Рішення

від 09.05.2022 по справі 420/228/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/228/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Мар`янівська» до Південного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Мар`янівська» до Південного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30.08.2021 року №296170 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що постановою Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 30 серпня 2021 року №296170 ТОВ «Агрофірма Мар`янівська» притягнуто до відповідальності, передбаченої ч. 1 абз.14 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 8500,00 грн.

Представник позивача зазначає, що постанова Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 30 серпня 2021 року №296170 є протиправною та підлягає скасуванню, як така, що прийнята не у спосіб передбачений чинним законодавством, а саме:

позивачу не направлено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю, а також жодного документу на підставі якого було визначено вагу транспортного засобу та навантаження на осі;

не повідомлено своєчасно про дату та місце розгляду справи щодо порушення перевізником ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» ТОВ «Агрофірма Мар`янівська»; ТОВ «Агрофірма Мар`янівська» не є належним суб`єктом відповідальності, в розумінні ст.60 Закону Закон України "Про автомобільний транспорт", а відповідачем помилково застосовані норми матеріального права при вирішенні питання про притягнення позивача до відповідальності, що є підставою для скасування постанови від 30 серпня 2021 року №296170.

Не погоджуючись із постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.01.2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та витребувано від Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки належним чином завірені копії матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Ухвалою від 28.03.2022 року витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Мар`янівська» належним чином засвідчені копії:

договору на перевезення вантажу, договору на виконання якого здійснювалось перевезення вантажу;

копії ТТН№24 від 21.07.2021 року;

запрошення на розгляд справи щодо порушення перевізником ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» з доказами його отримання.

Повторно витребувано у Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки належним чином завірені копії матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови, а також направлення на перевірку осіб, які склали акти перевірки, свідоцтва про державну метрологічну атестацію вагового обладнання, використаного для зважування транспортного засобу позивача, тощо.

Зупинено провадження до отримання витребуваних доказів.

Ухвалою суду від 10.05.2022 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.05.2022 року залучено до участі у справі другого відповідача - Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого, відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відзив обґрунтовано тим, що перевіркою виявлено порушення вимоги ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена абз. 14 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». При проведенні вагових вимірів встановлено перевищення допустимої ваги на одиночну вісь (пункт 10 Акту № 0063794 від 21.07.21р), за яким, допустимий ваговий параметр становить замість допустимих 11 тон. - 12,03 тони, що є перевищенням на 1,03 тони, від норми.

Крім того, представник відповідача зазначає, що при прийняті оскаржуваної постанови, відповідачем ураховувались відомості з ТТН (товарно-транспортної накладної на даний автомобіль за даною перевіркою, за якою позивач є автомобільним перевізником, а відтим, за приписами ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» є відповідальною особою за даними правовідносинами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено.

Начальником Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки видано направлення на рейдову перевірку №026494 від 20.07.2021 року на період з 21.07.2021 по 28.07.2021.

Відповідно до талона зважування автотранспортного засобу, зважування було здійснено 21.08.2021 року, час: 22:38 режим: динамічний, швидкість 3,66 км/год; вага (т): 1 вісь: 6,8 т, 2 вісь: 12,3 т, 3 вісь: 7,56 т, 4 вісь: 6,61 т, 5 вісь:6,73 т.

21.07.2021 року посадовою особою Укртрансбезпеки Кічук М.Г. складено та підписано довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0075707, відповідно до якої автомобіль (тягач) марки DAF, модель 95XF430 реєстраційний номер НОМЕР_1 , причеп реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить до транспортного засобу з строєною віссю та має результати вагового контролю (кг): 1) 6,8; 2) 12,03; 3) 7,56; 4) 6,61, 5) 6,73. Повна маса транспортного засобу 39,73 т.

Також, 21.07.2021 року посадовою особою Укртрансбезпеки Кічук М.Г. складено та підписано акт №0063794 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого перевірявся автомобіль (тягач) марки DAF, модель 95XF430 реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом реєстраційний номер НОМЕР_2 ; суб`єкт, що перевірявся ОСОБА_1 ; найменування та вид вантажу: сільгосп. продукція; нормативно допустима маса 44,00, фактична 39,73; відстані між осями - не зазначена; осьове навантаження: нормативне: 11;11;24, фактичне: 6,8; 12,03; 7,56; 6,61;6,73. У графі підпис водія транспортного засобу мається примітка "відмовився".

Старшим державним інспектором ВДК Кічук М.Г. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт №291710 від 21.07.2021, відповідно до якого перевірка була проведена на ділянці а/д М-05 Київ Одеса км 452+/- 811 м відповідно до направлення на перевірку №026494 від 20.07.2021 року.

Перевірка здійснена щодо транспортного засобу автомобіль (тягач) марки DAF, модель реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 ; водій ОСОБА_2 . Під час перевірки виявлені порушення:

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без встановленого дозволу.

На підставі акту №295334 від 20.07.2021, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.08.2021 року №295838 (а.с.21), відповідно до якої враховуючи, що ДП "ЛИДЕР" допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.16 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн.

Також, на підставі акту №295334 від 20.07.2021, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.08.2021 року №296170, відповідно до якої враховуючи, що ТОВ «Агрофірма Мар`янівська» допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.14 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем складено розрахунок плати за проїзд до акту №0063794 від 27.07.2021 року на суму 7,40 євро.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух", відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п.12 та 13 Порядку № 1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:

- наявність визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 16 Порядку №1567 передбачено, що можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю. Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

З наданої до суду копії Акту №291710 від 21.07.2021 вбачається, що перевірка проводилась СДІ ВДК ОСОБА_3 , тобто однією посадовою особою Укртансбезпеки без залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, що є безумовним порушенням порядку проведення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Крім того, згідно чинного законодавства жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху (пункти 2.3а, 2.36; 12.1; 12.5) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Відповідно до п.20-22 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).

За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно з п.21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало встановлення факту перевищення фактичного навантаження на одиночну вісь 12,03 т, при нормативно допустимому 11 т.

Однак, необхідно зазначити, що згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від №255 від 28.07.2016, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Тобто, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, що і зроблено відповідачем.

Відповідно до п.18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Також, за змістом п.п.4,5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Тобто, з приписів Порядку №879 та Порядку №1007/1207 вбачається, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена вищевказаним Порядком №1007/1207 та повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадової особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скріплюється печаткою.

Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю підписана посадовою особою Укртрансбезпеки, проте не підписана оператором вагового комплексу та не скріплена печаткою вагового комплексу.

Суд зазначає, що оператор вагового комплексу, маючи відповідну кваліфікацію, є тією особою, яка безпосередньо здійснює зважування транспортного засобу і засвідчує результати зважування власним підписом.

Таким чином, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0075707 від 21.07.2021 оформлена з порушенням вимог, передбачених Порядком №1007/1207.

Також, суд зазначає, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними на час виникнення спірних правовідносин:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

В свою чергу, відповідно абз.14, ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вказаної норми абз. 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.

Сторонами у справі не заперечується обставина, що позивач перевозив сільськогосподарську продукцію (ячмінь), який за своїми характеристиками є подільними, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодження її властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

З огляду на не передбачення на законодавчому рівні можливості отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

У такому випадку до перевізника має бути застосована відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 Порядку №879.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 р. № 814/1460/16.

В свою чергу, суд враховує, що з 01.10.2021р. набрав законної сили Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю, яким внесено зміни до абз.14-16 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та який саме з цієї дати передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників та застосування адміністративно-господарські штрафи за перевищення габаритно вагових норм при перевезенні як неподільного вантажу без відповідного дозволу так і подільного вантажу, що підтверджує вищевказані висновки суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача - задоволенню

В свою чергу, суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача стосовно того, що позивач несвоєчасно був повідомлений про розгляд справи щодо порушення перевізником ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» ТОВ «Агрофірма Мар`янівська», а також, що позивач не є автоперевізником з огляду на наступне.

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 17.08.2021 року направлено повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення КУпАП, який призначено на 30.08.2021 року, що підтверджується списком №3608 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих та фіскальним чеком від 17.08.2021 року.

Таким чином, відповідачем виконано обов`язок щодо повідомлення про розгляд справи, в тому числі враховуючи встановлених нормативів строків пересилання поштових відправлень.

Також, згідно ч.ч.1 та 4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, законодавство зобов`язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

Абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відтак, відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до ст.1 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, вирішальним при розгляді даної справи є встановлення факту чи є ТОВ «Агрофірма Мар`янівська» автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зокрема, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, ст.50 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Посилання позивача на той факт, що транспортний засіб який перевірявся йому не належить, з водієм у трудових відносинах не перебуває, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ТТН №24 від 21.07.2021 року автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Агрофірма Мар`янівська» по договору, доказів які б спростували зазначене позивачем ані відповідачу, ані до суду не надано.

Крім того, безпідставним є твердження представника позивача, що запис в графі автомобільний перевізник зроблено невідомою особою, оскільки ТТН складено продавцем товару, тобто позивачем. Доказів звернення до правоохоронних органів щодо встановлення факту підробки документів до суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе саме ТОВ «Агрофірма Мар`янівська», оскільки належних доказів того, що перевізником у спірних правовідносинах є інша особа в матеріалах справи немає.

Крім того, позивач реалізував своє право довести відсутність підстав для притягнення його до відповідальності за порушення ч.1 абз.14 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» шляхом звернення з позовом до суду про скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу у розумінні статті 77 КАС України.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне стягнути з Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у 2270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов дочірнього товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Мар`янівська» до Південного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30.08.2021 року №296170 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути з Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Мар`янівська» сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Мар`янівська» (код ЄДРПОУ 03766665, адреса: вул. Центральна, с. Мар`янівка, Ширяївський район, Одеська область, 66814))

Відповідач: Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4)

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4)

Суддя П.П. Марин