Ухвала

від 02.05.2022 по справі 675/1563/19

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/1563/19

Провадження № 2/675/33/2022

У Х В А Л А

03 травня 2022 року Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - Столковського В. І., з участю: секретаря судового засідання Ткачук Я. Л., представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлятрансагро» - адвоката Каруна В. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду в м. Ізяслав у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, державного реєстратора Комунального підприємства «Бюро нерухомості «Поділля» Кметь Володимира Леонідовича, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлятрансагро», фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про визнання незаконною бездіяльності, визнання незаконним наказу, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права,

п о с т а н о в и в :

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, державного реєстратора Комунального підприємства «Бюро нерухомості «Поділля» Кметь В. Л., ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлятрансагро», фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про визнання незаконною бездіяльності, визнання незаконним наказу, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права.

Ухвалою судді від 27 серпня 2019 року відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання у даній справі.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо наявності законних підстав для закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо неприйняття рішення стосовно поданої заяви від 18 вересня 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачі у користування земельної ділянки.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлятрансагро» адвокат Карун В. П. висловив думку, що в даному випадку наявні підстави для закриття провадження у справі.

Інші учасникисправи таїх представникив судовезасідання нез`явилися,про дату,час тамісце слуханнясправи повідомленіналежним чином.Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 надіслали до суду письмові клопотання про слухання справи за їх відсутності, інші учасники справи про причини неприбуття суд не повідомили, заяв та клопотань не надіслали.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності позивача та відповідачів, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши пояснення представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлятрансагро» адвоката Каруна В. П., дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 у своєму позові, крім іншого, просить визнати незаконною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо неприйняття рішення стосовно поданої нею заяви від 18 вересня 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у користування земельної ділянки площею 80,1019 га, що розташована за межами населеного пункту Сахновецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, для ведення фермерського господарства.

При цьому в матеріалах справи немає жодних доказів, що свідчать про набуття права власності або користування на вказану земельну ділянку позивачем або відповідачами. Також вирішення по суті вказаних позовних вимог не призведе ні до виникнення у позивача права на цю земельну ділянку, ні до припинення речових прав будь-яких інших осіб на вказане нерухоме майно.

Слід також зазначити, що позивач ОСОБА_1 з аналогічним позовом, але щодо інших заяв про затвердження проектів землеустрою та передачі у користування земельних ділянок вже зверталася до суду адміністративної юрисдикції, де одержала постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі № 822/51/16 про задоволення її позову.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що якщо особа звертається до повноважного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідні рішення, зокрема й про скасування рішення щодо надання відповідного дозволу, то у цих правовідносинах зазначений орган реалізує управлінські функції. А тому спори про оскарження таких його рішень належать до юрисдикції адміністративного суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 127/16433/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 820/4219/17, від 16 та 22 січня 2019 року у справах № 361/2562/16-а та 371/957/16-а).

При цьому згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16).

Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц).

Ураховуючи наведене, суд вважає, що на спір в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо неприйняття рішення стосовно поданої заяви від 18 вересня 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у користування земельної ділянки поширюється юрисдикція адміністративних судів.

До схожого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року в справі № 160/4211/19.

За приписами ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Таким чином, Ізяславський районний суд Хмельницької області не є «судом, встановленим законом» для розгляду по суті спору в вказаній частині вимог, адже спір підвідомчий судам не цивільної, а адміністративної юрисдикції.

З наведеного вбачається, що розгляд справи в цій частині вимог Ізяславським районним судом Хмельницької області з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо неприйняття рішення стосовно поданої заяви від 18 вересня 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у користування земельної ділянки підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Позивачу слід роз`яснити, що вона може звернутись з такими позовними вимогами до відповідного адміністративного суду за правилами адміністративного судочинства

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 255, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо неприйняття рішення стосовно поданої заяви від 18 вересня 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачі у користування земельної ділянки.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи в частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо неприйняття рішення стосовно поданої заяви від 18 вересня 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачі у користування земельної ділянки відноситься до юрисдикції адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повної ухвали суду. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 06 травня 2022 року.

Суддя: В. І. Столковський