Постанова

від 27.04.2022 по справі 553/448/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/448/21 Номер провадження 22-ц/814/816/22Головуючий у 1-й інстанції Високих М.С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

секретаря Гречки Є.В.,

за участі: адвоката Костенко В.О., представника третьої особи Каркач Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік Ко" на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2021 року, ухвалене суддею Високих М.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік Ко" про визнання незаконним та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік Ко", в якому прохає визнати незаконними та скасувати накази ПрАТ «Домінік» за номерами 57/5, 58/5, 59/5 від 18.12.2020 р. про накладення дисциплінарного стягнення щодо нього.

Також прохає визнати незаконним та скасувати наказ ПрАТ «Домінік» від 01.02.2021 року №15/2 про звільнення його з посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (посадовою інструкцією) у відповідності до п.3ст.40 КЗпП України, змінити формулювання причин звільнення на звільнення за власним бажанням на підставі ч.1ст.38 КЗпП Україниз 11.01.2021 р. та стягнути на його користь 15 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди (а.с.1-10).

Зазначив, що він тривалий час працював на вказаному підприємстві, але через переїзд до іншого міста звільнився з ПрАТ «Домінік». В подальшому, повернувшись до м.Полтави, наказом №59/1-В від 26.05.2020 р. його прийняли на посаду технічного директора ПрАТ «Домінік». За період роботи він сумлінно виконував свої обов`язки та відповідально ставився до поставлених завдань.14.12.2020 р. він подав заяву про звільнення за згодою сторін. У період з 19.12.2020 р. по 13.01.2021 р. знаходився на лікарняному та 15.01.2021 р. пред`явив листки непрацездатності на підприємство. 23.12.2020 р. на адресу ПрАТ «Домінік» він надіслав заяву про відкликання заяви про звільнення за згодою сторін та заяву про звільнення за власним бажанням, яка отримана підприємством 28.12.2020 р. З урахуванням двотижневого терміну останнім днем роботи мав би бути 11.01.2021 р.

01.02.2021 р. позивач вийшов з лікарняного та звернувся до ПрАТ «Домінік» для отримання розрахунку, трудової книжки, наказу про звільнення та цього ж дня дізнався про накладені дисциплінарні стягнення наказами від 18.12.2020 р.

01.02.2021 р. ПрАТ «Домінік» було видано наказ про звільнення позивача на підставі п.3ст.40 КЗпП України.

Позивач вважає оспорювані накази незаконними, оскільки роботодавцем не були додержані вимоги ст.ст.147-149 КЗпП Українита порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Також вважає звільнення його з посади на підставі п.3ст.40КЗпП України незаконним, посилаючись на відсутність систематичного порушення посадових/робочих обов`язків.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач послався на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача він зазнав моральних страждань, які внесли негативні зміни як у його життя, так і життя його родини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінік Ко», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці про визнання незаконним та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Приватного акціонерного товариства «Домінік» № 57/5 від 18.12.2020 «Про накладення дисциплінарного стягнення» в частині оголошення догани технічному директору ПрАТ «Домінік» ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано наказ Приватного акціонерного товариства «Домінік» № 58/5 від 18.12.2020 «Про накладення дисциплінарного стягнення» в частині оголошення догани технічному директору ПрАТ «Домінік» ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано наказ Приватного акціонерного товариства «Домінік» № 59/5 від 18.12.2020 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення догани технічному директору ПрАТ «Домінік» ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано наказ Приватного акціонерного товариства «Домінік» № 15/2 від 01.02.2021 про звільнення ОСОБА_1 , технічного директора ПрАТ «Домінік» з займаної посади з 01 лютого 2021 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (посадовою інструкцією) у відповідності до п.3ст.40 Кодексу Законів про працю Українита змінено формулювання звільнення на звільнення за власним бажанням на підставі ч.1ст.38 КЗпП Україниз 11.01.2021 р.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінік Ко» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. відшкодування моральної шкоди та 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінік Ко» на користь держави 4540,00 грн. судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінік Ко», оскарживши його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, прохає скасувати вищевказане рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що скасовуючи наказ № 58/5 від 18.12.2020 р. суд не взяв до уваги, що позивач не заперечував у суді факт надходження до нього як технічного директора проекту договору з НТЦ Полтавського відділення Інженерної академії для його подальшого укладення.

Не погоджується з висновками місцевого суду про суперечність факту надходження проекту вказаного договору та його знаходження на виконанні у технічного директора (викладені у службовій записці фінансового директора Романенко І.В. від 11.12.2020 р.) вимогам п. 2.16 Положення про договірну роботу.

Поза увагою суду першої інстанції залишилося свідчення еколога підприємства, яка підтвердила факт процедури погодження проекту зазначеного договору, а саме його отримання та повернення до технічного директора ОСОБА_1 .

Також безпідставно не взято до уваги матеріали службового розслідування від 18.12.2020 р., відповідно до якого були встановлені факти невиконання своїх посадових обов`язків, яке полягає у відсутності організації якісної роботи технічних служб підприємства, дотриманні трудової і виробничої дисципліни, недотриманні виконання внутрішніх інструкцій, положень, наказів, неякісне укладання договорів з проектними та науково-дослідними організаціями.

Не взято до уваги докази, виявлені комісією під час проведення службового розслідування за вищезазначеним фактом, які прямо підтверджують наявні порушення та невиконання своїх посадових обов`язків технічним директором ОСОБА_1 .

Визнаючи незаконним та скасовуючи наказ № 57/5 від 18.12.2020 р. в частині оголошення позивачу догани, суд не взяв до уваги факти, виявлені комісією під час розслідування та зафіксовані в акті від 18.12.2020 р., які прямо підтверджують наявні порушення та невиконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 .

При вирішення вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 59/5 від 18.12.2020 р. суд невірно оцінив докази, так як притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вказаним наказом відбулося з приводу придбання запасних частин та витратних матеріалів за завищеною ціною, що підтверджується матеріалами службового розслідування, які безпідставно не взяті місцевим судом до уваги.

Вважає, що застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді доган є правомірними, прийняті з дотриманням процедури застосування, а дії відповідача відповідають вимогам КзПП України.

Також не погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання незаконним та скасування наказу № 15/2 від 01.02.2021 р. , посилаючись на законність дій при видачі вказаного наказу.

Зазначає, що формулювання причин звільнення у трудовій книжці позивача відповідає причині звільнення, визначеній у вказаному наказі.

Вважає неправильними висновки суду про задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, заподіяння якої та розмір не доведені позивачем, а витрати на правничу допомогу є завищеними та неспівмірні з обсягом наданої адвокатом допомоги.

Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надходили.

26.04.2022 р. від третьої особи Управління Держпраці у Полтавській області надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги, які прохає долучити до справи, визнавши поважними пропуск терміну їх подання, посилаючись на введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 р. та ускладнення в їх подачі у термін, встановлений ухвалою апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження.

У судове засідання з`явилися представник позивача адвокат Костенко В.О., представник третьої особи Каркач Д.А.

Відповідач ТОВ «Домінік і Ко» свого представника до апеляційного суду не направив. Від директора ТОВ «Домінік Ко» Валерія Плаксія надійшла заява, в якій останній посилається на введення в України воєнного стану, дія якого продовжена з 25.04.2022 р. на 30 діб відповідно до Указів Президента України, та оскільки продовжують існувати обставини, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників справи, які заперечували проти задоволення заяви, дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви та можливість розглянути справу у відсутність відповідача, який належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи. При цьому, колегія суддів враховує, що явка відповідача обов`язковою судом не визнавалася, обстановка у м. Полтаві дозволяє слухати справу, а відповідач не надав доказів того, що підприємство не працює і не має можливості направити свого представника до суду.

Крім цього, ст. 212 ЦПК України передбачено право учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України - заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Таких заяв відповідач до суду не подав. Тоді як згідно ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, третю особу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що згідно записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 прийнятий на посаду технічного директора Приватного акціонерного товариства «Домінік» з 26.05.2020 за наказом №59/1 від 25.05.2020 та звільнений 01.02.2021 з займаної посади наказом №15/2 від 01.02.2021 на підставі п.3ст.40 КЗпП України, за систематичне не виконання без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором (т.1 а.с. 16-17).

Також суд встановив, і це не заперечувалося сторонами та підтверджується наявними у справі доказами, що 14.12.2020 р. позивач подав заяву про звільнення з займаної посади за угодою сторін.

23.12.2020 позивач подав заяву про відкликання заяви про звільнення за згодою сторін та звільнення за власним бажанням на підставіст.38 КЗпП України, яка була отримана відповідачем 28.12.2020.

У період з 19.12.2020 по 29.01.2021 позивач хворів та приступив до роботи 01.02.2021, що підтверджується копіями листків непрацездатності (т. 1 а.с. 18-20).

Наказом №57/5 від 18.12.2020 про накладення дисциплінарного стягнення, ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків, яке полягало в незабезпеченні заходів зі скорочення матеріальних, фінансових витрат на виробництво, відсутності належного контролю за роботою структурних підрозділів та раціонального використання товарно-матеріальних цінностей (запасних частин та витратних матеріалів), неякісну роботу технічних служб підприємства, незадовільний стан трудової і виробничої дисципліни, неякісну підготовку кадрів відповідно до вимог (т.1 а.с.120).

Наказом №58/5 від 18.12.2020 про накладення дисциплінарного стягнення, технічному директору ПрАТ «Домінік» ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків, яке полягає у відсутності організації якісної роботи технічних служб підприємства, дотриманні трудової і виробничої дисципліни, недотриманні виконання внутрішніх інструкцій, положень, наказів, неякісне укладання договорів з проектними і науково-дослідними організаціями (т.1а.с.119).

Наказом №59/5 від 18.12.2020 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків, яке полягало у незабезпеченні заходів зі скорочення матеріальних, фінансових витрат на виробництво, відсутність належного контролю за роботою структурних підрозділів та раціонального використання товарно-матеріальних цінностей (запасних частин та витратних матеріалів, неякісну роботу технічних служб підприємства, незадовільний стан трудової і виробничої дисципліни, неякісну підготовку кадрів відповідно до вимог, відсутності супроводу і контролю за неналежним виконанням договірних зобов`язань та відсутності контролю за фактичним отриманням послуг, товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.117-118).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про скасуваннянаказів пропритягнення йогодо дисциплінарноївідповідальності,суд першоїінстанції виходивіз того,що вониє незаконними,оскільки роботодавцемне додержанівимоги ст.ст.147-149КЗпП Українита порядокзастосування дисциплінарногостягнення.При цьому,суд дійшоввисновку пронезаконність звільнення позивачаз посадина підставіп.3ст.40КЗпП України,враховуючи,що відповідачемне доведеносистематичненевиконання позивачембез поважнихпричин покладенихна ньогообов`язків.Також місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно дост. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає вільно або на яку вільно погоджується.

За змістом ч.1ст.21 КЗпП Українитрудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю,колективним договором й угодою сторін.

Відповідно дост.139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Дотримання працівником умов трудового договору та правил внутрішнього трудового розпорядку є дотриманням трудової дисципліни і в разі її порушення до працівника може бути застосовано одне із стягнень, передбаченихст.147 КЗпП України.

Згідно із ч.1ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Пунктом 3ст.40КЗпП Українивстановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За змістом вказаної норми для звільнення працівника з підстав систематичного невиконання ним своїх трудових обов`язків необхідно невиконання їх без поважних причин.

Таким чином, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, роз`яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (ч.1ст.147 КЗпП України).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

В силустатей 147-149КЗпП Українироботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

При цьому, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Такі правові висновки наведені у Постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №309/3784/17.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Устатті 149 КЗпП Українивизначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Згідно ізст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст.12 ЦПК України).

Згідно ізст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст.82 ЦПК Українивизначено підстави для звільнення від доказування. Так, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Як вказувалося вище, наказами №57/5 від 18.12.2020 р., №58/5 від 18.12.2020 р., №59/5 від 18.12.2020 р. на ОСОБА_1 відповідачем накладено дисциплінарні стягнення у вигляді доган за неналежне виконання посадових обов`язків.

Відомостей про ознайомлення ОСОБА_1 із наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності ці накази не містять.

Наказом №8 від 19.01.2021 р. про визначення дати звільнення, днем звільнення ОСОБА_1 визначено перший робочий день після закриття лікарняного листка.

Наказом 15/2 від 01.02.2021 р. ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 01.02.2021 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (посадовою інструкцією) у відповідності до п.3ст.40 КЗпП України(т.1 а.с.121).

З вказаними наказами за №8 та №15/2 ОСОБА_1 ознайомлений 01.02.2021 р., що підтверджується записами у наказі.

За змістом листа голови правління ПрАТ «Домінік», адресованого позивачу 11.01.2021 р., на поштову та електронну адреси останнього надсилались для ознайомлення та відома копії наказів від 18.12.2020 р. про накладення дисциплінарних стягнень за неналежне виконання посадових обов`язків. Проте відомостей щодо отримання копій цих наказів позивачем суду відповідачем не надано.

З матеріалів службового розслідування за фактом укладання господарського договору між ПрАТ «Домінік» та НТЦ Полтавського відділення Інженерної академії України вбачається, що наказом №145/1 від 14.12.2020 керівництвом ПрАТ «Домінік» ініційовано проведення службового розслідування з приводу дотримання працівниками ПрАТ «Домінік» вимог Положення про порядок ведення договірної роботи в ПрАТ «Домінік», затвердженого наказом №67 від 02.06.2020 та наказу №141/1 від 04.12.2020 «Про внесення змін та доповнень до порядку ведення договірної роботи», а також посадових інструкцій працівників, стосовно ведення договірної роботи (т.1 а.с.124-157).

Згідно з службовою запискою фінансового директора ОСОБА_2 від 11.12.2020 р., 02.12.2020 р. надійшов проект договору від НТЦ «Полтавське відділення Інженерної академії України, який знаходиться на виконанні у технічного директора ОСОБА_1 , що суперечить п.2.16 Положення про договірну роботу.

За результатами проведення службового розслідування комісією складено акт від 18.12.2020 р., згідно з яким технічним директором ОСОБА_1 , як ініціатором і поручителем договору, не виконані вимоги внутрішніх розпорядчих документів, які регламентують правила ведення договірної роботи на ПрАТ «Домінік», через не укладання договору з контрагентом, проект якого 01.12.2020 р. - 02.12.2020 р. надійшов до позивача та 03.12.2020 р. був переданий останньому разом із висновком юридичного відділу на подальше погодження та укладання.

Згідно з Положенням про порядок ведення договірної робот в ПрАТ «Домінік», затвердженого наказом голови правління №67 від 02.06.2020 р., ініціатором є працівник структурного підрозділу, уповноважений на ведення договірної роботи з контрагентами за напрямом відповідного структурного підрозділу. Поручителем є керівник структурного підрозділу, за напрямком якого укладається договір.

За наказом №141/1 від 04.12.2020 р. «Про внесення змін та доповнень до порядку ведення договірної роботи ПрАТ «Домінік», була затверджена черговість погодження (візування) проекту договору.

Згідно п.8 вказаного наказу, проект договору із супровідним листом до договору надсилається по електронній пошті юридичному відділу, головному бухгалтеру, керівнику відділу, відповідального за укладення договору. Після цього юридичний відділ протягом доби забезпечує перевірку законності наданих документів, роз`яснює чинне законодавство та складає в електронному вигляді висновок, який направляється ініціатору. У свою чергу ініціатор протягом доби вносить зміни згідно з висновком юридичного відділу та погоджує договір з поручителем (керівником підрозділу).

Посадовою інструкцією технічного директора ПрАТ «Домінік», затвердженою головою правління 27.05.2020 р., з якою позивач ознайомлений 27.05.2020 р., визначені посадові обов`язки технічного директора.

Матеріали службового розслідування не містять відомостей, що у відповідності до наказу №141/1 від 04.12.2020 р. «Про внесення змін та доповнень до порядку ведення договірної роботи ПрАТ «Домінік», позивачу як ініціатору договору на електронну пошту взагалі направлявся висновок юридичного відділу по проекту договору між НТЦ Полтавського відділення Інженерної академії України та ПрАТ «Домінік», після отримання якого останній мав продовжити процес договірної роботи.

Вказаний висновок було скеровано 03.12.2020 р. о 13 год. 47 хв. ОСОБА_3 на адресу головного бухгалтера. Доказів про фактичне отримання позивачем висновку юридичного відділу суду надано не було.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наказ №58/5 від 18.12.2020 р. про оголошення позивачу догани є незаконний та підлягає скасуванню.

З матеріалів службового розслідування за фактом придбання холодоагенту вбачається, що наказом №144/1 від 11.12.2020 р. керівництвом ПрАТ «Домінік» ініційовано проведення службового розслідування з приводу дотримання працівниками ПрАТ «Домінік» вимог посадових інструкцій по придбанню, зберіганню, використанню та списанню товарно-матеріальних цінностей (витратних матеріалів) на складі та в цехах підприємства (т.1 а.с.158-220).

Згідно з службовою запискою фінансового директора Романенко І.В. від 04.12.2020 р., 02.12.2020 р. було оприбутковано фреон марки 134А в кількості 27,2 кг на суму 7899,16 грн, доцільність придбання якого остання прохала перевірити.

За результатами проведення службового розслідування комісією складено акт від 18.12.2020, згідно з яким технічним директором ОСОБА_1 , як безпосереднім керівником начальника ДОХО ОСОБА_4 , були допущені грубі порушення п.2.2, 2.13, 4.4, 4.5, 4.7.

Наказом №57/5 від 18.12.2020 про накладення дисциплінарного стягнення, ОСОБА_1 було оголошено догану.

Згідно п.2 вказаного наказу ОСОБА_4 також було оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків, яке полягало у відсутності контролю за необхідністю придбання, раціонального використання та обліку товарно-матеріальних цінностей (запасних частин, витратних матеріалів, інше), які використовуються в процесі виробництва, недотриманні належного стану технічної та звітної документації, неналежне виконання внутрішніх положень, інструкцій та посадової інструкції.

Як встановлено місцевим судом, та не заперечувалося сторонами, наказ №57/5 від 18.12.2020 р. в частині оголошення догани ОСОБА_4 скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У відповідності до акту службового розслідування, начальником ДОХО ОСОБА_4 25.11.2020 р. була подана заявка на придбання фреону R12 в кількості 27,2 кг для використання у виробничому процесі в шоколадному цеху №2 ПрАТ «Домінік» (м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 2), яка була погоджена технічним директором ОСОБА_1 . В подальшому товар було придбано у ФОП ОСОБА_5 по завищеній ціні. При цьому, відповідно до прибуткової накладної №5 отримано холодоагент (фреон) марки R134а і за даними складського обліку холодоагент марки R12, R134а станом на 25.11.2020 р. був відсутній.

Враховуючи, що на момент подання заявки на придбання фреону, залишки останнього на складі були відсутні. Позивачем була погоджена заявка на придбання холодоагенту R12, який використовується у процесі виробництва. Договір від 16.06.2020 р. №16-06/20, на підставі якого було придбано товар, та відомості щодо номенклатури справ для перевірки правильності ведення звітних документів суду не надавались. Приймаючи до уваги, що наказ про оголошення догани ОСОБА_4 за фактом придбання фреону скасований, а на ОСОБА_1 в тому числі було накладено дисциплінарне стягнення і за відсутність належного контролю за роботою структурних підрозділів, як на безпосереднього керівника начальника ДОХО ОСОБА_4 , суд першої нстанції дійшов правильного висновку про незаконність наказу №57/5 від 18.12.2020 р. в частині оголошення догани ОСОБА_1 , за недоведеністю порушень, які перелічені у наказі, та його скасування.

Як убачається з матеріалів службового розслідування за фактом придбання запасних частин та витратних матеріалів у ТОВ «Індастріал Сістемз», наказом №141/1 від 11.12.2020 р. керівництвом ПрАТ «Домінік» ініційовано проведення службового розслідування з приводу дотримання працівниками ПрАТ «Домінік» вимог посадових інструкцій по придбанню, зберіганню, використанню та списанню товарно-матеріальних цінностей (витратних матеріалів) на складі та в цехах підприємства (т.2 а.с.1-71).

Згідно із службовою запискою фінансового директора ОСОБА_2 від 09.12.2020 р., при перевірці рахунку ТОВ «Індастріал Сістемз», який був наданий начальником ДОХО ОСОБА_4 , було виявлено, що ціни на запасні частини не відповідають ринковим.

За результатами проведення службового розслідування комісією складено акт від 18.12.2020 р., згідно з яким технічним директором ОСОБА_1 , як безпосереднім керівником начальника ДОХО ОСОБА_4 , були допущені грубі порушення п.2.2, 2.9, 2.13, 4.4, 4.5, 4.7, 4.9.

Наказом №59/5 від 18.12.2020 р. про накладення дисциплінарного стягнення, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було оголошено догану.

Згідно з поясненнями сторін в ході судового розгляду, наказ №59/5 від 18.12.2020 р. в частині оголошення догани ОСОБА_4 було скасовано за судовим рішенням, яке наразі набрало законної сили.

У відповідності до акту за результатами проведеного службового розслідування (т.2 а.с.8-11), між ТОВ «Індастріал Сістемз» та ПрАТ «Домінік» укладено договір №28/01/20 від 28.01.2020 строком на 1 рік до 31.12.2020 р. включно на послуги з ремонту та обслуговування холодильного, вентиляційного та повітряного обладнання.

15.12.2020 р. начальником ДОХО ОСОБА_4 було надано до фінансового відділу підприємства погоджений позивачем рахунок на оплату № 992 від 15.12.2020 р. на суму 40560,00 грн. При перевірці цінової політики запасних частин повітряних компресорів та періодичного їх обслуговування було виявлено невідповідність ціни на запасні частини та наявність двох договорів на ремонт та обслуговування обладнання, що укладені з ФОП ОСОБА_6 та ТОВ Індастріал Сістемз». Також під час перевірки виявлені порушення в оформленні звітних документів.

Крім цього, в основу висновку службового розслідування відповідачем були покладені обставини щодо укладання підприємством декількох договорів, а саме №24/08-12/19 від 28.01.2020 р. між ТОВ «Індастріал Сістемз» та ПрАТ «Домінік» в особі фінансового директора Романенко І.В., та договору №28/01/20 від 28.01.2020 р., який також укладався фінансовим директором ОСОБА_2 , та договори №10/02/20 від 10.02.2020 р. та №10/02/20/1 від 10.02.2020 р., які були укладені між ФОП ОСОБА_6 та фінансовим директором ПрАТ «Домінік» ОСОБА_2 ..

Суд першої інстанції правильно встановив, що вказані договори були укладені підприємством до початку роботи позивача на посаді технічного директора, пройшли погодження, контрагенти за ними обирались не позивачем.

Також при проведенні службового розслідування комісією було прийнято до уваги виписку по рахунку ТОВ «Індастріал Сістемз», яка виконана 18.12.2020 р. о 17:51:02 та службову записку інспектора СКУД Яременка О.М., яка датована 23.12.2020. Тоді як, згідно із складеним актом, позивач відмовився від ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, винесеним за наслідками службового розслідування 18.12.2020 з 09 год. 36 хв. по 09 год. 45 хв.

Так, згідно із складеними комісією актами, ОСОБА_1 18.12.2020 р. у період часу з 09 год. 36 хв. по 09 год. 45 хв. відмовився від ознайомлення з наказом №59/5 (т.2 а.с.6), 18.12.2020 р. у період часу з 09 год. 22 хв. по 09 год. 35 хв. відмовився від ознайомлення з наказом №58/5 (т.1 а.с.128), 18.12.2020 р. у період часу з 09 год. 10 хв. по 09 год. 20 хв. відмовився від ознайомлення з наказом №57/5 (т.1 а.с.162).

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що викладені у наказі №59/5 від 18.12.2020 р. порушення не підтверджені, отже, накази ПрАТ «Домінік» про накладення дисциплінарного стягнення №57/5, №58/5 та №59/5 від 18.12.2020 р. в частині оголошення догани технічному директору ОСОБА_1 є незаконними та підлягають скасуванню.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, і це вбачається з наявних у справі копій листків непрацездатності, що у період з 19.12.2020 р. по 29.01.2021 р. ОСОБА_1 перебував на лікарняному.

23.12.2020 р. ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з підприємства за власним бажанням на підставіст.38 КЗпП України, яка отримана відповідачем 28.12.2020 р.

При цьому, за наказом №15/2 від 01.02.2021 р. ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 01.02.2021 р. за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (посадовою інструкцією) у відповідності до п.3ст.40 КЗпП України(т.1 а.с.121).

Систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, надає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Тобто, застосувати п.3ст.40 КЗпП Україниможливо для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення.

У відповідності до вимогст.147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосований тільки один з видів заходів стягнення, що передбачений цією статтею.

Таким чином, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, що цілком відповідає правилу ч.1ст. 61 Конституції України, яка забороняє за одне і те ж порушення двічі притягувати до юридичної відповідальності одного й того ж виду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач допустив порушення вищевказаних правових норм, оскільки двічі притягнув позивача до юридичної відповідальності, а саме у вигляді догани за порушення, перераховані в наказах №57/5, №58/5 та №59/5, та в подальшому наказом №15/2 від 01.02.2021 р. звільнив ОСОБА_1 з посади. При цьому, підставами для звільнення були ті самі накази №57/5, №58/5 та №59/5. За таких обставин місцевий суд дійшов праивльного висновку про незаконність наказу №15/2 про звільнення позивача на підставі п.3ст.40 КЗпП.

Вирішуючи питання щодо звільнення позивача за власним бажанням, суд наголошує, що нормамист.38 КЗпП України, яка регулює порядок звільнення з ініціативи працівника, відсутня заборона на звільнення працівника у період його перебування на лікарняному, з огляду на що працівник може бути звільнений з цих підстав і у період тимчасової непрацездатності.

Згідно із ч.3ст.235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, аналізуючи зміст наведеної норми Закону, в разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв`язку з допущеними щодо нього порушеннями законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Такий правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 61-1398св18.

При звільненні за власним бажанням за ч.1ст. 38 КЗпП України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Якщо ж працівник скористався своїм правом на розірвання трудового договору, попередивши про це роботодавця у визначений законодавством строк, а також не виявив бажання продовжувати роботу на займаній посаді після закінчення даного строку, то роботодавець повинен звільнити працівника після закінчення двотижневого строку з дня подання заяви про звільнення за власним бажанням.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позивач мав бути звільнений відповідачем 11.01.2021 р. згідно поданої заяви від 23.12.2020 р., яка отримана роботодавцем 28.12.2021 р., а не на підставі п.3ст. 40 КЗпП України, отже права позивача були порушені. В такому разі суд, як орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

З огляду на вищенаведене, суд прешої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу Приватного акціонерного товариства «Домінік» № 15/2 від 01.02.2021 про звільнення ОСОБА_1 , технічного директора ПрАТ «Домінік» з займаної посади з 01 лютого 2021 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (посадовою інструкцією) у відповідності до п.3ст.40 Кодексу Законів про працю Українита змінив формулювання звільнення на звільнення за власним бажанням на підставі ч.1ст.38 КЗпП Україниз 11.01.2021 р.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, яку позивач просив стягнути з відповідача у сумі 15000,00 грн., позивач послався на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача він зазнав моральних страждань, які внесли негативні зміни як у його життя, так і життя його родини. Вказував, що в нього відбулися фізіологічні і поведінкові розлади, погіршення апетиту, сну, м`язова слабкість, що обумовлено діями відповідача.

Відповідач, оскаржуючи рішення, не погодився з рішенням у вкзааній частині, пославшись на те, що позивач не надав доказів на підтвердження викладених в позові обставин завдання моральної шкоди.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача про незгоду з рішенням суду в частині стягнення моральної шкоди, колдегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно дост.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п.5Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (Пленум ВСУ від 31.03.1995 №4).

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу були завдані моральні страждання, та з урахуванням наведених позивачем обставин, виходячи з засад розумності, справедливості та збалансованості інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

При визначенні розміру грошового відшкодування місцевий суд також врахував наявність вимушених змін у житті позивача, докладення ним зусиль для відновлення своїх прав, а також тривалість та характер страждань, ступінь змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000, 00 грн., відповідач зазначив, що такий розмір є завищеним та неспівмірним з обсягом наданої правничої допомоги та складністю справи.

Перевіряючи рішення суду прешої інстанції у вказаній частині, колегія суддів виходить з такого.

Положеннями статті 59КонституціїУкраїни закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі -Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону N 5076-VIвстановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону N 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК Україниосновними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей10,11,12,13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керуєтьсяКонституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина першастатті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормамиЦПК України.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Витрати на надану професійну правничу допомогувразі підтвердження обсягу наданих послуг(виконаних робіт) та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплаченостороною/ третьою особою, чи тільки має бутисплачено.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 р. при розгляді справи № 925/1137/19.

Статтею 134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разінеподання стороноюпопереднього розрахункусуми судовихвитрат судможе відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, інтереси позивача в районному суді представляв адвокат Костенко В.О. на підставі ордеру серії ПТ № 225027 та договору № 2 про надання професійної правничої допомоги від 09.02.2021 р., умовами якого сторони погодили обсяг допомоги, яку надає адвокат позивачу при розгляді цієї справи, а також вартість послуг, яка визначена у сумі 15000,00 грн., строки їх оплати та інші істотні умови. Згідно квитанції № 2/21 від 11.02.2021 р., копія якої надана до позовної заяви, адвокат Костенко В.О. прийняв від ОСОБА_1 по реєстру № 2 від 09.02.2021 р. гонорар у сумі 15000,00 грн. за участь у цивільній справі(т. 1 а.с. 43-46).

Зазначені документи підтверджують факт надання позивачу професійної правової допомоги, її обсяг та понесені витрати. Ці документи подані з дотриманням строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку вказаним документам, якими підтверджується факт надання правової допомоги позивачу адвокатом Костенком В.О., її обсяг та вартість, та з урахуванням характеру спірних правовідносин, складності справи, яка знаходилась на розгляді досить тривалий час ( з березня 2021 р.); кількості судових засідань, в яких приймав участь адвокат позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн., які є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг з правничої допомоги.

При цьому, місцевим судом враховано той факт, що відповідач не звертався з заявою про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Доводи апеляційної скарги, які фактично дублюють заперечення проти позовних вимог, не спростовують правильних висновків місцевого суду, тому не заслуговують на увагу колегії суддів.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи, які правильно встановлені судом, а також узгоджуються з наданими сторонами доказами, які проаналізовані вище, та узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах касаційного суду, про які вказувалося вище.

Підстав для скасування рішення з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю"ДомінікКо" залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя О. В. Чумак

Судді: Ю. В. Дряниця

Т. О. Кривчун