Постанова

від 26.04.2022 по справі 904/4829/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2022 року м.Дніпро Справа № 904/4829/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

3-тя особа-2: Липій П.І., паспорт серія НОМЕР_1 від 29.02.2000 р., гр.;

3-тя особа-3: ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 від 15.06.2000 р., гр.;

3-тя особа-6: ОСОБА_2 , паспорт № НОМЕР_3 від 21.03.2019 р., гр.;

інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021, ухвалене суддею Васильєвим О.Ю., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 11.10.2021, у справі №904/4829/21

за позовом Дніпровської міської ради , м. Дніпро

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

третя особа-1: гр. ОСОБА_3 , м. Дніпро

третя особа-2: гр. ОСОБА_4 , с. Петріківка

третя особа-3: гр. ОСОБА_1 , м. Дніпро

третя особа-4: гр. ОСОБА_5 , м. Дніпро

третя особа-5: гр. ОСОБА_2 , с. Новоселівка

третя особа-6: гр. ОСОБА_2 , с. Новоселівка

третя особа-7: Фізична особа підприємець Поздняков Юрій Віталійович, м. Дніпро

третя особа-8: Фізична особа підприємець Чаплюк Дмитро Антонович, м. Дніпро

третя особа-9: Товариство з обмеженою відповідальністю Український земельно-правовий Центр, м. Павлоград

про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень),

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада (далі - Позивач) звернулася з позовом до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - Відповідач) про скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Зорі, 26, кадастровий номер 1210100000:08:743:0075, з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини. На адресу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради в лютому та березні 2021 надійшли листи депутата міськради Андрієнка А.О. про виявлення підробленого технічного паспорту, поданого при державній реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки по вул. Зорі, 26 (кадастровий номер 1210100000:08:743:0075). За інформацією цього депутата огорожа домоволодіння № 26 по вул. Зорі значно виходить за лінію огорож інших домоволодінь, а власник цього домоволодіння має два технічних паспорти з однаковими номерами проте по-різному нанесеною територією. Як наслідок, для отримання кадастрового номеру земельної ділянки, за твердженням депутата, були використані підроблені документи. Спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Дніпра та на ній розташовані житлові будинки, належні громадянкам, які вказані у позовній заяві в якості третіх осіб. Позивач вважає, що державна реєстрація спірної земельної ділянки була здійснена на незаконних підставах та підлягає скасуванню, оскільки порушуються права Дніпровської міської ради, як власника земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/4829/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Дніпровська міська рада, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради, у випадку, що розглядається, полягає в тому, що державна реєстрація земельної ділянки, яка належить до комунальної власності, на підставі підробленого документу, порушує встановлений законодавством порядок державної реєстрації земельних ділянок, а також законне право міської ради на користування та розпорядження землею, що знаходиться у комунальній власності, її майнові інтереси щодо користування та розпорядження землею, що в свою чергу, є порушенням економічних інтересів громади міста.

Всупереч твердженню рішення суду, у разі задоволення позовних вимог та скасування державної реєстрації земельної ділянки вищезазначені права Позивача будуть повністю відновлені.

У даній справі Відповідачем зазначено Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області тому, що саме до його повноважень, згідно з нормами Закону України "Про державний земельний кадастр", належить скасування державної реєстрації земельної ділянки у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Судом першої інстанції не враховано, що земельна ділянка, що розглядається, не перебуває у власності громадян; ця земля відноситься до комунальної власності міста.

Будь-яких прав на земельну ділянку за зазначеною адресою не зареєстровано; рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) не приймались; співвласники домоволодіння фактично використовують частину земельної ділянки шляхом її самовільного зайняття, зокрема огородженням проїзної частини вулиці площею 46 кв.м, з її звуженням на 5 м.

Для звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки спочатку необхідно скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08743:0075 у цілому, як повністю сформованої одиниці, що належить до повноважень Відповідача.

У протилежному випадку існує велика ймовірність вчинення третіми особами як юридичних так і фактичних дій, спрямованих на порушення права власності Позивача на земельну ділянку, які можуть призвести до виникнення нових судових спорів.

Наголошує на тому, що листом від 02.03.2021 № 02.03.21/01 ФОП Поздняков Ю.В. повідомив, що технічні паспорти на житловий будинок по вул. Зорі, 26, від 08.01.2019 ним та ОСОБА_6 не виготовлялись, підписи та печатки на них - підроблені. Отже, документ, на підставі якого земельна ділянка по вул. Зорі, 26, є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер, уповноваженою особою не видавався.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що існують підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадку, якщо державна реєстрація земельної ділянки, яка належить до комунальної власності, здійснена на підставі підробленого документу.

Третя особа, ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що по техпаспорту експертиза не була проведена, люди які його виготовляли на засідання не з`явилися, та й не було двох паспортів. Був один з двома різними значеннями.

По питанню про захоплення проїжджої частини вулиці зазначив, що будинок розташований в кручі, вихід з подвір`я до дороги зробили батьки ще в минулому столітті у вигляді сходин, які дійсно примикають до проїжджої частини дороги, але не займають її. Про це були складенні заміри та підтверджено людьми, які народилися та проживають до цього моменту на вул. Зорі. Спірна ділянка знаходилася до присвоєння кадастрового номера у власності міської влади, у її власності знаходиться і після присвоєння. На вимогу Ради згоден зняти огорожу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі № 904/4829/21; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 01.12.2021.

Через відпустку судді Дарміна М.О та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, призначене на 01.12.2021, не відбулось.

20.12.2021 суддя Дармін М.О. вийшов на роботу, в зв`язку з чим колегія суддів ухвалою суду від 21.12.2021 визначила нову дату судового засідання 24.01.2022.

В судовому засіданні 24.01.2022 оголошено перерву до 16.02.2022.

Через відпустку судді-доповідача Іванова О.Г. та з урахуванням п.2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, призначене на 16.02.2022, не відбулось, у зв`язку з чим колегія суддів ухвалою суду від 21.02.2022 визначила нову дату судового засідання 16.03.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, у зв"язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 ще на 30 діб та, в подальшому, Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, що затверджено Верховною Радою Законом №2212-ІХ.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

У своєму рішенні від 24.02.2022 №9 Рада суддів України вирішила зокрема, що слід звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист; з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

02.03.2022 Радою суддів опубліковані Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, відповідно до п.5 яких судам по можливості слід відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.

Відповідно до наказу голови Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2022 №13 вирішено повідомити учасників судових процесів у справах, призначених до розгляду у відкритих судових засіданнях з 28.02.2022 по 04.03.2022, про їх нездійснення.

Згідно з наказом голови суду від 04.03.2022 №14, розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Центральним апеляційним господарським судом, з 09.03.2022 не відбуватиметься до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров"ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, судове засідання 16.03.2022 у справі №904/4829/21 не відбулось.

Відповідно до рішення зборів суддів, оформленого протоколом зборів суддів №4 від 01.04.2022, Центральний апеляційний господарський суд з 04.04.2022 почав призначення слухання справ у судових засіданнях з урахуванням можливості повідомлення сторін. Звернуто увагу сторін, що дату та час розгляду усіх справ, які знаходяться у провадженні суду, буде визначено у відповідних ухвалах суду, прийнятих після 04.04.2022; при цьому, за наявності письмової згоди учасників справи, можливий розгляд справи без участі сторін або в режимі відеоконференцзв`язку.

Ухвалою суду від 06.04.2022 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 27.04.2022.

В судовому засіданні 27.04.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Дніпровська міська рада звернулася з позовом до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Зорі, 26, кадастровий номер 1210100000:08:743:0075, з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Позовні вимоги обґрунтовані твердженнями позивача про самовільне зайняття громадянами - співвласниками будинку №26 по вул. Зоря, спірної земельної ділянки для розміщення на ній клумби для квітів, внаслідок чого начебто було звужено проїзну частину вулиці на 5 метрів. Також позивач наполягає на тому, що державна реєстрація спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відбулася незаконно - на підставі підробленого технічного паспорту.

Наведені обставини, на думку позивача, порушують права територіальної громади м. Дніпро, як власника земельної ділянки комунальної форми власності, та підлягають захисту шляхом звернення з позовом саме до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Зорі, 26, кадастровий номер 1210100000:08:743:0075, з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з обставин того, що Позивачем при зверненні до суду з цим позовом не доведено ані факту порушення саме Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (зазначеним в якості відповідача) такого права або інтересу оспорюваною держреєстрацією земельної ділянки, ані відповідності обраного позивачем способу захисту порушенню, яке, на його думку, має місце.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсними (незаконними) документу, про наявність порушень в якому вказує позивач. Доказів встановлення в порядку кримінального судочинства фактів підроблення технічного паспорту та вчинення інших незаконних дій (порушення порядку державної реєстрації земельної ділянки управлінням Держгеокадастру, тощо) позивачем також не надано.

Вважає, що позивач звернувся з цим позовом до неналежного відповідача - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, тоді як відповідачами мають виступати особи, на користь яких державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису, тобто громадяни - співвласники житлового будинку №26 по вул. Зорі, на користь яких ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було проведено державну реєстрацію земельної ділянки.

Окрім того, суд вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого права на земельну ділянку, оскільки навіть у разі задоволення його позовних вимог та скасування держреєстрації земельної ділянки його права не були б відновлені.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками господарського суду та зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Колегія суддів також звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, відповідно до якої неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Предметом спору у справі, що переглядається у порядку апеляційного оскарження, є вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Звертаючись до суду з позовом, Дніпровська міська рада посилалась на те, що реєстрація в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Зорі, 26, з кадастровим номером 1210100000:08:743:0075 відбулася незаконно - на підставі підробленого технічного паспорту. Позивач наполягає на самовільному зайнятті громадянами - співвласниками будинку №26 по вул. Зоря, спірної земельної ділянки для розміщення на ній клумби для квітів, внаслідок чого було звужено проїзну частину вулиці на 5 метрів. Вищезазначеними діями були порушені права Позивача на користування та розпорядження землею, що знаходиться у комунальній власності.

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

Колегія суддів звертає увагу на неефективність обраного Позивачем способу захисту свого права шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 791 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (частина перша статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.ч. 3, 4 ст. 791 Земельного Кодексу України).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 791 Земельного Кодексу України).

Отже, державна реєстрація земельної ділянки не встановлює прав на неї, а є лише результатом її формування із визначеними межами.

Більше того, реєстрація земельної ділянки не спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та не стосується господарської діяльності особи.

Органи Держгеокадастру не здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять доказів про реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: м. Дніпро, вул. Зорі, 26, з кадастровим номером 1210100000:08:743:0075, а отже, формування її як об`єкта цивільних прав.

Таким чином, скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:08:743:0075 та запису у Поземельній книзі щодо цієї земельної ділянки не призведе до зміни/припинення речових прав співвласників будинку №26 по вул. Зоря м. Дніпро на цю земельну ділянку та, відповідно, поновлення/виникнення речових прав Дніпровської міської ради.

Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20.10.2020 у справі № 372/2650/17, від 01.09.2021 у справі № 444/2315/18 та від 22.09.2021 у справі № 444/2344/18.

Крім того, відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Законодавством встановлено, що межі земельних ділянок визначають в документації із землеустрою, яка є підставою внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Натомість, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку.

Доводи заявника апеляційної скарги в частині того, що підставою для присвоєння кадастрового номеру 1210100000:08:743:0075 та проведення державної реєстрації був наданий технічний паспорт є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог Законів України "Про землеустрій" та "Про Державний земельний кадастр" підставою для проведення державної реєстрації земельної ділянки є документація із землеустрою, до складу якої такий документ як технічний паспорт не входить.

Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що Держгеокадастру був наданий технічний паспорт із "самозахваченою" земельною ділянкою, та дана ділянка отримала кадастровий номер 1210100000:08:743:0075 за "підробленим" технічним паспортом.

Разом з тим, технічний паспорт є документом, що складається в результаті проведення технічної інвентаризації нерухомості, яка, в свою чергу, виконується з метою визначення фактичної площі та об`єму будинків, допоміжних будівель та споруд, обстеження та оцінки технічного їх стану, а також встановлення їх вартості, а не з метою формування земельної ділянки.

Позивачем не доведено наявність будь-яких порушень чинного законодавства при складенні документації із землеустрою при формуванні спірної земельної ділянки.

Проте, Позивач шляхом подання позову у справі, яка переглядається, намагається оспорити підстави здійснення землекористування співвласниками будинку № 26 по вул. Зоря м. Дніпро виключно у площині здійснення похідних реєстраційних дій щодо майна.

В такий спосіб, задоволення вказаних вимог не призведе до захисту або відновлення порушеного речового права Позивача, який за встановлених судом фактичних обставин справи не є ані ефективним, ані належним.

Таким чином, вирішуючи спір, господарський суд дійшов загалом правильних висновків про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скаргах і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі № 904/4829/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 у справі №904/4829/21 залишити без змін.

Судові витрати Дніпровської міської ради за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.05.2022.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяМ.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна