Рішення

від 10.05.2022 по справі 702/23/22

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/23/22

Провадження № 2/702/103/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.05.2022 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Жежер Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Махомети І.С.,

представника позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2

позивач ОСОБА_3 не з`явилася,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідачапро поділ спільного майна подружжя.

Підставами позову вважає те, що 31.01.1993 ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . На даний час шлюб між позивачем та відповідачем розірвано на підставі рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області у справі № 2 - 295/11 від 26.05.2011. Однак, після розірвання шлюбу сторони через короткий проміжок часу продовжували проживати однією сім`єю, вести спільне господарство, таким чином перебували у фактичних шлюбних відносинах із відповідачем. Примирення позивача та відповідача відбулося, оскільки від шлюбу у позивача та відповідача є троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Факт спільного проживання позивача та відповідача після розірвання шлюбу 26.05.2011, можуть підтвердити свідки, які можуть бути допитані в судовому засіданні за клопотанням позивача. Також, у 2013 році позивач народила сина ОСОБА_6 , що підтверджує існування фактичних шлюбних відносин.

За час спільного подружнього життя до моменту фактичного припинення шлюбних відносин, позивач та відповідач спільно за спільні кошти набули у власність: земельну ділянку, кадастровий номер 7123489000:02:001:0084, площею 2,458, цільове призначення: для ведення товарного с/г виробництва, що розташована за адресою: с. Шарнопіль, Монастирищенського району, Черкаської області (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 242499 виданий 21.11.2011 року виданий відділом Держкомзему у Монастирищенському районі); земельну ділянку, кадастровий номер 7123489000:02:001:0092, площею 2,4364, цільове призначення: для ведення товарного с/г виробництва, що розташована за адресою: с. Шарнопіль, Монастирищенського району, Черкаської області (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧР № 016427 виданий 18.03.2002 року виданий Шарнопільською сільською радою); житловий будинок, загальною площею 101,7 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час перебування у шлюбі, позивач та відповідач вели спільне господарство, кошти були спільні, разом прикладали зусиль для придбання вищевказаного нерухомого майна. Джерелом набуття спільної сумісної власності є спільні сумісні кошти з відповідачем та спільна праця подружжя.

Після розірвання шлюбу та припинення фактичних шлюбних відносин позивач та відповідач не ділили дане нерухоме майно ні у договірному, ні у судовому порядку.

На даний час у добровільному порядку поділити дане нерухоме майно позивач та відповідач не мають змоги. Саме тому існує необхідність у врегулюванні даного спору у судовому порядку.

Відповідачем ОСОБА_7 позову про визнання спірного майна об`єктами його особистої приватної власності - не подавалось. Даний факт свідчить про те, що оспорюване нерухоме майно належить не лише відповідачу, а і позивачу відповідно до правового режиму спільного майна подружжя.

Позивач має на повному утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач не допомагає утримувати неповнолітнього сина, участі у вихованні дитини не приймає

Відповідач протягомтривалого часуне виконуєсвоїх обов`язківз утримання,догляду,лікування їхньогонеповнолітнього сина,а такождвох доньок, та від обов`язку матеріального забезпечення сім`ї.

Позивач виконує одноособово вищевказані обов`язки як матір, що ставить її у більш невигідне матеріальне становище поряд із відповідачем. Ці обставини вказують на наявність правових підстав для застосування ч. 2, 3 ст. 70 СК України та задоволення позову в повному обсязі із урахуванням інтересів неповнолітнього сина, який проживає разом із позивачем та перебуває на її повному матеріальному утриманні, тоді як відповідач грошових коштів на утримання дітей не надає.

Окрім того, аліменти на утримання неповнолітнього сина відповідач не сплачує. Позивач подала позовну заяву до суду лише у жовтні 2021 року.

Проте, відсутність судового рішення про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини як на підставу для поділу майна подружжя в рівних частка, є необґрунтованими.

Отже, для правильного застосування ч. 3 ст. 70 СК України необхідним є встановлення чи є достатніми чи недостатніми аліменти, які отримуються тим з подружжя, з ким залишились проживати діти для їх фізичного і духовного розвитку.

З такихобставин позивачпросить судна підставіч.2,3ст.70 СК України відступити від рівності часток подружжя та визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 2/3 частини житлового будинку, загальною площею 101,7 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 2/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер 7123489000:01:001:0121, площею 1,2575 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 7123489000:02:001:0084, площею 2,458 га, цільове призначення: для ведення товарного с/г виробництва, що розташована за адресою: с. Шарнопіль, Монастирищенського району, Черкаської області; визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 7123489000:02:001:0092, площею 2,4364 га, цільове призначення: для ведення товарного с/г виробництва, що розташована за адресою: с. Шарнопіль, Монастирищенського району, Черкаської області.

На адресу суду 09.02.2022 від відповідача надійшов відзив на позову заяву, відповідно до якого позов визнає частково, виходячи із наступного.

Земельна ділянка (пай) площею 2,46 га йому перейшла безоплатно у власність при розпаюванні землі, що перебувала в колективному користуванні в колгоспі імені Леніна, членом якого він був. Державний акт на право приватної власності ІІІ - ЧР № 016427, виданий Шарнипольською с/радою 18.03.2003 на його ім`я. Отже, дана земельна ділянка є неподільною, належною йому на праві приватної власності.

Земельна ділянка площею 2,4581 га належить йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 242499, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.12.2010 № 3689. Дана земельна ділянка є неподільною між сторонами, належною йому на праві приватної власності.

Земельна ділянка площею 1,2576 га в АДРЕСА_2 надана йому рішенням сесії Шарнипольської сільської ради від 30.11.2009 № 28 - 2/ у безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, тобто в межах норм, визначених ст. 121 ЗК України. Дана земельна ділянка є неподільною між сторонами, належною йому на праві приватної власності.

Визнає, що житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_2 набутий у шлюбі, і сторони мають рівне право на це домоволодіння. Частка позивачки визнається Ѕ.

Вимога про збільшення частки до 2/3 в інтересах неповнолітнього сина не ґрунтується на чинному законодавстві та фактичних обставинах. Позивачка не зазначила, які саме інтереси дитини слід врахувати, щоб збільшити частку до 2/3. Загальна площа житлового будинку № 101,7 кв.м. Ѕ житлового будинку становить 55,8 кв.м. В рахунок Ѕ частки може бути виділено, як мінімум три кімнати, яких всього є 8. Тобто, житлові інтереси дитини задовольняються і при виділі Ѕ частки житлового будинку.

Інтереси дочок не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони повнолітні, проживають окремо, маючи свої сім`ї.

Не обґрунтована мотивація, що він ухиляється від надання матеріальної допомоги на сина.

До травня 2021 вони проживали однією сім`єю, мали спільний сімейний бюджет. У травні 2021 ОСОБА_3 з сином поселились у її матері в АДРЕСА_3 . При переселені позивачка забрала домашню худобу, яку продала. Пояснила, що кошти потрібні для дитини. Він не заперечував та не претендував на Ѕ продажної ціни. Із сином зустрічається, спілкується майже щоденно. Допомагав при його лікуванні, багаторазово возив сина на автомобілі до дитячого лікаря. З ухваленням рішення про стягнення аліментів він регулярно такі аліменти сплачує.

Крім цього, в останні роки він важко хворіє, має 2 групу інвалідності. Він обмежено працездатний, визначає значні кошти на лікування.

Просив позов задовольнити частково, а саме визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на Ѕ домоволодіння в АДРЕСА_2 .

На адресу суду 12.03.2022 від представника позивача Нікушиної В.С. в інтересах ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої не погоджується з позицією відповідача, що земельні ділянки без кадастрових номерів є особистою власністю відповідача в порядку ст. 57 Сімейного Кодексу України (надалі-СК України). Режим особистої приватної власності дійсно визначено ст. 57 СК України, проте відповідач у відзиві не зазначає на підставі яких документів дане нерухоме майно є його особистою приватною власністю. Окрім того, відповідач не звертався із позовною заявою про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю.

Даний факт свідчить про те, що оспорюване нерухоме майно належить не лише відповідачу.

Щодо врахування інтересів дитини при поділі житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , звертає увагу, що врахувати необхідно інтереси саме неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не всіх дітей.

Просить позовні вимоги позивача ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 19.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 19.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи, повідомлена у встановленому законом порядку. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала повністю, з підстав, зазначених у позовній заяві та додатково пояснила, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 31.01.1993 до набрання рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 26.05.2011 законної сили.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, з підстав зазначених у відзиві та додатково пояснив, що вони з позивачкою перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.01.1993 до 06.06.2011, коли рішення суду про розірвання шлюбу набрало законної сили.

Перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядаєцивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно змісту позовної заяви сторони зареєстрували шлюб 31.01.1993, який розірвано 26.05.2011 Монастирищенським районним судом Черкаської області. Рішення суду набрало законної сили 06.06.2011. Доказів на підтвердження даних обставин до суду не надано, проте дані обставини визнаються сторонами, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, а тому дані обставини суд визнає доведеними.

Таким чином, судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 31.01.1993 до 06.06.2011.

Сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 15).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 10.05.2007, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Шарнопільської сільської ради № 4 від 21.02.2007 (а.с. 18).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССЕ № 885532, 10.05.2007 за ОСОБА_7 було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності (ЯЯЯ 609807/ 10.05.2007 (виконавчий комітет Шарнопільської сільської ради)) (а.с. 19).

Дана обставина також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 279732407 від 18.10.2021 (а.с. 23).

ЗгідноІнформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 від 18.10.2021 останньому на праві приватної власності належить:

- земельна ділянка кадастровий номер 7123489000:02:001:0084 площею 2,458 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою с. Шарнопіль Монастирищенського району Черкаської області, підставою для державної реєстрації зазначено державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯК242499, виданий 21.11.2011, видавник: відділ Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області; право власності на дану земельну ділянку зареєстровано 07.12.2016 за номером 17886957;

- земельна ділянка кадастровий номер 7123489000:02:001:0092 площею 2,4364 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою с. Шарнопіль Монастирищенського району Черкаської області, підставою для державної реєстрації зазначено державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІІІ- ЧР № 016427, виданий 18.03.2002, видавник: Шарнопільська сільська рада; право власності на дану земельну ділянку зареєстровано 28.11.2016 за номером 17811074 (а.с. 19-22).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомого майна № 201-20211221-0003380454 від 21.1.2.2021 оціночна вартість будинку АДРЕСА_1 становить 307866,26 грн, оцінка вартість земельної ділянки кадастровий номер 7123489000:01:001:0121 площею 12575,00 кв.м становить 22301,75 грн (а.с. 24 - 26).

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомого майна № 201-20211221-0003380746 від 21.1.2.2021 оціночна вартість земельної ділянки кадастровий номер 7123489000:02:001:0084 площею 24580,00 кв.м становить 68 911,50 грн (а.с. 27 - 29).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомого майна № 201-20211221-0003380782 від 21.1.2.2021 оціночна вартість земельної ділянки кадастровий номер 7123489000:02:001:0092 площею 24364,00 кв.м становить 68337,91 грн (а.с. 27 - 29).

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляд задітьми,хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке саме положення містить і норма частин третьої та четвертої ст. 368 ЦК України.

Тобто, вказаною нормою встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.04.2019 у справі № 339/116/16-ц,провадження № 61-15462 св 18,від 26.03.2021 у справі № 414/277/17, провадження№61-2934 св 19.

Згідно ч. 1, 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно доЦивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Отже, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 214/3609/18, провадження№ 61-3836 св 20вказав, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 22 - 24 постанови від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», судам роз`яснив, що вартість майна, яка підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Не належать до спільної сумісної власності речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Вказане узгоджуєтьсяіз правовимвисновком,викладеним упостанові ВерховногоСуду від03.02.2020у справі№ 235/5146/16-ц,провадження№ 61-37616св 18.

Щодо позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя житлового будинку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить спірний житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване 10.05.2007.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 31.01.1993 до 06.06.2011.

Оскільки,право власностіна житловийбудинок зареєстрованоза відповідачем10.05.2007,у періодшлюбу, відповідачвизнав обставину,що спірнийжитловий будинокпридбаний уперіод перебуваннясторін узареєстрованому шлюбі,суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання відповідачем, а тому визнає спірний житловий будинок АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно довимог позовноїзаяви позивачпросить судна підставіч.2,3ст.70 СК України відступити від рівності часток подружжя та визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 2/3 частини спірного житлового будинку, оскільки на її повному утриманні знаходиться спільна неповнолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та подружжя має інших дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно ч. 3 ст. 70 СК Україниза рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

У відповідності до п. 4 п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст.70СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Посилання позивача, як на підставу задоволення позову в цій частині, що відповідач не утримує дочок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки станом на дату розгляду справи дані особи є повнолітніми, обов`язок щодо їх утримання у відповідача в силу вимог ст. 180 СК України - відсутній. Доказів того, що повнолітні дочки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 потребують (перебувають) утримання в розумінні ст. 198 СК України, позивачем не надано.

Як зазначає позивач у позовній заяві, вона звернулась до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина у жовтні 2021.

Посилання позивача, що відповідач не утримує неповнолітнього сина сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не може бути взято судом до уваги, оскільки, позивачем ненадано достовірнихта достатніхдоказів врозумінні ст.79,80ЦПК України,що підтверджуютьфакт проживаннята перебуванняна повномуутриманні позивачки ОСОБА_3 неповнолітнього синасторін ОСОБА_6 ,звернення позивачадо судуз позовомпро збільшеннярозміру стягуванихаліментів наутримання дитини,про стягненнядодаткових витратна утриманнядитини,про стягненнязаборгованості зааліментами чипро стягненнянеустойки (пені)у розміріодного відсоткасуми несплаченихаліментів,доказів того,що відповідачне дбавпро матеріальнезабезпечення сім`ї,приховав,знищив чипошкодив спільнемайно,витрачав йогона шкодуінтересам сім`ї,як іне наданодоказів недостатностівизначених зарішенням судута одержуванихаліментів насина ОСОБА_6 ,а сампо собіфакт проживаннянеповнолітнього сина(данийфакт,не заперечуєтьсята неспростовується відповідачем)з позивачемне єтією істотноюумовою напідставі якогосуд можевідступити відрівності частокподружжя та збільшитичастку одногоз подружжя.

Про правильність застосування даних норм права свідчить постанова ВС у справі № 760/16783/15-ц, провадження № 61-13331св21 від 16.02.2022.

Посилання позивача на правову позицію викладену у постанові ВС від 16.12.2019 у справі № 308/4390/18 місить інші фактичні обставини справи та враховані судом при прийняті рішення про збільшення частки одного з подружжя.

Як зазначалось вище, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Дане твердження узгоджується із ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 372 СК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Оскільки,сторонами ненадано доказівщодо збільшеннячастки успірному майні,та беручидо увагивідсутність підставдля застосуванняч.3ст.70СК Українита враховуючивизнання позовувідповідачем наЅ частинуспірного будинку,суд невбачає підставдля відступленнявід засадрівності частоксторін приподілі спірногожитлового будинкута вважаєза необхіднепозов вцій частинізадовольнити частковота впорядку поділуспільного сумісногомайна подружжявизнати запозивачем ОСОБА_3 право власностіна Ѕжитлового будинку, загальноюплощею 101,7кв.м,житловою площею63,7кв.м,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо позовнихвимог провизнання за позивачем в порядку поділу спільного майна подружжя, права власності на 2/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер 7123489000:01:001:0121, суд зазначає наступне.

Згіднорезолютивної частинипозовної заявипозивач,зокрема,просить визнати за нею в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 2/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер 7123489000:01:001:0121, площею 1,2575 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Якзазначалось вище, згідно ст. 60, 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно набуте подружжям за час шлюбу.

Позивачем в описовій частині позовної заяви зазначено, що за час спільного подружнього життя до моменту фактичного припинення шлюбних відносин, позивач та відповідач спільно за спільні кошти набули у власність: земельну ділянку, кадастровий номер 7123489000:01:001:0121.

Як зазначеновідповідачем увідзиві земельна ділянка площею 1,2576 га в с. Шарнополь надана йому рішенням сесії Шарнипольської сільської ради від 30.11.2009 № 28 - 2/У безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, в межах норм, визначених ст. 121 ЗК України.

ЗгідноІнформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18.10.2021, наданої позивачем, відсутні відомості, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 7123489000:01:001:0121, площею 1,2575 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. (21 - 23). Будь-яких інших доказів, що підтверджує право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7123489000:01:001:0121 матеріали справи не містять.

Статтею 12 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частинами 1,2,3статті 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).

Згідно з нормами частин 1, 2ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК України).

Згідно із практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків (Постанова КЦС ВС від 13 лютого 2019 року справа № 369/13976/15-ц).

Під час підготовчого судового засідання судом роз`яснено учасникам судового провадження, які обставини входять до предмету доказування та які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, сторони повідомили, що подали всі наявні в них докази та повідомили про всі відомі їм обставини у справі.

Враховуючи, те, що предметом доказування у справах про поділ майна подружжя є склад і вартість майна, придбаного подружжям у період шлюбу, а також підстави його придбання, доказів на підтвердження даних обставин позивачем до суду не надано, суд позбавлений можливості встановити чи існує взагалі земельна ділянка кадастровий номер 7123489000:01:001:0121, площею 1,2575 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , чи належить вказана земельна ділянка на праві приватної власності відповідачу та чи набуте вказане майно у період шлюбу.

За таких обставин вимога провизнання за позивачем в порядку поділу спільного майна подружжя, права власності на 2/3 частини земельної ділянки, кадастровий номер 7123489000:01:001:0121 до задоволення не підлягає через недоведеність.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем в порядку поділу спільного майна подружжя, права власності на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 7123489000:02:001:0084, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, відповідачу ОСОБА_8 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 7123489000:02:001:0084 площею 2,458 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою с. Шарнопіль Монастирищенського району Черкаської області на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯК242499, виданий 21.11.2011, виданий відділом Держкомзему у Монастирищенському районі Черкаської області. Право власності на дану земельну ділянку зареєстровано 07.12.2016 за номером 17886957.

Як зазначалось вище, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 31.01.1993 до 06.06.2011.

Оспорювана земельна ділянка набута 21.11.2011, тобто після розірвання сторонами шлюбу.

Згідно змісту позовної заяви позивач, зазначає, що сторони після розірвання шлюбу через короткий проміжок часу продовжували проживати однією сім`єю, вести спільне господарство, тобто перебували у фактичних шлюбних відносинах із відповідачем.

На підтвердження факту спільного проживання позивача з відповідачем з 06.06.2011 позивач посилається на довідку виконавчого комітету Монастирищенської міської ради про те, що ОСОБА_3 (позивач) зареєстрована і постійно проживала з ОСОБА_2 (відповідачем) в АДРЕСА_2 та вели спільне господарство (а.с. 17) та на те, що у сторін у 2013 році народився син ОСОБА_6 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , де в графі «батько» - зазначено « ОСОБА_2 », в графі «мати» - « ОСОБА_3 » (а.с. 15).

Згідно ст.74СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положенняглави 8цього Кодексу.

Як зазначалось вище, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки,для визнаннямайна спільноюсумісною власністюжінки тачоловіка,які проживаютьоднією сім`єю,але неперебувають ушлюбі міжсобою,необхідний встановленийфакт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу в певний період часу, суд вважає, що позов в цій частині не підлягає до задоволення, оскільки відповідач спірну земельну ділянку набув після розірвання шлюбу, а позивачем не надано доказів в розумінні ст.76-81ЦПК України факту спільного проживання з відповідачем у період часу набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку (тобто на 21.11.2011), позивач вимогу про встановлення факту спільного проживання з відповідачем не заявляв, а тому спірна земельна ділянка не є спільною сумісною подружжя, а тому поділу не підлягає.

Крім того, відповідачем дана спірна земельна ділянка була набута на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що виключає її набуття за спільні кошти подружжя і є особистою приватною власністю чоловіка, а тому із цих підстав поділу не підлягає.

За таких обставин вимога провизнання за позивачем в порядку поділу спільного майна подружжя, права власностіна Ѕчастину земельноїділянки,кадастровий номер7123489000:02:001:0084 до задоволення не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 7123489000:02:001:0092, суд зазначає наступне.

Відповідно до обґрунтування позовних вимог земельна ділянка кадастровий номер 7123489000:02:001:0092 набута за спільні кошти подружжя і є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 7123489000:02:001:0092 площею 2,4364 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою с. Шарнопіль Монастирищенського району Черкаської області, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІІІ- ЧР № 016427, виданий 18.03.2002 Шарнопільською сільською радою. Право власності на дану земельну ділянку зареєстровано 28.11.2016 за номером 17811074 (а.с. 22).

Порядок набуття оспорюваної земельної ділянки та її правовий режим у цій справі повинен визначатися нормами КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна, а поділ майна подружжя має здійснюватися за правилами, передбаченими СК України, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі№ 355/1060/16 від 30.08.2021.

Оскільки Сімейнийкодекс Українинабув чинності01.01.2004, авідповідач набувземельну ділянкуу власністьна підставірішення органумісцевого самоврядуваннявід 18.03.2002,то порядок набуття спільного майна та його правовий режим у цій судом визначається за нормами КпШС України.

Відповідно до статті 22 КпШС України, чинного на час набуття земельної ділянки, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Згідно зі ст. 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно до положень ЗК України, Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян (затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993 № 10) і статті 22 КпШС України, які були чинними на час набуття відповідачем спірної земельної ділянки, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді.

Аналогічні нормимістить п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, відповідно до якої особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України.

Доказів набуття спірної земельної ділянки за спільні кошти подружжя до суду не надано.

Суд вважає, що позов в цій частині не підлягає до задоволення, оскільки, відповідачем дана спірна земельна ділянка була набута на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що виключає її набуття за спільні кошти подружжя і є особистою приватною власністю чоловіка, а тому поділу не підлягає.

За таких обставин вимога провизнання за позивачем в порядку поділу спільного майна подружжя, право власностіна Ѕчастину земельноїділянки,кадастровий номер7123489000:02:001:0092 до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем за подачу даного позову сплачено судовий збір відповідно до ціни позову в розмірі 2337,09 грн. Оскільки позов задоволено частково, в частині, що стосується позовної вимоги про визнання спільною сумісною власністю подружжя житлового будинку, судовий збір в розмірі 1540,00 грн (153924,00 грн (вартість Ѕ частини спірного будинку х 1%)), підлягає стягненню із відповідача.

Разом з тим, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серія НОМЕР_4 від 27.08.2020 відповідач ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи та в силу закону звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, відповідач звільнений від оплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати за рахунок держави позивачу судовий збір в сумі 1540,00 грн, а судовий збір у розмірі 797 грн суд покладає на позивача.

На підставівикладеного такеруючись статтями 2-7,9-13,141,223,258,259,263-265, 268, 272,273, 351, 352,354,355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 101,7 кв.м, житловою площею 63,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні позову в іншій частині відмовити .

Компенсувати позивачу ОСОБА_3 за рахунок держави судовий збір в розмірі 1540 (одна тисяча п`ятсот сорок) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 11.05.2022.

Суддя Ю.М. Жежер