Рішення

від 04.05.2022 по справі 353/1056/21

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 353/1056/21

Провадження № 2/353/18/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.,

з участю секретаря судового засідання Головатчук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу, допущення до виконання трудових обов`язків й оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в якомупросила поновитиїї нароботі напосаді вчителянімецької мовита зарубіжноїлітератури філіїНижнівського ліцеюТлумацької міськоїради Івано-Франківськогорайону вс.Братишів;зобов`язати Нижнівський ліцейТлумацької міськоїради Івано-Франківськогорайону Івано-Франківськоїобласті оплатитисередній заробітокна їїкористь зачас вимушеногопрогулу з08.11.2021року додня поновленняна роботі. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона працює на посаді вчителя німецької мови та зарубіжної літератури в філії Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області з 26.08.1988 року. 05.11.2021 року відповідачем - директором Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_2 підписано наказ № 53 «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників Нижнівського ліцею та його філій», відповідно до якого її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, як невакцинованого працівника.

Перед цим, 04.11.2021 року її було ознайомлено з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 №133, в якому повідомлялося про те, що з 08.11.2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти. Окремо, посилаючись на наказ МОЗ України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профiлактичним щепленням» вiд 04.10.2021 року №2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ вiд 09.12.2020 року №1236, просили до 05.11.2021 року надати документ, який підтверджує наявність профiлактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання. Повідомлялось, що у випадку не подання до 05.11.2021 року одного з зазначених документів, її з 08.11.2021 року буде відсторонено вiд роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення вiд інфекційних хвороб». Період відсторонення без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу, що дає право на щорічну відпустку.

08.11.2021 року нею особисто в руки було передано директору Нижнівського ліцею, а також 07.11.2021 року відправлено рекомендованим листом з описом вкладення такий же лист-повідомлення, у якому вона повідомила, що запитувана останнім інформаціє є медичною таємницею, зазначила, що відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 284 ЦК України відповідне щеплення є різновидом медичної допомоги, що проводиться за згодою особи; відповідно до ст. 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, в тому числі в залежності від стану здоров`я; вакцинація/невакцинація не є виконанням трудових обов`язків; повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою. Зазначила, що якщо у роботодавця, у відповідності до ст. 46 КЗпП, є сумніви стосовно її здоров`я, вона не заперечує проти медичного огляду.

Вважає, що оскаржуваний наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суперечить трудовому, цивільному та медичному законодавству, а також порушує її конституційні права. Також в позовній заяві просила звільнити її від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без її особистої участі.

Ухвалою Тлумацькогорайонного судуІвано-Фанківськоїобласті від08.12.2021року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано, з часу отримання копії ухвали, десятиденний строк, для усунення недоліків.

29.12.2021 року на адресу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від ОСОБА_1 надійшла заява про призначення справи до судового розгляду після усунення недоліків, в якій вона частково усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 31.12.2021 року прийнято до розгляду дану справу та відкрито провадження у ній. Розгляд справи призначено в порядкуспрощеного позовногопровадження о10год.00хв.28.01.2022року без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Також даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз`яснено відповідачу,що відповіднодо ч.1ст.193ЦПК Україниу строкдля поданнявідзиву вінмає правопред`явити зустрічнийпозов. До початку розгляду справи, а саме 17.01.2022 року, директор Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Грижак М.В. подала відзив на позовну заяву (а.с. 43-45), разом з підтвердження про направлення його копії позивачу (а.с. 46), в якому просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтувала тим, що 05.11.2021 року нею було підписано наказ «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників Нижнівького ліцею та його філій», на підставі якого позивача ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати як невакцинованого працівника. Наказ виданий з дотриманням норм чинного законодавства, зокрема ст. 46 КЗпП України, де у ч. 1 наведено підстави відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом, однією з яких зазначено у інших випадках, передбачених законодавством. Таким випадком є ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», де у ч. 2 передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Таким органом є Міністерство охорони здоров`я України, яке своїм наказом від 04.10.2021 року № 2153 затвердило Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, серед яких зазначені працівники закладів загальної середньої освіти, до яких належить позивач. Крім того зазначила, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» накази міністерства, видані у межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади АР Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами. Статтею49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України видає обов`язкові для виконання акти постанови і розпорядження.

Вказала, що ні КЗпП, ні будь-якими іншими нормативними актами не передбачено поновлення на роботі відстороненого від роботи працівника та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином, відсутня передбачена законом підстава для поновлення на роботі відстороненої від роботи ОСОБА_1 та виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також до початку розгляду справи, а саме 21.01.2022 року на адресу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с. 50-52), разом з підтвердженням про направлення його копії відповідачу (а.с. 49), в якій вона просила визнати незаконним та скасувати наказ Нижнівського ліцеюТлумацької міськоїради Івано-Франківськогорайону Івано-Франківськоїобласті від 05.11.2021 року № 53 «Про відстрочення від роботи ОСОБА_1 »; допустити її до виконання трудових обов`язків на посаду вчителя німецької мови та зарубіжної літератури в філії Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в с. Братишів; зобов`язати Нижнівський ліцей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області оплатити середній заробіток на її користь за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року до дня допуску до виконання трудових обов`язків.

Крім того, разом із вищевказаною заявою позивач подала клопотання про виклик та особисту участь позивача при розгляді позову (а.с. 53), в якій просила суд допустити її для особистої участі в даному судовому процесі для забезпечення можливості особисто надати пояснення по даному позову та поставити питання відповідачу.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 28.01.2022 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 пред`явлені до Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Клопотання позивача ОСОБА_1 задоволено. Розгляд даної цивільної справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадженняз повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у приміщенні Тлумацького районного суду Івано-Франківської області на13 год. 00 хв. 14.02.2022 року. Однак за клопотанням представника відповідача розгляд справи було відкладано на 13 год. 00 хв. 15.03.2022 року, 13 год. 00 хв. 08.04.2022 року та 14 год. 00 хв. 05.05.2022 року.

28.01.2022 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через канцелярію суду подав заперечення на відзив (а.с. 54-60), разом із підтвердженням про направлення його копії відповідачу (а.с. 61), в якому вказав, що наказ МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» є підзаконним актом, і має відповідати законам України та Конституції України. Вважає, що наказом про відсторонення обмежено конституційне право позивача на працю на підставі підзаконного акту. В законодавстві України відсутня норма, яка б зобов`язувала будь-кого до примусової вакцинації від короновірусної хвороби. В позивача наявні всі необхідні щеплення, передбачені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Конституція України встановлює, що виключно законами України визначаються засади регулювання праці і зайнятості, тому відсторонення від роботи можливе тільки в тому випадку, якщо відповідна підстава прописана в законі. Вказав, що фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-19 наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи, він однозначно є безпідставним, свавільним та підлягає скасуванню. Звернув увагу на те, що жодних письмових документів про відмову позивача від обов`язкового профілактичного щеплення відповідачем не надано. Як і не надано жодного письмового подання посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про не допуск до роботи позивача. Натомівсть відповідач виніс оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивача від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, однак 28.03.2021 року через канцеклярію суду подала заяву, в якій просила судовий розгляд справи провести без її участі (а.с. 126).

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 не з`явився, однак на електронну адресу суду надіслав заяву, в якій просив провести розгляд справи без його особистої участі (а.с. 142).

В судове засідання представника відповідача директор Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Грижак М.В. не з`явилася, однак 02.05.2022 року через канцелярію суду подала заяву, в якій позов ОСОБА_1 не визнала, та просила суд розгляд справи проводити без участі представника Нижнівського ліцею (а.с. 140).

Відповідно до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши дані, що містяться в письмових доказах по справі, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.

За ч. ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено, що згідно знаказу відділународної освітиТлумацького райвиконкому№ 156-Квід 26.08.1988року (а.с.10)позивача ОСОБА_1 було призначенона посадувчителя російськоїмови ілітератури танімецької мовиБратишівської ВШшколи з30.08.1988року. Дані відомості також підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.10.1984 року (а.с. 11-13). Крім того, із записів із трудової книжки вбачається, що 07.03.2017 року на підставі рішення сесії від 07.03.2017 року № 132-4/2017, назву Братишівський навчально-виховний комплекс (загальноосвітня школа І-ІІ ст. дошкільний навчальний заклад) Тлумацької районної ради Івано-Франківської області змінено на Братишівський навчально-виховний комплекс (загальноосвітня школа І-ІІ ст. дошкільний навчальний заклад) Тлумацької міської ради об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області. 09.10.2020 року на підставі рішення 45-ої сесії Тлумацької міської ради ОТГ від 09.10.2020 року № 1912-45/2020, Братишівський навчально-виховний комплекс (загальноосвітня школа І-ІІ ст. дошкільний навчальний заклад) реорганізовано у філію Тлумацького ліцею с. Братишів Тлумацької міської ради об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області. 28.01.2021 року на підставі рішення 4 сесії Тлумацької міської ради 8 скликання від 28.01.2021 року № 226-4/2021 філію Тлумацького ліцею с. Братишів Тлумацької міської ради ОТГ Тлумацького району Івано-Франківської області перейменовано у філію Нижнівського ліцею с. Братишів Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

05.11.2021 року директором Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_2 було складено повідомлення №133 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» адресоване вчителю німецької мови та зарубіжної літератури ОСОБА_1 , в якому останню повідомлялося, що з 08.11.2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти. На підставі наказу МОЗ України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профiлактичним щепленням» вiд 04.10.2021 року №2153, пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України вiд 09.12.2020 року №1236, просили до 05.11.2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профiлактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом МОЗ України від 16.09.2011 року № 595. Попереджено про те, що якщо до цієї дати вона не надасть один із зазначених документів, 08.11.2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставістатті 46 КЗпПтаст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року №1645-ІІІ. Проінформовано також про те, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже цей період роботодавець не сплачуватиме за неї страховий внесок та соціальне страхування. Період відсторонення без збереження заробітної плати не увійде і до стажу, що дає право на щорічну відпустку (ст. 82 КЗпП,ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР) (а.с. 9).

05.11.2021 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 року № 1096, відповідно достатті 46 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153, директором Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області ОСОБА_2 винесено наказ № 53 «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників Нижнівського ліцею та його філій» (а.с. 8), яким ОСОБА_1 , вчителя німецької мови та зарубіжної літератури філії Нижнівського ліцею с. Братишів, відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили.

05.11.2021 року комісією Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в складі: директора ліцею ОСОБА_2 , заступника голови ПК ОСОБА_4 , заступника з НВР ОСОБА_5 , завфілії Нижнівського ліцею с. Братишів ОСОБА_6 , заступника завфілії с. Братишів ОСОБА_7 , складено акт № 134 (а.с. 14) про те, що 05.11.2021 року ОСОБА_8 було запропоновано ознайомитись і підписати наказ № 53 від 05.11.2021 року «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників Нижнівського ліцею та його філій». ОСОБА_1 відмовилася від підписання наказу.

07.11.2021 року позивач ОСОБА_1 написала лист-повідомлення (а.с. 29), яке адресоване Нижнівському ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області та його директору ОСОБА_2 , яке 07.11.2021 року направила Нижнівському ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області рекомендованим листом (а.с. 28), в якому зазначила, що 05.11.2021 року директор ліцею ознайомила її з повідомленням № 133 від 05.11.2021 року «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» та посилаючись на чинне законодавство України вказала, що підставою для відсторонення працівників від роботи є відмова або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, проте вакцинація/невакцинація від COVID-19 за своєю суттю та змістом не є медичним оглядом, а тому відсторонення її від роботи з даних підстав є грубим порушенням законодавства про працю та порушує її трудові права.

Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, громадяни України зобов`язані: піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік). Відповідно до цього Переліку (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ України від 11.10.2019 року № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731)

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказ МОЗ України № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» (згідно постанови КМ № 1096 від 20.10.2021) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

-контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням;

-відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

-взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідно до вимог п. 41-6 постанови КМУ № 1236 (в оновленій редакції).

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 2 КЗпП України).

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у пункту 10 Постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України).

В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А саме, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

У рішення від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява № 24429/03) ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08.04.2021 року рішенні (п. 266) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13), наголосив таке:

«Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15листопада 2016р., з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, за для якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272):

«Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи (п. 285):

«… Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

Щодо доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те, що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, яка відмовилась від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке (п. 306):

«Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка не отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) не призвело до порушення конституційного права на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала будь-яких доказів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Таким чином, суд вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 .

Доводи позивача та її педставника про те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначених Законом і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі відмови від участі в такому не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 затверджено Перелік, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, закладів загальної середньої освіти незалежно від типу та форми власності.

З вищенаведених підстав також є неспроможними доводи позивача та її представника про те, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень не ґрунтується на законі, а на незаконному підзаконному акті.

Наслідком рішення позивача ОСОБА_1 за відсутності абсолютних протипоказань відмовитися від вакцинації, метою якої є захист від хвороби, яка може становити серйозну загрозу для здоров`я населення, було саме відсторонення її від роботи, при наявності можливості уникнення такого за умови відповідних протипоказань щодо вакцинації, задлязабезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване ст. 3, 27 та 49 Конституції України, гарантування безпеки як власне позивача, так і іншим співробітникам, учням навчального закладу та є необхідним у демократичному суспільстві.

З огляду на вищенаведене, твердження позивача ОСОБА_1 про те, що суспільні інтереси ніяк не страждають від її відмови від щеплення проти COVID-19, а інформація про стан її здоров`я щодо абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень є медичноютаємницею, не заслуговують на увагу.

За встановлених судом обставин, позовна вимога ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 05.11.2021 року № 53 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » задоволенню не підлягає.

В законодавстві відсутнє визначення поняття «відсторонення від роботи», на практиці відсторонення від роботи означає призупинення трудових правовідносин (тимчасове увільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і, в свою чергу, тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання та відповідно, сплачувати заробітну плату.

Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення.

Працівник має ознайомитись з таким наказом негайно під розпис, оскільки йдеться про реалізацію права працівника на працю.

Судом встановлено, що відсторонення позивача здійснено відповідно до вимог ч. 2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 46 КЗпП України. Тому посилання позивача та її представника на те, що відсторонення працівників відбувається тільки у порядку встановленому законом, а не підзаконним актом, чи наказом керівника міністерства, підприємства чи організації тощо, не відповідають дійсності та є безпідставними.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин, та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, то суд приходить до переконання, що позовна вимога в частині допущення позивача ОСОБА_1 до виконання трудових обов`язків на посаді вчителя німецької мови та зарубіжної літератури у філії Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району в с. Братишів не підлягає задоволенню.

Окрім того, оскільки позовна вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 05.11.2021 року № 53 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » задоволенню не підлягає, то не підлягає до задоволення позовна вимога про зобов`язання Нижнівського ліцеюТлумацької міськоїради Івано-Франківськогорайону Івано-Франківськоїобласті оплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року до дня допуску до виконання трудових обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При такому вирішенні спору, суд вважає, що документально підтверджені судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору слід покласти на її рахунок.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,89,141,247,263-265,268,273,274-279,354-355ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Нижнівського ліцею Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування наказу, допущення до виконання трудових обов`язків й оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Судові витрати по справі понесені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителькою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , покласти на її рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. ЛУЩАК