Рішення
від 09.05.2022 по справі 910/108/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.05.2022Справа № 910/108/22

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомКиївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (вулиця Петра Болбочана, будинок 8, літера А, місто Київ, 01104) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, будинок 6, місто Київ, 03168) до Акціонерного товариства "Альпарі Банк" (вулиця Тарасівська, будинок 19, місто Київ, 01033)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Торговий дім "Промінь" про стягнення 657 510 грн 00 коп.Представники: не викликалисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з вимогами до Акціонерного товариства "Альпарі Банк" про стягнення 657 510 грн 00 коп.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" умов укладеного з позивачем договору від 19.04.2019 № 286/3/19/138 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідач зобов`язаний сплатити позивачу грошову суму відповідно до умов гарантії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/21801/21 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, а також залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Торговий дім "Промінь" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

09.02.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.04.2019 між ТОВ «Торговий дім «Промінь» (постачальник за договором) та Міністерством оборони України (замовник за договором) був укладений договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/19/138 (далі - договір) зі строком дії з дати його підписання сторонами і до 31.12.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п. 10.1).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується у 2019 році поставити замовнику футболки та сорочки (18330000-1) (Сорочка-поло оливкового та темно-синього кольору) (лот 4). Сорочки (18332000-5) (Сорочка-поло оливкового кольору) (далі - товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товару визначений у специфікації договору (п. 1.2).

У п. 1.2 договору сторони погодили, зокрема, строк поставки товару:

- 90 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 17.07.2019 включно) - 15 000 шт загальною вартістю 4 696 500,00 грн (без ПДВ);

- 125 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 21.08.2019 включно) - 15 000 шт загальною вартістю 4 696 500,00 грн (без ПДВ);

- 155 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 20.09.2019 включно) - 5 000 шт загальною вартістю 1 565 500,00 грн (без ПДВ).

Датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю якості товару (п. 5.3 договору).

Судом встановлено, що ТОВ «ТД «Промінь» поставило, а Міністерство оборони України прийняло товар, обумовлений вищевказаним договором, що підтверджується актами приймального контролю товару за якістю № 2 від 18.11.2019 на поставку товару у кількості 5 000 шт, № 1/2 від 05.12.2019 на поставку товару у кількості 15 000 шт, № 3 від 12.12.2019 на поставку товару у кількості 5 000 шт, № 4 від 17.12.2019 на поставку товару у кількості 10 000 шт.

Таким чином, ТОВ «ТД «Промінь» виконало зобов`язання з поставки перед Міністерством оборони України у повному обсязі, проте з порушенням строку, встановленого умовами укладеного сторонами договору.

Дані обставини встановлено рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/10621/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 та підтверджуються матеріалами справи.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

18.04.2019 Банком (гарант) було видано гарантію №1019-GR, згідно якої гарант зобов`язався сплатити на користь бенефіціара (Міністерства оборони України) суму, що складає 657 510 грн 00 коп. протягом п`яти робочих днів з дати отримання письмової вимооги бенефіціара, підписаної уповноваженою особою та у якій бенефіціар заявляє про те, що принципал не виконав свої зобов`язання за догвором про закупівлю стосовно асортименту, кількості, якості та строків.

Зобов`язання гаранта припиняються у разі: сплати бенефіціару суми гарантії; закінчення строку, на який видано гарантію; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією. Ця гарантія діє з моменту її видання та по 31.01.2020 включно.

Як встановлено судом, Міністерство оборони України звернулось до відповідача з вимогою № 286/8/8043 від 21.12.2019, в якій вказало на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" неналежним чином було виконано умови Договору від 19.04.2019 №286/3/19/138 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) щодо строку поставки товару, а саме: поставлено товар з порушенням строків, встановлених договором.

Таким чином, прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та банківської гарантії від 18.04.2019 №1019-GR не виконав взяті на себе гарантійні зобов`язання щодо виплати позивачу 657 510 грн 00 коп. гарантії забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" договору від 19.04.2019 №286/3/19/138 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 657 510 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, який підпадає під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов`язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов`язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.

Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004.

Так, у пункті 9 частини 3 розділу I Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Згідно із частиною 2 статті 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Як зазначено вище, Міністерство оборони України звернулось до відповідача з вимогою № 286/8/8043 від 21.12.2019, в якій вказало на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" неналежним чином було виконано умови Договору від 19.04.2019 №286/3/19/138 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) щодо строку поставки товару, а саме: поставлено товар з порушенням строків, встановлених договором.

В обґрунтування порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" зобов`язань за договором від 19.04.2019 №286/3/19/138 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) щодо строку поставки товару, прокурор надав видаткові накладні від 18.12.2019 №110, від 12.12.2019 №106, від 05.12.2019 №103, від 18.11.2019 №98.

У п. 1.2 договору сторони погодили, зокрема, строк поставки товару:

- 90 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 17.07.2019 включно) - 15 000 шт загальною вартістю 4 696 500,00 грн (без ПДВ);

- 125 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 21.08.2019 включно) - 15 000 шт загальною вартістю 4 696 500,00 грн (без ПДВ);

- 155 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 20.09.2019 включно) - 5 000 шт загальною вартістю 1 565 500,00 грн (без ПДВ).

Таким чином, має місце порушення зобов`язань в частині строку постачання товару, а отже, настав гарантійний випадок.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки при поданні гарантії Міністерство оборони України не долучило до заяви підтверджуючих документів, про що йому було повідомлено листом від 27.01.2020 №0800-12/50.

Проте, банківська гарантія від 25.06.2018 №3576-0618/ERL3v не містить застережень щодо змісту вимоги та доданих до неї документів.

Отже, з умов Гарантії та норм права слідує, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Проте, щодо обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, то закон такого переліку не містить, натомість вказує, що до вимоги додаються документи, вказані в гарантії, тобто законодавець залишив на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Згідно пункту 1 глави 2 розділу III Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).

Як відзначалось судом, відповідно до пункту 2 розділу І Положення безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Тобто, вказане положення також не визначає обов`язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, і також залишає на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Відповідно до частини 1 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту настання гарантійного випадку за гарантію від 18.04.2019 №1019-GR (порушення виконання принципалом зобов`язання з поставки товару у строк, визначений договором) та невиконання відповідачем (гарантом) обов`язку з виплати грошової суми у розмірі 657 510 грн 00 коп. за гарантією у встановлений в ній строк, вимоги позивача про стягнення з відповідача 657 510 грн 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Альпарі Банк" (вулиця Тарасівська, будинок 19, місто Київ, 01033, ідентифікаційний код 38377143) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) заборгованість у розмірі 657 510 (шістсот п`ятдесят сім тисяч п`ятсот десят) грн 00 коп.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Альпарі Банк" (вулиця Тарасівська, будинок 19, місто Київ, 01033, ідентифікаційний код 38377143) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (вулиця Петра Болбочана, будинок 8, літера А, місто Київ, 01104, ідентифікаційний код 38347014, р/р НОМЕР_1 , МФО 820172)в ДКСУ витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 862 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 65 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н. Плотницька

Дата ухвалення рішення09.05.2022
Оприлюднено24.06.2022

Судовий реєстр по справі —910/108/22

Рішення від 09.05.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Плотницька Н.Б.

Ухвала від 20.01.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Плотницька Н.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні