Постанова

від 04.05.2022 по справі 924/941/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 року Справа № 924/941/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Савченко Г.І. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

за участю представників сторін:

позивача: Козлової Т.М., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 24.03.2022 Серія ВІ №1086730

відповідача: Крохмалюка Ю.В, директора

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 09.12.21р. суддею Вибодовським О.Д. о 10:57 у м.Хмельницькому, повний текст складено 13.12.21р. у справі № 924/941/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрофільтр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек"

про стягнення 831 830,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2021 у справі №924/941/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" 795 480,08 грн (сімсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста вісімдесят гривень 08 коп.) - основного боргу, 18 175,03 грн (вісімнадцять тисяч сто сімдесят п`ять тисяч гривень 03 коп.) - що становить 50% від заявленої до стягнення суми пені та 12 204,82 грн - витрат по оплаті судового збору.

В решті позову відмовлено. У клопотаннях відповідача про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу у розмірі 795 480,08 грн та зменшення стягнення з відповідача судових витрат на 50% відмовлено.

В обґрунтування рішення суд з посиланням на ст.ст. 11, 15, 16, 20, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 627, 638, 692, ЦК України, ст.ст. 20, 173, 174, 175, 193, 232, 233, 265 ГК України, умови договору, докази наявні в матеріалах справи, постанову Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, суд прийшов до висновку про зменшення пені на 50%, і відповідно про часткове задоволення позову. Крім того, з посиланням на ст. 332 ГПК України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» відмовив у розстрочці виконання рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Компанія Укрінтек" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2021 по справі №924/941/21 в частині відмови у розстроченні виконання рішення по стягненню 795 480,08 грн на 12 місяців і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" про розстрочення виконання рішення задовольнити та затвердити графік рівних щомісячних платежів: до 30 листопада 2021 року-66 290,01 грн; до 31 грудня 2021 року-66 290,01 грн; до 31 січня 2022 року-66 290,01 грн; до 28 лютого 2022 року-66 290,01 грн; до 31 березня 2022 року-66 290,01 грн ; до 30 квітня 2022 року-66 290,01 грн; до 31 травня 2022 року-66 290,01 грн; до 30 червня 2022 року- 66 290,01 грн; до 31 липня 2022 року-66 290,01 грн; до 31 серпня 2022 року-66 290,01 грн; до 30 вересня 2022 року- 66 290,01 грн; до 25 жовтня 2022 року-66 290,01 грн. Судові витрати стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрінтек у розмірі 50 %-6 238,73 грн.

Разом з тим, в апеляційній скарзі вказує, що не погоджується із рішенням суду лише щодо відмови в розстрочці виконання рішення та в частині відмови повернути позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору.

Так, з посиланням на п. 7. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.12 № 9 та «Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1235 від 27.12.2010 вказує, що ними були подані всі необхідні докази, які свідчать про важкий майновий стан, відсутність на рахунках компанії достатньої кількості коштів, скорочення обсягів діяльності й відповідно втрати доходу через запровадження та продовження дії карантину (надзвичайні події/непередбачувані обставини), виконання особливо важливого замовлення, які не були взяті до уваги судом першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2021 у справі №924/941/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні скаржник підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надавав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу задоволити.

Представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просять рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2021 у справі №924/941/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

29 жовтня 2019 року між позивачем і відповідачем було укладено договір поставки №315 на поставку продукції.

Згідно пункту 1.1. договору постачальник, зобов`язався поставити та передати у власність покупця, продукцію, зазначену у рахунках-фактурах, яку останній зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах договору.

На підставі договору відповідач 13.11.2019 отримав у позивача продукцію на загальну суму 1 394 080,08 гривень (з урахуванням ПДВ в сумі 232 346,68 гривень) - а саме:

- Півмаска фільтрувальна Мікрон (К) РРР2 у кількості 49 штук за ціною 5 гривень за штуку на загальну суму 245,00 гривень;

- Півмаска фільтрувальна Мікрон (К) РРРЗ у кількості 161500 штук за ціною 6,2 гривень за штуку на загальну суму 1001300,00 гривень;

- Півмаска фільтрувальна Мікрон (К) РРР2 у кількості 34 штуки за ціною 4,0 гривні за штуку на загальну суму 136,00 гривень;

- Півмаска фільтрувальна Мікрон СЛ (К) РРР2 у кількості 4088 штук за ціною 5,5 гривень за штуку на загальну суму 22484,00 гривень;

- Півмаска фільтрувальна Мікрон СЛ (К) РРРЗ у кількості 1070 штук за ціною 6,2 гривень за штуку на загальну суму 6634,00 гривень;

- Респіратор Лепесток РРРЗ у кількості 4245 штук за ціною 4,0 гривні за штуку на загальну суму 16980,00 гривень;

- Респіратор Лепесток РРР2 у кількості 29988 штук за ціною 3,8 гривні за штуку на загальну суму 113954,40 гривень.

Отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною №494 від 13.11.2019.

29.10.2019 відповідач отримав рахунок-фактуру №494, згідно якого до сплати за отриманий товар підлягало 1 394 080,08 гривень (з урахуванням ПДВ в сумі 232 346,68 гривень).

Згідно п. 2.2 Договору відповідач зобов`язаний сплатити за поставлений товар у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок позивача частинами: 20% суми поставки з відстрочкою платежу до 15 календарних днів з моменту здійснення поставки товару, решта 80% - через 90 календарних днів з моменту здійснення останнього платежу.

Порушуючи умови п. 2.2. Договору в частині оплати за поставлений товар відповідач здійснив оплату товару частково, а саме:

- 26.11.2019 за платіжним дорученням № 6746 - 279000,00 гривень;

- 17.03.2019 за платіжним дорученням № 7203 - 45000,00 гривень;

- 04.05.2020 за платіжним дорученням № 7389 - 30000,00 гривень;

- 29 грудня 2020 року за платіжним дорученням № 8380 - 333000,00 гривень.

27.01.2020 року згідно видаткової накладної №28 відповідач отримав від позивача товар, а саме півмаска фільтрувальна Мікрон (К) РРРЗ у кількості 23657 штук за ціною 6,0 гривень за штуку на загальну суму 141942,00 грн. З урахуванням ПДВ загальна сума платежу становила 170330,40 грн. За даний товар відповідач розрахувався своєчасно і в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 174 від 25.03.2020.

Заборгованість за поставлений відповідачу товар за договором склала 707 080,08 гривень, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 04.01.2021.

04.01.2021 відповідач звернувся до позивача з листом № 01/21-04, в якому запропонував затвердити план-графік погашення заборгованості. Позивач погодився з пропозицією відповідача і 04.01.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору. В додатковій угоді передбачено, що заборгованість в сумі 707 080,08 грн відповідач погасить: до 29.01.2021 року - 235 693,36 гривень; до 26.02.2021 року - 235 693,36 гривень; до 31.03.2021 року - 235 693,36 гривень.

В порушення строків сплати заборгованості відповідачем частково було перераховано позивачу: 5000,00 гривень за платіжним дорученням № 88 від 12 травня 2021 року; 10000,00 гривень за платіжним дорученням № 842 від 25 червня 2021 року.

Таким чином, станом на 26 червня 2021 року сума основної заборгованості за договором №315 від 29.10.2019 склала 692 080,08 гривень, яка відповідачем не сплачена.

Відповідно до пункту 3.2. договору за невиконання умов договору позивач має право пред`явити штрафні санкції у розмірі облікової ставки НБУ за прострочення оплати за поставлений товар, що діяла на момент прострочення.

Виходячи із зобов`язань відповідача та фактичної часткової і несвоєчасної сплати за поставлений товар, сума штрафних санкцій (пеня) за договором складає 31 427,93 грн, згідно наданих розрахунків: за період з 30.01.2021 року по 12.05.2021 року - 13 163,31 гривень; за період з 13.05.2021 по 25.06.2021 - 6347,57 гривень; за період з 26.06.2021 по 13.09.2021 - 11917,05 гривень.

04.01.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №5.

Згідно пункту 1.1. якого постачальник, зобов`язався поставити та передати у власність покупця, продукцію, яку останній зобов`язався прийняти та оплатити на умовах пункту 2.2. договору.

04.01.2021 позивач поставив відповідачу півмаску фільтрувальну Мікрон (К) РРРЗ N11 у кількості 9800 штук за ціною 13,00 гривень за штуку, всього на суму 127 400,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №12771 від 04.01.2021 року. За поставлену продукцію згідно пункту 2.2 договору відповідач зобов`язаний сплатити 127 400,00 гривень не пізніше 16 лютого 2021 року.

24.06.2021 року відповідач частково сплатив за поставлену продукцію 24 000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 816 від 24.06.2021 року.

Сума основної заборгованості по договору складає 103 400,00 гривень, яка відповідачем не сплачена.

Відповідно до п. 3.2. договору за невиконання умов договору позивач має право пред`явити штрафні санкції у розмірі облікової ставки НБУ за прострочення оплати за поставлений товар, що діяла на момент прострочення.

Виходячи з зобов`язань відповідача та фактичної часткової і несвоєчасної сплати за поставлену продукцію по договору, сума штрафних санкцій (пеня) складає згідно наданих розрахунків: за період з 17.02.2021 року по 24.06.2021 року - 3120,43 гривні; за період з 25.06.2021 року по 13.09.2021 року - 1801,71 гривні.

Загальна сума штрафних санкцій (пені) за договором становить 4 922,14 гривні.

Загальна сума основної заборгованості відповідача за поставлену продукцію за договором №315 від 29.10.2019 та договором 5 від 04.01.2021 станом на 13.09.2021 у складає 795 480,08 гривень, загальна сума штрафних санкцій (пені) за вказаними договорами складає 36 350,07 грн.

25 серпня 2021 року листом №25/08/21 позивач звернувся до відповідача з пропозицією добровільного погашення суми заборгованості. Однак, відповідач відповіді не надав, заборгованості не погасив.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2021 у справі №924/941/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" 795 480,08 грн (сімсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста вісімдесят гривень 08 коп.) - основного боргу, 18 175,03 грн (вісімнадцять тисяч сто сімдесят п`ять тисяч гривень 03 коп.) - що становить 50% від заявленої до стягнення суми пені та 12 204,82 грн - витрат по оплаті судового збору.

В решті позову відмовлено. У клопотаннях відповідача про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу у розмірі 795 480,08 грн та зменшення стягнення з відповідача судових витрат на 50% відмовлено.

При цьому, відповідач не погоджується із вказаним рішенням лише в частині відмови у розстрочці виконання рішення та в частині відмови повернути позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору у зв`язку з визнанням позову відповідачем.

Таким чином, в силу вимог ст. 269 ГПК України судова колегія переглядає рішення суду першої інстанції лише в оскарженій частині.

Щодо відмови у розстрочці виконання рішення слід зазначити таке.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні приписи містяться у ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Розстрочка виконання рішення суду, як вважає Конституційний Суд України, означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом частини другої статті 84 Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Конституційний Суд України також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, заява № 6962/02).

З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, водночас винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, мають бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Так, як убачається із матеріалів справи, відповідачем до суду першої інстанції було подано відзив з додатками (т. 1 а.с. 86-160), в якій просить суд при ухваленні рішення у даній справі розстрочити виконання такого рішення в частині стягнення основного боргу у розмірі 795480,08 грн до 01.10.2022 рівними щомісячними платежами за наступним графіком: до 30 листопада 2021 року - 66 290,01 грн; до 31 грудня 2021 року - 66 290,01 грн; до 31 січня 2022 року - 66 290,01 грн; до 28 лютого 2022 року - 66 290,01 грн; до 31 березня 2022 року - 66 290,01 грн; до 30 квітня 2022 року - 66 290,01 грн.; до 31 травня 2022 року - 66 290,01 грн.; до 30 червня 2022 - 66 290,01 грн; до 31 липня 2022 року - 66 290,01 грн; до 31 серпня 2022 року - 66 290,01 грн; до 30 вересня 2022 - 66 290,01 грн; до 25 жовтня 2022 року - 66 290,01 грн.

Судові витрати стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрінтек у розмірі 50 % - 6 238,73 грн.

В обґрунтування необхідності розстрочки посилається на важке фінансово - економічне становище ТОВ "Компанія Укрінтек", зокрема наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів), загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов`язання або погашення боргу в повному обсязі, виконання заявником особливо важливого замовлення у рамках соціально-економічного розвитку регіону або надання ним особливо важливих послуг населенню, виконання заявником державного оборонного замовлення.

В підтвердження вказаних обставин вказує на такі докази.

1. Докази наявності заборгованості/першочергових фінансових зобов`язань на значну суму, невиконання яких зупинить діяльність товариства, а додаткове навантаження у вигляді стягнення позивачем заборгованості одразу всією сумою без розстрочення та без зменшення розміру неустойки, може призвести до банкрутства відповідача через вкрай важкий майновий стан:

-податкова декларація з податку на додану вартість за серпень місяць, по якій зобов`язані сплатити до 30.09.2021- 53 312,00 грн;

-податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2 квартал 2021 року, згідно якого зобов`язані сплатити ПДФО за червень 29 694,00 грн та військового збору 2 475,00 грн, виплатити заробітню платню 83 305,00 грн, за липень 2021 р.,- ЄСВ 50 837,00 грн, ПДФО 44 791,00 грн військовий збір 3 733,00 грн, виплатити заробітню платню 175 104,00 грн, а за серпень 2021 р.,- ЄСВ 51 662,00 грн ПДФО 45 466,00 грн військовий збір 3 804,00 грн та заробітню платню: 164 750,00 грн. до 30.09.2021;

-договір оренди № 4 від 01.05.2021 з КОРП «Госптовари», за яким кожен місяць не пізніше 20 числа ТОВ «Компанія Укрінтек» зобов`язано сплачувати 49 672,00 грн. У разі порушення цих термінів договором передбачена пеня у розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення;

-договір оренди приміщення № 10/19 -1 від 01.10.2019 (ДУ № 2 від 01.04.2021) з ПП Марущак Н.А., за умовами якого 1 числа кожного місяця ТОВ «Компанія Укрінтек» зобов`язане сплачувати орендну плату у розмірі 28 875,00 грн. У разі недотримання вказаних строків з орендаря стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми оплати за кожний день прострочення платежу;

-кредитні зобов`язання перед банківськими установами, зокрема АТ «Кредобанк» за договором № 21/03 від 18.06.2021. За несвоєчасне виконання графіків погашення кредиту та відсотків по ньому, згідно п. 2.8. договору, відповідач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

2. Докази несвоєчасного та не у повному обсязі розрахунку контрагентів, в т.ч. державними замовниками, що є основними покупцями ТМЦ відповідача з ТОВ «Компанія Укрінтек», причина чого - несвоєчасне отримання бюджетних коштів, що спричинило відсутність фінансових ресурсів у відповідача, на які він розраховував для закриття боргу перед ТОВ «Мікрофільтр» та ін. партнерами, що в свою чергу виключає вину відповідача у порушенні зобов`язання перед позивачем: актуальна бухгалтерська оборотно-сальдова відомість по 361 рахунку (боржники); лист ДП НАЕК ВП „Запорізька АЕС №07-105/11476 від 29.05.2020; лист ДП НАЕК ВП „Южно-Українська АЕС №07/10910 від 08.07.2020; лист ДП НАЕК ВП „Южно-Українська АЕС №07/10909 від 08.07.2020; лист ДГІ НАЕК ВП „Южно-Українська АЕС №07/10898 від 08.07.2020; лист ВП „Хмельницької AEC №45-30-793/7780 від 14.08.2020.

Наведені судові справи відповідача до боржників з приводу затримки в оплатах, позовні вимоги за якими були задоволені судами: справа №915/2195/19 про стягнення суми 50 096,75 грн з ВП «ЮУАЕС» ДП «НАЕК Енергоатом»; справа №915/2196/19 про стягнення суми 2 327 664,72 грн з ВП «ЮУАЕС» ДП «НАЕК Енергоатом»; справа № 908/519/21 про стягнення суми 187 694,28 грн з ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК Енергоатом».

3.Докази відсутності на рахунках компанії достатньої кількості коштів для покриття боргу одразу всією сумою, як того вимагає позивач: виписка з електронного кабінету клієнт-банка АТ „Кредобанк від 29.09.2021 з балансом «0»; виписка з електронного кабінету клієнт-банка АТ «Альфабанк» від 29.09.2021 з балансом «0»; виписка з електронного кабінету клієнт-банка „АТ „Приватбанк від 29.09.2021 16 з балансом «0».

4.Доказ скорочення обсягів діяльності й відповідно втрати доходу через запровадження та продовження дії карантину (наявність надзвичайних подій/непередбачувані обставини): наказ №5 від 31.03.2020; наказ №8 від 30.04.2020; прийняття рішення про продовження адаптивного карантину та режиму надзвичайної ситуації до 31 грудня 2021 року на засіданні Кабінету Міністрів України 20 вересня 2021 року.

5.Доказ виконання особливо важливого замовлення:

-договір на постачання товару №53-123-08-20-06308 від 14.04.2020, укладений із Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ВП "Южно-Українська АЕС") на постачання засобів індивідуального захисту: рукавиць, халатів, шапочок медичних та ін. товарів першої необхідності для захисту від короновірусної інфекції.

Докази на підтвердження вказаних обставин було долучено відповідачем до відзиву.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Отже, відсутність грошових коштів, достатніх для виконання рішення господарського суду, тяжке фінансове становище боржника не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення у даній справі.

Крім того, посилання відповідача на важке матеріальне становище та можливість доведення його до банкрутства в разі виконання рішення суду, до уваги судом апеляційної інстанції не береться, оскільки позивач погодився на розстрочку погашення заборгованості без застосування штрафних санкцій, передбачених договором, про що 04.01.2021 було між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору №315 від 29.10.2019, згідно якої встановлений план-графік погашення заборгованості. Однак, наданим правом відповідач не скористався, своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості по договору не виконав.

За наведеного, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом в частині відмови в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, в цій частині, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2021 в оскарженій частині у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування в цій частині.

В частині відмови повернути позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору у зв`язку з визнанням позову відповідачем колегія суддів вказує наступне.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Правові засади справляння судового збору, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України "Про судовий збір".

Разом з тим, частиною 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення містить ч.1 ст.130 ГПК України, а саме, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, вказана норма надає право суду вирішити питання про повернення 50% судового збору позивачу за умови (зокрема) визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті. Тобто, визнання позову відповідачем у встановлений процесуальним законом порядку до початку розгляду справи по суті сприяє досягненню завдання господарського судочинства та надає право суду ухвалити відповідне рішення на стадії підготовчого провадження в порядку частини 3 ст. 185 ГПК України.

Як убачається із відзиву відповідача на позов, він визнає вимоги позивача та просить позовну заяву задовольнити; зменшити пред`явлену неустойку - пеню у розмірі 31427,93 грн по договору поставки №315 від 29.10.2019 та 4 922,14 грн по договору № 5 від 04.01.2021, на загальну суму 36 350,07 грн на 90% до 3 635,01 грн та розстрочити виконання рішення в частині стягнення основного боргу у розмірі 795 480,08 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрінтек на корись ТОВ Мікрофільтр по справі № 924/941/21 до 01 жовтня 2022 року рівними щомісячними платежами за наступним графіком: до 30 листопада 2021 року - 66 290,01 грн; до 31 грудня 2021 року - 66 290,01 грн; до 31 січня 2022 року - 66 290,01 грн; до 28 лютого 2022 року - 66 290,01 грн.; до 31 березня 2022 року - 66 290,01 грн; до 30 квітня 2022 року - 66 290,01 грн; до 31 травня 2022 року - 66 290,01 грн; до 30 червня 2022 - 66 290,01 грн; до 31 липня 2022 року - 66 290,01 грн.; до 31 серпня 2022 року - 66 290,01 грн; до 30 вересня 2022 - 66 290,01 грн; до 25 жовтня 2022 року - 66 290,01 грн. Судові витрати стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрінтек у розмірі 50 % - 6 238,73 грн.

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, тому суд першої інстанції відповідно до норм ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" та ч.1 ст.130 ГПК України повинен був здійснити розподіл витрат з урахуванням визнання позову та вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову з визнаної вимоги.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що оскарженим рішенням було зменшено пеню до 50 %.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суду першої інстанції необхідно було стягнути з відповідача 50 відсотків розміру судового збору сплаченого за подання позову (6238,72 грн) на користь позивача і відповідно 50 відсотків судового збору (6238,73 грн) повернути позивачу з Державного бюджету України.

Вказані вище обставини були залишені судом першої інстанції поза увагою.

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведеного, на переконання колегії суддів, апеляційна скарга в частині судового збору підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.12.2021 у справі №924/941/21 скасуванню у відповідній частині.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.12.21 у справі № 924/941/21 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.12.21 у справі № 924/941/21 в частині стягнення судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, виклавши абз. 2 резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрінтек", (м.Хмельницький, вул. Трудова, 9, код: 37462850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрофільтр", (м.Кременчук, Полтавської області, вул. Генерала Жадова, буд.3, офіс 6, код: 38052694) - 795 480,08 грн. (сімсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста вісімдесят гривень 08 коп.) - основного боргу, 18 175,03 грн. (вісімнадцять тисяч сто сімдесят п"ять тисяч гривень 03 коп.) - що становить 50% від заявленої до стягнення суми пені та 6238,72 грн - витрат по оплаті судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мікрофільтр", (м.Кременчук, Полтавської області, вул. Генерала Жадова, буд.3, офіс 6, код: 38052694) з Державного бюджету України 6238,73 грн судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно платіжного доручення № 1651 від 13.09.2021.»

3. Господарського суду Хмельницької області на виконання даної постанови видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

5. Справу №924/941/21 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "09" травня 2022 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Дужич С.П.