Рішення

від 23.02.2022 по справі 355/62/21

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/62/21

Провадження № 2/355/127/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Котенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Березанської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Березанської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті рідної баби - ОСОБА_2 .

25 листопада 2008 року ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку площею 2,4455 га, кадастровий номер 3220288700:25:094:0111, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Яблунівської сільської ради, Баришівського району, Київської області, за заповітом.

За життя ОСОБА_2 заповіла своєму онуку - ОСОБА_3 , вказану земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті була відкрита спадкова справа. Звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, позивач отримав відмову. Відмова була мотивована тим, що державний нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки за життя ОСОБА_2 не зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Позивач вважає, що в силу положень Земельного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» те, що ОСОБА_2 не здійснила державну реєстрацію свого права власності на земельну ділянку, не може свідчити про відсутність у неї права власності, оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності.

На виконання вимог п. п. 2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, інші процесуальні дії у справі.

18.03.2021 подано клопотання від представника позивача - адвоката Оленцевич Анастасії Володимирівни, про розгляд справи без участі позивача та його представника.

25.03.2021 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без його участі. Своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався.

У зв`язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_4 від здійснення правосуддя (повідомлення Вищої ради правосуддя від 12.05.2021), на підставі розпорядження керівника апарату Баришівського районного суду Київської області № 484 від 02.07.2021 проведено повторний автоматизований розподіл судових справ і дану справу розподілено судді Червонопиському В.С..

Ухвалою суду від 22.10.2021 справу прийнято до провадження судді Червонописького В.С. та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

06.12.2021 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 08.12.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

08.12.2021 подано клопотання від представника позивача - адвоката Оленцевич Анастасії Володимирівни, про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України.

У відповідності до ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 листопада 2008 року ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку площею 2,4455 га, кадастровий номер 3220288700:25:094:0111, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за заповітом, після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 .

Тобто, факт належності вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про право спадщини за заповітом, посвідченого 25.11.2008 державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори Маховкою В.В., № в реєстрі 2-2213 (а.с. 8).

Також, позивачем надано копію державного акта на право власності на земельну ділянку серія АП № 134943, від 14.06.2010 (а.с. 13) та копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.06.2019, які підтверджують право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку (а.с. 14-18), але були видані після смерті спадкодавця.

Відповідно до листа відділу у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04.07.2019 за вих. № 97-1487/0/278-19, вищевказана земельна ділянка належала ОСОБА_2 відповідно до державного акта серія АП № 134943, від 14.06.2010, який не пройшов державну реєстрацію (а.с. 12).

24 лютого 2009 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Яблунівської сільської ради Лисенко Ларисою Василівною. Відповідно до заповіту, все своє майно ОСОБА_2 заповіла своєму онуку - ОСОБА_3 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 01.12.2009, виданий виконкомом Яблунівської сільської ради Баришівського району Київської області (а.с. 9).

Після її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою позивача, Баришівською районною державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа №571/2009 (а.с. 11).

Листом від 15.08.2019 р. за вих. № 1126/02-14 Баришівська районна державна нотаріальна контора відмовила позивачу в оформленні спадкових прав на земельну ділянку площею 2,4455 га, кадастровий номер 3220288700:25:094:0111, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Яблунівської сільської ради, Баришівського району, Київської області, після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що за свого життя ОСОБА_2 не виготовила державний акт та не зареєструвала своє право власності на вказану земельну ділянку відповідно до закону. Запропоновано звернутись до суду для встановлення за позивачем, як спадкоємцем ОСОБА_2 , права власності на земельну ділянку (а.с. 19).

Таким чином, у встановлений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, фактично спадщину прийняв, однак свідоцтво про спадщину на земельну ділянку не отримав, оскільки відсутній документ, що посвідчує право власності спадкодавця на земельну ділянку, а іншого способу захисту свої прав аніж звернення з позовом до суду у позивача немає, тому позивач вимушений був звернутися до суду з цим позовом.

У відповідності до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або неприйняття її.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених ст. ст. 335, 376, 392 цього Кодексу.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову І практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав (на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів (виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача про визнання права власності на земельну ділянку площею 2,4455 га, кадастровий номер 3220288700:25:094:0111, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Яблунівської сільської ради, Баришівського району, Київської області, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 200, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволені позовної заяви ОСОБА_3 до Березанської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку площею 2,4455 га, кадастровий номер 3220288700:25:094:0111, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Червонописький