Ухвала

від 25.05.2021 по справі 757/24554/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24554/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

представника третьої особи - адвоката: ОСОБА_3 ,

представника власника майна: ОСОБА_4 ,

прокурора: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ЕКСПО», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2019 року у кримінальному провадженні № 12015110130004358 від 26.11.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_5 , яка діє в інтересах «ПРОМ-ЕКСПО», звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2019 року у кримінальному провадженні № 12015110130004358 від 26.11.2015 року на нежитловий будинок (літ. Б,), загальною площею 397,6 кв.м. та (літ. Ж), загальною площею 772,5 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Волоська, буд. 2/ вул. Борисоглібська, буд. 21/ вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 19, які належать ТОВ «ПРОМ-ЕКСПО» (код ЄДРПОУ 30266242).

В обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2019 року за результатами розгляду клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12015110130004358 від 26.11.2015 було накладено арешт із забороною користування та розпорядження на нежитловий будинок (літ. Б,), загальною площею 397,6 кв.м. та (літ. Ж), загальною площею 772,5 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Волоська, буд. 2/ вул. Борисоглібська, буд. 21/ вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 19, які належать ТОВ «ПРОМ-ЕКСПО» (код ЄДРПОУ 30266242).

Так, арешт на вказане майно накладено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, без повного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення. Так, у вказаному кримінальному провадженні слідчим ОСОБА_7 31.02.2016 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України. А арешт на майно у вказаному провадженні накладено через три роки після його завершення. Вказаний арешт здійснено за клопотання прокурора, яки немає повноважень процесуального керівника у кримінальному провадженні, та на підставі процесуальних документів, складених особою, яка не слідчим у вказаному провадженні. Так, кримінальне провадження №12015110130004358 зареєстроване в ЄРДР 24.11.2015 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Досудове розслідування у вказаному провадженні здійснюється слідчим відділом Броварського відділу поліції ГУ НП в Київській області, а процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснював прокурор Броварської місцевої прокуратури Київської області. ДО матеріалів клопотання долучено цілу низку документів, які засвідчують повноваження прокурора ОСОБА_6 і слідчого ОСОБА_8 в іншому кримінальному провадженні №120151101300043585. Натомість нерухоме майно, що належить ТОВ «ПРОМ-ЕКСПО», згідно з клопотанням прокурора, постановою слідчого визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження №12015110130004358.

Окрім того у клопотанні прокурора ніяким чином не підтверджується наявність будь-чиїх намірів на вчинення злочину стосовно нежитлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак мотиви викладені у клопотанні прокурора та постанові слідчого не відповідають фактичним обставина справи, яку вони розслідують.

Накладення арешту на вказана не майно ТОВ «ПРОМ-ЕКСПО» призводить до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності товариства та виконання своїх обов`язків щодо утримання будівлі та прилеглої до неї території.

Зокрема 22.05.2019 року за №206-3999 Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією на адресу підприємства скеровано листа, яким в імперативній формі зобов`язано підприємство привести споруду, тимчасову огорожу та прилеглу територію до належного санітарно-технічного стану. Натомість враховуючи, що арештом нерухомого майна заборонено користування майном, товариство не може виконати вказані вимоги.

Окрім того, арештоване майно не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Так у клопотанні прокурор зазначив, що невстановлені особи, які діяли у складі організованої групи вчиняють дії направлені на неправомірне заволодіння нежитловими будинками і зазначені об`єкти нерухомого майна є об`єктами кримінального правопорушення. Проте відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові будинки (літ. Б), загальною площею 397,6 кв.м. та (літ.Ж) загальною площею 772,5 кв. м., розташовані за адресою: м.Київ, вул.Волоська, будинок 2/вулиця Борисоглібська, будинок 21/Набережно-Хрещатицька, будинок 19 з 16 лютого 2000 року і по даний час належить ТОВ «ПРОМ-ЕКСПО». Жодних відомостей про вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами товариства в матеріалах провадження немає.

В судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_4 вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити з викладених в ньому підстав.

Прокурор в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду не надходило. Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

Заслухавши думку учасників судового розгляду клопотання, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015110130004385 від 26.11.2015 за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

В межах вказаного провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2019 року №757/5427/19-к у кримінальному провадженні12015110130004358 від 26.11.2015, накладено арешт на нежитловий будинок (літ. Б,), загальною площею 397,6 кв.м. та (літ. Ж), загальною площею 772,5 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Волоська, буд. 2/ вул. Борисоглібська, буд. 21/ вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 19, які належать ТОВ «ПРОМ-ЕКСПО» (код ЄДРПОУ 30266242).

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку..

При цьому, згідно ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ч.10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так слідчий суддя приймає до уваги, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові будинки (літ. Б), загальною площею 397,6 кв.м. та (літ.Ж) загальною площею 772,5 кв. м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Волоська, будинок 2/вулиця Борисоглібська, будинок 21/Набережно-Хрещатицька, будинок 19 з 16 лютого 2000 року і по даний час належить ТОВ «ПРОМ-ЕКСПО».

Окрім того, зазначене майно визнано речовим доказом постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП ОСОБА_8 від 21.01.2019 року не у кримінальному провадженні №12015110130004385, а у кримінальному провадженні №12015110130004358, яке за фабулою викладеною у витязі з ЄРДР, не має жодного відношення, до арештованого майна.

Проте, з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/5427/19-к від 06.02.2019 року вбачається, що арешт на зазначене нерухоме майно накладено з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Разом з тим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також за умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Окрім того відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Оцінюючи вищевказані обставини в їх сукупності та враховуючи, що в судовому зсіданні прокурором не було надано додаткових достатніх та допустимих, в розумінні положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України, доказів щодо необхідності подальшого застосування такого запобіжного заходу як арешт майна, на противагу чому представником ТОВ «ПРОМ-ЕКСПО» наведено достатньо вагомі та обґрунтовані підстави для його скасування, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 16, 84, 85, 86, 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-ЕКСПО», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2019 року у кримінальному провадженні № 12015110130004358 від 26.11.2015 року, - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2019 року у справі № 757/5427/19-к, на нежитловий будинок (літ. Б,), загальною площею 397,6 кв.м. та (літ. Ж), загальною площею 772,5 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Волоська, буд. 2/ вул. Борисоглібська, буд. 21/ вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 19, які належать ТОВ «ПРОМ-ЕКСПО» (код ЄДРПОУ 30266242).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1