Рішення

від 24.04.2022 по справі 524/11569/21

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/11569/21

Провадження №2/524/1420/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2022 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Швець Д.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності

УСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про виділ в натурі частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності. В обґрунтування позову зазначає, що він та відповідачі є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 . Йому на праві приватної власності належить 23/50 частини вказаного домоволодіння, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 37/50 частини. Між сторонами за довгий час спільного використання будинком та господарськими будівлями фактично склався порядок користування. Позивач просив суд припинити право спільної часткової власності та виділити йому в натурі 23/50 частки нерухомого майна по АДРЕСА_1 , в окрему одиницю, як самостійний об`єкт права власності на нерухоме майно, що складається з наступного:

-житловий будинок літ. «А,а», загальною площею 26,7 кв.м, житловою площею 11,8 кв.м, який складається з: коридору 1-1, площею 6,6 кв.м, кухні 1-2, площею 8,3 кв.м, кімнати 1-3, площею 11,8 кв.м,

-господарські будівлі: сарай літ. «Ж», вбиральня літ. «И», водогін літ. «К», огорожа № 6.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити на підставі доказів, які маються в матеріалах справи, розгляд справи проводити без його участі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату розгляду справи повідомлялися належним чином, на адресу суду направили заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 42, 43). Відповідачі позов визнали в повному обсязі.

Представник третьої особи Кременчуцької міської ради Полтавської області в судове засіданні не з`явився, надіслав суду заяву про можливість розгляду справи без його участі, просив ухвалити рішення ураховуючи норми діючого законодавства.

Ухвалою судді від 30.12.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження..

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, встановив такі фактичні обставини справи:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 01.09.1995 року Першою Кременчуцькою нотаріальною контрою, зареєстрованого в реєстрі за № 4-4897 (а.с. 7), та на підставі рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 04.07.1996 року, належить 23/50 частини житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 (а.с. 8). ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на підставі договору дарування часини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. 13.11.1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 10527, належить 27/100 частини кожній, а всього 27/50 частини житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 (а.с. 44), які в цілому складаються з житлового будинку «А,а,а?», загальною житловою площею 36,3 кв.м, сараю «Б», вбиральні «В», зливної ями «Г», огорожі № 1-3, бруківки «І», погребу «Д», колодязю «К», вбиральні «И», сараю «Ж», розташованих на земельній ділянці державного фонду 700 кв.м.

Позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 766335, належить приватизована земельна ділянка, кадастровий номер 5310436100:07:001:0671, площею 0,0345 га.

Відповідачам на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 757517, належить приватизована земельна ділянка, кадастровий номер 5310436100:07:001:0654, площею 0,0379 га.

Згідно технічного паспорту загалом нерухоме майно, яке перебуває у спільній частковій власності складається з: житлового будинку літ. «А,а,а?,а?», загальною площею 73,6 кв.м, житловою площею 36,3 кв.м, сараю літ. «Б,В,Ж», вбиральні літ. «И», літнього душу літ. «М», навісу літ. «б1», сараю (некапітального) літ. «Л», вигрібної ями літ. «З», вимощення літ. «І», водогону літ. «К, К1», огорожі №№ 6,7,8.

Між сторонами за довгий час спільного використання земельної ділянки фактично склався порядок користування житловим будинком та господарськими будівлями.

Відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 03.07.2020 року (а.с. 11-12), за технічними показниками об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , може бути поділено.

Кожен із співвласників фактично окремо один від одного користується своєю частиною житлового будинку, господарськими будівлями та спорудами.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК країни).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами частин першої - другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК Українияк власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власностіце право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Відповідно дост. 358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до п.1ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 1 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 364 ЦК України право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 1 ст. 183 ЦК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Відповідно до ч. 1ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно роз`яснень, наданих у п. 6, п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» від 04.10.1991 року № 7 з наступними змінами, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза. В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов`язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов`язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв`язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст.152 ЖК). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні. При поділі жилого будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 03.07.2020 року (а.с. 11-12), відповідно до якого за технічними показниками об`єкт нерухомого майна може бути поділено.

Позивач фактично окремо від відповідачів користується частиною житлового будинку та господарськими будівлями і спорудами, спільна частка позивача облаштована окремим входом. Для здійснення запропонованого варіанту розподілу та приведення виділюваних квартир до вимог будівельних норм житлового будинку переобладнання проводити не потрібно.

Позивач ОСОБА_1 володіє 23/50 часткою домоволодіння. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 27/100 частки кожна, а загалом вони володіють 27/50 частками.

Відповідно до ст.15,16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідачі позовні вимоги визнати в повному обсязі (а.с. 42, 43), заперечень проти позову суду не направили, свого варіанту встановлення порядку користування житловим будинком та надвірними будівлями суду не надали.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено часткового, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач відмовився від стягнення з відповідачів судових на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 23/50 частки нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_1 в натурі 23/50 частки нерухомого майна по АДРЕСА_1 , як самостійний об`єкт нерухомого майна, що складається з наступного:

-житловий будинок літ. «А,а», загальною площею 26,7 кв.м, житловою площею 11,8 кв.м, який складається з: коридору 1-1, площею 6,6 кв.м, кухні 1-2, площею 8,3 кв. м, кімнати 1-3, площею 11,8 кв.м,

-господарські будівлі: сарай літ. «Ж», вбиральня літ. «И», водогін літ. «К», огорожа № 6.

Виділити в натурі 27/50 частки нерухомого майна по АДРЕСА_1 , як самостійний об`єкт нерухомого майна, у спільну часткову власність співвласникам ОСОБА_2 (розмір частки 27/100) та ОСОБА_3 (розмір частки 27/100), до складу якого входять:

- житловий будинок літ. «А,а?,а?», загальною площею 46,9 кв.м, житловою площею 24,.5 кв.м, який складається з: коридору 2-2, площею 6,5 кв.м, кухні 2-1, площею 10,7 кв.м, кімнати 2-4, площею 16,1 кв.м, кімнати 2-5, площею 8,4 кв.м, санвузла 2-3, площею 5,2 кв.м.,

-господарські будівлі: сарай літ. «Б», сарай літ. «В», навіс літ. «б1», сарай (некапітальний) літ. «Л», літній душ літ. «М», вигрібна яма літ. «З», вимощення літ. «І», водогін літ. «К1», огорожа №№ 7,8,

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж.О. Кривич