Рішення

від 05.05.2022 по справі 300/6185/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2022 р. справа № 300/6185/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2021 за №003187/0706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 82 000,00 грн за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, та податкового повідомлення-рішення від 25.05.2021 за №003184/0706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 5 110,00 грн за порушення пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач дійшов помилкових висновків про наявність порушення порядку проведення розрахунків, а також безпідставність висновків щодо не обладнання резервуарів на акцизному складі позивача рівнемірами. Також покликається на те, що відсутність визначеного періоду, що охоплюється перевіркою у наказі про проведення перевірки та конкретно визначених підстав вказує, що контрольний захід проведено протиправно.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» до Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам, встановленим пунктами 2, 11 частини 5 статті 160, частин 1, 3, 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

У відповідності до вимог статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслано на адресу позивача.

01.11.2021 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.10.2021 по справі №300/6185/21, в якій представник позивача просив долучити відсутні додатки до позовної заяви.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» до Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень повернуто позивачу з усіма доданими до неї документами.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 про повернення позовної заяви у справі №300/6185/21 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

03.02.2022 адміністративна справа за №300/6185/21 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на адміністративний позов, згідно якого вказав, що перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, наказ про проведення перевірки містить підстави її проведення, а за результатами перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення в порядку та у спосіб визначений законом. В задоволенні позовних вимог просить відмовити (а. с. 66-73).

26.04.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив аргументи відповідача (а. с. 86-87).

Правом подання заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Суд, розглянувши праву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» з 02.03.2016 зареєстроване як юридична особа (номер запису 11191020000013946), проводить діяльність згідно з КВЕД: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

На підставі наказу від 14.04.2021 №661-п «Про проведення фактичної перевірки» Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області було здійснено фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (а. с. 3, зворотна сторона).

За результатами перевірки складено акт (довідку) від 23.04.2021 №090148 (а. с. 4-5), який зареєстрований в органі ДПС за №2427/09/01/РРО/405/2525, згідно висновків якого встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме:

проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстраторів розрахункових операцій;

невидача розрахункового документа встановленого зразка на суму 100 грн, чим порушено п.1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг»;

не обладнання (відсутність) трьох рівнемірів-лічильників рівня пального та 1 витратоміра-лічильника на місці відпуску пального на акцизному складі за адресою: вул. Шевченка, 101, смт. Богородчани;

незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання щоденного електронного документу 01.04.2020 і 18.12.2020 даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, який розташований за адресою: вул. Шевченка, 101, смт. Богородчани, чим порушено п. 230.1.2, п. 230.1.3 статті 230 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки 25.05.2021 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №003187/0706, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 82 000 грн та №003184/0706, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 5 110 грн. (а. с. 6-7).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Сапсан ІФ» подало скаргу від 16.06.2021 за №16/06-01, яка надійшла на адресу контролюючого органу 22.06.2021 та зареєстрована за вхідним №17951/6.

За наслідками розгляду вказаної скарги, висновок акту перевірки №14/09-19-09-01/25697456 від 12.03.2021 Державною податковою службою України залишено без змін, про що надано підприємству рішення про результати розгляду скарги від 31.08.2021 за №19890/6/99-00-06-03-02-06 (а.с . 18-24).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 25.05.2021 №003187/0706 та №003184/0706.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами підпунктів 20.1.4, 20.1.43 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право:

проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені статтею 75 ПК України, пунктом 75.1 якої встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

В силу пункту 2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Таким чином, для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо пред`явлення, направлення або надіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, копії наказу та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до наказу від 14.04.2021 №661-п «Про проведення фактичної перевірки» посадовим особам відповідача доручено здійснити фактичну перевірку АЗС, що розташована за адресою вул. Шевченка, 101, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, ТОВ «Сапсан ІФ» ( код ЄДРПО 40312525) з 14.04.2021.

Директором ТОВ «Сапсан ІФ» допущено працівників відповідача по справі до перевірки.

Дана обставина не заперечується позивачем по справі, та визнається сторонами по даній судовій справі, що свідчить про дотримання контролюючим органом вимог ПК України щодо проведення фактичної перевірки.

Відтак враховуючи факт допуску працівників відповідача до перевірки, акт індивідуальної дії наказ на проведення перевірки реалізовано.

Аналогічний висновок зроблений 17 колегією суддів Великої Палати Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 по справі № 816/228/17. Зокрема, колегією суддів Великої Палати Верховного Суду у постанові зазначено, що: «пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «... за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права».

Суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18, згідно якої незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон 481/95-ВР) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Таким чином, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області є органом, який уповноважений здійснювати контроль за дотриманням норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та проводити в тому числі фактичні перевірки суб`єктів господарювання.

Крім цього, суд враховує, що станом на момент вручення копії наказу позивачем не зверталась увага на невідповідність документів, про недоліки яких зазначено в позовній заяві чи невизначеність періоду проведення такої перевірки.

Виходячи із вищевказаного наведені обґрунтування позивача щодо незазначення періоду, який буде перевірятися в наказі №661-п від 14.04.2021 не зумовлюють протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Судом не встановлено, а позивачем не доведено яким чином наведені обставини позбавили можливості позивача на захист та довести відсутність виявлених порушень під час здійснення перевірки чи розгляду справи в суді.

Щодо встановлених перевіркою порушень та надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням рішенням, суд зазначає наступне.

Податковим кодексом України регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Акцизний склад спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального (підпункт 14.1.6. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з положеннями підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частинами першою-третьою статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500 000 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Вимоги щодо обладнання витратомірами-лічильниками кожного місця відпуску пального наливом з акцизного складу та рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі (далі рівнеміри-лічильники) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованих на акцизних складах, на території яких здійснюється, зокрема, реалізація пального, та вимоги, яким повинні відповідати витратоміри-лічильники та рівнеміри - лічильники визначені встановлені підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Згідно підпунктів 1 і 2 пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №891 від 22.11.2017 на виконання статті 230 Податкового кодексу України, витратомір-лічильник законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах. Рівнемір-лічильник рівня пального у резервуарі законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара.

Реєстрація витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Реєстрі здійснюється на підставі довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 №944.

Отож, кожний введений в експлуатацію стаціонарний резервуар, розташований на акцизному складі, повинен бути обладнаний рівнеміром-лічильником, який повинен відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.

Кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу, розташоване на акцизному складі, повинно бути обладнане витратомірами-лічильниками.

Відповідно до пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Положеннями пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України також передбачено, що платники податку розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно із абз.9 пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України передбачено, що не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу.

Відповідно до п.18 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України норми 128-1.1 статті 128 цього Кодексу застосовуються з 1 квітня 2020 року до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу).

Суд зазначає, що санкція встановлена п.128-1.1 ст.128-1 Податкового кодексу України застосовується не конкретно за реалізацію пального за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом, а у випадку виробництва, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального, за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірів-лічильників рівня таких товарів (продукції) у резервуарі. При цьому, такі витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники повинні бути зареєстровані у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

За змістом пункту 109.1. статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

У контексті цього суд звертає увагу на те, що законодавчі зміни, на підставі яких у позивача виник обов`язок обладнати акцизний склад відповідними засобами вимірювання, були прийняті заздалегідь.

Так, Закон України № 391-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку», яким було установлено відповідний обов`язок позивача, як розпорядника акцизного складу, прийнятий ще 18.12.2019.

Отже, на думку суду, позивач знав про виникнення з 01.04.2020 у нього такого обов`язку та мав достатньо часу для того щоб придбати, встановити та зареєструвати витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники на своєму акцизному складі.

Окрім цього, закон у попередній редакції, тобто до внесення змін 18.12.2019 на підставі Закону № 391-ІХ вимагав установлення таких приладів ще до 01 січня 2020 року, що також свідчить про обізнаність позивача про це та можливість підготуватися до таких змін податкового законодавства та змісту і обсягу своїх обов`язків щодо цього.

Згідно довідки від 31.03.2020 №9066307632 ТОВ «Сапсан ІФ» зареєстровано два витратоміри-лічильники (а. с. 76). Відповідно до довідки від 31.03.2020 №9066840439 ці два витратоміри перереєстровано на два рівнеміри-лічильники рівня пального у резервуарі (а. с. 77). В подальшому ТОВ «Сапсан ІФ» 16.06.2021 згідно довідки №9066840439 зареєстровано 5 рівнемірів-лічильника рівня пального у резервуарі (а. с. 79).

Позивачем не доведено факт реєстрації та обладнання рівнеміра в Єдиному державному реєстрі рівнемірів та витратомірів станом на 01.04.2020, а згідно довідки про розпорядника акцизного складу та інформації наданої податковим органом така реєстрація здійснена 16.06.2021.

Таким чином, необладнання одним витратоміром-лічильником та трьома рівнемірами-лічильниками рівня пального на акцизному складі, який розташований за адресою: вул. Шевченка, 101, смт. Богородчани, Богородчанський район, є порушенням вимог підпункту 230.1.2. пункту 230.1 статті 230 ПК України.

За таких обставин відповідачем правомірно застосовані санкції встановлені пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України в розмірі 80 000,00 грн.

Також актом перевірки встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг», а саме невидача розрахункового документа встановленого зразка на суму 100 грн.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР). Відповідно до преамбули Закону, його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

У відповідності до абзацу 5 статті 2 Закону №265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Відповідно до абзацу 6 статті 2 Закону № 265-ВР розрахункова операція приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пунктів 1, 2, 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Згідно з пунктм 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Згідно акту перевірки під час проведення контрольної розрахункової операції встановлено, що працівником АЗС здійснено відпуск дизельного палива на суму 100 грн без використання РРО та видання розрахункового документа (фіскального чека). Факт проведення контрольної розрахункової операції та її не проведення через реєстратор розрахункових операцій, невидача відповідного розрахункового документу підтверджується актом перевірки.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів визначається Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі Інструкція).

Відповідно до підпунктів 10.4.1.-10.4.3 пункту 10 Інструкції на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП. Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи "обліковий залишок попередньої зміни"), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК(обліковий залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об`єм нафтопродуктів (фактичний залишок); роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам`яті; передають залишок готівки; перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК. У разі встановлення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі в границях відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 зміна передається і приймається за обліковим залишком нафтопродукту. Перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення фіксується у змінному звіті. У разі перевищення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі понад зазначених норм керівництво повинно вжити заходів щодо проведення позачергової інвентаризації. До встановлення обставин перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення обліковий залишок не корегується.

Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою N17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий залишається на АЗС.

З огляду на вищевказане, обставини порушення позивачем підпунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР підтверджуються матеріалами справи. Відповідачем правомірно застосовано до ТОВ «Сапсан ІФ» штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 5 110,00 грн, а отже підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2021 №003184/0706 відсутні.

Крім цього, під час проведення фактичної перевірки встановлено порушення пунктів 230.1.2, 230.1.3 статті 230 Податкового кодексу України, а саме незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання щоденного електронного документу 01.04.2020 та 18.12.2020 даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, який розташований за адресою: вул. Шевченка, 101, смт. Богородчани.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює.

Форма довідки, в якій зазначаються дані про фактичні залишки пального на кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 №944 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 08.06.2019 №248).

Жодних доказів про надання вказаних довідок про фактичні залишки на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального позивач не подав.

Відповідно до пункту128 -1.3. статті 128 Податкового кодексу України незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1 000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем порушення, передбаченого підпунктами 230.1.2, 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, знайшов своє підтвердження при розгляді цієї справи, що стало правомірною підставою для застосування оспорюваного штрафу на підставі податкового повідомлення-рішення від 25.05.2021 № 003187/0706.

Інші докази на спростування вказаних порушень в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем зафіксовані у акті перевірки обставини, які свідчать про наявність виявлених порушень та подано докази на їх підтвердження, водночас, позивачем наявність встановлених порушень не спростовано

Враховуючи наведені обставини, відповідачем правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно податкових повідомлень-рішень від 25.05.2021 №003187/0706 та №003184/0706, а підстави для їх скасування відсутні.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги не підлягають до задоволення, підстави для повернення сплаченого судового збору відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» (вул. Василя Симоненка, 33Б/40, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ40312525) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559) про визнання протиправними та скасування наказу №1290 від 26.10.2020, податкових повідомлень-рішень від 25.05.2021 №003187/0706 та №003184/0706 відмовити.

Враховуючи вимоги статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення складено в повному обсязі 06.05.2022, у зв`язку з отриманням ухвали про відкриття провадження від 08.02.2022 та копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачем 04.04.2022.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 06 травня 2022 р.