Рішення

від 27.04.2022 по справі 916/3363/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3363/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: ОСОБА_1. - особисто, адвокат Запша Д.М. - ордер,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу № 916/3363/21

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» (вул. Нахімова, № 300, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 00278818)

до відповідача: Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області (вул. Кравця Євгена, № 21, смт. Раухівка, Березівський р-н, Одеська обл., 67308, код ЄДРПОУ 22446206)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про визнання недійсним рішення державного реєстратора, припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

Приватне акціонерне товариство «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області в якому просить:

- визнати недійсним рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Пінтійського Д.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48296100 від 19.08.2019, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності на єгерський будинок А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 595211851220);

- припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності на єгерський будинок А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 595211851220).

2. Короткий зміст аргументів учасників справи.

2.1. Аргументи Позивача.

Позивач в обґрунтування заявленого позову зазначав наступне.

Між Ізмаїльською РДА та ПрАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат (надалі ПрАТ «ІЦКК», Позивач) 18 лютого 2008 року було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 90,09 га, яка розташована на землях запасу на території Старонекрасівської сільської ради за межами населеного пункту, до якої входить земельна ділянка площею 0,0071 га. Договір зареєстровано у встановленому порядку 25.02.2008. Строк дії договору складає 49 років. Земельна ділянка передана ПрАТ «ІЦКК» із земель несільськогосподарського призначення (землі промисловості) для експлуатації виробничої бази з під`їзними шляхами та очисними спорудами.

Згідно витягу від 07.03.2019 з ДЗК про земельну ділянку площею 0,0071 га кадастровий номер 5122086300:01:002:0010 орендарем вказаної ділянки є позивач, дата державної реєстрації речового права 25.02.2008, строк дії речового права 49 років, дата реєстрації земельної ділянки 25.02.2008, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання - для експлуатації виробничої бази з під`їздними шляхами та очисними спорудами.

Таким чином, на переконання позивача, ПрАТ «ІЦКК» з 2008-го року є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 5122086300:01:002:0010 площею 0,0071 га.

Проте, як стало відомо позивачу, згідно запису про реєстрацію право власності номер 32870854 від 14.08.2019, внесеного на підставі рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Пінтійского Дмитра Петровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48296100 від 19.08.2019, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності на єгерський будинок, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 595211851220) за фізичною особою Радєвом Юрієм Миколайовичем. За ствердженням позивача, зазначений єгерський будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5122086300:01:002:0010 площею 0,0071 га.

Позивач вважає, що збудоване нерухоме майно (єгерський будинок, А, який входить до складу об`єкту нерухомого майна: мисливсько-риболовеиька база «Криве озеро») є самочинним будівниитво, оскільки воно здійснено на земельній ділянці, яка не була відведена для мети будівництва без відповідного документа, який надає право здійснювати будь яких погоджень щодо здійснення будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5122086300:01:002:0010 ПрАТ«ІЦКК» не надавало, а ОСОБА_1. не є законним користувачем зазначеної земельної ділянки.

Також, позивач у позові вказує, що право власності зареєстроване на не прийнятий до експлуатації об`єкт будівництва на підставі акту приймання передачі нерухомого майна серія та №: б/н виданий 04.07.2019, видавник Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід», ОСОБА_1 ; рішення Загальних зборів учасників Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід», серія та номер: б/н, виданий 04.07.2019, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід», що свідчить про те, що реєстрація права власності на нежитлову будівлю, проведена з порушенням норм діючого законодавства.

Позивач зазначає, що спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні у ПрАТ «ІЦКК» з 2008 року з та зареєстроване за відповідачем без дотримання встановленої законом процедури отримання дозвільних документів для початку виконання будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття побудованого нерухомого майна в експлуатацію, що передує реєстрації права власності на це майно.

