Постанова

від 09.05.2022 по справі 185/9686/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4052/22 Справа № 185/9686/21 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І.С. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційноюскаргою Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року по справі за позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю Сегеста, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2021 року Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради звернулася до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю Сегеста, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідь Вербківської сільської ради від 05 листопада 2021 року № 1925 та лист Вербківської сільської ради № 2091 від 06 грудня 2021 року підписані неповноважною особою, а тому не можуть бути доказом дотримання прокурором порядку повідомлення позивача Вербківської сільської ради про звернення до суду, передбаченого ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».

В апеляційній скарзі Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач усунув недоліки, зазначені в ухвалі про залишення позову без руху. При цьому вважають, що ними дотримано вимоги ст. 23 ЗУ Про прокуратуру щодо порядку повідомлення позивача про звернення до суду з даним позовом. Судом першої інстанції дана невірна оцінка повноважень посадової особи сільської ради щодо підписання документів про не заперечення та не оскарження дій прокуратури щодо представництва інтересів Вербківської сільської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу скасувати, з наступних підстав.

Пунктом 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України передбачено, що позовна заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частиною 5 ст. 175 ЦПК України передбачено, що у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v.RUSSIA (no.2), №5447/03, §33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v.RUSSIA, №42454/02, §35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення цієї статті дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно із ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2021 року позовну заяву керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: зобов`язано керівника Павлоградської окружної прокуратури надати докази щодо дотримання порядку повідомлення позивача, Вербківську сільську раду, про звернення до суду, передбаченого ч.4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру, зокрема, щодо самостійного звернення позивача з даним позовом після отримання повідомлення прокурора або щодо причин такого не звернення та підстави для звернення прокурора з даним позовом.

20 січня 2022 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем було надано заяву про усунення недоліків, до якої долучено відповідь Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про те, що вони не заперечують та не оскаржують дій щодо їх представництва Павлоградською окружною прокуратурою Дніпропетровської області.

Визнаючи неподанною та повертаючи позовну заяву керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не усунуто недоліки, зазначені в ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, в розумінні Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Реалізація основоположного принципу здійснення правосуддя як верховенства права безпосередньо залежить від права на доступ до суду, яке має застосовуватися на практиці та бути ефективним. Для того, щоб право на доступ було ефективним, повинна бути реальна можливість оскаржити дію, що порушує право.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вимог зазначеної норми закону, Павлоградською окружною прокуратурою Дніпропетровської області було повідомлено Вербківську сільську раду Павлоградського району Дніпропетровської області про представництво інтересів держави в особі Вербківської сільської ради.

У Постанові Верховного Суду від 02.04.2020 року у справі №645/7199/18 зроблено висновок про те, що законом не передбачено обов`язку прокурора отримувати відповідь на повідомлення суб`єкта владних повноважень про здійснення представництва інтересів держави в порядку, передбаченому ч.4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Павлоградською окружною прокуратурою не дотримано порядку повідомлення позивача, Вербківську сільську раду, про звернення до суду, передбаченого ч. 4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру та підстави для звернення прокурора з даним позовом.

При цьому причини самостійного не звернення позивача з даним позовом після отримання повідомлення прокурора не є підставою для визнання неподаною та повернення позовної заяви, оскільки законом не передбачено обов`язку прокурора отримувати відповідь на повідомлення суб`єкта владних повноважень про здійснення представництва інтересів держави в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру.

Таким чином, оскаржувана ухвала, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Павлоградської окружноїпрокуратури Дніпропетровськоїобласті задовольнити.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко