Рішення

від 01.02.2022 по справі 376/307/21

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/307/21

Провадження № 2/376/93/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2022 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: Головуючого судді - Коваленка О.М.,

за участі секретаря - Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради Київської області про визнання протиправним рішення про відкладення виділення земельної ділянки (паю) та зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку,

Встановив:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою мотивуючи її тим, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 30.08.2019 року у справі №376/3267/18 за ним, ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах норм для членів колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Красноліське», а саме: 5,7390 умовних кадастрових гектарів.

Маючи намір реалізувати право на земельну частку (пай) позивач звернувся до Красноліської сільської ради із заявою про виділення йому земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Проте, рішенням 36 сесії 7 скликання № 10-36-07 від 23.12.2019 року відповідач відклав виділення земельної ділянки (паю) позивачу до 01.01.2025 року.

У подальшому листом № 17 від 16.01.2020 року відповідачем повідомлено, що земель запасу для виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 30.08.2019 року сільська рада не має. У власності територіальної громади с. Красноліси в комунальній власності є дві земельні ділянки (не витребувані паї), але згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» ст. 13 абзац 7 вказано дослівно: протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з не витребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику не витребуваної земельної ділянки (паю) або його спадкоємцям).

Також у листі №50 від 07.02.2020 року відповідач зокрема зазначив, що у комунальній власності територіальної громади с. Красноліси є дві не витребувані земельні ділянки, після оформлення правовстановлюючих документів на які рішенням сесії Красноліської сільської ради дані ділянки передані в оренду терміном на 7 років.

Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням відповідач фактично відмовив йому у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), незважаючи на наявність у комунальній власності не витребуваних паїв, а також рішення Сквирського районного суду Київської області від 30.08.2019 року у справі №376/3267/18, яке набрало законної сили та посвідчує право позивача на земельну частку (пай), чим порушив гарантоване його право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), що у свою чергу зумовило необхідність звернення до суду з метою захисту та відновлення порушеного права.

З урахуванням викладеного та поданої 20.05.2021 року заяви про відмову від частини позовних вимог, позивач просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати рішення Красноліської сільської ради (код ЄДРПОУ 04362013) №10-36-07 від 23.12.2019 року про відкладення виділення земельної ділянки (паю) ОСОБА_1 до 01.01.2025 року;

-зобов`язати Сквирську міську раду Київської області (код ЄДРПОУ 04054961) виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку відповідно до рішення Сквирського районного суду Київської області від 30.08.2019року у справі №376/3267/18 про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах норм для членів колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Красцоліське», а саме: 5,7390 умовних кадастрових гектарів.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з`явились, представник позивача надав до суду письмову заяву, в якій просить суд розглянути справу у відсутність позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд не застосовувати фіксування судового засідання технічними засобами (а. с. 74).

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 20 травня 2021 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Федорова Олексія Сергійовича про заміну первісного відповідача Красноліську сільську раду на Сквирську міську раду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Красноліської сільської ради про визнання протиправним рішення №10-36-07 від 23.12.2019 року про відкладення виділення земельної ділянки (паю) та зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку.

В судове засідання представник відповідача Сквирської міської ради Київської області не з`явився, надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав наступне.

У провадженні Сквирського районного суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа

На підставі п. 2 рішення №12-1-VІІІ від 18.12.2020 року «Про реорганізацію юридичних осіб Антонівської, Буківської, Великоєрчиківської, Горобіївської Домантівської, Дулицької, Каленнівської, Кам`яногребельської, Красноліської Кривошиїнської, Тарасівської, Малоєрчиківської, Малолисовецької, Мовчанівської Оріховецької, Пустоварівської, Рогізнянської, Рудянської, Самгородоцької, Селезенівської, Тхорівської, Чубинецької, Шаліївської, Шамраївської та Шапіївської сільських рад, які приєднуються до Сквирської міської ради, що є адміністративним центром та створення комісії з реорганізації вищезазначених органів місцевого самоврядування, що увійшли до складу Сквирської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області» Сквирська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків вказаних сільських рад. Відповідно до п. 3 ст.178 ЦПК України позовні вимоги визнаємо частково з наступних підстав.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення Красноліської сільської ради (код ЄДРПОУ 04362013) №10-36-07 від 23.12.2019 року про відкладення виділення земельної ділянки (паю) ОСОБА_1 до 01.01.2025 року. Відповідно до п. 1 вищевказаного рішення виділення земельної ділянки (паю) ОСОБА_1 відкладене до 01.01.2025 року керуючись рішенням Сквирського районного суду та ст. 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні». Дані підстави є необгрунтованими та неправомірними. Адже за рішенням суду за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах норм для членів колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Красноліське», а саме 5,7390 умовних кадастрових гектарів. Відповідно до ст. 13 вищевказаного Закону нерозподілені земельні ділянки, не витребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власник земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. У разі якщо до 01 січня 2025 року власник не витребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержаної земельної ділянки(а. с. 47-48).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку представника відповідача, який в відзиві на позовну заяву визнав вимоги в частині неправомірності та незаконності оскаржуваного рішення., оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

У силу приписів ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову .

Повноваження сторін на вчинення дій по визнанню позову судом перевірені.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в постанові №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

За вимогами ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи .

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 30.08.2019 року у справі №376/3267/18 за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах норм для членів колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Красноліське», а саме: 5,7390 умовних кадастрових гектарів (а.с. 7-11).

Маючи намір реалізувати право на земельну частку (пай) позивач звернувся до Красноліської сільської ради із заявою про виділення йому земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (а.с.12).

Проте, рішенням 36 сесії 7 скликання Красноліської сільської ради Сквирського району Київської області № 10-36-07 від 23.12.2019 року відповідач відклав виділення земельної ділянки (паю) позивачу до 01.01.2025 року (а.с.13).

У подальшому листом №17 від 16.01.2020 року відповідачем повідомлено, що земель запасу для виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 30.08.2019 року сільська рада не має. У власності територіальної громади с. Красноліси в комунальній власності є дві земельні ділянки (не витребувані паї), але згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» ст. 13 абзац 7 вказано дослівно: протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з не витребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику не витребуваної земельної ділянки (паю) або його спадкоємцям) (а.с. 14).

Також у листі № 50 від 07.02.2020 року відповідач зокрема зазначив, що у комунальній власності територіальної громади с. Красноліси є дві не витребувані земельні ділянки, після оформлення правовстановлюючих документів на які рішенням сесії Красноліської сільської ради дані ділянки передані в оренду терміном на 7 років (а.с. 16).

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено, що кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За приписами п. ґ) ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки зокрема на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначаються Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - ЗУ №899-IV).

Частинами 1-3 ст.25 ЗК України врегульовано порядок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій та встановлено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Частиною 5 ст.25 ЗК України визначено, що особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ЗУ №899-IV, підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особа, власник сертифікату на право на земельну частку (пай), яка виявила бажання одержати належну їй земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подає до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їй земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Частинами 1 та 2 ст. 2 ЗУ №899-ІУ урегульовано, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 5 Закону України №899-IV, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок, приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ №899-IV, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності та допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 14,41 Конституції України, ст. ст. 3,25, 81 Земельного кодексу України, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст. ст. 12, 13, 76, 81, 206, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

Вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сквирська міська рада Київської області про визнання протиправним рішення про відкладення виділення земельної ділянки (паю) та зобов`язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку - задовольнити в повному обсязі..

Визнати протиправним та скасувати рішення Красноліської сільської ради (код ЄДРПОУ 04362013) №10-36-07 від 23.12.2019 року про відкладення виділення земельної ділянки (паю) ОСОБА_1 до 01.01.2025 року.

Зобов`язати Сквирську міську раду Київської області (код ЄДРПОУ 04054961) виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку, відповідно до рішення Сквирського районного суду Київської області від 30.08.2019 року у справі №376/3267/18 про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах норм для членів колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Красцоліське», а саме: 5,7390 умовних кадастрових гектарів.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко