Рішення

від 13.04.2022 по справі 669/1134/20

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білогірський районний суд Хмельницької області 30200 Хмельницька обл., смт Білогір`я, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел.(факс) 038 41 2 1444

Справа № 669/1134/20

Провадження № 2/669/6/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2022 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі :

головуючої - судді Бараболі Н.С.,

за участю секретаря Бабоян А.С.,

та представника відповідача адвоката Лукіянчук О.М.,

розглянувши у відкритому вудовому засіданні в залі суду в смт. Білогір`я в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EASYCON» цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

14.04.2022 року ОСОБА_1 (надалі позивачка) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (надалі Відповідач), Відділу у Білогірському районі Головного управління Дергеокадастру у Хмельницькій області, Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області, в якому просила визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 1,1205 га., кадастровий номер 6820381500:05:013:0024, серії ЯГ №988896, зареєстрований 21 лютого 2008 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010874800314, виданий ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову посилається на те, що на підставі розпорядження Білогірської РДА від 30 січня 1997 року № 449р її мати ОСОБА_4 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай), серії ХМ № 0084198 (реєстраційний № 166 від 25 лютого 1997 року), площею 4,39 умовних кадастрових гектари, в спілці селян «Зоря» с. Гулівці Білогірського району Хмельницької області.

Після смерті матері, вона як спадкоємець за заповітом, отримала спадщину, в склад якої ввійшло право на земельну частку (пай), яке належало померлій на підставі зазначеного Сертифікату.

Розпорядженням Білогірської РДА від 16 січня 2007 року № 12/2007р. було затверджено матеріали по видачі актів власникам земельних часток (паїв) Гулівецької сільської ради Білогірського району Хмельницької області (далі по тексту Гулівецької сільської ради). Однак, розпорядженням Білогірської РДА від 07 червня 2007 року № 242/2007-р в додаток до розпорядження Білогірської РДА від 16 січня 2007 року № 12/2007р були внесені зміни, зокрема змінено місце розташування земельних ділянок (номера ділянок кормових угідь).

Зазначила, що на підставі розпорядження Білогірської РДА від 07 червня 2007 року № 242/2007-р, яким були внесені зміни в додаток до розпорядження Білогірської РДА від 16 січня 2007 року № 12/2007р, їй було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 978899, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,1205 га. на території Гулівецької сільської ради (кадастровий номер 6820381500:05:013:0024), який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 28.05.2010 року за № 011074800038.

Проте, звернувшись до Білогірського відділу Держгеокадастру щодо надання відомостей з державного земельного кадастру на земельну ділянку їй було повідомлено, що на земельну ділянку з кадастровим номером 6820381500:05:013:0024 виявлено дублювання земельної ділянки та кадастрового номера, а саме за даними Національної кадастрової системи земельна ділянка за вказаним кадастровим номером зареєстрована за ОСОБА_3 .

Зазначає, що державний акт виданий їй на підставі діючого розпорядження Білогірської РДА від 07 червня 2007 року № 242/2007-р і відповідає нумерації земельних ділянок, які зазначені в даному розпорядженні, а державний акт, що виданий ОСОБА_3 , був виданий їй на підставі розпорядження Білогірської РДА від 16 січня 2007 року № 12/2007р без врахування змін, внесених розпорядженням Білогірської РДА від 07 червня 2007 року № 242/2007-р. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а майно померлого успадкувала його дружина ОСОБА_2 , відповідачка по справі.

Вказує, що внести зміни до Національної кадастрової системи неможливо, а тому відносно суб`єктивного земельного права створюється неможливість реалізації її права на земельну ділянку через її дублювання і нею вичерпані всі засоби досудового врегулювання даного спору.

Ухвалою суду від 17 вересня 2021 року замінено неналежного відповідача, Відділ у Білогірському районі Головного управління Дергеокадастру у Хмельницькій області, належним відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області (надалі Відповідач 2).

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представником відповідачки ОСОБА_2 , адвокатом Лукіянчук О.М., подано заперечення на позовну заяву, в яких вона просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Так, вона заперечила проти позову в цілому та вважає його таким, що не підлягає задоволенню. Свою позицію обґрунтовує тим, що 16 січня 2007 року Білогірською районною державною адміністрацією було видано розпорядження №12/2007-р «Про затвердження матеріалів по видачі державних актів власникам земельних часток (паїв) Гулівецької сільської ради Білогірського району Хмельницької області», яким відповідно до ст.ст. 17,29,81,125,126,186 п.12 розділу Х «Перехідні положення» було виділено на місцевості земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власникам земельних часток (паїв) спілки селян «Зоря» с.Гулівці Білогірського району Хмельницької області згідно додатку та прийнято рішення видати державні акти на право власності на земельні ділянки на заміну раніше виданих земельних сертифікатів. Згідно додатка до даного розпорядження зазначено земельні ділянки сім`ї ОСОБА_2 : ОСОБА_5 (сертифікат ХМ №0084437, номера земельних ділянок: рілля 155, кормові угіддя 648); ОСОБА_6 (сертифікат ХМ №0084436, номера земельних ділянок: рілля 154, кормові угіддя 647); ОСОБА_3 (сертифікат ХМ №0084438, номера земельних ділянок: рілля 153, кормові угіддя 646); ОСОБА_2 (сертифікат ХМ №0084439, номера земельних ділянок: рілля 155, кормові угіддя 645) та вони знаходяться разом.

На підставі даного розпорядження Білогірською районною державною адміністрацією 21 лютого 2008 року видано державні акти на право власності на земельні ділянки:

- ОСОБА_2 серії ЯГ №988895, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0108948000309, на земельну ділянку загальною площею 1,1666 га., кадастровий номер 6820381500:05:013:0023;

- ОСОБА_3 - серії ЯГ №988896, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0108948000314, на земельну ділянку загальною площею 1,1205 га., кадастровий номер 6820381500:05:013:0024;

- ОСОБА_5 - серії ЯГ №988897, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0108948000310, на земельну ділянку з кадастровим номером 6820381500:05:013:0025. Вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкувала ОСОБА_2 ;

- земельна ділянка ОСОБА_6 успадкована ОСОБА_5 , та видано державний акт серії ЯГ №988898, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0108948000312, на земельну ділянку загальною площею 1,0876 га., кадастровий номер 6820381500:05:013:0026. Вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкувала ОСОБА_2 ;

Земельні ділянки з кадастровими номерами 6820381500:05:013:0023, 6820381500:05:013:0024, 6820381500:05:013:0025 і 6820381500:05:013:0026 знаходяться на одному полі в єдиному масиві.

Відмічено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6820381500:05:013:0024 зареєстрована 29 травня 2014 року ОСОБА_3 у Відділі Держземагенства у Білогірському районі. За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6813389702021 від 26.02.2021 року зазначена земельна ділянка межує із земельним ділянками ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та Гулівецької сільської ради.

Вказала, що з 2008 року по даний час цими земельними ділянками безперешкодно користується ОСОБА_2 та її сім`я, ніхто до них не звертався із заявою про те, що земельна ділянка може належати іншій особі.

В грудні 2020 року ОСОБА_2 дізналася про те, що на земельну ділянку з кадастровим номером 6820381500:05:013:0024, яка належала її померлому чоловіку ОСОБА_3 , про дубльована Відділом Держгеокадастру у Білогірському районі та позивачці ОСОБА_1 видано Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №978899 25.05.2010 року, серії ЯГ №978899.

Крім того, 07.06.2021 року представником відповідачки ОСОБА_2 , адвокатом Лукіянчук О.М., подано до суду заяву, в якій просила застосувати до позовної заяви ОСОБА_1 наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному об`ємі. Зокрема, вказано, що з моменту виділення позивачці земельної ділянки з кадастровим номером 6820381500:05:013:0024 та видачі їй державного акту на право власності на земельну ділянку, тобто з 28 травня 2010 року (дата реєстрації Державного акта) вона повинна була знати де знаходиться ця земельна ділянка і користуватися своїм правом власності на неї. Натомість, ОСОБА_3 з 2008 року добросовісно користується спірною земельною ділянкою по даний час. Зокрема, спірна земельна ділянка знаходилася в оренді у ТОВ НВА «Перлина Поділля» згідно укладеного Договору оренди землі від 22.12.2010 року, який було розірвано сторонами у 2018 році. В 2018 року земельна ділянка була виділена за Актом встановлення меж, межі ділянки були розорані і знаходяться в користуванні відповідачки ОСОБА_2 як сіножать.

Відмітила, що позивачкою не надано суду підтверджень, що ОСОБА_3 було відомо про розпорядження Білогірської РДА №242/2007р. від 07.06.2007 року, яким було внесено зміни до розпорядження №12/2007-р від 16.01.2007 року, а також не надано відомостей про те, що з розпорядженням №242/2007 було ознайомлено та направлено на виконання до відділу земельних ресурсів у Білогірському районі, що на виконання цього розпорядження було скасовано державний акт на право власності серії ЯГ №988896 на земельну ділянку, яка надана ОСОБА_3 та його повідомлено про зміну місця знаходження і кадастрового номеру його земельної ділянки та про те, що на його ім`я виготовлено інший державний акт і йому необхідно отримати у власність на заміну сертифікату про право на земельну ділянку (пай) іншу земельну ділянку.

Тому, вважає, що позивачка ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності з моменту виділення їй земельної ділянки в натурі та видачі державного акту з 28 травня 2010 року.

Крім того, вважає, що оскільки є підтвердження, що ОСОБА_3 добросовісно використовував своє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6820381500:05:013:0024, а Державний акт на право власності на цю ж земельну ділянку серії ЯГ №978898, виданий позивачці 28 травня 2010 року, і цього ж дня ця земельна ділянка була її виділена (тобто в натурі на місцевості), як зазначає позивачка в своїй позовній заяві, тому в день виділення їй на місцевості спірної земельної ділянки позивачка могла б довідатися про свої порушене право на володіння та користування спірної земельної ділянки, так як ця земельна ділянка вже знаходилася у володінні та користуванні ОСОБА_3 .

Тому вважає, що початок перебігу строку позовної давності пов`язується з моментом виділення позивачці в натурі на місцевості земельної ділянки та видачі їй державного акта як підтвердження права власності на мпірну земельну ділянку. І 28 травня 2010 року позивачка довідалася або могла довідатися про порушене її право власності на земельну ділянку або про особу, яка порушила це право, але позовну заяву подала лише 10.12.2020 року, після спливу трирічного строку позовної давності.

Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області подано відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позову. Так, вказано, що Головне управління та його структурні підрозділи не є розпорядником спірної земельної ділянки та не здійснювали діяльність, спрямованої на порушення законних прав та свобод позивача. Крім того, відмічено, що Державні акти на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6820381500:05:013:0024 видавалися позивачу та відповідачу на підставі розпоряджень Білогірської районної державної адміністрації. У зв`язку з вказаним заперечує проти позовних вимог в частині визначення відповідачем Головного управління.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася. В ході розгляду справи її представник, адвокат Орендарчук В.О. позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, підтримала повністю, просила позов задовольнити. Відмітила, що земельна ділянка, виділена ОСОБА_1 на підставі чинного розпорядження Білогірської РДА №242/2007-р від 07.06.2007 року і відповідають нумерації земельної ділянки у даному розпорядженні, а земельна ділянка виділена ОСОБА_3 на підставі розпорядження Білогірської РДА №12/2007р. від 216.01.2007 року без врахування змін, які були внесені розпорядженням Білогірської РДА №242/2007-р від 07.06.2007 року. Відповідач чи інші особи не встановлювали незаконність розпорядження Білогірської РДА №242/2007-р від 07.06.2007 року, а тому воно є чинне і державні акти видані на підставі даного розпорядження є законні і не можуть бути скасовані та визнані недійсними. Крім того, вказала, що позивачка дізналася про факт реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 коли звернулася до відділу Держгеокадастру із заявою про надання витягу і ДЗК для укладення повторно договору оренди з ТОВ НВА «Перлинна Поділля» з тих підстав, що 12.12.2019 року було розірвано договір оренди земельної ділянки з ТОВ НВА «Перлина Поділля». Відмова в наданні витягу з ДЗК за №31-22-0.19-89/103-20 від 24.02.2020 року була отримана ОСОБА_1 24.02.2020 року, а до суду з позовом звернулася 11.12.2020 року. Крім того, звернула увагу суду на те, що реєстрація спірної земельної ділянки за ОСОБА_3 в Державному земельному кадастрі відбулася 29.05.2014 року, тобто вже після того, як ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №978899 на підставі чинного розпорядження РДА, а тому на час отримання у власність земельної ділянки позивач не могла знати, що дана земельна ділянка вже перебувала у власності ОСОБА_3 . Саме тому, вважає, що загальний строк позовної давності позивачкою не пропущений.

Крім того, в ході розгляду справи представник позивачки, адвокат подавла заяву, в якій на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, просила закрити провадження у справі у зв`язку з відмовою від позовних вимог в частині позовних вимог до Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області.

Відповідач ОСОБА_2 , належним чином та своєчасно повідомлена про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилася. В ході розгляду справи її представник, адвокат Лукіянчук О.М., просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в зв`язку із пропуском строку давності.

Представник відповідача, Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що на підставі розпорядження Білогірської РДА від 30 січня 1997 року № 449р ОСОБА_4 отримала Сертифікат на право на земельну частку (пай), серії ХМ № 0084198 (реєстраційний № 166 від 25 лютого 1997 року) на право на земельну частку (пай) в спілці селян «Зоря» с. Гулівці Білогірського району Хмельницької області, розміром 4,39 умовних кадастрових гектари. Розпорядженням голови Білогірської райдержадміністрації №25/00р. від 25.02.2000 року змінено розмір земельної частки (паю) на 3,84 умовних кадастрових гектари та її вартість. Вказані обставини підтверджуються даними довідки №П-20/0-0,19-20/133-20, виданої 14.02.2020 року Відділом у Білогірському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Позивачка по справі прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , оформивши право на спадкове майно, в тому числі на право на земельну частку (пай) згідно зазначеного сертифікату, серії ХМ №0084198, що підтверджується даними Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 15.02.2001 року державним нотаріусом Білогірської державної нотаріальної контори Макаренко Т.Г., реєстровий №265.

Розпорядженням Білогірської РДА від 16 січня 2007 року № 12/2007-р. з додатком було виділено на місцевості земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власникам земельних часток (паїв) відповідно до матеріалів про видачі державних актів та протоколу розподілу земельних ділянок між ними із земель спілки селян «Зоря» с.Гулівці Гулівецької сільської ради Білогірського району Хмельницької області (далі по тексту Гулівецької сільської ради) та на заміну раніше виданих сертифікатів видано державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема, позивачці ОСОБА_1 видано державний акт взамін раніше виданого сертифікату ХМ №0084198 на земельні ділянки згідно списку № 500 (рілля) та № 603 (кормові угіддя), а ОСОБА_3 . - державний акт взамін раніше виданого сертифікату ХМ №0084438 на земельні ділянки згідно списку № 153 (рілля) та № 646 (кормові угіддя).

Статтею 29 Земельного кодексу України визначено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій переважне право на отримання земельних ділянок поруч з населеними пунктами мають власники земельних часток (паїв), які проживають у цих населених пунктах, а місце розташування земельних ділянок визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування відповідно до землевпорядних проектів, які затверджуються зборами власників земельних часток (паїв).

Так, розпорядженням Білогірської РДА від 07 червня 2007 року № 242/2007-р внесено зміни в додаток до розпорядження Білогірської РДА від 16 січня 2007 року № 12/2007-р, а саме викладено його в новій редакції (згідно нового списку змінено місце розташування земельних ділянок). Зокрема, згідно даного розпорядження, змінено місцерозташування земельної ділянки (кормові угіддя) Позивачки ОСОБА_1 з № 603 та №646, а ОСОБА_3 земельної ділянки (кормові угіддя) з №646 на №863.

В подальшому, взамін попередньо виданого сертифіката, на підставі розпорядження Білогірської РДА від 07 червня 2007 року № 242/2007-р, яким були внесені зміни в додаток до розпорядження Білогірської РДА від 16 січня 2007 року № 12/2007р, позивачці ОСОБА_1 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯГ № 978899, згідно якого остання є власником земельної ділянки площею 1,1205га., кадастровий номер 6820381500:05:013:0024, розташованої на території Гулівецької сільської ради Білогірського району Хмельницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Виданий позивачці державний акт був належним чином зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 28 травня 2010 року за № 011074800038, що підтверджується даними копії Державного акту та даними довідки №П-20/0-0,19-20/133-20, виданої 14.02.2020 року Відділом у Білогірському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

В той же час, на підставі розпорядження Білогірської РДА від 16 січня 2007 року № 12/2007-р без врахування змін, внесених розпорядженням Білогірської РДА від 07 червня 2007 року № 242/2007-р, ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 988896 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,1205 га на території Гулівецької сільської ради Білогірського району Хмельницької області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 21 лютого 2008 року за № 010874800314, що підтверджується копією вказаного державного акту.

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6813389702021, сформованого 26.02.2021 року, власником земельної ділянки, площею 1,1205га., кадастровий номер 6820381500:05:013:0024, розташованої на території Білогірського району Хмельницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно даних Державного земельного кадастру є ОСОБА_3 . Державна реєстрація земельної ділянки проведено 29.05.2014 року Відділом Держземагенства у Білогірському районі Хмельницької області на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок, виготовленої ІНФОРМАЦІЯ_3 ПМП «Інвентарпроект».

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що підтверджується даними копії свідоцтва про його смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 20 вересня 2012 року виконавчим комітетом Гулівецької сільської ради Білогірського району Хмельницької області. Після його смерті спадщину прийняла дружина померлого ОСОБА_2 , відповідачка по справі, оформивши спадкові права на частину спадкового майна, що підтверджується даними копії спадкової справи №12/2013, заведеної 14 березня 2013 року приватним нотаріусом Білогірського районного нотаріального округу Рогожиною Ю.М. після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №291246156, сформованої 20.12.2021 року суддею Білогірського районного суду Хмельницької області Бараболею Н.С., 20.05.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області Яловчуком В.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за номером 5751676 (спеціальний розділ) про інше речове право право оренди земельної ділянки площею 1,1205 га., кадастровий номер 6820381500:05:013:0024, на підставі Договору оренди землі б/н, укладеного 01.10.2012 року між ТОВ НВА «Перлина Поділля» та ОСОБА_1 , позивачкою по справі. 17.12.2019 року державним реєстратором Білогірської селищної ради Хмельницької області Гудзенком Ю.С. внесено до даного реєстру відповідні відомості про припинення іншого речового права (індексний номер рішення 50262449).

Згідно отриманої відповіді з Відділу у Білогірському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області за № 31-22-0.19-89/103-20 від 24.02.2020 року на звернення ОСОБА_1 щодо надання Витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 6820381500:05:013:0024, вбачається, що виявлено дублювання кадастрового номера та земельної ділянки, а саме згідно з даними Національної кадастрової системи на вказану земельну ділянку зареєстровано право власності за ОСОБА_3 . Оскільки зміни до Національної кадастрової системи неможливо внести, позивачці рекомендовано звернутися до суду.

Згідно із ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Як вбачається із ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ст. ст. 22, 56 Закону України «Про землеустрій» в редакції, яка діяла на час отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 державних актів на право власності на земельні ділянки, землеустрій здійснювався на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою і технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включала з-поміж іншого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування.

Також, в силу положень ст. 17 Земельного кодексу України саме до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належать, зокрема координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель, підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок, координація діяльності державних органів земельних ресурсів, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До того ж, у відповідності до п. 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (далі по тексту Інструкція) в редакції, яка діяла на час отримання сторонами державних актів на право власності на земельні ділянки, також було визначено, що державний акт на право власності на земельну ділянку видавався на підставі рішення районної державної адміністрації.

При цьому, відповідно до п. 1.16 Інструкції технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку включала з-поміж іншого, зокрема: виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки; заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта; висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки.

Згідно п. 2.14 Інструкції державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою складався у двох примірниках, підписувався органом, який прийняв рішення про передачу (надання) земельної ділянки у власність (постійне користування), та відповідним державним органом земельних ресурсів.

Отже, на думку суду, саме відсутність належної координації здійснення землеустрою та державного контролю за використанням земель, координації діяльності державних органів земельних ресурсів, а також неналежна підготовка висновків щодо надання земельних ділянок, що полягало в наданні Білогірською РДА до технічної документації з виготовлення ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку розпорядження від 16 січня 2007 року № 12/2007-р без послідуючих змін, призвело до порушення прав на належне користування та розпорядження земельними ділянками, як позивачки ОСОБА_1 , так і відповідачки ОСОБА_2 , як спадкоємиці ОСОБА_3 .

Таким чином, суд вважає, що в результаті набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку на підставі розпорядження Білогірської РДА від 16 січня 2007 року № 12/2007р без врахування змін, внесених розпорядженням Білогірської РДА від 07 червня 2007 року № 242/2007-р, за відсутності підстав та інших рішень уповноважених органів на припинення користування, розпорядження чи вилучення даних земельних ділянок в позивачки ОСОБА_1 , були порушені права останньої на належне користування, володіння та розпорядження земельною ділянкою, яка належать їй на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 978899, площею 1,1205 га. (кадастровий номер 6820381500:05:013:0024).

За таких підстав, суд вбачає, що відносно суб`єктивного земельного права створюється неможливість реалізації позивачкою свого права на земельну ділянку через дублювання кадастрового номера та земельної ділянки.

В той же час, представником відповідачки заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст. 261 ЦК України). Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Верховний Суд України у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 дійшов висновку, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15.

При цьому для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Звертаючись до суду з даним позовом представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 стало відомо про порушення прав 24.02.2020 року після отримання повідомлення відділу Держгеокадастру №31-22-0.19-89/103-20 від 24.02.2020 року. Крім того, звертала увагу суду на те, що реєстрація спірної земельної ділянки за ОСОБА_3 в Державному земельному кадастрі відбулася 29.05.2014 року, тобто вже після того, як ій був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №978899 на підставі чинного розпорядження РДА, а тому на час отримання у власність земельної ділянки позивачка не могла знати, що дана земельна ділянка вже перебувала у власності ОСОБА_3 . Саме тому, вважає, що загальний строк позовної давності позивачкою не пропущений.

Перебіг позовної давності для вимог ОСОБА_1 починається з дня, коли вона довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак суд встановив, що позивачка дізналася про порушення свого права або могла довідатися про порушення свого права як мінімум 7 років тому (28 травня 2010 року виданий позивачці Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №978899 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, вже після того як 21 лютого 2008 року виданий ОСОБА_3 . Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №988896, а 29 травня 2014 року земльну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному земельному кадастрі), а відтак приходить до висновку, що строк позовної давності для вимог ОСОБА_1 сплив.

При цьому, позивачкою не наведено обставин та підстав, за яких ним було пропущено строк загальної позовної давності та не наведено поважності причин пропуску такого строку. Із заявами про поновлення такого строку ОСОБА_1 також не зверталася.

За таких обставин, оскільки представник відповідачки в судовому засіданні заявила про застосування позовної давності, поважних причин пропуску строку позовної давності не встановлено, а сплив позовної давності є самостійною правовою підставою для відмови у позові, суд вважає, що у задоволенні даного позову слід відмовити у повному обсязі у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Разом з тим, виходячи з положень ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Представник позивачки, адвокат Орендарчук В.О., просить провадження по справі щодо частини позовних вимог закрити і підстав для не прийняття відмови від позову судом не встановлено, остання наділена повноваженнями на вчинення відповідної процесуальної дії, а відмова щодо частини позовних вимог не суперечить інтересам позивачки ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 15, 16,253, 261-267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 229, 247, 255,259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання представника позивачки, адвоката Орендарчук В.О., задовольнити.

Закрити провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області - в зв`язку із відмовою позивачки від позову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25 квітня 2022 року.

Повне найменування сторін:

позивачка ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідачка ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий;

відповідач Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місцезнаходження: 29016, м.Хмельницький вул.Інститутська,4/1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39767479.

відповідач - Білогірська районна державна адміністрація Хмельницької області, місцезнаходження: 30200, вулиця Шевченка, 46 смт Білогір`я Шепетівський район Хмельницька область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21316233.

Суддя Н. С. Бараболя