Справа № 161/2620/22
Провадження № 2/161/1939/22
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
05 травня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Гриня О. М.,
за участі секретаря судового засідання Остимчук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Спільного українсько-польського підприємства «ЗД України» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради, про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
16 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Спільного українсько-польського підприємства «ЗД України» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - СП «ЗД Україна»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради, про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 1997 року він займає посаду директора СП «ЗД Україна», про нього, як про керівника СП «ЗД Україна», внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Засновниками СП «ЗД Україна» є ТзОВ «ЗД» (з реєстрацією місцезнаходження в Республіці Польща) та ОСОБА_1 Органом управління СП «ЗД Україна» є загальні збори. Також позивач вказує, що вже понад п`ять років поспіль він спільно з ТзОВ «ЗД» та його керівником ОСОБА_3 будь-якої діяльності не здійснює та не підтримує з ним жодного зв`язку. Крім того СП «ЗД Україна», керівником якого він являється, впродовж останніх семи років господарської діяльності не здійснює. 04 січня 2022 року він підготував заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням та направив її на адресу польського співзасновника СП «ЗД Україна». Однак, відповіді на свою заяву він не отримав, питання про його звільнення залишилось не вирішеним, що зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.
Позивач вказує, що він не має можливості призначити та провести загальні або позачергові збори товариства, оскільки голова загальних зборів ОСОБА_3 не виходить на зв`язок, не цікавиться діяльністю підприємства. Зважаючи на те, що частка ОСОБА_3 згідно з установчого договору про створення СП «ЗД Україна» становить 75 % статутного фонду, самостійно прийняти рішення про звільнення себе з посади директора він не може. Збереження відомостей про нього, як про керівника СП «ЗД Україна», в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суперечить його інтересам.
На підставі наведеного позивач просить: визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та СП «ЗД Україна» припиненими з 18 січня 2022 року в зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади керівника СП «ЗД Україна» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗПП України; зобов`язати Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради внести зміни до відомостей про юридичну особу СП «ЗД Україна», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом виключення ОСОБА_1 із зазначеного реєстру як керівника СП «ЗД України» у зв`язку з припиненням трудових відносин за власним бажанням.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 23 березня 2020 року закінчено підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.
Представник відповідача СП «ЗД Україна» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подав.
Представник третьої особи Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з`явився в судове засідання, відзиву на позов не подав та враховуючи, що позивач не заперечує щ заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що 30 липня 1997 року Виконкомом Луцької міської ради народних депутатів зареєстровано Установчий договір про створення Спільного українсько-польського підприємства «ЗД України» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (СП «ЗД Україна»). Засновниками вказаного підприємства є: український учасник - ОСОБА_1 , польський учасник - ТзОВ «ЗД». Доля українського учасника в СП «ЗД україни» складає 25 %, а частка польського учасника - 75 % (а. с. 11-24).
Протоколом №1 зборів учасників СП «ЗД Україна», серед іншого, вирішено обрати директором СП «ЗД Україна» Бондара В. О. (а. с. 25).
На основі вищевказаного протоколу наказом №1 від 29 липня 1997 року директором СП «ЗД Україна» призначено Бондара В. О. (а. с. 26).
Копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи підтверджується, що 30 липня 1997 року проведено державну реєстрацію СП «ЗД Україна», ідентифікаційний код юридичної особи - 25084452, місцезнаходження юридичної особи - 43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Гордіюк, 4А/44 (а. с. 27).
Згідно з довідкою АА №035311/884 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України керівником СП «ЗД Україна» є ОСОБА_1 (а. с. 30).
Відомостями з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що станом не день розгляду справи керівником СП «ЗД Україна» є ОСОБА_1 .
Також встановлено, що 04 січня 2022 року позивач написав на ім`я голови Зборів учасників СП «ЗД Україна» ОСОБА_3 заяву про звільнення за власним бажанням з 18 січня 2022 року на підставі ст. 38 КЗпП (а. с. 40-41).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ч. 3,4 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
За змістом ч. 1 ст. 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).
Згідно ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Враховуючи порушення права позивача на визнання припиненими трудових відносин, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 05 січня 2022 року засобами поштового зв`язку (рекомендованими листами) звернувся до польського учасника СП «ЗД Україна» із заявою про звільнення за власним бажанням (а. с. 42).
Беручи до уваги вищевикладене, суд розцінює бездіяльність відповідача щодо припинення трудових відносин з ОСОБА_1 , як таку, що порушує трудові права позивача, а тому застосування судом такого способу захисту як припинення правовідносин, відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 10 ЦПК України.
Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65))
Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).
Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених позивачем вимог і на підставі поданих доказів.
При вирішенні даної справи судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховано правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 520/11437/16-ц про звільнення з посади директора та зобов`язання вчинити певні дії.
Беручи до уваги вищевикладене, встановлені обставини справи, а також те, що трудові відносини між сторонами фактично припинені, у такому випаду суд вважає, що вимога про визнання припиненими трудових відносин з 18 січня 2022 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
У частині 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.
Враховуючи те, що ефективний захист порушених трудових прав позивача безпосередньо пов`язаний з реєстраційними діями дозвільного органу, суд вважає, що з метою захисту таких прав позивача є підстави для зобов`язання Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради внести зміни до відомостей про юридичну особу - СП «ЗД Україна», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - у рядку «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи», додати наступну інформацію - після « ОСОБА_1 - керівник, додати - «трудові відносини припинено за рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області». Означене не є виходом за межі позовних вимог у розумінні ч. 2 ст. 264 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 36 КЗпП України, 12, 13, 76-81, 141, 252, 256, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до Спільного українсько-польського підприємства «ЗД України» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради, про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Спільним українсько-польським підприємством «ЗД України» у формі товариства з обмеженою відповідальністю припиненими з 18 січня 2022 року в зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Спільного українсько-польського підприємства «ЗД України» у формі товариства з обмеженою відповідальністю за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗПП України.
Зобов`язати Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради внести зміни до відомостей про юридичну особу - Спільне українсько-польське підприємство «ЗД України» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код в ЄДРПОУ 25084452), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - у рядку «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи», додати наступну інформацію - після « ОСОБА_1 - керівник, додати - «трудові відносини припинено за рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області».
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Спільне українсько-польське підприємство «ЗД України» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Гордіюк, 4а/44; код в ЄДРПОУ 25084452);
Третя особа: Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради ( місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Лесі Українки,35; код в ЄДРПОУ 38527410);
Дата складання повного тексту рішення 09 травня 2022 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду О. М. Гринь
Суд | Луцький міськрайонний суд Волинської області |
Дата ухвалення рішення | 04.05.2022 |
Оприлюднено | 24.06.2022 |
Номер документу | 104215514 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Луцький міськрайонний суд Волинської області
Гринь О. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні