Рішення

від 05.05.2022 по справі 460/1724/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 травня 2022 року м. Рівне№460/1724/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 49717000701 та № 49317000701 від 20.01.2022 року. В обґрунтування позову позивач зазначив, що ним документально підтверджено факт правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс». Вказує про реальне здійснення ним господарських операцій з придбання товару, оскільки відбулися об`єктивні зміни складу активів, товар придбано з метою використання у господарській діяльності та позивач підтвердив факт отримання товару від ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» належними та допустимими доказами, що описані в акті перевірки, а також підтвердив рух активів за наслідками отримання таких товарів згідно банківських документів. Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Вказує, що податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позов в якому заперечує проти його задоволення. На обґрунтування своїх заперечень зазначаи, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, а саме з: TOB ВК «Агро-Альянс». Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показників у рядку 01 Декларацій «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 встановлено його заниження на 215 333,33грн, в т.ч. 4 квартал 2020 року - на суму 215333,33грн, у зв`язку із чим, вибірковою перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 встановлено його заниження на загальну суму 38 760 грн., в тому числі за 4 квартал 2020 рік на суму 38 760,00 грн. Також, згідно відзиву, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.10.2018 по 30.09.3021 встановлено його завищення на суму 305 724,00 грн., в т.ч. за серпень 2020 на суму 305 724,00 грн. Зазначає, що згідно представлених в ході перевірки первинних документів та інформаційних ресурсів ДПС України встановлено, що ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» здійснювало документальне оформлення операцій придбання м`яса яловичини в напівтушках охолодженого 1 кат. у ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс». Таким чином, згідно акту перевірки, не встановлено джерела походження, виробника продукції - м`яса яловичини охолодженого та не підтверджено легальність руху продукції в «ланцюгу» постачання від виробника до ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія». Фактично, товар - м`ясо яловичини охолоджене невідомого виробництва та виробника введено в товарообіг (легалізовано) ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» з метою формування відповідної ціни та, як наслідок, формування та податкового кредиту кінцевим споживачем ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія», що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання спірних товарно-матеріальних цінностей від названого постачальника та його подальше використання в своїй господарській діяльності. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

07.02.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).

18.02.2022 ухвалою суду виправлено описки в ухвалі від 07.02.2022.

26.04.2022 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін, поновлено строки для подання відзиву на позов.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд враховує наступне.

В період з 01.12.2021 року по 21.12.2021 року працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 року по 30.09.2021 року.

За результатами такої перевірки було складено акт №9023/17-00-07-01/40841356 від 29.12.2021 року, згідно висновків якого, перевіркою встановлені порушення:

1) п. 44.1 п. 44.2 ст. 44. пп. 134.1 п. 134 ст. 134 розд. III Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, п. 5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 38 760 грн., в тому числі за 4 квартал 2020 року на суму 38 760 грн.

2) пп. «а» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 305 724 грн., в т.ч. за вересень 2020 року 125 479 грн., листопад 2020 року 57 367 грн., грудень 2020 року 122 878 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято:

1. податкове повідомлення-рішення №49317000701 від 20.01.2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 38 760 грн.;

2. податкове повідомлення-рішення №49417000701 від 20.01.2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 458586грн., з яких 305724грн. за податковими зобов`язаннями та 152862грн. за штрафними санкціями.

Так, в ході проведення перевірки, згідно наданих до перевірки документів, контролюючим органом встановлено відображення ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» в даних податкового обліку нереальних господарських операцій із придбання ТМЦ ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» (код 42913055).

При цьому, ТМЦ ідентичні задекларованим ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» по взаємовідносинах із ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» частково використані в господарській діяльності ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія».

Враховуючи те, що у ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п. п. 14.1.36 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Часткове використання у господарській діяльності ТМЦ (М`ясо яловичини в напівтушках охолоджене 1 кат.) загальною вартістю 215 333,33 грн. призвело до зростання власного капіталу ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія», тому безоплатно отримані активи (ТМЦ) загальною вартістю 215 333,33 грн. є доходом у розумінні п. 5 П(С)БО 15 «Доходи».

Вибірковою перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» показників у рядку 01 Декларацій «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.10.2018р. по 30.09.2021р. встановлено його заниження на 215 333,33 грн., в т.ч. 4 квартал 2020 року - на суму 215 333,33 грн.

Вибірковою перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2018р. по 30.09.2021р. встановлено його заниження на загальну суму 38 760.00 грн., в тому числі за 4 квартал 2020 рік на суму 38 760,00 грн.. в результаті порушень податкового законодавства, які відображено в 3.1.1.1. «Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку» даного акта перевірки.

Також, згідно акту перевірки, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.10.2018р. по 30.09.3021р. встановлено його завищення на суму 305 724,00 грн., в т.ч. за серпень 2020р. на суму 305 724,00 грн..

Таким чином, згідно акту перевірки, не встановлено джерела походження, виробника продукції - м`яса яловичини охолодженого та не підтверджено легальність руху продукції в «ланцюгу» постачання від виробника до ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія». Фактично, товар - м`ясо яловичини охолоджене невідомого виробництва та виробника введено в товарообіг (легалізовано) ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» з метою формування відповідної ціни та, як наслідок, формування та податкового кредиту кінцевим споживачем ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія», що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання спірних товарно-матеріальних цінностей від названого постачальника та його подальше використання в своїй господарській діяльності.

Суд не погоджується із такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Згідно з абз. 1 та абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 05.11.2019 року по справі за №804/1571/15, за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» підтвердило факт отримання товарів від ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» наданими до перевірки та матеріалів справи належними та допустимими доказами, а саме: договором поставки №28/07 від 28.07.2020 року, укладеного з ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс», видатковими накладними №37 від 04.08.2020 року та №17 від 04.08.2020 року, товарно-транспортними накладними №Р17 від 04.08.2020 року та №Р37 від 04.08.2020 року, декларацією виробника №90 від 03.08.2020 року, банківськими виписками від 04.08.2020 року та належним чином зареєстрованими податковими накладними №15 від 04.08.2020 року та №16 від 04.08.2020 року, картками рахунків 631, 26 та 6441.

Також позивач надав акти переробки сировини, з яких вбачається оприбуткування та переробка отриманого від ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» товару.

Таким чином, факт реальності господарських операцій між ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» та ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» і підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, суд зазначає, що зустрічних звірок податкового органу із ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» не проведено, а інформацію щодо них взято із інформаційних баз податкового органу.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року по справі за №802/31/17-а, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Посилання контролюючого органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення актів про неможливість проведення звірок будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника на формування витрат від дотримання податкової дисципліни його контрагентом постачальником товару (послуг). Порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для позбавлення іншого платника покупця товару (послуг) права на формування витрат, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 року по справі за №804/1571/15).

Суд також враховує, що доказів наявності кримінальних проваджень стосовно фіктивності ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» контролюючим органом суду не надано, в акті перевірки також відсутня про це інформація. В акті перевірки не наведено даних про наявність судових рішень про визнання нереальними спірних господарських операцій між ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» та ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс».

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic проти Швеції» Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Слід зазначити, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, акт перевірки посилань на такі докази не містить.

Слід також відзначити, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій та реєстрації податкових накладних належним чином зареєстровані у ЄДР та зареєстровані платниками ПДВ, установчі документи зазначених контрагентів на момент здійснення господарських операцій з позивачем не були визнані недійсними.

У свою чергу, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №813/1497/17.

Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію, згідно з якою податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідач не надів в акті перевірки жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Також, контролюючим органом не взято до уваги тієї обставини, що при укладенні договорів з контрагентом у позивача була наявна ділова мета, оскільки товарно-матеріальні цінності, придбані в цього контрагента, використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами і які спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Відтак, відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов`язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов`язок доводити податковому органу правомірність відображення в податковому обліку певних операцій. При цьому, зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Тому можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 року у справі №811/217/17 вказав, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 09.03.2019 року у справі №810/302/15).

За правилами п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

А за правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

В контексті наведених вище норм чинного законодавства та первинних документів, встановлено, що господарські операції між ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» та його контрагентом були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» правових наслідків, обумовлених відповідним правочином.

Фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» підтверджено, а перевіряючим в акті перевірки не спростовано факт використання ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Нормою пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Таким чином, висновки про нереальність господарських операцій ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» є такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються первинними документами.

Крім того, діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу є «сумнівними» чи «фіктивними» суб`єктами господарювання.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Булвес АД проти Болгарії» (заява за № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Поряд з цим, актом перевірки не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на все вищевказане, в діях ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія», як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених під час перевірки документів.

За наведених обставин, спростовуються висновки акту перевірки про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Крім того, суд враховує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 року по справі № 460/75/21, яке набрало законної сили, було задоволено позов ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» до ГУ ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та було надано оцінку господарським операціям позивача з ТОВ «ВК «Агро-Альянс», оскільки всі первинні документи по таких господарських операціях є однаковими в обох справах, різниця в справах стосується лише в періоді формування від`ємного значення ПДВ: по справі №460/75/21 позивачем сформовано у вересні 2020 року, а по справі №460/585/21 у жовтні 2021 року, але по одних і тих же господарських операціях.

Також суд враховує постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 року по справі №460/585/21, якою також було надано оцінку господарським операціям позивача з ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» та встановлено наступне: «З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» на підтвердження факту отримання товарів від ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» надано до перевірки наступні документи, а саме: договір поставки №28/07 від 28 липня 2020 року, укладеного з ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс»; видаткові накладні №57 від 02 вересня 2020 року, №58 від 03 вересня 2020 року, №71 від 09 вересня 2020 року, №70 від 09 вересня 2020 року, №76 від 16 вересня 2020 року; товарно-транспортні накладні №Р57 від 02 вересня 2020 року, №Р58 від 03 вересня 2020 року, №Р71 від 09 вересня 2020 року, №Р70 від 09 вересня 2020 року, №Р76 від 16 вересня 2020 року; належним чином зареєстровані податкові накладні №2 від 01 вересня 2020 року, №3 від 01 вересня 2020 року, №23 від 09 вересня 2020 року, №24 від 09 вересня 2020 року та №26 від 16 вересня 2020 року; декларації виробника №97 від 02 вересня 2020 року, №98 від 02 вересня 2020 року та №101 від 07 вересня 2020 року; банківські виписки про оплату товару за 01 вересня 2020 року, 09 вересня 2020 року та 17 вересня 2020 року; картки рахунків 631, 26, 6441 по ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс». Таким чином, на думку колегії суддів, факт реальності господарських операцій між ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» та ТОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» підтверджено належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, а також підтверджено рух активів за наслідками отримання таких товарі згідно з банківськими документами. Крім того, у контексті наведених вище норм чинного законодавства та первинних документів, встановлено, що господарські операції між ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» та його контрагентом були здійснені в межах господарської діяльності, позивач переслідував ділову мету при їх здійсненні та поніс зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для ТОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами. Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення свого контрагента правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. Крім того, у разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів».

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17, пункт 40 постанов Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позаяк, висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача судовий збір у розмірі 7460,19грн, сплачений згідно платіжного доручення № 148 від 28.01.2022, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 20 січня 2022 року № 49317000701 та № 49417000701 в повному обсязі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в розмірі 7460,19грн (сім тисяч чотириста шістдесят гривень, 19коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська м`ясопереробна компанія" (вул. Промислова, 21 офіс 1, с. Городок, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35331, ЄДРПОУ/РНОКПП 40841356)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 43142449)

Повний текст рішення складений 06 травня 2022 року

Суддя Т.О. Комшелюк