Рішення

від 04.05.2022 по справі 172/1292/19

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/1292/19

Провадження № 2/172/517/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2022 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 грудня 2011 року він надав ОСОБА_2 грошову позику в розмірі 25 000 гривень, про що останній написав йому розписку 19.12.2011 року та зобов`язався повернути борг до 21.12.2011 року. Крім того, 18 жовтня 2016 року надав ОСОБА_2 грошову позику в розмірі 250 000 гривень, про що останній написав йому розписку 18.10.2016 року та зобов`язався повернути борг до 01.06.2017 року. Загальна сума заборгованості за розписками складає 275000 гривень.

Отримані відповідачем гроші у борг за вказаними вище розписками, що за своєю правовою природою є договорами позики, станом на дату подання позову повернуто не було. Просив стягнути з відповідача суму боргу за розпискою від 19.12.2011 року, яка складається із витрат від інфляції, 3 % річних від простроченої суми боргу, відсотків за період з 22.12.2011 до 27.09.2019 року в розмірі 70447,76 грн.; за розпискою від 18.10.2016 року - витрати від інфляції, 3 % річних від простроченої суми боргу, відсотки за період з 02.06.2017 по 27.09.2019 року в розмірі 319007,06 грн., а всього борг в сумі 389454,82 грн. та сплачений позивачем судовий збір.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.12.2021 року цивільна справа № 172/1292/19 розподілена для продовження її розгляду судді Битяку І.Г.

Ухвалою судді від 21.12.2021 року справу прийнято до провадження та постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 22.12.2021 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність та позивача, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Відповідач про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Клопотання про призначення експертизи у справі не підтримав, що свідчить про втрату інтересу до результату вирішення справи.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до вимог статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Згідно зправовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, застосування якої є обов`язковим в силу ст. 370-1 ЦПК України, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 зобов`язався повернути грошові кошти, надані йому ОСОБА_1 в сумі 25000,00 грн. в строк до 21.12.2011 року, що підтверджується письмовою розпискою від 19.12.2011 року.

Крім того, відповідно до письмової розписки від 18.10.2016 року ОСОБА_2 зобов`язався повернути грошові кошти, надані йому ОСОБА_1 в сумі 250000,00 грн. в строк до 01.17.2017 року.

У зв`язку з неповерненням у встановлені строки зазначених грошових коштів, у відповідача виникла заборгованість перед ОСОБА_1 на загальну суму 389454,82 грн., а саме:

- за розпискою від 19.12.2011 року за період з 22.12.2011 по 27.09.2019 року заборгованість становить 70447,76 грн., яка складається з: 25000,00 грн. основна сума заборгованості; 39618,31 грн. інфляційне збільшення суми боргу, 5829,45 грн. 3% річних;

- за розпискою від 18.10.2016 року за період з 02.06.2017 по 27.09.2019 року заборгованість становить 319007,06 грн., яка складається з: 250000,00 грн. основна сума заборгованості, 51582,40 грн. інфляційне збільшення суми боргу, 1724,66 грн. 3% річних.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згіднозі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, оскільки відповідач у визначені договорами позики строки не повернув в повному обсязі суму позики у зв`язку з чим, позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в сумі 3894,56 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 526, 533, 625, 1046-1050 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

2. Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 389454 (триста вісімдесят дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) гривні 82 копійки.

3. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3894 (три тисячі вісімсот дев`яносто чотири) гривні 56 копійок.

4. Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 року у вигляді заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження або передачу земельної ділянки кадастровий номер 1220787700:02:002:0035 площею 6,75 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області (на даний час Васильківської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1011274412207, у заставу третім особам у будь-який спосіб, а також заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки кадастровий номер 1220787700:02:002:0035 площею 6,75 га з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області (на даний час Васильківської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1011274412207, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданадо Дніпровськогоапеляційного судучерез Васильківськийрайонний судДніпропетровської областіпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк