Рішення

від 04.05.2022 по справі 910/650/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.05.2022Справа № 910/650/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

доГромадської організації "Центр психосоціальної реабілітації хімічно залежної молоді "Крок за кроком"

простягнення 12 598,98 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2022 року Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Центр психосоціальної реабілітації хімічно залежної молоді "Крок за кроком" (далі відповідач) про стягнення 12 598,98 грн, з яких: 2 427,31 грн заборгованість з орендної плати, 5 535,10 грн компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 3 198,36 грн компенсація витрат підприємства, 717,34 грн пеня, 190,92 грн 3% річних, 529,95 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1310-1 від 28.07.2017 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 08.08.2013 № 1310) в частині своєчасної та повної оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/650/22, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» , у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема, судів. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Рада суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, зокрема, вказала по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 19.01.2022 була отримана позивачем 25.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 74790149. Вказана ухвала також була направлена відповідачу за його адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, проте була повернута підприємством поштового зв`язку, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

08.08.2013 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Громадською організацією «Центр психосоціальної реабілітації хімічно залежної молоді «Крок за кроком» (далі - орендар) та КП «Київжитлоспецексплуатація» (балансоутримувач) укладено договір № 1310 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, згідно з яким відповідачу в оренду передано майно а саме: приміщення в будинку № 20 літера В на просп. Георгія Гонгадзе в м. Києві для розміщення громадської організації.

Вказане приміщення площею 83,50 кв. м. було передано відповідачу згідно з актом від 08.08.2013.

28.07.2017 між тими ж сторонами була укладена нова редакція вказаного договору за № 1310-1.

Відповідно до п. 2.1 вказаної нової редакції, об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 83,50 кв. м., в т.ч. 1 поверх 83,50 кв. м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину договору про передачу майна територіальної громади міста Києва № 1310 від 08.08.2013

Згідно з п. 3.1. договору № 1310-1 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди травень 2017 року 01 грн. 47 коп. за 1 кв. м, що в цілому складає: 123 грн. 22 коп. (сто двадцять три грн. 22 коп.).

Підпунктом 3.1.1. договору № 1310-1 зазначено, що крім орендної плати орендар сплачує:

-компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, яка за травень 2017 року складає:

207 грн. 38 коп. двісті сім грн. 38 коп. на місяць;

-компенсацію витрат підприємства, яка за травень 2017 року складає:

222 грн. 11 коп. двісті двадцять дві грн. 11 коп. на місяць.

Згідно з п. 3.2 договору оренди № 1310-1 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду Державного майна України.

Відповідно до п. 3.5 договору оренди № 1310-1 додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства.

Згідно з п. 3.6. договору оренди № 1310-1 орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача та нараховується, починаючи з 28.07.2017.

Відповідно до п.п. 3.7, 4.2. вказаного договору № 1310-1 орендар зобов`язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності, своєчасно та в повному обсязі орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця (підпункт 4.2.2).

Згідно з п.п. 5.2.2 договору оренди № 1310-1 підприємство-балансоутримувач має право стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов`язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до п. 9.1 договору вказаний договір укладений з моменту його підписання сторонами та діє з 28.07.2017 по 26.07.2020.

Згідно з п. 9.7 вказаного договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення вказаного договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього договору.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про невиконання відповідачем його обов`язку сплатити орендну плату в розмірі 2 427,31 грн за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, а також обов`язку компенсувати позивачу витрати підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 5 535,10 грн за період з 10.10.2020 по 31.12.2021 та витрати підприємства в розмірі 3 198,36 грн за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Положеннями ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України на орендаря покладений, зокрема, обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» норми якого в даному випадку є спеціальними (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 вказаного Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

З розрахунку розміру заборгованості з орендної плати вбачається, що позивач нарахував відповідачу орендну плату за період з січня 2021 року по грудень 2021 року в розмірі 2 427,31 грн, яку відповідач не сплатив та доказів протилежного суду не надав.

Водночас, строк дії даного договору відповідно до п. 9.1 сторонами погоджено до 26.07.2020, з можливістю його продовження на той саме строк та на тих саме умовах за відсутності заяви однієї із сторін про припинення строку його дії або зміни умов (п. 9.7 договору). При цьому, зазначено, що такі дії оформлюються відповідним договором, який є невід`ємною частиною укладеного договору.

Проте, сторонами під час розгляду справи не надано доказів того, що сторонами укладався договір, яким продовжено строк дії договору.

Проте, відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення містяться і в ст. 764 Цивільного кодексу України.

При цьому, під час розгляду даної справи сторонами не надано доказів на підтвердження факту того, що у сторін були заперечення щодо продовження дії вказаного договору або перегляд його умов.

Суд зазначає, що відповідна вимога (заява) про припинення чи зміну договору оренди може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

За вказаних обставин, суд вважає, що дія вказаного договору була продовжена на той саме строк і на тих саме умовах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 922/1308/21.

З розрахунку розміру позовних вимог позивача вбачається, що окрім орендної плати відповідач також на підставі п.п. 3.1.1 нової редакції договору мав компенсувати позивачу витрати підприємства за користування земельною ділянкою за період з 10.10.2020 по 31.12.2021 в розмірі 5 535,10 грн, а також витрати підприємства за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в розмірі 3 198,36 грн, проте вказаного обов`язку не виконав, доказів протилежного суду не надав.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 2 427,31 грн, компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 5 535,10 грн, компенсації витрат підприємства в розмірі 3 198,36 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 190,92 грн 3% річних та 529,95 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість зі сплати орендної плати, а також компенсації витрат підприємства та компенсації за користування земельною ділянкою, за період з січня 2021 року по грудень 2021 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вони виконані арифметично вірно з дотриманням вимог чинного законодавства та укладеного сторонами договору. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат заявлені ним правомірно та обґрунтовано і підлягають задоволенню у розмірах, визначених позивачем, а саме в розмірі 190,92 грн 3% річних та 529,95 грн інфляційних втрат.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 717,34 грн, нарахованої за загальний період з 16.06.2021 по 16.12.2021.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2 договору нової редакції договору № 1310-1 зазначено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження розміру нарахування пені встановлено також ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що він виконаний арифметично вірно з дотриманням вимог чинного законодавства та укладеного сторонами договору, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 717,34 грн пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі, а саме в частині стягнення з відповідача 12 598,98 грн, з яких: 2 427,31 грн заборгованість з орендної плати, 5 535,10 грн компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 3 198,36 грн компенсація витрат підприємства, 717,34 грн пеня, 190,92 грн 3% річних, 529,95 грн інфляційні втрати.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Громадської організації «Центр психосоціальної реабілітації хімічно залежної молоді «Крок за кроком» (04212, м. Київ, вул. Малиновського, 7-А, кв. 240, код 26200376) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код 03366500) заборгованість з орендної плати в сумі 2 427,31 грн (дві тисячі чотириста двадцять сім грн 31 коп.), компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 5 535,10 грн (п`ять тисяч п`ятсот тридцять п`ять грн 10 коп.), компенсацію витрат підприємства в сумі 3 198,36 грн (три тисячі сто дев`яносто вісім грн 36 коп.), пеню в розмірі 717,34 грн (сімсот сімнадцять грн 34 коп.), 3% річних в розмірі 190,92 грн (сто дев`яносто грн 92 коп.), інфляційні втрати в розмірі 529,95 грн (п`ятсот двадцять дев`ять грн 95 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.).

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 05.05.2022.

СуддяО.Г. Удалова