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 05 травня 2022 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (вул. Колгоспна, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222)