Рішення

від 09.05.2022 по справі 906/1103/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1103/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Зоренко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС" (смт.Васищеве,

Харківський район, Харківська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" (с.Вигода, Житомирський

район, Житомирська область)

про стягнення 640676,90грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНС" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" про стягнення 640676,90грн, з яких: 485935,77грн основного боргу, 43891,66грн 3% річних та 110849,47грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №П-106 від 26.04.2016.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.11.2021 відкладено підготовче засідання на 29.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 28.12.2021.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1103/21 до судового розгляду по суті на 21.01.2022.

Ухвалою суду від 21.01.2022 здійснено перехід із стадії розгляду справи по суті до попередньої стадії судового процесу - підготовчого провадження, поновивши підготовче провадження у справі №906/1103/21. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у Головного Управління Державної податкової служби у Житомирській області, на обліку якої перебував відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" (код 39933532) на час існування правовідносин між сторонами інформацію, згідно резолютивної частини ухвали.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1103/21 до судового розгляду по суті на 03.03.2022.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.03.2020 відкладено розгляд справи по суті на 10.05.2022.

Позивач повноважного представника в судове засідання 10.05.2022 не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. 10.05.2022 на електронну пошту суду від ТОВ "ТНС" надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. В даному клопотанні також зазначено, що позивач позов підтримує та просить його задовольнити у повному обсязі (а.с.145).

Відповідач повноважного представника в судове засідання 10.05.2022 не направив, письмового відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції від 23.03.2022, список №2591 згрупованих поштових відправлень листів та витяг з сайту "Укрпошта" за трекінгом №1000232894486 (а.с.139-144).

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд констатує, що ним було виконано норми Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав.

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок, зокрема про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989 р.).

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представника відповідача в судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Слід зазначити, що 30.12.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС" надійшло клопотання про постановлення ухвали про стягнення з ТОВ "Аквавелл" в дохід Державного бюджету штрафу у сумі 10 (десять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання процесуальних обов`язків, зокрема, неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

В обґрунтування поданого клопотання представник зазначає, ухвалою суду від 29.11.2021 року Господарський суд Житомирської області зобов`язав ТОВ "Аквавелл" надати господарському суду для огляду оригінали: договору поставки №П-106 від 26.04.2016, видаткової накладної №683 від 08.06.2018 на суму 148181,42грн, видаткової накладної №917 від 27.07.2018 на суму 337754,45грн. Вказує, що відповідачем було знехтувано приписи суду, не повідомлено суд про неможливість подати докази, витребувані судом, або не подано такі докази без поважних причин відповідно до ухвали від 29.11.2021.

Розглядаючи клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС" від 28.12.2021 про застосування штрафу у порядку статті 135 ГПК України, судом враховується таке.

За приписами частин 2 та 3 статті 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Суд зазначає, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Смірнова проти України").

У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені Господарського процесуальним кодексом України.

Відповідно до статті 131 ГПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Заходами процесуального примусу, згідно зі статтею 132 ГПК України, є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф.

Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 8 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-5 статті 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п`яти до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

З огляду на наведені норми процесуального законодавства суд зазначає, що метою для вжиття заходів процесуального примусу зокрема є спонукання осіб до добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами.

Відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Судом враховується, що ухвали Господарського суду Житомирської області 20.10.2021, від 11.11.2021, від 29.11.2021, від 28.12.2021, від 21.01.2022, від 14.02.2022, які надсилались на юридичну адресу відповідача повернулись не врученими з відмітками поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Ухвалою від 29.11.2021, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" було зобов`язано надати господарському суду для огляду оригінали: договору поставки №П-106 від 26.04.2016, видаткової накладної №683 від 08.06.2018 на суму 148181,42грн, видаткової накладної №917 від 27.07.2018 на суму 337754,45грн; належним чином засвідчені копії зазначених документів - надати до матеріалів справи та роз`яснено, що особи, які не мають можливості подати доказ(и), який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ(и) у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Наразі у суду немає достовірних відомостей про причини невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" вимог господарського суду, зокрема, в частині надання витребуваних документів, а ухвала від 29.11.2021 повернулась до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.69-74). Відповідно, судом не встановлено обставин, що відповідач умисно ухилився від вчинення дій, покладених судом на нього.

Поряд з цим суд враховує, що за наявними матеріалами справи вбачається за можливе з`ясувати предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, оскільки у справі №906/1103/21 міститься достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

Окрім того, на момент розгляду клопотання позивача від 28.12.2021, у суду наявні докази для вирішення справи по суті, тобто, мета для якої може бути застосований примус, вже досягнута.

Судом також враховується, що через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022).

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, затверджений Законом України №7168 від 14.03.2022 (№2119-IX від 15.03.2022), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 квітня 2022 року.

Згідно Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 за №259/2022, в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 25.04.2022 на 30 діб.

За викладеного, а також враховуючи поточну обстановку в Україні щодо введення воєнного стану, суд не вбачає підстав для постановлення ухвали про стягнення з відповідача штрафу, відповідно, клопотання представника ТОВ "ТНС" від 28.12.2021 задоволенню не підлягає.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

На підтвердження існування між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" правовідносин, позивач посилається на укладення договору поставки №П-106 від 26.04.2016 року, оригінал якого знаходиться у відповідача.

Позивач до матеріалів справи договору поставки №П-106 від 26.04.2016 року не надав. Доказів направлення відповідачу примірника зазначеного договору позивачем суду також надано не було.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" також не надало суду для огляду оригіналів (належним чином засвідчених копії - до матеріалів справи) оригіналів: договору поставки №П-106 від 26.04.2016, видаткових накладних №683 від 08.06.2018 на суму 148181,42грн, №917 від 27.07.2018 на суму 337754,45грн.

Беручи до уваги наведене та наявні у матеріалах справи докази, зокрема відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження укладення між сторонами договору поставки №П-106 від 26.04.2016 року, суд приходить до висновку про те, що такий договір між сторонами укладено не було. За таких обставин, між сторонами існували правовідносини поставки товару узгоджені у спрощений спосіб.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним було передано відповідачу товар на загальну суму 629935,77грн за видатковими накладними: №683 від 08.06.2018 на суму 292181,42грн та №917 від 27.07.2018 на суму 337754,35грн.

Отримання відповідачем зазначеного товару позивач також підтверджує:

- товарно-транспортною накладною №Р917 від 27.07.2018 (а.с.19-20);

- платіжними дорученнями: №399 від 24.07.2018 на суму 180000,00грн, №409 від 15.08.2019 на суму 20000,00грн, №387 від 05.10.2018 на суму 100000,00грн (а.с.21-23);

- податковими накладними: №56 від 08.06.2018 на суму 292181,42грн, №129 від 27.07.2018 на суму 337754,35грн та квитанціями про реєстрацію податкової/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних: №9164316410 від 08.08.2018 о 10:32 год та №9125404611 від 21.06.2018 о 15:01 год. (а.с.15-18).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті одержаного товару за вищевказаними видатковими накладними, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 485935,77грн, 3% річних в сумі 43891,66грн та інфляційних втрат в сумі 110849,47грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.2 ст.202 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У частині 2 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 ЦК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТНС" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" (відповідач) існували правовідносини з поставки товару.

Як уже зазначалось, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 485935,77грн за видатковими накладними: №683 від 08.06.2018 та №917 від 27.07.2018. Водночас, позивачем не подано матеріалів справи зазначених видаткових накладних.

За визначенням п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.10.8., 10.10. вищевказаних Правил, у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім`я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж. За домовленістю сторін водій може виконувати обов`язки супровідника вантажів (експедитора).

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів (п.11.1. Правил).

За п.11.4., 11.5. Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

В п.11.6. Правил визначено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На підтвердження поставки відповідачу товару на суму 337754,35грн позивачем надано товарно-транспортну накладну №Р917 від 27.07.2018 про поставку відповідачу товару - преформа ПЕТ 28,5пр. в кількості 93,600 тис.шт., преформа ПЕТ 28,5 блак. в кількості 93,396тис.шт. на загальну суму 337754,35шт. (а.с.20-21). В даній товарно-транспортній накладній зазначено, що документами які супроводжували вантаж є: видаткова накладна №917 від 27.07.2018 та Специфікація №917 від 27.07.2018 (графа 8 накладної).

Судом встановлено, що товарно-транспортна накладна №Р917 від 27.07.2018 не містить будь-яких зауважень чи претензій щодо одержавного відповідачем товару, підписана представниками вантажовідправника, водія та вантажоодержувача (відповідач) та є належним доказом поставки відповідачу зазначеного в ній товару.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ згідно зі ст.1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги до складання первинного документа містяться і у пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88 (далі Положення). Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (абзац 3 п.2.4 Положення).

Отже, з урахуванням наведених положень документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з його оплати, є видаткові накладні, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції. Первинні документи мають бути підписані особами, які брали участь у господарській операції, а підпис може скріплюватися печаткою.

Наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару за спірними накладними, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі 916/922/19.

Отримання відповідачем товару позивач підтверджує також зареєстрованими ним податковими накладними, копії яких долучено до справи та відображенням цих накладених у податковому обліку позивача.

З метою з`ясування питання щодо реальності відповідних господарських операцій з поставки товару за вказаними позивачем видатковими накладними та його прийняття відповідачем, судом було досліджено, в тому числі податкову звітність сторін.

Так, позивачем подано до матеріалів справи зареєстровані ним податкові накладні: №56 від 08.06.2018 на суму 292181,42грн, №129 від 27.07.2018 на суму 337754,35грн та квитанції про реєстрацію податкової/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних: №9164316410 від 08.08.2018 о 10:32 год та №9125404611 від 21.06.2018 о 15:01 год. (а.с.15-18).

Головне управління ДПС у Житомирській області, на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2022, супровідним листом за №477/06-30-20-02 від 07.02.2022 надіслало до суду засвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5, "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" поданих до податкового органу, які стосуються взаємовідносин з ТОВ "ТНС" у червні та у липні 2018 року (а.с.108).

З податкових декларацій з податку на додану вартість за додатками 5, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" до податкового органу вбачається, що відповідачем було відображено у податковій звітності (додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість) розділі 2, податковий кредит операцій з придбання з податком на додану вартість, зокрема по постачальнику (індивідуальний податковий номер 305123420329):

за червень обсяг постачання (без податку на додану вартість) 243484,51грн, сума податку (основна ставка) 48696,91грн (а.с.112), що загалом становить 292181,42грн (сума товару поставленого у червні 2018 року за видатковою накладною №683 від 08.06.2018);

за липень обсяг постачання (без податку на додану вартість) 281461,96грн, сума податку (основна ставка) 56292,39грн (а.с.110), що загалом становить 337754,35грн (загальна сума товару поставленого у липні 2018 року за видатковою накладною №917 від 27.07.2018).

Відображена у податковій звітності відповідача сума оприбуткованого товару (629935,77грн) відповідає сумі вартості товару які позивачем визначено як поставка за видатковими накладними №683 від 08.06.2018 та №917 від 27.07.2018, за якими заявлено позовні вимоги.

Отже, судом встановлено, що як позивачем так і відповідачем у податковій звітності відображено господарські операції за видатковими накладними за якими позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарський суд враховує положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання товару на загальну суму 629935,77грн.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, об`єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Статтею 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом (за наявності), що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг. Накладання електронних цифрових підписів посадових осіб (печаток) платника податку здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 20 Порядку заповнення податкової накладної).

Згідно до статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 Податкового Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Тобто, самостійне занесення особою, як покупцем товару, суми податку за видатковими накладними до податкового кредиту в порядку статті 198 Податкового кодексу України, здійснюється за наслідками завершення такою особою операції з придбання товарів, та є за свою суттю підтвердженням його прийняття.

Таким чином, вищенаведені докази у своїй сукупності підтверджують факт поставки позивачем товару, передачу вказаного товару відповідачу, внаслідок чого у відповідача як покупця, виник обов`язок щодо оплати одержаного товару. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач мав претензії чи заперечення до кількості чи якості поставленого позивачем товару.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів вбачається відображення відповідачем у період червень-липень 2018 в податковій звітності обсягів постачання та сум податку на додану вартість товару отриманого від позивача за видатковими накладними: №683 від 08.06.2018 та №917 від 27.07.2018, що в свою чергу свідчить про наявність у такої особи видаткових накладних на відповідні поставки та є підтвердженням прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" товару та визнання завершення господарської операції в розумінні статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, після прийняття товару у відповідача виникло зобов`язання по оплаті за отриманий товар.

Проте, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі не виконав.

З наданих позивачем документів вбачається, що відповідачем проведено оплату переданого товару лише частково в загальній сумі 144000,00грн - за видатковою накладною №683 від 08.06.2018 на суму 292181,42грн (борг по вказаній накладній становить 148181,42грн), що підтверджується платіжними дорученнями №387 від 05.10.2018 на суму 100000,00грн, №409 від 15.08.2019 на суму 20000,00грн, де в призначені платежу зазначено: "за товар згідно накладної №683 від 08.06.2018". Господарським судом також враховуються пояснення позивача, що на момент здійснення оплати у відповідача була наявна заборгованість у сумі 156000,00грн за накладною №590 від 14.05.2018, а сплачена сума платіжним дорученням №399 від 24.07.2018 на суму 180000,00грн з призначенням платежу "за товар згідно накладної №590 від 24.05.2018" була зараховано в рахунок її погашення, а залишок у сумі 24000,00грн віднесено до наступної неоплаченої накладної №683 від 08.06.2018 (а.с.120). При цьому, за видатковою накладною №917 від 27.07.2018 на суму 337754,35грн оплату товару здійснено не було. Згідно позовних вимог загальна сума боргу становить 485935,77грн, яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

Отже, враховуючи здійснену позивачем поставку товару на загальну суму 629935,77грн, а також здійснену відповідачем проплату на суму 144000,00грн, неоплаченим станом на час звернення з позовом у даній справі, залишився товар на суму 485935,77грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до відповідача з претензію №98 від 17.06.2021 про сплату заборгованості, в якій просив погасити наявну заборгованість перед ТОВ "ТНС" у розмірі 485935,77грн (а.с.11-12, докази надіслання а.с.13-14). Однак, відповідач відповіді на зазначену претензію позивача не надав, заборгованість не сплатив.

Враховуючи наведене, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 485935,77грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України настав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 485935,77грн є обґрунтованими та заявленими відповідно до чинного законодавства.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

На час розгляду справи, відповідач зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлений строк не виконав, у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 485935,77грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 485935,77грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд враховує вищевикладене, а також таке.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 43891,66грн 3% річних та 110849,47грн інфляційних втрат (розрахунки а.с.5).

Відповідно до статей 251 - 253 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, враховуючи наведені приписи законодавства, господарський суд встановив, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 43811,78грн, нарахованих:

- на заборгованість в сумі 148181,42грн: за період з 09.06.2018 по 14.07.2021, сума 3% річних становить 13774,78грн;

- на заборгованість в сумі 337754,35грн: за період з 28.07.2018 по 14.07.2021, сума 3% річних становить 30037,00грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 43811,78грн підлягають задоволенню. В частині вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 79,88грн (43891,66грн - 43811,78грн = 79,88грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних витрат, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат в сумі 110849,47грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 485935,77грн заборгованості, 43811,78грн 3% річних та 110849,47грн інфляційних втрат заявлені відповідно до чинного законодавства та підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 79,88грн суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавелл" (79040, Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька, буд.224; ідентифікаційний код 39933532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС" (62495, Харківська область, Харківський район, смт.Васищеве, в`їзд Орешкова, буд. 1-А; ідентифікаційний код 30512344):

- 485935,77грн заборгованості,

- 43811,78грн 3% річних,

- 110849,47грн інфляційних втрат,

- 9608,96грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.05.22

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу на ел. пошту: ybg1701@ukr.net, office@petpreform.com.ua,

3 - відповідачу: 79040, Львівська область, м.Львів, вул. Городоцька, буд.224 (рек.) та на ел. пошу: aguawellua@gmail.com.