Постанова

від 27.04.2022 по справі 160/9218/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9218/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року

у справі №160/9218/21

за позовом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренікс Торг"

про застосування арешту коштів,-

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2021 р. Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренікс Торг" в якому просило:

- застосувати арешт коштів та інших цінностей платника податків ТОВ «Ренікс Торг» (код ЄДРПОУ: 42373328), 52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 48А).

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Ренікс Торг» знаходиться на обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків з січня 2021 року. Станом на 25.03.2021 ТОВ «Ренікс Торг» має податковий борг у сумі 999466, 32 грн. Податковий борг виник 18.06.2020 в результаті не сплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, що в подальшому слугувало підставою формування позивачем податкової вимоги № 87681-53 від 25.08.2020 на загальну суму 478060, 45 грн. (податок на до додану вартість) та винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 25.08.2020 № 87681-53 які направлені на адресу ТОВ «Ренікс ТОРГ» поштою, податкова вимога та рішення повернуто у зв`язку з неотриманням та закінченням терміну 03.10.2020 року. Будь-які активи у ТОВ «Ренікс Торг» відсутні. З метою проведення опису майна податкової застави позивачем проведено перевірку місцезнаходження ТОВ «Ренікс Торг» та складено акт від 18.03.2021 № 8/32-00-13-11 про відсутність підприємства за місцезнаходженням. Враховуючи наведене, та на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 25.08.2020 № 87681-53 складено акт опису майна підприємства від 21.04.2021 № 1 42373328, яким підтверджено відсутність майна на день складання акту майна, що може бути описано у податкову заставу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 р. у справі № 160/9218/21 в задоволенні адміністративного позову Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренікс Торг" про застосування арешту коштів - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не вжито всіх можливих заходів для стягнення податкового боргу, не доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та не надано необхідних доказів, в підтвердження своїх позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 р. у справі № 160/9218/21, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що податковим органом прийнято необхідні заходи щодо стягнення податкового боргу, і у зв`язку з їх неефективністю, з чітким дотриманням процедури, звернулись до суду з вимогою про накладення арешту на майно боржника.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник заявника апеляційної скарги доводи апеляційної скарги підтримав, зазначив, що контролюючим органом здійснені всі вичерпні заходи, направлені на стягнення податкового боргу, тому застосування арешту коштів платника податків є єдиним можливим заходом, який застосовується позивачем.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ТОВ «Ренікс Торг» знаходиться на обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків з січня 2021 року.

Станом на 25.03.2021 ТОВ «Ренікс Торг» має податковий борг у сумі 999466, 32 грн. Податковий борг виник 18.06.2020 в результаті не сплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, що в подальшому слугувало підставою формування позивачем податкової вимоги № 87681-53 від 25.08.2020 на загальну суму 478060, 45 грн. (податок на до додану вартість) та винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 25.08.2020 № 87681-53 які направлені на адресу ТОВ «Ренікс ТОРГ» поштою, податкова вимога та рішення повернуто у зв`язку з неотриманням та закінченням терміну 03.10.2020 року.

Будь-які активи у ТОВ «Ренікс Торг» відсутні.

З метою проведення опису майна податкової застави позивачем проведено перевірку місцезнаходження ТОВ «Ренікс Торг» та складено акт від 18.03.2021 № 8/32-00-13-11 про відсутність підприємства за місцезнаходженням.

На підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 25.08.2020 № 87681-53 складено акт опису майна підприємства від 21.04.2021 № 142373328.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі застосовується редакція, чинна на час виникнення спірних правовідносин) встановлено право контролюючого органу, яким є позивач, звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти виникає у податкового органу в разі одночасної наявності умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 цього кодексу встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

За приписами пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Звертаючись до суду з цим позовом, контролюючим органом не зазначено підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу, для застосування арешту майна (коштів) платника податків.

За змістом пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

94.6.1. платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

94.6.2. іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Верховним Судом в постанові від 04.09.2018 р. в справі № 813/2018/17 висловлена наступна правова позиція, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України має враховуватися судом: "… на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

На користь такого висновку також свідчить пункту 7.3. розділу VII Порядку № 568, який встановлює, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відтак, системний аналіз норм Податкового кодексу України та Порядку № 568 щодо особливостей застосування арешту коштів на рахунку платника податків дає підстави для висновку, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду із вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна податковим органом.

Більш того, до повноважень податкового органу законодавець відніс право цього суб`єкта владних повноважень звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.33 пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, свідчить про те, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.".

На час виникнення спірних правовідносин процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків визначав та зараз визначає Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 р. № 632, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 р. за № 948/30816, пунктами 1 та 3 розділу VII "Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків" якого встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Враховуючи, що контролюючим органом не доведено факту прийняття рішення про застосування арешту майна платника податків, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного суду від 25.05.2018 року по справі №2а/0470/13884/12.

Крім того, судова колегія зазначає, що з урахуванням матеріалів справи вбачається, що позивачем Східним Міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків не враховано, що відповідно до корінця податкової вимоги від 25 серпня 2020 року юридична адреса платника податків зазначена як смт. Слобожанське , вул. Теплична, 19 ( арк. спр. 23, 24). Така ж адреса зазначена в долученій до матеріалів справи податковій декларації з ПДВ за 2020 рук ( арк. спр. 25). Відповідно до даних з ЄДР юридичних осіб ( арк. спр. 95) юридична адреса ТОВ « Ренікс Торг» смт. Слобожанське, Дніпропетровська обл. вул. Таплична, 19. З яких міркувань контролюючий орган складав акт про відсутність підприємства за місцезнаходженням смт. Слобожанське , вул. В. Сухомлинського, 48-а, даних про це матеріали справи не містять.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог, оскільки позивач не довів обставини на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги .

З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи, судова колегія не вбачає підстав для застосування у даному випадку ст. 317 КАС України та вважає, що підстав для скасування рішення суду не існує.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 р. у справі № 160/9218/21 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 р. у справі № 160/9218/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко