Рішення

від 05.05.2022 по справі 911/120/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/120/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ять смаків» про стягнення 10 034,52грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі КП «Київреклама») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю П`ять смаків (далі ТОВ «П`ять смаків») про стягнення 10 034,52грн, з яких: 5 457,48грн - основний борг; 818,62грн штраф; 2 587,54грн - пеня та 403,03грн - 3% річних, які нараховані за період з 26.05.2019 по 25.11.2021; 767,85грн - втрати від інфляції за період з червня 2019 року по жовтень 2021 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №109/17 від 09.03.2017 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва в частині здійснення оплати за право тимчасового користування місцями за період з 15.05.2009 по 14.06.2019 у встановлений договором строк (а.с.1-5).

Ухвалою від 31.01.2022 судом: відкрито провадження у справі за відповідним позовом; вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання заяв по суті учасниками (а.с.58-59).

Копія відповідної ухвали суду отримана позивачем 04.02.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103281013720 (а.с.61).

Поштове відправлення №0103281059576, у якому відповідачу направлено копію зазначеної ухвали суду, не вручено та повернуто з довідкою відділенню поштового зв`язку від 04.02.2022, у якій причиною повернення вказано: «не розшукане» (а.с.62-66). При цьому, адреса, за якою направлено відповідне відправлення, відповідає адресі відповідача згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.01.2022, 09.02.2022 (а.с.43,67,72). Поштове відправлення №0103281665166, у якому відповідачу повторно направлено копію ухвали суду від 31.01.2022, також повернуто з довідкою відділення поштового зв`язку від 27.04.2022, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.68-70).

Як визначено п. 3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

В силу п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення також є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, відповідна ухвала суду вважається врученою сторонам у справі.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзив на позов у строк, встановлений вказаною нормою, відповідач не подав; клопотань про поновлення такого строку до прийняття рішення у даній справі від відповідача не надходило.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Як визначено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

09.03.2017 між сторонами у справі КП «Київреклама» (далі підприємство) та ТОВ П`ять смаків» (далі розповсюджувач) укладено договір №109/17 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-х) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі договір).

Як визначено п.1.1 договору, за таким договором на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачу надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (далі РЗ), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими (-им) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженому рішенням Київської міської ради від 27.09.2011 №37/6253, з наступними змінами і доповненнями (далі Порядок), а розповсюджувач зобов`язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов`язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Як визначено п.п.3.1, 3.2 договору: адресні програми на пріоритет це перелік місць для розміщення РЗ, на які за розповсюджувачем встановлено пріоритет; адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць; адресні програми на право тимчасового користування це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення. В силу п.3.6 договору, адресні програми є невід`ємною частиною договору.

Договором визначено, що до прав підприємства позивача у справі належить, зокрема: право змінювати розмір плати за право тимчасового користування у разі змін в технологічній (конструктивній) схемі РЗ, площі РЗ, зонального коефіцієнту та базового тарифу на підставі відповідних рішень дозвільного органу та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); нараховувати, своєчасно отримувати та вимагати від розповсюджувача компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ, його транспортування та зберігання; звертатись до розповсюджувача з письмовими вимогами про усунення порушень вимог Порядку та договору (п.4.1 договору). Одним із обов`язків підприємства, як установлено п.4.2 договору, є формування рахунку на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ.

До прав розповсюджувача відповідача у справі належать, зокрема, такі права: користуватися місцем для розміщення РЗ; розміщувати зовнішню рекламу на певний строк та у певному місці у відповідності до наданого дозволу (п.5.1 договору).

Договором визначено, що розповсюджувач зобов`язаний: виконувати умови договору; не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету; у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню у разі прострочення строків сплати та порушень інших умов договору (п.5.2 договору).

Сторони домовились, що: ціною договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку та договору, встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах; розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог Порядку та умов договору; підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п.п.6.1, 6.2, 6.3 договору).

Договором визначено, що: розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць (п.6.7 договору); плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 25 числа поточного місяця виключно на поточний рахунок підприємства у розмірах, зазначених підприємством в рахунках; факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового використання (п.6.8 договору). При цьому, порядок визначення плати узгоджено сторонами п.6.10 договору, а п.6.13 договору встановлено, що плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.

В силу п.6.9 договору акт приймання-передачі до договору із наведеним в ньому розрахунком плати за право тимчасового користування підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді.

Згідно п.6.12 договору розповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, по якому виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято рішення щодо надання дозволу.

Укладаючи відповідний договір, сторони домовились, що у разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів та пені відповідно до умов договору та чинного законодавства (п.6.11 договору).

Договором також установлена відповідальність за порушення його умов, а саме: за несвоєчасне або неповне внесення платежів пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; за прострочення понад 1 місяць додатково штраф у розмірі 15% простроченої суми (п.п.7.2, 7.3 договору). Поряд з цим, сторони договору визначили, що строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій 3 роки та вони нараховуються протягом всього строку позовної давності (п.7.7 договору).

Відповідно до п.8.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету або дозволу; припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у розповсюджувача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення цього договору у цілому.

До поданої позовної заяви позивачем не додано акту прийому-передачі, складання якого передбачено п.6.9 укладеного договору і який в силу такої умови у договорі підтверджує факт надання права тимчасового користування.

Однак, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 23.08.2019 у справі №911/1263/19 за позовом КП «Київреклама» до ТОВ «П`ять смаків» про стягнення 76 100,80грн, яке набрало законної сили, встановлено, що дозволи на розміщення №№54614-16, 54615-16, 54616-16 зі строком дії з 31.08.2016 по 30.08.2021, надані іншій особі, переоформлені на ТОВ «П`ять смаків» на підставі заяви відповідача від 21.02.2017 на період з 31.08.2016 по 30.08.2021.

Враховуючи переоформлення, у подальшому сторонами підписали додаток до вищезгаданого договору - адресну програма на право тимчасового користування №1 від 09.03.2017, відповідно до якої сторонами визначені вид РЗ, місце розміщення РЗ, плата за місяць, а також зазначені дати переоформлення дозволу 21.02.2017 та дата кінця строку його дії 30.08.2021 (а.с.15-16). Згідно такого додатку РЗ є три рекламні вивіски на будинку (будівлі, споруді), розташовані по пр. Перемоги, 1, плата за користування якими загалом без ПДВ становить 2 273,95грн (1394,75+439,6+439,6).

В силу п.3 адресної програми сторони передбачили, що права та обов`язки, передбачені умовами цієї адресної програми застосовуються до сторін починаючи з дати переоформлення кожного дозволу у порядку, передбаченому п.3 ст.631 ЦК України.

При цьому, судом також встановлено, що у справі №911/1263/19 розглядались вимоги щодо стягнення з відповідача плати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ, визначеними відповідною адресною програмою до договору, за період з вересня 2017 року по квітень 2019 року у сумі 54574,80грн. Відповідні вимоги, як встановлено рішенням суду у справі №911/1263/19, визнані відповідачем листом за вих.№01-18/06 від 23.04.2018.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи вищевказані обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 23.08.2019 у справі №911/1263/19, що набрало законної сили, не надання акту прийому-передачі до договору разом з позовною заявою, не є підставою для суду вважати, що місця для тимчасового розташування РЗ, передбачені адресною програмою, що є додатком до договору, не були надані відповідачу, оскільки такі обставини фактично свідчать про передачу відповідних місць для тимчасового розташування РЗ та використання їх відповідачем.

На оплату тимчасового користування місцями для розміщення РЗ за травень-червень 2019 року позивачем виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 5 457,48грн, а саме від:

-15.05.2019 №193740 на суму 2728,74грн (у т.ч.ПДВ 454,79грн);

-14.06.2019 №196103 на суму 2728,74грн (у т.ч.ПДВ 454,79грн) (а.с.18-19).

Доказів направлення або вручення відповідних рахунків відповідачу позивачем до позовної заяви не додано.

Згідно наданої позивачем довідки про стан розрахунків ТОВ «П`ять смаків» з КП «Київреклама» по рахункам-фактурам за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення РЗ, які виписані за період з 01.05.2019 по 31.10.2021, станом на 24.11.2021 заборгованість відповідача перед позивачем складає 5457,48грн (а.с.17).

Також, позивачем долучено до позовної заяви копію претензії за вих.№196-2904/КР від 02.12.20 на суму 57 303,54грн за розрахунками по вказаному договору, однак, без копії довідки про стан розрахунків до такої претензії, з якої можливо б було визначити, чи заявлена відповідна претензія щодо вимог, які є предметом розгляду у справі. Доказів направлення або вручення відповідної претензії відповідачу також позивачем не надано.

В силу ч.ч.1,2 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Докази, як визначено ч.2 ст.80 ГПК України, позивач повинен подати разом з поданням позовної заяви.

Оскільки доказів на підтвердження факту звернення з відповідною претензією, на який позивач посилається у позові, не надано, суд вважає відповідну обставину недоведеною позивачем.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку здійснити плату за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ за травень-червіень 2019 року, а також застосування до відповідача відповідальності за порушення відповідного зобов`язання, встановленої чинним законодавством та договором.

Заявлені вимоги є обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У даній справі відповідачем не надано доказів припинення дії договору або звільнення місць, наданих у тимчасове користування для розміщення РЗ, визначених адресною програмою, отже, не спростовано тверджень позивача щодо користування відповідними місцями у спірний період травень-червень 2019 року. Отже, з урахуванням того, що строк виконання зобов`язання, встановлений п.5.2.3 договору (не пізніше 25 числа поточного місяця), для оплати права тимчасового користування місцями для розміщення РЗ за спірний період, настав, а доказів виконання відповідного зобов`язання відповідач не надав, вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 5457,48грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 767,85грн втрат від інфляції за період з червня 2019 року по жовтень 2021 року; 403,03грн - 3% річних за період з 26.05.2019 по 25.11.2021.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати права тимчасового користування місцями для РЗ за спірний період, вимоги позивача щодо сплати втрат від інфляції та процентів є мотивованими.

Розрахунок 3% річних, здійснений позивачем з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення і є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 403,03грн 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Втрати від інфляції за розрахунком суду за спірний період складають більший розмір - 769,51грн, однак, оскільки підстав для виходу за межі позовних вимог у суду не має, відповідні вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 767,85грн.

Окрім того, у даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2587,54грн пені, нарахованої за період з 26.05.2019 по 25.11.2021 та 818,62грн штрафу.

Відповідні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ у спірний період, а у п.п.7.2, 7.3 договору сторони домовились про відповідальність у вигляді пені, а також штрафу за порушення відповідного зобов`язання, вимоги позивача в частині стягнення відповідних штрафних санкцій є мотивованими.

Як визначено ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розмір пені, встановлений сторонами у договорі не перевищує максимального розміру, визначеного відповідними нормами.

За загальним правилом, визначеним ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак, п.7.7 договору сторонами змінено відповідне загальне правило та визначено, що штрафні санкції нараховуються протягом всього строку позовної давності. При цьому, строк позовної давності за штрафними санкціями сторонами збільшено до трьох років.

Так, як визначено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, ч.1 ст.259 ЦК України надано право сторонам збільшувати позовну давність, встановлену законом, за їх домовленістю; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Отже, враховуючи досягнення відповідної домовленості між сторонами у передбаченій формі письмовій щодо зміни порядку нарахування пені та збільшення позовної давності за штрафними санкціями, зважаючи на арифметично вірний їх розрахунок здійснений позивачем, а також нарахування їх за період, коли мало місце прострочення та враховуючи дійсну суму боргу, вимоги в частині стягнення 2587,54грн пені підлягають задоволенню повністю.

Також, сул вважає такими, що підлягають задоволенню повністю вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 818,62грн.

Так, відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 15% від простроченої суми у випадку прострочення виконання зобов`язання більше ніж на 1 місяць встановлена п.7.2 договору за взаємною згодою сторін. При цьому, у даній справі встановлено, що прострочення виконання зобов`язання за спірний період триває більше 1 місяця.

Отже, позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 818,62грн (5457,48/100*15).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 2270 грн підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою «П`ять смаків» (ідентифікаційний код 40854501; 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул.Святошинська,41, офіс 3) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації «Київреклама» (ідентифікаційний код 26199714; 04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8) 5457,48грн основного боргу, 403,03грн 3% річних, 767,85грн втрат від інфляції, 2587,54грн пені, 818,62грн штрафу, а також 2270грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається у строк, визначений ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, встановленого ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова