Рішення

від 04.05.2022 по справі 440/17573/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/17573/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Сенчанської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сенчанської сільської ради (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Сенчанської сільської ради щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 12.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Сенчанську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2021 та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5322682800:00:002:0054, площею 2,00 га, з переданням її у власність;

- встановити судовий контроль.

Позов обґрунтований тим, що позивач звернулася до Сенчанської сільської ради із клопотанням від 12.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка розташована на території Ісковецької сільської ради Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області. За результатами розгляду такого клопотання відповідачем на засіданні сесії рішення не прийнято всупереч положенням Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

2. Стислий зміст заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 20-28/ зазначив, що державним кадастровим реєстратором ОСОБА_2 неправомірно поділена земельна ділянка з кадастровим номером 5322682800:00:002:0050 на 2 земельні ділянки яким присвоєно кадастрові номери 5322682800:00:002:0053 площею 8,1033 га державної форми власності та 5322682800:00:002:0054 площею 2,0 га форма власності не визначена, чим порушено вимоги Земельного кодексу України, Закону України "Про державний земельний кадастр", Закону України "Про землеустрій", Порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, оскільки рішення щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Сенчанської сільської ради загальною площею 10,1033 га кадастровий номер 5322682800:00:002:0050 не приймалося.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 06.11.2020 № 17789-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Ісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства /а.с. 11/.

ОСОБА_1 звернулася до Сенчанської сільської ради із клопотанням від 12.08.2021 (вх.№І-774 від 13.08.2021) /а.с. 61/, в якому просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:002:0054 сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сенчанської (колишньої Ісковецької) сільської ради Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області та передати земельну ділянку у власність. До вказаного клопотання додано проект землеустрою та витяг із державного земельного кадастру.

Рішенням дванадцятої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області "Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність" № 206 від 29.09.2021 вирішено відкласти розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:002:0054 сільськогосподарського призначення площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області до вивчення питання формування даної земельної ділянки.

Вважаючи протиправною бездіяльність Сенчанської сільської ради щодо не розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою по суті, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин).

За змістом ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частинами 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 186 ЗК України проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною 8 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень частини 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звертаючись до відповідача із заявою від 12.08.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додала оригінал проекту землеустрою.

Таким чином, позивачем надано заяву із документами, передбаченими статтею 118 Земельного кодексу України, а тому у відповідача виник обов`язок розглянути подану заяву у строки, встановлені частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, як передбачено частиною 8 статті 186 ЗК України.

У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, розпорядчий індивідуальний правовий акт про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність оформлюється рішенням ради.

Відсутність належним чином оформленого рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у затвердженні проекту землеустрою, не зважаючи на винесення клопотання на розгляд сесії, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Судовим розглядом встановлено, що позивач звернулася до відповідача із клопотанням про зтвердження проекту землеустрою, однак за результатами його розгляду відповідач вирішив відкласти розгляд заяви до вивчення питання формування бажаної позивачем земельної ділянки.

Таким чином, суд доходить висновку, що клопотання позивача від 12.08.2021 відповідачем по суті не розглянуто.

Суд зауважує, що рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області "Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність" № 206 від 29.09.2021 не може вважатися відмовою або залишенням клопотання без розгляду в розумінні статті 118 Земельного кодексу України.

Відсутність належним чином оформленого рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у затвердженні проекту землеустрою, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Отже, має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді по суті клопотання позивача від 12.08.2021 та неприйнятті у визначений законом строк жодного із рішень, які передбачені статтею 118 ЗК України.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд не бере до уваги, оскільки вони не покладені в основу спірного рішення.

Таким чином рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області "Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність" № 206 від 29.09.2021 не ґрунтується на вимогах законодавства, є немотивованим, прийнятим без урахування істотних обставин, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Обираючи ефективний та належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступних міркувань.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 по справі №812/1312/18.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, зважаючи на те, що Сенчанською сільською радою Миргородського району Полтавської області не прийнято рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:002:0054 сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сенчанської (колишньої Ісковецької) сільської ради Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області та передати земельну ділянку у власність, з урахуванням висновків суду.

Слід зазначити, що затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

За таких обставин позовна вимога про зобов`язання Сенчанську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2021 та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5322682800:00:002:0054, площею 2,00 га, з переданням її у власність, задоволенню не підлягає.

Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Таким чином, у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення слід відмовити.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Сенчанської сільської ради (вул. Героїв України, 8, с. Сенча, Миргородський район, Полтавська область, 37254, код ЄДРПОУ 21048689) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Сенчанської сільської ради Миргородського району Полтавської області "Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність" № 206 від 29.09.2021.

Зобов`язати Сенчанську сільську раду Миргородського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:002:0054 сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сенчанської (колишньої Ісковецької) сільської ради Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області та передати земельну ділянку у власність, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сенчанської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Довгопол