На думку позивача, вищезазначене додатково підтверджує факти та обставини того, що нерухоме майно є самочинним та реєстрація права власності номер 32870854 від 14.08.2019 проведена незаконно та з порушенням ПрАТ «ІЦКК», як орендаря земельної ділянки на якої здійснено самочинне будівництво.

2.2. Аргументи Третьої особи.

Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1 , позовні вимоги ПрАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» вважає необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вказує третя особа, позов не містить відомостей, які б вказували що на земельній ділянці площею 0,0071 га кад. № 5122086300:01:002:0010 розташований єгерський будинок, який належить ОСОБА_1 . Згідно запису про реєстрацію права власності від 14.08.2019, на який посилається позивач, дійсно зареєстровано право власності на єгерський будинок, але ніяк не міститься інформація про земельну ділянку, на якому він розташований.

Також третя особа додає, що позивач дійшов неправильного висновку, що єгерський будинок є самочинно збудованим та не надано будь-яких доказів на підтвердження цього.

ОСОБА_1 вважає невірним твердження позивача, що Раухівська селищна рада Березівського району Одеської області є правонаступником Новоселівської селищної ради, яка нібито здійснила державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

За ствердженням ОСОБА_1 , запис про реєстрацію прав власності внесено на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства Регіональне бюро державної реєстрації. Комунальне підприємство припинило свою діяльність 07.06.2021 та правонаступників згідно Витягу з ЄДРПОУ не має.

Новоселівська сільська рада Березівського району Одеської області реєстрацію прав власності не здійснювала, а свою діяльність рада припинила 05.05.2021. А в свою чергу, твердження позивача, що рішенням Одеської обласної ради було визначено, що Раухівська селищна територіальна громада пов`язана з Новоселівською сільською радою документально не підтверджено.

З урахуванням наведеного третя особа вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

04.11.2021 до канцелярії Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх. № 3471/21) ПрАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» до Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області про визнання недійсним рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Пінтійського Д.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48296100 від 19.08.2019, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності на єгерський будинок А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 595211851220), припинення права власності та скасуваня державної реєстрації права власності на єгерський будинок А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 595211851220).

Також, позивачем у позовній заяві зазначено про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2021 позовна заява вх. №3471/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

09.11.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 3471/21) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3363/21. Постановлено справу № 916/3363/21 розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "25" листопада 2021 року об 11:40 год.

Цією ж ухвалою постановлено залучити до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Також, запропоновано Раухівській селищній раді Березівського району Одеської області надати суду належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для прийняття рішення державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Пінтійським Д.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48296100 від 19.08.2019, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності на єгерський будинок А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 595211851220) за ОСОБА_1 .

25.11.2021 суд, для надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, проголосив протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 09.12.2021 о 12:00. В порядку ст. 120 ГПК України відповідач та третя особа були повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання відповідною ухвалою суду від 25.11.2021.

02.12.2021 до канцелярії Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 916/3363/21 (вх. № 32401/21), в якому третя особа просить суд закрити провадження у справі відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки, 03.06.2021 була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи - КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», а матеріали справи не містять відомостей щодо наявності правонаступництва такої юридичної особи.

Того ж дня, ОСОБА_1 подано до суду пояснення (№ 32404/21) по справі №916/3363/21, які судом були долучені до матеріалів справи.

09.12.2021 в підготовчому засіданні судом було розглянуто подане ОСОБА_1 клопотання та вислухавши пояснення третьої особи щодо клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 32401/21 від 02.12.2021) суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню у зв`язку з його недостатньою обґрунтованістю. За результатами розгляду зазначеного клопотання судом було постановлено протокольну ухвалу.

Крім того, судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 21.12.2021 о 14:40 год., про що позивача та відповідача було повідомлено ухвалою суду від 09.12.2021, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

21.12.2021 позивачем були подані: клопотання (вх. № 34610/21) в якому він просить витребувати у ТОВ «Схід» належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою прийняття рішення державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Пінтійским Дмитром Петровичем про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48296100 від 19.08.2019, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності на єгерський будинок, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 595211851220), розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5122086300:01:002:0010 площею 0,0071 га за фізичною особою ОСОБА_1 , у тому числі копії Акта приймання - передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 04.07.2019, видавник: ТОВ «Схід», ОСОБА_1 ; рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Схід», серія та номер: б/н, виданий 04.07.2019, видавник: ТОВ «Схід»; клопотання (вх. № 34611/21) про витребування від ОСОБА_1 належним чином засвідчених копій вищезазначених документів.

21.12.2021 судом, за власною ініціативою постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.01.2022 об 11:00 год.

Раухівську селищну раду Березівського району Одеської області та ОСОБА_1 повідомлено про дату, місце та час підготовчого судового засідання у справі №916/3363/21 ухвалою суду від 22.12.2021 у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

11.01.2022 від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та зняття фотокопій (вх. № 573/22), яка була розглянута судом та задоволена.

20.01.2022 до Господарського суду Одеської області надійшов Відзив на позовну заяву (вх. № 1642/22) представника ОСОБА_1 , який судом долучений до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні, яке відбулось 20.01.2022, судом були розглянуті клопотання (вх. № 34610/21, № 34611/21 від 21.12.2021) щодо витребування доказів та, вислухавши думку присутніх учасників справи, суд запропонував ОСОБА_1 надати документи, які стали підставою для виникнення права власності. Крім того, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 27.01.2022 об 11:20 год. В порядку ст.120 ГПК України Відповідач був повідомлений про дату, час та місце підготовчого засідання відповідною ухвалою суду від 20.01.2022.

26.01.2022 до ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області подано письмові пояснення (вх. № 2231/22, вх. № 2247/22), до яких також було долучено засвідчені копії документів на виконання доручення суду.

27.01.2022 суд, для надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, проголосив протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 07.02.2022 о 14:30 год. та, відповідно, повідомив відповідача, в порядку ст. 120 ГПК України.

31.01.2022 від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання (вх.№ 2610/22), згідно якого третьою особою надано докази направлення копій документів учасникам справи, які були надані до суду.

07.02.2022 ПрАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» до суду було подано клопотання (вх. № 3418/22), в якому він просить витребувати в Ізмаїльської районної державної адміністрації належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою прийняття рішення державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Пінтійским Дмитром Петровичем про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48296100 від 19.08.2019, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності на єгерський будинок, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 595211851220), розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5122086300:01:002:0010 площею 0,0071 га за фізичною особою ОСОБА_1 та які знаходяться у відповідній реєстраційній справі.

07.02.2022 в підготовчому засіданні судом було розглянуто подане позивачем клопотання та вислухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, оскільки, матеріали справи містять ті докази, які просить витребувати позивач. За результатом розгляду зазначеного клопотання судом було постановлено протокольну ухвалу. Крім того, суд зауважив, що що клопотання про витребування доказів має містити чіткий перелік документів, які просить сторона витребувати та учасники справи не позбавлені права ознайомлення з матеріалами справи.

В підготовчому засіданні 07.02.2022 після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи №916/3363/21 до судового розгляду по суті на 08.02.2022 о 14:20 год. Також, суд призначив резервну дату судового засідання з розгляду справи по суті на 24.02.2022 об 11:20 год.

Після судового засідання, 07.02.2022 позивачем - ПрАТ «ІЦКК» були подані заява про ознайомлення із матеріалами справи (вх.№ 3495/22) та клопотання (вх. № 3501/22) про перенесення розгляду справи № 916/3363/21 на іншу дату у зв`язку з необхідністю часу на ознайомлення представника з матеріалами справи та підготовки правової позиції, які в подальшому судом були розглянуті та задоволені.

08.02.2022 суд проголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні з розгляду справи №916/3363/21 по суті на раніше визначену резервну дату - 24 лютого 2022 року об 11:20 год. В порядку ст. 120 ГПК України позивач та відповідач були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи №916/3363/21 по суті відповідною ухвалою суду від 08.02.2022, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

24.02.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області, у зв`язку із неможливістю завершити розгляд справи по суті, відкладено судове засідання по суті у справі № 916/3363/21 на 17 березня 2022 року о 12:20 год.

При цьому, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX - затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Цей Закон негайно оголошується через засоби масової інформації та набирає чинності з дня його опублікування. Воєнний стан запроваджено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 рекомендовано зборам суддів та суддям України оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зборами суддів Господарського суду Одеської області від 24.02.2022 було вирішено рекомендувати суддям, як тимчасовий захід зняти з розгляду справи, які призначені з 24 лютого 2022 року.

02.03.2022 року Рада Судів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022 рекомендовано суддям:

- продовжити розгляд справ раніше знятих з розгляду, зокрема, з участю учасників справ у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з урахуванням думки учасників справ;

- відкладати підготовчі та судові засідання в межах розумного строку відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності повідомлення учасників справи або за наявності їх клопотання про це із посиланням на перешкоджання їх явки у зв`язку із введенням воєнного стану;

- здійснювати розгляд справ у письмовому провадженні;

- продовжити видачу судових наказів у наказному провадженні;

- продовжити видачу наказів на виконання судових рішень, що набрали законної сили.

15.03.2022 за вх.№ 5543/22 електронною поштою від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням воєнного стану та відсутності у позивача можливості прийняти участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Крім того, 16.03.2022 на електронну пошту суду надійшло клопотання (вх. № 5585/22) ОСОБА_1 про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Господарський суд Одеської області, усвідомлюючи необхідність дотримання безпеки життя і збереження здоров`я громадян, які, у тому числі, представляють інтереси сторін у справі, задовольнив клопотання позивача, у зв`язку з чим ухвалою суду від 17.03.2022 відкладено судове засідання по суті у справі № 916/3363/21 на 28 квітня 2022 року об 11:40 год.

Цією ж ухвалою постановлено здійснити проведення судового засідання по справі №916/3363/21 "28" квітня 2022 року об 11:40 год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» (за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua) та забезпечити участь представника ОСОБА_1 у вказаному судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Повідомлено інших учасників справи, про наявність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до ст.197 ГПК України та Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 №196.

27.04.2022 на електронну адресу суду представником позивача подано клопотання (вх. № 6978/22) про перенесення розгляду справи у зв`язку з тим, що ведення воєнного стану на території України унеможливлює прийняття участі в зазначеному судовому засіданні ані позивача, ані його представника. Додатково представник позивача зазначив, що не має можливості прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд, розглянувши вказане клопотання відповідача, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Згідно ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Суд зауважує, що Господарський суд Одеської області наразі безперервно працює, позивач та його представник знаходятьсяу м. Ізмаїлі Одеської області та має можливість безперешкодно дістатись приміщення суду, доказів зворотнього суду не надано, отже воєнний стан не приймається судом як беззаперечна поважна причина для відсутності представника позивача в судовому засіданні та чергового відкладення розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи вищенаведене законодавство, відсутність підстав для обмеження повноважень судів, органів та установ системи правосуддя щодо захисту судом конституційних прав і свобод людини і громадянина у період воєнного стану в Україні, як це визначено Законом України "Про правовий режим воєнного стану", зважаючи на засади розумності строків розгляду справи судом, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 195 ГПК України, яка визначає, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті, при цьому судом двічі було відкладено судове засідання по суті, та з огляду на те, що суд позбавлений процесуальної можливості згідно вказаної статті відкласти розгляд справи (протокольною ухвалою суду від 07.02.2022 закрито підготовче провадження у справі № 916/3363/21 та призначено справу до судового розгляду по суті), викладення сторонами своїх позицій по суті справи, а також необґрунтованість клопотання позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутності представника позивача.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також представник відповідача у жодне судове засідання не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомляв, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвал суду. Також господарським судом відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Третя особа - Радєв Юрій Миколайович та його представник, в судовому засіданні 28.04.2022 висловили свою позицію, в якій проти позову заперечували у повному обсязі просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасники справи були повідомлені належним чином, відсутність жодних перешкод у забезпеченні участі повноважних представників в судовому засіданні, зокрема, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також відсутність жодних клопотань чи заяв з боку відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 28.04.2022 господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, проголошена вступна і резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

18.02.2008 між Ізмаїльською районною державною адміністрацією та ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» (надалі ПрАТ «ІЦКК») було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 90,09 га, яка розташована на землях запасу на території Старонекрасівської сільської ради за межами населеного пункту.

Відповідно до п. 3.1. договір укладено строком на 49 років.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що земельна ділянка передана ПрАТ «ІЦКК» із земель несільськогосподарського призначення (землі промисловості) для експлуатації виробничої бази з під`їзними шляхами та очисними спорудами.

Згідно п. 15.1 цей договір оренди земельної ділянки набуває чинності після підписання його сторонами і з часу його державної реєстрації.

Договір зареєстровано в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 25.02.2008 № 040852100002.

19.02.2008 за Актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду передано земельну ділянку загальною площею 90,09 га для експлуатації виробничої бази з під`їздними шляхами та очисними спорудами строком на 49 років починаючи з дня реєстрації. Земельна ділянка розташована на території Старонекрасівської сільської ради.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 5122086300:01:002:0010, площею 0,0071 га, що належить Ізмаїльській районній державній адміністрації Одеської області на праві власності, орендарем вказаної ділянки є позивач, дата державної реєстрації речового права 25.02.2008, строк дії речового права 49 років, дата реєстрації земельної ділянки 25.02.2008, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання - для експлуатації виробничої бази з під`їздними шляхами та очисними спорудами.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 14.08.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Пінтійським Дмитром Петровичем було вчинено запис № 32870854 про реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на єгерський булинок літ. А, загальною площею 65,5 кв.м., альтанку літ. Б та надвірні споруди № 1, що є складовими частинами нежитлової будівлі - мисливсько-риболовецька база «Криве озеро», що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до відомостей з Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію права власності державним реєстратором прийнято на підставі: акту прийому-передачі нерухомого майна від 04.07.2019 виданий ТОВ «Схід» та ОСОБА_1 ; рішення загальних зборів учасників ТОВ «Схід» від 04.07.2019.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради № 123 від 23.11.2008 вирішено присвоїти об`єкту нерухомості - мисливсько-рибальська база «Криве озеро», що належить ТОВ «Схід», адресу: «Комплекс будівель та споруд № 1», розташований на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

30.04.2009 виконавчим комітетом Старонекрасівської сільської ради прийнято рішення № 33, яким оформлено право власності на об`єкт нерухомості (мисливсько-рибальська база «Криве озеро») що знаходиться за адресою: «Комплекс будівель та споруд № 1» на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за ТОВ «Схід».

06.05.2010 Ізмаїльським бюро технічної інвентарізації був виготовлений технічний паспорт на громадський будинок - мисливсько-рибальська база « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 65,5 м2, що складається з єгерського будинку літ. А, альтанки літ. Б та воріт № 1 та розташовані за адресою: комплекс будівель та споруд № 1, Старонекрасівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області.

07.06.2010 виконавчим комітетом Старонекрасівської сільської ради видано свідоцтво на нерухоме майно № 398, з якого вбачається, що нежитлова будівля (мисливсько-рибальська база « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), розташована за адресою: комплекс будівель та споруд № 1, Старонекрасівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області, належить на праві колективної власності ТОВ «Схід» та складається з: літ. А - єгерський будинок, загальна площа 65,5 кв. м., літ Б - альтанка, № 1 - надвірні споруди.

04.07.2019 було проведено загальні збори учасників ТОВ «Схід», на яких були присутні учасники товариства: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким належать частки в сумі 100% статутного капіталу.

Згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ «Схід» від 04.07.2019, на відповідних зборах було вирішено по другому питанню: надати згоду на вихід зі складу учасників ТОВ «Схід» ОСОБА_1 та в порядку ч. 9 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» замінити виплату ОСОБА_1 його частки на передачу майна - нежитлова будівля (мисливсько-риболовецька база «Криве озеро»), яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 1.

Згідно наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі майна/частки у статуному капіталі ТОВ «Схід» від 04.07.2019 року, ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв майно - нежитлова будівля мисливсько-риболовецька база «Криве озеро», яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 595211851220).

Позивач вважає, що рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Пінтійского Дмитра Петровича індексний номер 48296100 від 19.08.2019 про державну реєстрацію права приватної власності на єгерський будинок, А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 595211851220), прийняте з порушенням чинного законодавства України, порушує його права як орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 5122086300:01:002:0010, загальною площею 0,0071 га, на якій здійснено самочинне будівництво, що стало підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст.16 ЦК України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом пункту 13 частини першої статті 20 ГПК України вимоги щодо скасування реєстраційних дій можуть розглядатись господарськими судами у випадку, коли такі дії є похідними від спору щодо майна або майнових прав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема: 1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження; 3) заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; орган державної влади, його посадова особа, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав; іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки; орган місцевого самоврядування - у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, тощо; 4) інший правонабувач - орендар, концесіонер, приватний партнер, суб`єкт іншого права, похідного від права власності, іпотекодержатель, спадкоємець (у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно із цим Законом); 5) обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповнов

2. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України та законах України.

Частинами другою статті 3 зазначеного Закону встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Частиною 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатн

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Частиною сьомою статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно ч.3 ст.26 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абзац третій частини другої статті 331 Цивільного кодексу України).

6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Так, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

У статтях 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно статті 1 ГПК України цей кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Статтею 20 ГПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.1 ч.1); справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п.6 ч.1); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (п.10 ч.1); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п.13 ч.1).

Отже, у пункті 6 вказаної статті визначено, що Господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а у пункті 10 названої статті передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Статтею 21 ГПК України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Отже при розгляді даної справи, враховуючи сталу практику Верховного суду Господарський суд дійшов беззаперечного висновку, що дана справа належить до господарської юрисдикції, оскільки даний спір стосується права позивача як орендаря земельної ділянки, яке на його думку порушене неправомірним рішенням державного реєстратора, відповідальність за дії якого повинен нести відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено позовні вимоги про визнання недійсним рішення державного реєстратора щодо реєстрації права приватної власності на єгерський будинок, літ. А за ОСОБА_1 , яке на думку позивача було незаконним та порушує права ПрАТ «ІЦКК», як орендаря земельної ділянки на якійздійснено самочинне будівництво. При цьому відповідачем позивач визначив Раухівську селищну раду Березівського району Одеської області. Натомість однією зі сторін спірних правовідносин є ОСОБА_1 , який є набувачем спірного єгерського будинку, а у разі задоволення позову саме ОСОБА_1 мав би бути позбавлений права на спірне майно.

Отже, фактично спір у цій справі зводиться до припинення права власності фізичної особи - третьої особи у справі ОСОБА_1 , на спірний єгерський будинок, літ А., загальною площею 65,5 кв.м., який входить до складу нежитлової будівлі - мисливсько-риболовецької бази «Криве озеро», зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , та який знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, що була зареєстрована за третьою особою на підставі оспорюваного рішення державного реєстратора.

Таким чином, позов фактично спрямований і проти ОСОБА_1 - третьої особи у справі.

Крім того, слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20.11.2019 у справі № 826/6720/17, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень статті 48 ГПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача (ч.1). Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч.2).

Залучення іншого (належного) відповідача в господарському процесі відбувається за клопотання позивача.

Отже, на переконання суду, фактично ОСОБА_1 - третя особа у справі повинна була бути визначена позивачем в якості відповідача, проте, позивач відповідного клопотання суду не надав.

Як зазначено у Постанові ВС у складі суддів об`єднаної палати КГС у справі №910/19933/17 від 20.08.2019 вирішуючи господарський спір, суд повинен з`ясувати:

1) чи існує у позивача право або законний інтерес, якщо так, то 2) чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем, якщо так то 3) чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне: у Позивача дійсно існує право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122086300:01:002:0010 площею 0,0071 га, яка розташована на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, та яке зареєстровано у відповідності до норм чинного законодавства; у третьої особи зареєстровано право власності на нежитлову будівлю - мисливсько-риболовецьку базу «Криве озеро», до складу якої входить, серед іншого, єгерський будинок, літ А., загальною площею 65,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: комплекс будівель та споруд № 1, Старонекрасівська сільська рада, Ізмаїльський район, Одеська область, що також зареєстровано у відповідності до норм чинного законодавства України; право оренди позивача дійсно може бути порушене оспорюваним рішенням державного реєстратора у випадку, якщо належне Третій особі майно (єгерський будинок, літ. А) розташоване на орендованій позивачем земельній ділянці.

Між тим, суд погоджується із доводом ОСОБА_1 , що наразі матеріали справи не містять належних та достовірних доказів, які б вказували що на земельній ділянці з кадастровим номером № 5122086300:01:002:0010, площею 0,0071 га, розташований єгерський будинок, літ. А, який належить ОСОБА_1 .

При цьому, враховуючи правовий висновок, неодноразово зроблений ВП ВС у своїх постановах, зокрема, від 20.11.2019 у справі № 826/6720/17, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19 про те, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, суд встановив, що відсутнє порушення, невизнання або оспорювання прав позивача відповідачем, отже, з урахуванням правового висновку викладеного у Постанові ВС у складі суддів об`єднаної палати КГС у справі № 910/19933/17 від 20.08.2019, підстави для задоволення позовних вимог у суду відсутні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відтак, з огляду на правові висновки Верховного суду щодо належного відповідача у спорах про визнання незаконними та скасування рішення, суд не може погодитись із правовим обґрунтуванням позивача підстав залучення саме відповідача до участі у справі, оскільки в порушення вимог, передбачених ст. 76, 77 ГПК України позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що Раухівською селищною радою Березівського району Одеської області здійснювалися будь-які дії (або бездіяльність), внаслідок яких були б порушені права або інтереси позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що обов`язок щодо надання доказів в підтвердження обставин, на які позивач посилається в обґрунтування заявленого позову відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України покладається саме на позивача.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позові вимоги до Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області є необґрунтованими, не законними, такими що не підтверджені неналежними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо аргументів та доводів, висловлених позивачем у позовній заяві та під час розгляду справи, суд звертає увагу на те, що вони зводяться саме до оспорювання позивачем підстав набуття третьою особою - ОСОБА_1 прав власності на нежитлову будівлю - мисливсько-риболовецьку базу «Криве озеро», до складу якої входить, серед іншого, єгерський будинок, літ А., загальною площею 65,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: комплекс будівель та споруд № 1, Старонекрасівська сільська рада, Ізмаїльський район, Одеська область.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні, оскільки не спростовують висновків, до яких дійшов суд в процесі розгляду цієї справи.

Суд, керуючись п.4 ч.5 ст.13 ГПК України зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд дослідив та надав відповідну оцінку зібраним у справі доказам як в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Підсумовуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі покласти на Приватне акціонерне товариство «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» (вул. Нахімова, № 300, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600, код ЄДРПОУ 00278818).

Рішення набуває чинності відповідно до ст.241 ГПК України.

У зв`язку із запровадженням розпорядженням начальника Одеської обласної військової адміністрації на території міста Одеси та Одеської області комендантської години з 22:00 год. 08.05.2022 до 05:00 год. 10.05.2022, повний текст рішення складено 10 травня 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський