Рішення

від 05.05.2022 по справі 440/136/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/136/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Глобинської міської рада Полтавської області , в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення 20 сесії 8 скликання Глобинської міської ради від 25.11.2021 № 5774 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320683200:00:002:0121, з метою передачі у власність";

- зобов`язати Глобинську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320683200:00:002:0121, з метою передачі у власність.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач звернувся відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак, Глобинською міською радою відмовлено у наданні дозволу на підставі пункту 1 статті 34 Земельного кодексу України, без конкретизації невідповідностей.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У відзиві на позовну заяву відповідач висловив заперечення проти задоволення позову, зазначивши, що земельна ділянка з кадастровим номером 532068320000:002:0121, що розташована на території Глобинської міської ради, а саме в межах села Зубані належить до земель сільськогосподарського призначення, вид угідь - пасовища, що всупереч нормам ЗК України, не може безоплатно передаватися у власність громадянам, а тому рішенням двадцять другої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради від 25.11.2021 № 5774 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.03.2022 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 532068320000:002:0121 відповідно до відкритих даних на Публічній кадастровій карті має цільове призначення 16.00 Землі запасу, а тому відмова відповідача є безпідставною.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Глобинським РВ УМВС України в Полтавській області 17.02.2003.

Позивач звернулася до Глобинської міської ради із заявою від 20.11.2021, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за адресою Полтавська область, Кременчуцький район, с. Зубані.

До заяви додано: копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування, розмір та площа земельної ділянки.

Рішенням двадцятої сесії 8 скликання Глобинської міської ради від 25.11.2021 № 5774 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки, з метою передачі у власність", яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320683200:00:002:0121, з метою передачі у власність, на підставі пункту 1 статті 34 Земельного кодексу України.

Вважаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі-ЗК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень частини 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені у статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Дослідивши рішення двадцятої сесії 8 скликання Глобинської міської ради від 25.11.2021 № 5774, суд встановив, що підставами для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначено пункт 1 статті 34 Земельного кодексу України.

При цьому, у відзиві відповідач вказує, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою слугувало те, що земельна ділянка з кадастровим номером 532068320000:002:0121 належить до земель сільськогосподарського призначення, вид угідь - пасовища.

Надаючи оцінку вказаній підставі для відмови у наданні дозволу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Пунктом "а" частини другої статті 22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Частиною 5 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Пунктом а) частини 1 статті 130 Земельного кодексу України регламентовано, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть громадяни України.

Однією з підстав набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення громадянами України є безоплатна передача їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в межах норм, встановлених статтею 121 Земельного кодексу України.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.4 розділу І Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23 липня 2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі визначено види цільового призначення земель, зокрема землі сільськогосподарського призначення, до яких належать землі для ведення особистого селянського господарства, землі для сінокосіння і випасання худоби, а також землі резервного фонду, загального користування та землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Відповідно до статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Таким чином, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадських сіножатей і пасовищ, яке має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою. При цьому земельні ділянки, які призначені для сінокосіння та випасання худоби, можуть бути передані громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Водночас матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки з метою створення громадського пасовища для сінокосіння та випасання худоби, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-0000220712022 від 02.02.2022) земельна ділянка з кадастровим номером 532068320000:002:0121 площею 8,0429 га, має цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

За таких обставин позивач мала право звернутися до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства в межах норм, передбачених статтею 121 Земельного кодексу України (2 га).

Натомість підстави для відмови у наданні такого дозволу, викладені у спірному рішенні, із посиланням на статтю 34 ЗК України, не узгоджуються із нормами земельного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою є безпідставною, у зв`язку з чим рішення двадцятої сесії 8 скликання Глобинської міської ради від 25.11.2021 № 5774 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням встановлених обставин справи, зокрема того, що обставини, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, повинні бути встановлені відповідачем під час розгляду відповідної заяви позивача, то в даному випадку може існувати декілька варіантів прийняття відповідачем рішення відносно заяви позивача, а саме: надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, або, у разі наявних передбачених законом обмежень щодо бажаної земельної ділянки, - відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми права та належні докази.

Отже, належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов`язання Глобинської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320683200:00:002:0121, з метою передачі у власність з урахуванням висновків суду.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 908,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до наданих до позовної заяви документів ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3600,00 грн.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24.12.2021, розрахунок суми гонорару за надану правничу (правову) допомогу, акт виконаних робіт від 29.12.2021 відповідно Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги адвоката від 24.12.2021, ордер № 1071903 від 24.12.2021, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію № 422 від 29.12.2021.

Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правничу (правову) допомогу адвокатом надано такі послуги: консультація та ознайомлення з документами - 400,00 грн; правовий аналіз документів та опрацювання законодавчої бази - 400,00 грн; складання позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду, копіювання та завірення копій документів (додатків до позовної заяви), направлення позову до суду - 2800,00 грн; всього 3600,00 грн.

Суд бере до уваги, що відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, мотивоване тим, що розмір витрат не співмірний з обсягом робіт, складністю справи та ціною позову.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із того, що дана справа відноситься до незначної складності, при цьому справах цієї категорії сформовано сталу судову практику, що не вимагало від адвоката значних витрат часу та ресурсів на підготовку позовної заяви.

Враховуючи викладене, зважаючи на заперечення відповідача щодо обґрунтованості розміру витрат на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності і співмірності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2000,00 грн, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Глобинської міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 22547673, вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення двадцятої сесії 8 скликання Глобинської міської ради від 25.11.2021 № 5774 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки, з метою передачі у власність".

Зобов`язати Глобинську міську раду Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320683200:00:002:0121, з метою передачі у власність з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Глобинської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) та витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Довгопол