Постанова

від 04.05.2022 по справі 914/2652/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 року

м. Київ

справа № 914/2652/19

адміністративне провадження № К/9901/37506/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП-14627» до Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП», про визнання незаконними дій щодо розірвання договорів, спонукання до виконання договорів, визнання договорів чинними, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП-14627»

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року (у складі головуючого судді Хобор Р.Б., суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.) у справі № 914/2652/19,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. В грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП-14627» (далі - позивач, ТОВ «Миколаївське АТП-14627»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрийське АТП» (далі - третя особа, ТОВ «Стрийське АТП») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації, в якій просив:

- визнати дії відповідача щодо розірвання договорів №55/16 від 08 липня 2016 року та №56/16 від 08 липня 2016 року з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області від 08 липня 2016 року в односторонньому порядку незаконними;

- спонукати відповідача до виконання договорів №55/16 від 08 липня 2016 року та №56/16 від 08 липня 2016 року з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходять за межі території області від 08 липня 2016 року, укладених між Львівською обласною державною адміністрацією в особі в.о. директора Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку облдержадміністрації Кокотайла Романа Олеговича та ТОВ «Миколаївське АТП-14627»;

- визнати договори №55/16 від 08 липня 2016 року та №56/16 від 08 липня 2016 року з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області від 08 липня 2016 року, укладених між Львівською обласною державною адміністрацією в особі в.о. директора Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку облдержадміністрації Кокотайла Романа Олеговича та ТОВ «Миколаївське АТП-14627», чинними зі строком їх дії до 10 липня 2021 року.

2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного Господарського суду від 28 вересня 2020 року, позов задоволено частково: вирішено визнати дії Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації щодо розірвання в односторонньому порядку договорів №55/16 від 08 липня 2016 року та №56/16 від 08 липня 2016 року з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області незаконними; спонукати Департамент дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації до виконання договорів №55/16 від 08 липня 2016 року та №56/16 від 08 липня 2016 року з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області. В решті позову відмовлено.

3. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Стрийське АТП» задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, провадження у справі закрито.

4. Закриваючи провадження у справі, суд касаційної інстанції, враховуючи вимоги пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), виходив з того, що оскільки розгляд цього спору за правилами ГПК України не відповідає приписам норм матеріального та процесуального права (з урахуванням предмету та змісту позовних вимог, характеру правовідносин та суб`єктного складу сторін як учасників таких правовідносин), даний спір між сторонами має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.

5. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 березня 2021 року дану справу передано до Львівського окружного адміністративного суду.

6. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

7. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано дії Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації щодо розірвання договорів №55/16 від 08 липня 2016 року та №56/16 від 08 липня 2016 року з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області в односторонньому порядку протиправними; зобов`язано відповідача продовжити виконання договорів №55/16 та №56/16 від 08 липня 2016 року, укладених з ТОВ «Миколаївське АТП-14627» з перевезення пасажирів в звичайному режимі руху на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області №555 Львів АС-1 Новий Розділ АС 1 БАЗ А079.19 (2011 р.в.), 7-й, 8-й графіки.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

8. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Миколаївське АТП-14627» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ «Стрийське АТП» задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов залишено без розгляду.

9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статей 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) зазначив, що будучи обізнаним щодо порушення своїх прав на перевезення ще у грудні 2016 року, позивач за їх захистом із цим позовом звернувся до суду лише 13 грудня 2019 року, що свідчить про пропущення шестимісячного строку звернення до суду з огляду на відсутність поважних та об`єктивних причин пропуску цього строку.

10. Окрім цього, судом апеляційної інстанції зазначалось, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, поновив строк звернення до суду, вважаючи, що такий строк ТОВ «Миколаївське АТП-14627» пропущено з поважних причин через зміну предметної підсудності цього спору.

11. Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції містить висновок суду про те, що не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду зміна юрисдикційної належності спору, оскільки така змінилася ще у червні 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

12. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Миколаївське АТП-14627» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

13. В обґрунтування поданої касаційної скарги, позивач зазначає, що з моменту звернення до суду із позовною заявою та до моменту закриття провадження у справі, він вправі був очікувати розгляду справи по суті, на час та тривалість розгляду справи в господарських судах всіх інстанцій не міг вплинути, що свідчить про добросовісність його дій відповідно до чинного на момент звернення до суду законодавства та усталеної судової практики у відповідних правовідносинах.

14. Скаржник звертає увагу на те, що застосований судом апеляційної інстанції підхід до оцінки наведеної у рішенні суду першої інстанції поважності причин пропуску строку до суду є проявом формалізму, оскільки суд не врахував всі доводи учасників справи, не звернув увагу на тривалість строку, який пропущено, на поведінку учасників протягом цього строку, на дії, які вчиняв позивач, що в сукупності свідчить про поважність пропуску строку звернення до суду.

15. Позивач додатково вказує, що зі свого боку він не продемонстрував умисного зволікання з реалізації наданого його права на судовий захист та не допустив зловживання цим правом, що безпідставно судом апеляційної інстанції не було враховано.

16. Також, касатор зазначає, що залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, не розглянувши спір по суті, позбавив позивача права на належний судовий захист своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, фактично обмеживши у доступі до правосуддя.

17. Окрім зазначеного, скаржник, посилаючись на положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N460-IX (далі - Закон N460-IX), якими передбачено, що після закриття провадження у справі через порушення правил юрисдикції того чи іншого суду за заявою позивача справа може бути направлена на розгляд до суду першої інстанції іншої юрисдикції, без необхідності обґрунтовувати поважність пропуску строку звернення до суду, вважає, що є безумовним обов`язком розглянути справу судом першої інстанції іншої юрисдикції без необхідності обґрунтовувати поважність пропуску строку звернення до суду.

18. Від ТОВ «Стрийське АТП» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа вказує на те, що з урахуванням публічно-правового характеру спірних правовідносин, перебіг строку позовної давності в даній справі розпочався в грудні 2016 року та сплив у червні 2017 року, проте лише в грудні 2019 року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області, а відтак пропустив шестимісячний строк звернення до суду, на підставі чого третя особа просить касаційну скаргу ТОВ «Миколаївське АТП-14627» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

19. Касаційна скарга ТОВ «Миколаївське АТП-14627» до Верховного Суду надійшла 18 жовтня 2021 року.

20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2021 року визначено склад суду: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.

21. Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ «Миколаївське АТП-14627» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року у справі №914/2652/19.

22. Ухвалою судді Верховного Суду від 04.05.2022 дану адміністративну справу призначено до письмового розгляду за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

23.Кодекс адміністративного судочинства України

23.1. Частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

23.2. Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23.3. За приписами частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

23.4. Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

23.5. Згідно з пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Згідно з частиною 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

26. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки спірні правовідносини, які склались у позивача з відповідачем, склалися у 2016 році, проте ТОВ «Миколаївське АТП-14627» звернулося до суду із цим позовом 13 грудня 2019 року. При цьому апеляційний суд зазначив, що 20 грудня 2016 року позивач отримав лист № 1-1/4700/2 від 16 грудня 2016 року, у якому йшла мова про розірвання договорів перевезення, укладених між позивачем та відповідачем, а у грудні 2016 року відповідач уклав з третьою особою договори про перевезення за маршрутом Львів АС-1 - Новий Розділ АС (7, 8 графік). Отже, враховуючи обставини справи та вимоги процесуального закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у грудні 2016 року позивач знав про порушення своїх прав на перевезення, водночас за їх захистом із цим позовом звернувся до суду лише 13 грудня 2019 року, існують правові підстави для залишення позову без розгляду.

27. Разом з цим, враховуючи те, що провадження у справі вже було відкрито, апеляційний суд застосував частину 3 статті 123 КАС України, яка надає повноваження суду залишити позовну заяву без розгляду у випадку, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі.

28. В касаційній скарзі позивач вказує на безпідставне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин частини 3 статті 123 КАС України, та вважає залишення позовної заяви без розгляду на цій підставі неправомірним.

29. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що ключовим правовим питанням у даній справі є поважність причин пропуску строку звернення до суду. Позивач такою причиною зазначає вчасне звернення з позовом до господарського суду, в подальшому - закриття провадження у його справі (згідно з вимогами ГПК України) та залишення позову без розгляду (в порядку КАС України) і відсутності фактів з його боку умисного зволікання з реалізацією наданого права на судовий захист та незловживання цим правом.

30. Оцінюючи вказані вище обставини, Суд відзначає, що КАС України не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку звернення до суду. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу.

31. Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду оскарження, є об`єктивними, не залежать від дій особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі. Для оцінки поважності суд має враховувати обставини, які стали причиною пропуску процесуального строку, а також поведінку сторони, зокрема її добросовісність.

32. При цьому положення КАС України визначають можливість незастосування негативних наслідків пропущення процесуальних строків з метою сприяння лише тим особам, які добросовісно ставляться до виконання своїх обов`язків, але які пропустили строки за відсутності їхньої волі до цього.

33. Згідно матеріалів справи, ТОВ «Миколаївське АТП-14627», вважаючи, що його права порушені, у межах трирічного строку звернення до суду, передбаченого нормами чинного законодавства, вперше звернувся до господарського суду Львівської області із даним позовом та в подальшому справу розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій за правилами господарського судочинства.

34. У зв`язку із неналежністю розгляду даного спору в порядку господарського судочинства, справу було передано до Львівського окружного адміністративного суду, який при вирішенні справи по суті також надав оцінку поважності пропуску позивачем строку звернення до суду.

35. При цьому Верховний Суд враховує, що, вирішуючи спір по суті позовних вимог, Львівським окружним адміністративним судом у рішенні від 21травня 2021 року щодо строку звернення до суду зазначено, що до спірних правовідносин (а саме зміну правової позиції суду касаційної інстанції щодо юрисдикції зазначеного спору (господарська > адміністративна), в даному випадку відсутні правові підстави для застосовування наслідків спливу строку звернення до суду.

36. Разом з цим, Суд зауважує, що заслуговують до увагу твердження скаржника про те, що оскільки даний позов було прийнято до розгляду та призначено справу до судового розгляду (судами господарської та адміністративної юрисдикції), у ТОВ «Миколаївське АТП-14627» виникли правомірні очікування, що його права будуть відновлені та захищені у судовому порядку у цій справі, тобто вказані обставини давали позивачу небезпідставні сподівання на те, що правовий спір буде вирішено по суті.

37. Слід зазначити, що після відкриття провадження у справі господарським судом Львівської області, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги нормами Цивільного та Господарського кодексів України та вважаючи даний спір без ознак і характеристик публічно-правового спору і який повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, не міг звернутись до Львівського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом, оскільки таке паралельне звернення не мало б ніякого сенсу і в такому разі існувало б два провадження з тотожними позовами, що внесло б плутанину та ускладнення, потребувало подвійних судових витрат та зусиль з боку позивача.

38. Зазначене цілком відповідає правовому висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц, де зазначено, що суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

39. Також, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що очікування позивача на завершення справи у господарському суді Львівської області з подальшим оскарженням судового рішення до Західного апеляційного Господарського суду, було виправданим, логічним та мало правомірну мету вирішити правовий спір, не нести зайвих витрат та не створювати паралельних процесів через специфічність спору. Отже, ТОВ «Миколаївське АТП-14627», на переконання Верховного Суду, у даному випадку діяло добросовісно.

40. Суд також враховує поведінку позивача та звертає також увагу на те, що вперше позивач звернувся до суду у встановлений трирічний строк, що свідчить про його незгоду з діями Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації та намір захистити свої права і охоронювані законом інтереси. Про такі ж наміри свідчить подання без зайвих зволікань заяви ТОВ «Миколаївське АТП-14627» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про передачу справи до Львівського окружного адміністративного суду і про вчасну подачу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційної скарги у найкоротший термін після ухвалення судового рішення щодо залишення позову без розгляду.

41. Тобто протягом усього часу розгляду справи позивач не втрачав інтересу до справи, діяв добросовісно, що спростовує твердження третьої особи стосовно триваючої пасивної поведінки позивача під час розгляду справи та умисного зволікання з реалізацією наданого права на судовий захист.

42. За таких обставин, враховуючи факт звернення позивача до суду з позовом вперше з дотриманням строків звернення, вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання позовної заяви, тривалість розгляду справи (в порядку господарського судочинства), на яку позивач об`єктивно не міг вплинути, активну та добросовісну поведінку ТОВ «Миколаївське АТП-14627» після отримання рішення суду про закриття провадження у справі у зв`язку із неналежністю розгляду спору в порядку господарського судочинства, Верховний Суд вважає, що у своїй сукупності ці обставини в рамках спірних правовідносин свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача, а тому суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду, передчасно застосував наслідки, які визначені частиною третьої статті 123 КАС України.

43. Відповідно до положень статті 55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

44. Згідно з частиною четвертою статті 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

45.За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

46. У справі «Мушта проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

47. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

48. У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ наголошує, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

49. Таким чином, оцінюючи поведінку позивача та обставини справи в сукупності, Суд дійшов висновку, що залишення позову без розгляду та позбавлення позивача права на звернення до суду через пропуск строку у зв`язку із тим, що він очікував і розраховував на ухвалення судового рішення та вирішення його справи господарським судом і порушення ним правил юрисдикції, було б явно непропорційним та може вказувати на надмірний формалізм у такому важливому питанні, як доступ до правосуддя.

50. З цього питання колегія суддів враховує правову позицію, яку висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №810/2925/16 стосовно того, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

51. Водночас, Верховний Суд зауважує, що неправильним та несправедливим є покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні ним підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах, що цілком відповідає правовій позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №922/1467/19.

52. У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

53. Крім цього Верховний Суд зазначає, що подання позову з недодержанням правил предметної чи суб`єктної юрисдикції не перериває перебігу строку звернення з позовом до суду, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення такого строку для звернення до суду за захистом порушеного права особи.

54. Колегія суддів також звертає увагу на те, що прийняття Закону №460-ІХ, яким внесено зміни до процесуальних кодексів, нівелює можливість пропуску позивачем строку звернення до суду через помилкове визначення юрисдикції такого спору, зміну судової практики щодо юрисдикції розгляду справ та, відповідно, сприятиме більш швидкому й ефективному захисту порушених прав позивача.

55. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що ТОВ «Миколаївське АТП-14627», реалізуючи своє право на розгляд даної справи та отримуючи можливість вирішити спір за правилами адміністративного судочинства з дотримання правил юрисдикції, отримує в такому випадку не лише право на доступ до правосуддя, а й розгляд справи судом, встановленим законом.

56. Верховний Суд враховує, що поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (висновок, який викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №804/4362/18).

57. При цьому слід зазначити, що ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

58. Відтак, колегія суддів Верховного Суду вважає, що розглядаючи адміністративну справу №914/2652/19, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не повною мірою дослідивши всі обставини справи при постановленні судового рішення.

59. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

60. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

61. Беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції були порушені вимоги процесуального права, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, направивши справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

62. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП-14627» задовольнити.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року скасувати.

3. Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

СуддіА.В. Жук Л.О. Єресько Ж.М. Мельник-Томенко