Рішення

від 18.04.2022 по справі 921/760/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 квітня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/760/21

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «ВБВ», вул.Горбанчука, буд.7, кв.17, м.Хмельницький, 29000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с.Токи Підволочиського району Тернопільської області, 47823

про стягнення 58 493,07 грн

За участю представників сторін:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

Суть справи: Приватне підприємство «ВБВ» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес» про стягнення 58 493,07 грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/760/21 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання.

24.12.2021 року від ТОВ "Агробізнес" на адресу суду надійшло клопотання № б/н від 24.12.2021 (вх.№ 10490 від 24.12.2021) про відкладення розгляду справи та долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати, а саме платіжне доручення № Ф2971 від 23.12.2021.

24.01.2021 від ПП "ВБВ" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Також позивачем вказано, що ТОВ "Агробізнес" частково сплачено заборгованість в сумі 20 000,00грн, а саме: 23.12.2021 року сплачено 10 000 грн згідно рахунку № 268 від 21.04.2021 та 20.01.2022 сплачено 10 000,00 грн згідно рахунку № 268 від 21.04.2021року.

25.01.2021 від ТОВ "Агробізнес" надійшло клопотання від 24.01.2022 (вх.№ 503 від 25.01.2022), яким відповідач повідомив про часткову оплату заборгованості в сумі 10 000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням № Ф126 від 20.01.2022 року.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/760/21 до судового розгляду по суті на 25 лютого 2022 року.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.02.2022 відкладено розгляд справи по суті на 19 квітня 2022 року.

18.04.2022 року ТОВ "Агробізнес" через канцелярію суду подано клопотання від 18.04.2022 (вх.№ 2355 від 18.04.2022), з якого вбачається, що 01.03.2022 згідно платіжного доручення № Ф 496 ТОВ "Агробізнес" здійснило оплату залишку заборгованості за отриманий товар у сумі 37550,00 грн та відповідач просить долучити до матеріалів справи копію платіжного доручення № 496 від 01.03.2022, яке на стадії підготовчого провадження було відсутнє у відповідача з огляду на здійснення оплати боргу 01.03.2022.

В поданому клопотанні відповідач зазначає, що оскільки відповідачем погашено основну заборгованість в повному обсязі, спір щодо вимог про стягнення 57 500грн. заборгованості відсутній.

Представники сторін в судове засідання не прибули.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, судом встановлено наступне:

Позивач обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що у 2021 році ПП "ВБВ" здійснено поставку товарів ТОВ "Агробізнес".

Поставка тору здійснювалась без укладення єдиного письмового договору та за період з 01.01.2021 по 03.06.2021 року позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 341 850,00 грн.

До оплати вказаного товару позивачем виставлялись відповідні рахунки, згідно яких відповідачем оплачено 284 300 грн .

Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 року по 14.07.2021 року ПП "ВБВ" заборгувало ТОВ "Агробізнес" 57500 грн за продану продукцію: сіль "Екстра "Полісся" мішки 50 кг та сіль кухонна кам`яна мішки 50кг помел № 3.

Факт передачі продукції підтверджується: видатковою накладною № 346 від 15.04.2021 року про передачу товару на загальну суму 17550 грн, у тому числі ПДВ 2925 грн; видатковою накладною № 365 від 21.04.2021 року про передачу товару на загальну суму 16000 грн, у тому числі ПДВ 2666,67 грн; видатковою накладною № 387 від 27.04.2021року про передачу товару на загальну суму 12000 грн, у тому числі ПДВ 2000 грн; видатковою накладною № 394 від 30.04.2021 року про передачу товару на загальну суму 16000 грн, у тому числі ПДВ 2666,77 грн; видатковою накладною № 404 від 07.05.2021 року про передачу товару на загальну суму 16000 грн, у тому числі ПДВ 2666,77 грн.

06.08.2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1 щодо сплати заборгованості, однак відповіді позивачем не отримано. Факт надіслання претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2902600358465.

Враховуючи, що відповідачем не виконано зобов`язання, щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення 57500,00 грн - заборгованості за переданий товар, 574,12 - інфляційних втрат, 368,95грн - 3% річних.

Дослідивши подані ним докази та давши їм оцінку в сукупності, проаналізувавши діюче законодавство, що регулює спірні відносини, суд враховує наступне.

У відповідності до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів , пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей з 76 по 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявність обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1ч. 2 ст. 11 ЦКУкраїни, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно доч. 1 ст. 712 ЦК Україниза договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товару власністьпокупця для використанняйогоу підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

Частина 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем клопотаннями вх.№ 10490 від 24.12.2021, № 503 від 25.01.2022, № 2355 від 18.04.2022 долучено до матеріалів справи № 921/760/21 платіжні доручення № Ф2971 від 23.12.2021 про сплату 10 000,00грн, № Ф126 від 20.01.2022 про сплату 10000,00грн, № Ф496 від 01.03.2022 про сплату 37550,00грн, що в загальній сумі становить 57 550,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, в частині стягнення 57 550 грн 00 коп. основного боргу має місце відсутність предмета спору у справі, відтак в силу приписів ст.231 ГПК України провадження у справі в в цій частині підлягає до закриття.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 368,95 грн за період з 14.08.2021 по 31.10.2021.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 368,95 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 574,12 грн за період 14.08.2021 по 31.12.2021.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат , приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 574,12 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає за необхідне скористатись своїм правом, визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України, та покласти судовий збір повністю на відповідача у справі, оскільки спір у справі виник внаслідок невиконання ним своєчасно взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 129,231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес, 47823, село Токи, Підволочиський район. Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915832 на користь Приватного підприємства «ВБВ», вул.Горбанчука, буд.7, кв.17, м.Хмельницький, 29000, ідентифікаційний код 30693100 368, 95 (триста шістдесят вісім гривень 95 копійок) грн - 3% річних; 574,12 (п`ятсот сімдесят чотири гривні 12 копійок) грн інфляційних витрат; 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп) грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 57 550,00 грн провадження у справі закрити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

5. Копію ухвали направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

- Приватному підприємству «ВБВ», вул.Горбанчука, буд.7, кв.17, м.Хмельницький, 29000

- Товариству з обмеженою відповідальністю Агробізнес», с.Токи Підволочиського району Тернопільської області, 47823.

Повний текст рішення підписано 05.05.2022.

Суддя А.М. Сидорук