Рішення

від 08.02.2022 по справі 757/11492/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11492/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в спрощеному позовному провадженні цивільну справу 757/11492/19-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Букінг Про» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року позивач звернулась до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Букінг Про» про стягнення грошових коштів, в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКІНГ ПРО», на користь ОСОБА_1 суму сплачених нею грошових коштів за Договором за вирахуванням штрафу, в розмірі 86 254 (вісімдесят шість тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 липня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУКІНГ ПРО» було укладено договір №19195 про надання туристичних послуг, у відповідності до якого, відповідач повинен надати позивачу комплекс туристичних послуг, а ОСОБА_1 , в свою чергу, оплатити їх. Вказаний тур повинен початись в листопаді місяці 2018 року.

Покладені на позивача зобов`язання, згідно з умовами Договору, останньою виконані були в повному обсязі. Зазначене підтверджується договором доручення №19195 від 03.07.2018.

Однак, як в подальшому виявилось, у матері позивача погіршилось здоров`я, в зв`язку з чим ОСОБА_1 повинна була бути з нею, оскільки її матері необхідний був догляд, тому вона не зможе скористатись туристичними послугами.

Так, 07.08.2018 позивач звернулась до відповідача і повідомила, що не зможе скористатись замовленими та сплаченими послугами через хворобу матері, також в серпні місяці 2018 року погіршився стан здоров`я чоловіка ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач знову звернулась до відповідача з заявою про анулювання туристичних послуг, у зв`язку з різкою хворобою її чоловіка, про що надала відповідні документи.

Однак, відповідач не повернув грошові кошти позивачу, сплачені нею на підставі Договору та звернень про ануляцію туристичних постуг.

В подальшому, погіршився стан здоров`я позивача, а саме ОСОБА_1 було зроблено операцію. Проте, на неодноразові звернення позивача до відповідача про повернення сплачених нею коштів згідно Договору з урахуванням, передбаченого п. 4.3. Договору та стягнення з неї штрафу в розмірі 15% від повної ціни туристичних послуг, сплачених нею, відповідач реагував негативно, спираючись на неповернення авіакомпанією вартості квитків.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не підписувала жодних договорів з авіакомпанією, вона не має жодного законного права звертатись за відшкодуванням до авіакомпанії.

Разом з тим, згідно відповіді відповідача на звернення позивача, відповідач не надає послуги страхування.

Однак, в подальшому, у відповіді на адвокатський запит, відповідач вказує, що позивачу було неодноразово запропоновано оформити та сплатити страховий поліс, але ОСОБА_1 , відмовилась.

Таким чином, на думку позивача, відповідач повинен повернути сплачені позивачем кошти з урахуванням штрафу згідно п. 4.3. Договору в розмірі 15% від повної ціни туристичних послуг, сплачених нею, а саме: 101 476 грн. 00 коп. - 15 222 грн. 00 коп. = 86 254 грн. 00 коп.

14.03.2019 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі.

18.04.2019 року предстанвик відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позовної заяви не визнає та вважає, що вони не можуть бути задоволені.

Так, між ТОВ «БУКІНГ ПРО» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання туристичних послуг.

Відповідно до п. 1.5 Договору зазначено, що договір про надання туристичних послуг за своїм змістом є змішаним, бо, відповідно до ст. 628 ЦК України, містить у собі зобов`язання договору про надання послуг і договору - поруки. На підставі п. 2.1.1 Договору турагент виконує свої зобов`язання за договором шляхом укладення з правомочними контрагентами від імені туриста/замовника та за його рахунок договору на туристичне обслуговування останнього на умовах та в обсязі, визначених п. 1.2 Договору.

Згідно п. 1.2 Договору, умови та перелік замовлених та заброньованих туристичних послуг наступні:країна перебування: Бразилія, терміни подорожі: з 19.11.2018 по 12.12.2018, маршрут: Київ-Мілан-круїз на лайнері Сой а Рауоіоза 5*-Ріо-де-Жанейро-Мадрид- Ліссабон - Київ, транспортне обслуговування: авіа + круїз, рейси: 19.11.2018; 20:35, Р8315+ТР1020+Р8946, ТР74 12.12.2018; 21:05, Р8315+ТР1020+Р8946, ТР74.

Час вильоту, а також позивні рейсу, можуть змінюватися відповідно до міжнародних правил авіаперевезень ІАТА і Указу № 735 Міністерства Інфраструктури України. Актуальну інформацію про виліт необхідно уточнювати у свого менеджера, за один день до вильоту.

Так, представник вказує, що відповідач у повному обсязі та своєчасно виконав свої зобов`язання перед позивачем, виконавши бронювання узгоджених туристичних послуг і сплативши за них від імені Позивача та за його рахунок за Договором на туристичне обслуговування за №19195 від 03.07.2018р.

Однак, як зазначає позивач, за сімейних обставин вона не змогла скористатися замовленими туристичними послугами, на що відповідач негайно відреагував і звернувся до партнерів щодо ануляції послуг та повернення коштів за даним замовленням. Так, було отримано компенсацію від готелів без утримання штрафів, отже, у повному обсязі - 14 250,00грн., вартість круїзу у розмірі 28 934.00 грн., за вирахуванням штрафів за відміну бронювання у розмірі 25%, що склало 13 384.00грн. На звернення відповідача надати інформацію щодо реквізитів для перерахування отриманих сум компенсацій, розмір яких склав 43 184,00грн., позивач не вжила жодних дій щодо отримання зазначених компенсацій, не повідомила спосіб отримання та не надала реквізитів.

На підставі заяви позивача від 28.08.2018р. про ануляцію туру і наданої довідки щодо стану здоров`я чоловіка від 19.10.2018р., відповідач повторно звернувся до партнерів-перевізників з вимогою компенсації вартості замовлених послуг. Авіакомпанія повідомила, що за правилами компанії повернення вартості квитків за медичними показниками не передбачено. Авіакомпанія виключень не робить, але компенсує 1 522,00 грн.

Щодо компенсації від авіакомпанії МАУ, то 23.10.2018р. позивачу було повідомлено про вимогу партнерів надати додаткову довідку про неможливість здійснення подорожі у ближчі до туру дати. Відповідач рекомендував позивачу звернутися до авіакомпаній особисто та надіслав авіаквитки, щоб той міг самостійно продовжити спілкування із компаніями.

Представник вказує, що твердження позивача про те, що ОСОБА_1 «не підписувала жодних договорів з авіакомпанією», тому «не має жодного права звертатись за відшкодуванням до авіакомпанії», спростовується змістом п. 4.7 Договору, у якому зазначено, що «надані Туриту/Замовнику перевізні документи (авіа, з/д, авто тощо) є договором перевезення, укладеним між ним і перевізником, який несе у відповідності до міжнародних правил повну відповідальність за відмову/перенесення перевезення або інші порушення встановлених правил аоо договору перевезення. Турагент не несе прямої відповідальності за пов`язані з цією зміною об`ємів і строків надання послуг за даним договором». Таким чином, позивачеві було відомо, що надані квитки авіаперевезення є договором між позивачем та авіакомпанією.

Також, вимога позивача щодо «повернення сплачених коштів згідно договору з урахуванням, передбаченого п. 4.3 договору та стягнення штрафу в розмірі 15% від повної ціни туристичних послуг» є неправомірною, бо умовами Договору не передбачено право сторін (Турагент та Туриста/Замовника) на самостійне визначення розміру відшкодування. дає умовам п. 4.3 Договору, у якому зазначено, що у разі відмови від послуг, передбачених догоовром Турист/Замовник відшкодовує Турагенту фактично понесені витрати, наведений у відсотках розмір яких може бути змінено, виходячи із домовленостей Турагента з партнерами з організації туру.

Щодо страхування, то відповідач не є страховою компанією та не надає послуги страхування, а під час бронювання туристичних послуг лише надає консультацію та пропонує стандартний поліс. Додаткові послуги страхування Замовник/Турист замовляє індивідуально за власною ініціативою. Згідно із п. 4.6 Договору відповідальність за надання страхових послуг несе страхова компанія.

З зазначених підстав представник відповідача просить відмовити в задоволенін позовних вимог.

17.12.2021 відповідно до розпорядження №509 від 17.12.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку з смертю судді Писанця В.А.

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Ільєвій Т.Г.

20.12.2021 ухвалою суду дану справу було прийнято до провадження судді Ільєвої Т.Г. та призначено до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явися про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з цим, через канцелярію суду було подано заяву від представника позивача про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явися про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановивши зазначені обставини, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно д ст. 20 Закону України "Про туризм", за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов`язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовується загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 1 Закону України "Про туризм" визначено, що туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Згідно ст. 5 Закону України "Про туризм", організацію та забезпечення створення туристичного продукту, реалізацію та надання туристичних послуг виключно здійснює туристичний оператор, який в установленому порядку отримав ліцензію на туроператорську діяльність. А туристичні агенти - це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність в реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Статтею 20 Закону України "Про туризм" передбачено, що за договором на туристичне обслуговування одна сторона туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента, зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про туризм" порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

За ч. 13 ст. 20 Закону України "Про туризм", якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків, споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як встановлено ст. 33 Закону України "Про туризм", суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 32 Закону України "Про туризм", за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Частинами 8 та 9 ст. 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста. Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Так, вбачається, що згідно Договору від 03.07.2018, а саме пунктом п. 4.3. Договору передбачено, що в разі відмови від послуг Турист несе відповідальінсть у вигляді стягнення штрафу в розмірі 15% від повної ціни туристичних послуг при аналуюванні бронювання в термін з 30 до 21 дня до початку туру.

З п.1.2 Договору вбачається, що подорож мала розпочатись 19.11.2018 року, а позивач звернулась з відмовою від туру вперше 07.08.2018, що підвердується відповідю відповідача (а.с. 14). Таким чином, позивач звернулась з відмінною бронюваня до відповідача понад тридцяти денний строк, що свідчить, що останньою не було порушено умов Договору, за якими зобовязання були виконанні завчасно.

Окрім цього, пунктом 2.4.5 передбачено, що турист має право відмовитись від туристичних послуг в будь - який час, за умови письмового повідомлення. Датою анулювання рахується дата отримання Турагентом такого повідомлення.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов про обгрунтованість вимог позивача, оскільки остання в силу взятих на себе зобов`язань належним чином їх виконала, а посилання відповідача про наявність партнерів та те, що вони не несуть відповідальності за них є необгрунтованою. Оскільки відповідачем в силу обгрунтування своєї позиції суду не надав доказів того, що які саме суми відшкодування пропонували партнери, які на його твердження несуть за це відповідальність, їх відомови, розрахунки, а тому суд вважає правомірним стягнення коштів з відповідача у відповідності до розрахунку позивача в розмірі 86 254 грн. 00 коп. (101 476 грн. 00 коп. - 15 222 грн. 00 коп.).

Окрім цього, суд з Договору не вбачає прямих посилань, що відповідач не несе зобов`язань щодо повернення суми замовнику, в разі належної відмови те саме і стосується, що кошти будуть повертатись з врахуванням позиції партнерів, зазначено лише про суму штрафу в розмірі 15% від повної ціни туристичних послуг при аналуюванні бронювання в термін з 30 до 21 дня до початку туру, на яку позивач погоджується, а оскільки належного розрахунку відповідачем не було надано, то розрахунок позивача є належним.

Відтак, позов підлягає задоволенню.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, та враховуючи задоволення позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача в сумі 863 грн.00 коп.

З огляду на наведене, відповідно до ст. ст. 610,611, 651 ЦК України, Закону України «Про туризм», ст. ст. 28, 141, 206, 258, 259, 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Букінг Про» про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКІНГ ПРО» на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів за Договором про надання туристичних послуг №19195 від 03.07.2018, в розмірі 86 254 (вісімдесят шість тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , адреса для кореспонденції: АДРЕСА_2 , засоби зв`язку: НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУКІНГ ПРО», код ЄДРПОУ: 40172774, юридична адреса: 01004, Київ, вул. Басейна, 3, оф. 47, засоби зв`язку: (095) 318 35 99.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.02.2022

Суддя Т.Г. Ільєва