Рішення

від 04.05.2022 по справі 925/1252/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2022 року Справа № 925/1252/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Пріхно Л.А.,

за участі представників сторін:

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця Мовчан Галини Іванівни, с. Вотилівка,

Звенигородського району, Черкаської області

до приватного підприємства "Агрофірма "Яблунівська", с. Яблунівка,

Звенигородського району, Черкаської області

про розірвання договору та стягнення 54 649 грн. 89 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулась фізична особа-підприємець Мовчан Галина Іванівна до приватного підприємства "Агрофірма "Яблунівська" про:

- розірвання договору №1 суборенди земельної ділянки від 03 липня 2016 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем Мовчан Галиною Іванівною та приватним підприємством "Агрофірма "Яблунівська", щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122882400:02:001:0705;

- стягнення з приватного підприємства "Агрофірма "Яблунівська" 54 649 грн. 89 коп. орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7122882400:02:001:0705 за договором №1 суборенди земельної ділянки від 03 липня 2016 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2021 року відкладено підготовче засідання на 11 год. 30 хв. 16 листопада 2021 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 16 листопада 2021 року суд відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 11 год. 00 хв. 06 грудня 2021 року та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 06 грудня 2021 року відкладено підготовче засідання на 12 год. 00 хв. 13 січня 2021 року, у зв`язку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 13 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 15 лютого 2022 року.

Проте, відповідно до наказу виконуючого обов`язки голови суду Хабазні Ю.А. №09/к від 21 січня 2022 року "Про підготовку суддів Грачова В.М. та Васяновича А.В. для підтримання кваліфікації", суддя Васянович А.В. проходив підготовку суддів місцевих господарських судів у Національній школі суддів України в період з 14 по 18 лютого 2022 року.

Ухвалою суду від 25 січня 2022 року розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 03 березня 2022 року.

Ухвалою суду від 03 березня 2022 року відкладено розгляд справи по суті до стабілізації ситуації в регіоні, з урахуванням місцезнаходження учасників судового провадження та їх представників.

Ухвалою суду від 14 квітня 2022 року розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 05 травня 2022 року.

Сторони в судове засідання не з`явилися, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист підприємство не скористалося.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують свої заперечення по суті позовних вимог, про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду даного спору, 27 травня 2009 року між Лисянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Мовчан Галиною Іванівною (орендар) було укладено договір оренди землі.

Згідно п. 1. та п. 2 вищевказаного договору орендодавець зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку площею 12,9998 га для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адмінмежах Вотилівської сільської ради.

В подальшому 03 липня 2016 року між фізичною особою-підприємцем Мовчан Галиною Іванівною (орендар) та приватним підприємством "Агрофірма "Яблунівська" (суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки за №1.

Згідно п. 1.1. договору суборенди орендар зобов`язався надати, а суборендар - прийти в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адмінмежах Вотилівської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

В суборенду передається земельна ділянка з кадастровим номером 7122882400:02:001:0705, місце розташування: адміністративні межі Вотилівської сільської ради, площею 12,99 га п. 2.1. договору суборенди).

Земельна ділянка належить орендарю на підставі договору оренди землі, який укладений 27 травня 2009 року між орендарем та Лисянською районною державною адміністрацією (п. 2.2. договору суборенди).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на момент укладання договору становила 70 679 грн. 90 коп. (п. 2.4. договору суборенди).

Згідно п. 3.1. договору суборенди даний правочин укладено строком до 26 травня 2024 року.

Пунктом 4.1. договору суборенди сторони визначили, що орендна плата сплачується суборендарем щороку до 31 грудня поточного року в грошовій формі в національній валюті.

Розмір орендної плати становить 3% від нормативної грошової оцінки землі (4.2. договору суборенди).

Державна реєстрація речового права - права суборенди оренди відбулася 08 листопада 2016 року, номер запису про інше речове право 17397921.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов п. 4.1 договору суборенди протягом 2018- 2020 років, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу зі сплати орендної плати у розмірі 54 649 грн. 89 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 4.1. договору суборенди орендна плата сплачується суборендарем щороку до 31 грудня поточного року.

Таким чином на день звернення до суду строк оплати орендних платежів настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору суборенди, розрахунку з орендарем, а також не було спростовано доводи позивача, що викладені в позові.

З урахуванням наданих суду доказів вбачається, що нормативна грошова оцінка землі, з урахуванням коефіцієнту індексації в спірний період становить 607 221 грн. 15 коп.

Розмір річної орендної плати складає 3% від грошової оцінки землі.

607 221 грн. 15 коп. х 3%/100 =18 216 грн. 63 коп. річна плата за оренду земельної ділянки;

18 216 грн. 63 коп. х 3 роки = 54 649 грн. 89 коп.

Розрахунок боргу відповідач не спростував, доказів сплати орендних платежів у спірний період суду не надав.

Водночас, при нарахуванні орендної плати позивачем не було враховано пункт 524 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 524 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (зі змінами, внесеними до цього Кодексу Законом № 533-ІХ від 17 березня 2020 року, в редакції Закону № 540-ІХ від 30 березня 2020 року), не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності).

18 216 грн. 63 коп./12 міс. = 1 518 грн. 05 коп. місячний розмір орендної плати.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм Податкового кодексу України нарахування орендної плати за березень 2020 року в розмірі 1 518 грн. 05 коп. є безпідставним.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, сума боргу зі сплати орендної плати в розмірі 53 131 грн. 84 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а в решті вимог про стягнення орендної плати в розмірі 1 518 грн. 05 коп. слід відмовити.

Що стосується вимоги про розірвання договору суборенди землі, то судом враховано наступне:

За змістом частини дев`ятої статті 93 ЗК України та частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Законодавець у певних правовідносинах може передбачити порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Наприклад, статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Водночас те, що сторона договору не скористалася процедурою позасудового врегулювання питання зміни чи розірвання договору, навіть коли порядок здійснення такої процедури врегульовано законодавчо, не позбавляє таку сторону можливості належним чином реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Така позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала в своїх рішеннях на тому, що реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин. Що ж до питання про наявність чи відсутність підстав для захисту права позивача у спірних правовідносинах, то вони пов`язані з існуванням чи відсутністю тих обставин, які мають наслідком зміну чи припинення відповідних договірних відносин у судовому порядку.

Згідно п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній станом на момент укладання спірного договору суборенди землі), встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом з питань регулювання відносин оренди земельних ділянок, встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" регулює порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Так, згідно вказаної статті, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно п. 12.3 договору суборенди розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Дія договору припиняється в разі набрання чинності рішення суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.12.2 договору суборенди).

Систематична несплата земельного податку або орендної плати, з урахуванням положень ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Як зазначалося вище, борг зі сплати орендної плати виник за період з 2018 року по 2020 рік.

Отже, слід дійти висновку, що матеріалами справи підтверджується, що всупереч вимогам договору суборенди землі, відповідач не сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі та у визначені договором строки.

Тобто, відповідач систематично порушував умови договору стосовно сплати орендних платежів.

Вищенаведене є достатньою та самостійною підставою для розірвання договору суборенди в судовому порядку.

Оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем своїх зобов`язань у зв`язку з несплатою орендної плати, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання договору №1 суборенди земельної ділянки від 03 липня 2016 року в судовому порядку є правомірною та обґрунтованою.

При цьому судом було враховано правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17.

Також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 02 травня 2018 року зі справи №925/549/17 дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Агрофірма "Яблунівська", вул. Тракторна, 21, с. Яблунівка, Звенигородського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 34549247 на користь фізичної особи-підприємця Мовчан Галини Іванівни, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 - 53 131 грн. 84 коп. боргу та 4 476 грн. 90 коп. судового збору.

3. Розірвати договір №1 суборенди земельної ділянки від 03 липня 2016 року, укладений між фізичною особою-підприємцем Мовчан Галиною Іванівною та приватним підприємством "Агрофірма "Яблунівська", щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122882400:02:001:0705.

4. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 10 травня 2022 року.

Суддя А.В. Васянович