Рішення

від 02.06.2006 по справі 13/36-460

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/36-460

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2006 р.Справа № 13/36-460

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Стопника С.Г.             

Розглянув справу

За позовом: Тернопільського обласного державно-комунального підприємства по заготівлях і постачанню палива населенню, побутовим споживачам "Облпаливо",  вул. Бродівська, 59а, м. Тернопіль, 46000

до відповідачів: 1. Державної виконавчої служби у м. Тернополі №1, вул. Київська, 3а, м.Тернопіль, 46000  

2. Відділення Державного казначейства у м. Тернополі, бульвар Шевченка, 3, м.Тернопіль, 46021  

За участю представників сторін:

позивача:             Прудивус В.І. - доручення  №1 від 03.01.2006 р.

відповідача 1:  

відповідача 2:          

Суть справи:

          про  стягнення 44 820 грн. шкоди.

Перший відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ним вчинені виконавчі дії у відповідності до вимог закону і він не може бути відповідачем, оскільки не являється правонаступником відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, і по тій причині, що останній ліквідований слід припинити провадження у справі. В інших додаткових відзивах перший відповідач просить в позові відмовити.

Другий відповідач у відзиві просить позов проти нього не задовольняти, оскільки він прав позивача не порушував і виконує лише бухгалтерський облік всіх надходжень Державного бюджету та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

          Розгляд справи відкладався на 10.03.2006 р., оголошувалась перерва до 17.03.2006 р., відкладався на 23.03.2006 р. в зв'язку з заміною первісного відповідача належним, відкладався до 30.03.2006 р. в зв'язку з залученням іншого відповідача, оголошувалась перерва до 07.04.2006 р., розгляд справи відкладався до 17.04.2006 р., до 05.05.2006 р., до 19.05.2006 р. та до 02.06.2006 р. в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування, заперечення та докази. По вищевказаних причинах строк вирішення спору було продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

          Заявлене клопотання позивача про скасування в даній справі постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.09.2001 р. та від 29.04.2002 р. суд відхилив, оскільки такі вимоги повинні вирішуватись складом суду та у справах, по яких видавались виконавчі документи (накази) і при виконанні яких виносились вищевказані постанови, а саме в справах № 7/75-468 та № 8/59-695.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

- згідно розпорядження від 26.05.2004 р. державного виконавця Маслей М.І. про перерахування 44820 грн., які знаходились на депозитному рахунку ДВС, як виконавчий збір, вказані кошти по платіжному дорученню №709 від 21.06.2004 р. перераховані в Державний бюджет. З представленої позивачем та першим відповідачем переписки (відповідь СДП «Укрспец'юст»№004 від 11.01.2006 р.; банківська виписка за 29.05.2002 р.; відповідь начальника Тернопільського міського відділу ДВС № 19211-15 від 15.04.2005 р.; відповідь СДП «Укрспец'юст»№148 від 19.04.2005 р.) видно, що виручені кошти від прилюдних торгів майна позивача в сумі 49800 грн., за мінусом винагороди за проведення торгів, повернуті відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, а саме 44820 грн. Про те, що реалізовувалось майно позивача і виручені саме вищевказані кошти свідчить акт опису і арешту майна від 08.01.2002 р., акт передачі арештованого майна № 200229 Тернопільській філії СДП «Укрспец'юст», заявка першого відповідача на проведення прилюдних торгів від 01.02.2002 р., акт проведення прилюдних торгів від 30.05.2002 р., протокол проведення прилюдних торгів № 200229 затверджений 08.05.2002 р., повідомлення Тернопільської філії СДП «Укрспец'юст»№ 481/01 від 23.05.2002 р. про стан оплати за продане майно позивача.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що: на його адресу ніяких постанов про стягнення виконавчого збору не поступало; що в результаті продажу його майна ні стягувачі (кредитори), ні він не отримали ні копійки; що кошти від продажу майна пролежали на депозитному рахунку першого відповідача з 29.05.2002 р. по 21.06.2004 р. і перераховані в Держбюджет як виконавчий збір під час дії мораторію, запровадженого ухвалою господарського суду Тернопільської області у справі про банкрутство позивача №1/Б-247; що перший відповідач мав взяти 10% від вартості фактичного виконання, тобто продажу майна, а не суми виконавчого документа і взяти виконавчий збір лише в третій черзі разом в задоволенням вимог стягувачів, і лише на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.

Дослідивши обґрунтування вимог, суд дійшов висновку, що: порушення черговості та розміру розподілу виручених від прилюдних торгів коштів на час проведення торгів і поступлення коштів не було, оскільки діюча на той час редакція Закону України «Про виконавче провадження»(ст.ст. 43, 44, 46) передбачала стягнення 5% від належної до стягнення суми або вартості майна боржника, а грошова сума, що залишилась використовувалась для задоволення вимог стягувача та на сплату штрафу (ст. 43 вказаного Закону).

Господарським судом Тернопільської області 01.04.2003 р. було порушено справу про банкрутство позивача № 1/Б-247 з введенням мораторію, дію якого припинено ухвалою від 18.10.2004 р. у цій же справі.

Згідно п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Однак перший відповідач перерахував виручені кошти від прилюдних торгів майна позивача в Держбюджет в якості виконавчого збору 21.06.2004 р. до закінчення мораторію. Для підтвердження законності своїх дій перший відповідач повинен був довести, що поступлені на депозитний рахунок кошти (44820 грн.) станом на 29.05.2002 р. (факт поступлення) або станом на 01.03.2003 р. (введення мораторію) мали статус виконавчого збору, оскільки стягнуті за відповідною постановою про стягнення з боржника виконавчого збору і в наявності є стадія розподілу стягнутих коштів, на що згідно п.8 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження»заборона (мораторій) не впливає.

Враховуючи вимоги ст.19 Конституції України, ст.7 Закону України «Про виконавче провадження»та те, що виконавчий збір стягується не абстраговано і не автоматично, а згідно ст.46 Закону України «Про виконавче провадження»лише на підставі постанови державного виконавця, яка затверджується керівником відповідного органу ДВС і може бути оскаржена, судом витребувано підставу стягнення 44820 грн. виконавчого збору.

Перший відповідач подав копії постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.09.2001 р.  на суму 1937,36 грн. по виконанню наказу № 7/75-468 та від 29.04.2002 р. на суму 44507,58 грн. по виконанню наказу № 8/59-695, які судом визнані неналежними доказами відповідно до ст. 34 ГПК України, оскільки опис, арешт майна позивача і продаж майна на прилюдних торгах проводився на виконання виконавчого документу №7/400-6/406-2123, де стягувачем виступало ПП Фірма «Флінт», що підтверджується актом опису і арешту майна від 08.01.2002 р., заявкою від 01.02.2002 р. першого відповідача на проведення прилюдних торгів та повідомленням СДП «Укрспец'юст»№ 350/01 від 23.04.2002 р. про час проведення торгів. Цим же спростовуються й твердження першого відповідача про продаж майна позивача по зведеному виконавчому провадженню (68 виконавчих документів). Крім того виконавчий документ (наказ) №8/59-695, де стягувачем фігурує ТОФ АКБ «Укрсоцбанк»на суму 890151,73 грн. боргу постановою від 29.12.2004 р. повернуто  стягувачеві в зв'язку з укладенням між сторонами мирової угоди, затвердженої судом у справі № 1/Б-247 (ухвала від 18.10.2004 р.). Тому про виконавчий збір по цьому виконавчому документу взагалі твердити недоречно.

Ухвалами від 05.05.2006 р. та від 19.05.2006 р. витребувано у першого відповідача копію наказу по справі № 7/400-6/406-2123, постанову про об'єднання в зведене виконавче провадження 68 виконавчих документів, докази відкритих виконавчих проваджень проти позивача станом на 01.02.2002 р. та 29.05.2002 р., постанови про відкриття виконавчих проваджень щодо виконання наказів № 7/400-6/406-2123 та № 04-1/22-15/67, постанови про стягнення по них виконавчого збору та постанови про зупинення та відновлення виконавчих проваджень по цих наказах. Однак перший відповідач постанови про зведене по 68 виконавчих документах виконавче провадження не представив, пояснивши, що таке взагалі неможливе, постанову про зупинення та відновлення виконавчого провадження по наказу № 7/400-6/406-2123 не представив, по наказу № 04-1/22-15/07 постанову про відновлення виконавчого провадження не представив.

Першим відповідачем подано завірені ксерокопії: постанови від 12.06.2001 р. про приєднання наказу № 04-1/22-15/67 до зведеного провадження; постанови від 06.01.2001 р. про приєднання наказу № 7/400-6/406-2123 до зведеного провадження; постанови від 08.09.2001 р. про об'єднання наказів по стягувачу ПП «Флінт»; постанови від 18.06.2001 р. про стягнення виконавчого збору в сумі 22360,21 грн. по виконанню наказу № 7/400-6/406-2123; постанови від 18.06.2001 р. про стягнення виконавчого збору в сумі 4609,71 грн. по виконанню наказу № 04-1/22-15/67 в підтвердження законності дій по стягненню в держбюджет 44820 грн. виконавчого збору.

В зв'язку з посиланням позивача на неотримання жодних подібних постанов, а ДВС зворотнього не довела, та виникненням сумнівів з приводу їх дійсності, судом витребувано в ТОВ «Лілея»(підприємство, що друкувало бланки постанов для ДВС) інформацію коли були виготовлені замовлення по друку бланків постанов. ТОВ «Лілея»відповіддю № 87-2 від 25.05.2006 р. повідомило, що замовлення № 13-3935-202-16 (на яких складено постанови про стягнення виконавчого збору від 18.06.2001 р. в сумі 4609,71 грн. та 22360,21 грн.) виготовлено 13.02.2002 р., а замовлення № 13-11061-310-16 (на яких складені: постанова від 12.06.2001 р. про приєднання наказу № 04-1/22-15/67 до зведеного, постанова від 06.01.2001 р. про приєднання наказу № 7/400-6/406-2123 до зведеного, постанова від 08.09.2001 р. про об'єднання наказів № 7/400-6/406-2123 та № 04-1/22-15/67) виготовлено 14.10.2003 р., що свідчить про фальсифікацію (підробку) документів, які суд як доказ до уваги не бере відповідно до вимог ст.4 ГПК України, з приводу чого слід направити на адресу першого відповідача окрему ухвалу відповідно до вимог ст.90 ГПК України.

Таким чином, майно позивача було продано на прилюдних торгах по виконанню лише наказу № 7/400-6/406-2123, належних доказів законного стягнення виконавчого збору і лише в сумі 22360,21 грн. (5% від 447204,28 грн.) перший відповідач не представив в підтвердження дотримання вимог як п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так і п.8 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а тому доведено, що позивачу нанесено шкоду в результаті неправомірних дій першого відповідача, яка відповідно до вимог ст.ст. 1173, 1174 Цивільного Кодексу України, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу»підлягає відшкодування за рахунок держави.

Посилання першого відповідача на те, що він не є правонаступником відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, а останній ліквідований, з огляду на що слід припинити провадження по справі або в позові відмовити, суд відхиляє як недоречні, оскільки: згідно довідки головного управління статистики у Тернопільській області № 07-2368 від 09.03.2006 р. Тернопільський міський відділ ДВС ще з ЄДРПОУ не виключений, хоч практично не функціонує, а відповідач –ДВС у м. Тернополі №1 внесений в ЄДРПОУ 09.11.2005 р. (довідка № 07-71) і є належним відповідачем, оскільки виконує державно- адміністративні функції у відповідності до законодавства, в тому числі і виконавчі провадження, розпочаті відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з віднесенням судових витрат на першого відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 43, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Тернопільського обласного державно-комунального підприємства по заготівлях і постачанню палива населенню, побутовим споживачам "Облпаливо",  вул. Бродівська, 59а, м. Тернопіль, код 01885331 - 44820 грн. завданої шкоди

3. Стягнути з Державної виконавчої служби у м. Тернополі №1, вул. Київська, 3а, м.Тернопіль, код 33866471, на користь Тернопільського обласного державно-комунального підприємства по заготівлях і постачанню палива населенню, побутовим споживачам "Облпаливо",  вул. Бродівська, 59а, м. Тернопіль, код 01885331 -  448,20 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення  06 червня 2006 р., через місцевий господарський суд.

          Суддя                                                                                          С.Г. Стопник