Рішення

від 17.02.2022 по справі 237/2042/21

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 237/2042/21

Провадження № 2/237/315/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2022 м. Курахове

Мар`їнський районий суд Донецької області у складі:

головуючого судді Приходько В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Лахно Т.Г.,

представника відповідача Чельтер О.,

розглянувши в приміщенні Мар`їнського районного суду Донецької області в місті Курахове у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Міська служба єдиного замовника" Курахівської міської ради, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Мар`їнського районного суду Донецької області із позовною заявою до КП «Міська служба єдиного замовника" про стягнення середнього заробітку за час затримки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 01 жовтня 2019 року по 04 березня 2021 року він, знаходився у трудових відносинах з КП «Міська служба єдиного замовника". Однак, остаточний, повний розрахунок по заробітній платі з позивачем було проведено з затримкою у 45 календарних днів. На звернення позивача до відповідача з зазначенням про порушення його прав при звільненні було проігноровано, тому просить суд зобов`язати КП «Міська служба єдиного замовника» нарахувати та виплатити позивачу суму середнього заробітку за час затримки при звільненні.

До Мар`їнського районного суду надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що всі належні суми були виплачені позивачеві.

Позивач до судового засідання не з`явився, але надав листа, в якому просив розглянути справу за його відсутність і наполягав на задоволенні його позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову і зазначала, що позивач дійсно звільнився 4 березня 2021 року, а остаточний розрахунок з ним був проведений 16 квітня 2021 року, але це була не виплата заробітної плати, а компенсація за невикористану відпустку, тому вважає, що на ці кошти вимоги ст.116,117 КЗпП України не розповсюджуються, оскільки це не є заробітна плата.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до наданої копії трудової книжки, позивач був прийнятий на посаду економіста першої категорії адміністрації КП «Міська служба єдиного замовника» Курахівської міської ради» 01.10.2019 року і на підставі наказу № 15-к/тр від 04.03.2021 року, позивач ОСОБА_1 був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з КП «Міська служба єдиного замовника» Курахівської міської ради».

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та 04.03.2021 року звільнений.

Згідно розрахункового листку ОСОБА_1 за березень 2021 року було нараховано 11412,05 грн., які складались з окладу за один робочий день (04.03.2021 року) - 511,82 грн., компенсація за невикористані дні відпустки - 9196,98 грн., до видачі - 9072,58 грн.

Згідно виписки по картці АТ «Приват Банк», яка належить ОСОБА_1 16.04.2021 року була зарахована зарплата МССЗ КМР у розмірі 9072,58 грн.

Отже судом встановлено, що розмір суми, нарахованої при звільненні ОСОБА_1 фактично була виплачена 16.04.2021 року, тобто через 43 дні після звільнення.

Згідно копії довідки № 778 від 06 серпня 2021 року про заробітну плату ОСОБА_1 за січень та лютий 2021 року, де середньоденна заробітна плата складає 578,81 грн.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Суд зауважує, що відповідно до норм ст.ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Також, згідно розрахунковому листку за березень 2021 року відповідач мав виплатити 9072,58 грн. у день звільнення 04 березня 2021 року.

Частиною 1 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а судом встановлено, що позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах до 04 березня 2021 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям та підлягають частковому задоволенню, оскільки з дати звільнення 04.03.2021 року по фактичне отримання грошових коштів від відповідача минуло 43 днів, а не 45, як зазначає позивач у позові.

Згідно розрахунку компенсації за несвоєчасну виплачену заробітну плату складає 24888,83 грн.

Компенсація провадиться відповідно до ЗУ «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ, порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159.

Також, згідно копії довідки № 778 середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи склала (січень 2021 року - 8277,22 грн., лютий 2021 року - 6193,00 грн.) 11286,80 грн., а середньоденна заробітна плата позивача складає 578,81 грн.

З розрахунком середньоденної заробітної плати суд погоджується, а середньомісячна заробітна плата за власним розрахунком становить 7235,11 грн.

Відносно стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі під час звільнення, передбаченої ст. 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності перед позивачем за порушення строків проведення розрахунку при звільненні.

Відповідач помилково вважає, що компенсація за невикористану відпустку не є заробітною платою, тому вимоги ст.ст. 116,117 КЗпП України на неї не розповсюджуються, оскільки виплаті в день звільнення підлягають всі належні суми працівнику, зокрема і компенсація за невикористану відпустку, що є складовою заробітної плати працівника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення суми середнього заробітку за час затримки при звільненні обґрунтованими, та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту фактичного розрахунку виплати грошових коштів невиплачених при звільненні пройшло 43 робочих днів, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки, який складає 24888,83 грн.

В частині вимоги позивача про стягнення з КП «Міська служба єдиного замовника» на його користь суму витрат понесених на правничу допомогу - залишити без задоволення, оскільки позивачем не надано належних доказів про його витрати за надану йому правову допомогу та його вимога не підтверджена належними документами про сплачені ним кошти за правову допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України сплачений судовий збір відшкодовується позивачу за рахунок відповідача.

В матеріалах справи маються відомості про те, що позивачем сплачувався судовий збір в сумі 908 грн., який підлягає відшкодуванню та стягненню на його користь з відповідача.

На підставі ст.116 КЗпП України, керуючись ст.ст. 21, 83, 94, 97, 115, 117 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 81 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов`язати комунальне підприємство "Міська служба єдиного замовника" Курахівської міської ради ЄДРПОУ 32371188 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на 43 дні, що становить 24888 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 83 коп.

В частині стягнення з комунального підприємства "Міська служба єдиного замовника"на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи - залишити без задоволення.

Стягнути з відповідача комунальне підприємство "Міська служба єдиного замовника" Курахівської міської ради ЄДРПОУ 32371188 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 18.02.2022 року.

Суддя В.А. Приходько