Рішення

від 10.05.2022 по справі 904/762/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2022м. ДніпроСправа № 904/762/22за позовом Концерну "СоюзЕнерго", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редлер", м. Дніпро

про стягнення 125761,73 грн.

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Концерн "СоюзЕнерго" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Редлер" штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого в строк товару в сумі 93690,00 грн., пеню в сумі 16504,84 грн., 3% річних у сумі 2810,70 грн. та інфляційні втрати у сумі 12756,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №03092021 від 03.09.2021 в частині своєчасної поставки товару. Позивач зазначає, що відповідач в обумовлений договором строк не поставив товар. Натомість, 21.01.2022, в односторонньому порядку, без згоди позивача повернув сплачені у якості передоплати кошти у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов. Копію ухвали суду від 12.03.2022 про відкриття провадження у справі отримав 05.04.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2022, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у дані справі є: встановлення обставин укладення сторонами договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, умови оплати товару, наявність прострочення щодо поставки товару.

Так, 03.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Редлер" (постачальник) та Концерном "СоюзЕнерго" (покупець) укладено договір поставки №03092021, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити в обумовлені цим договором строки Бункер SE.MRSL.700015.01.000 (надалі - товар) згідно із Специфікаціями, що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору кількість та номенклатура товару встановлюється сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору (п.2.1 договору).

У відповідності з п. 3.1 договору постачання товару здійснюється постачальником на умовах, що вказані у специфікаціях до цього договору. Умови постачання розуміються згідно "Інкотермс 2010". Базисні умови поставки товару DDP: 51200, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, вул. Спаська, 8 відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до договору.

Товар повинен бути поставлений у строки, що вказані в Специфікаціях. Постачальник має право за згодою покупця поставити товар достроково (п. 3.3 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна товару встановлюється у Специфікаціях до даного договору.

Розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, умови розрахунків зазначаються у специфікаціях (п.5.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору разом з товаром постачальник надає покупцеві наступні документи:

- сертифікат або посвідчення якості або технічний паспорт;

- рахунок, видаткову накладну.

Згідно з п. 7.1 договору за непостачання, несвоєчасне постачання товару або за прострочення заміни товару неналежної якості постачальник сплачує покупцеві за вимогою останнього неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від вартості непоставленого вчасно товару.

За порушення термінів поставки товару понад 30 робочих днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленого в строк товару. Штраф стягується за кожний випадок порушення строків поставки.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п.10.3 договору).

Специфікацією №1 від 03.09.2021 до договору передбачено поставку товару на суму 936900,00 грн. Згідно зі Специфікацією умови розрахунків: 50% - передоплата за обладнання, 20% - на протязі 5 банківських днів з дати отримання письмового повідомлення постачальника про готовність товару до проведення приймально-здавальних випробувань у присутності покупця. За результатами випробувань приймається рішення про відвантаження товару (або його доопрацювання) та за оплату залишкових 30%.

Строк поставки товару: 50 календарних днів з моменту надходження передоплати.

На підтвердження своїх зобов`язань щодо внесення передоплати, позивачем надано платіжне доручення №663 від 21.09.2021 на суму 468450,00 грн. та платіжне доручення №10307 від 19.01.2022 на суму 468450,00 грн. (а.с.16,17).

Позивач зазначає, що відповідач у визначений договором строк товар не поставив, у зв`язку з чим нарахував пеню та штраф за прострочку поставки товару.

25.01.2022 позивач звертався до відповідача із претензією №006 у якій вимагав у строк 10 календарних днів з дня отримання даної претензії сплатити пеню у сумі 33439,89 грн. та штраф у сумі 93690,00 грн. за порушення строків поставки товару за договором.

У відповіді на претензію від 01.02.2022 №010222-04 відповідач не погодився із вимогами претензії та зазначає, що при першочерговому обговоренні проекту покупець направив технічне завдання у вигляді набору фотокарток обладнання з приміткою зробити таке. Відповідач відповів що виготовити технічно складне обладнання по фото не є можливим та зі своєї сторони направив комерційну пропозицію з технічним описом, яке в подальшому стало специфікацією до обладнання. Після отримання відповідачем передоплати зі сторони позивача надійшла вимога про виконання певних вузлів обладнання по наданій 05.10.2021 конструкторській документації, що стало затримкою для видачі КД конструкторським відділом. По внутрішнім графікам відбулася затримка через епідеміологічну ситуацію в країні, про дані затримки позивач повідомлявся відповідачем. Товар був готовий до відвантаження 28.12.2021, але замість відвантаження було отримано листа з вимогами, які не були прописані в договорі і не повідомлялися раніше. Після тривалих переговорів, відповідач зазначає, що вирішив за свій рахунок та своїми силами виконати дане прохання. Задля дотримання ділових відносин відповідач пропонує надати знижку у розмірі 50000,00 грн. на наступне замовлення, однак із претензією не погоджується.

Позивач зазначає, що відповідачем штрафні санкції за порушення строків поставки товару не сплачені, що і стало причиною виникнення спору.

Відносини, що склалися між сторонами за своєю правовою природою регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідачем підписано текст договору, отже відповідач добровільно погодився на застосування до нього мір відповідальності, що передбачені цим договором.

Як вбачається із умов договору та специфікації строк поставки товару є таким, що настав 10.11.2021. Товар відповідачем не поставлений. Отже, починаючи з 11.11.2021 має місце прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.1 договору за непостачання, несвоєчасне постачання товару або за прострочення заміни товару неналежної якості постачальник сплачує покупцеві за вимогою останнього неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від вартості непоставленого вчасно товару.

Суд звертає увагу, що відповідно до визначення пені, вона стягується за невиконання саме грошового зобов`язання. При цьому з урахуванням принципу свободи договору сторони не позбавлені права передбачити у договорі будь-яку договірну санкцію, що не суперечить чинному законодавству. Отже у даному випадку сторони передбачили саме договірну санкцію, яку назвали пенею та передбачили аналогічний до пені порядок нарахування, що не суперечить законодавству.

За порушення термінів поставки товару понад 30 робочих днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого в строк товару. Штраф стягується за кожний випадок порушення строків поставки (п. 7.4 договору).

Позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 93690,00 грн. та пеню у розмірі 16504,84 грн. за період з 10.11.2021 по 21.01.2022.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

У відповіді на претензію від 01.02.2022 №010222-04 відповідач не погодився із вимогами претензії та зазначає, що при першочерговому обговоренні проекту покупець направив технічне завдання у вигляді набору фотокарток обладнання з приміткою зробити таке. Відповідач відповів що виготовити технічно складне обладнання по фото не є можливим та зі своєї сторони направив комерційну пропозицію з технічним описом, яке в подальшому стало специфікацією до обладнання. Після отримання відповідачем передоплати зі сторони позивача надійшла вимога про виконання певних вузлів обладнання по наданій 05.10.2021 конструкторській документації, що стало затримкою для видачі КД конструкторським відділом. По внутрішнім графікам відбулася затримка через епідеміологічну ситуацію в країні, про дані затримки позивач повідомлявся відповідачем. Товар був готовий до відвантаження 28.12.2021, але замість відвантаження було отримано листа з вимогами, які не були прописані в договорі і не повідомлялися раніше. Після тривалих переговорів, відповідач зазначає, що вирішив за свій рахунок та своїми силами виконати дане прохання. Задля дотримання ділових відносин відповідач пропонує надати знижку у розмірі 50000,00 грн. на наступне замовлення, однак із претензією не погоджується.

Суд звертає увагу, що відповідач не скористався правом на подання відзиву. При цьому відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження інформації, зазначеної у відповіді на претензію, зокрема, технічне завдання, вимогу про виконання певних вузлів обладнання по наданій 05.10.2021 конструкторській документації, листа позивача з вимогами до товару, які не були прописані в договорі і не повідомлялися раніше тощо. Відсутність даних доказів позбавляє суд можливості оцінити поважність порушення строків поставки.

Отже, прострочення поставки товару має місце. У той же час, суд звертає увагу, що останнім днем поставки товару є 10.11.2021, відповідно прострочення виникає з 11.11.2021. Крім того, як зазначає позивач у позові 21.01.2022 відповідач повернув позивачу сплачені у якості передоплати грошові кошти у повному обсязі.

З урахуванням допущеної позивачем помилки щодо строків нарахування пені, розмір пені у правильний період становить 16286,66 грн. Однак враховуючи виключні обставини, якими є поведінка сторін та неспівмірність штрафних санкцій з вартістю товару, суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних сум.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на наступне.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу та пені, що підлягають стягненню.

Заявлений до стягнення штраф та пеня у загальному розмірі складає майже 12 % вартості непоставленого товару. Дана сума є явно неспівмірною з урахуванням обставин справи. Крім самого співвідношення розміру штрафних санкцій з вартістю товару суд враховує, що відповідач до подання позову самостійно повернув передоплату. Також суд звертає увагу на відповідь відповідача на претензію. В аспекті заперечень відповідача відповідач не надав доказів, на які є посилання у відповіді на претензію. У той же час позивач у позовній заяві жодним чином не заперечив тих обставин, про які зазначалися відповідачем у відповіді на відзив.

Так, зокрема, позивач не заперечив і не підтвердив інформацію відповідача, надану у відповіді на претензію, зокрема про наступне. Так відповідач зазначає, що при першочерговому обговоренні проекту покупець направив технічне завдання у вигляді набору фотокарток обладнання з приміткою зробити таке ж; відповідач відповів що виготовити технічно складне обладнання по фото не є можливим та зі своєї сторони направив комерційну пропозицію з технічним описом, яке в подальшому стало специфікацією до обладнання. Після отримання відповідачем передоплати зі сторони позивача надійшла вимога про виконання певних вузлів обладнання по наданій 05.10.2021 конструкторській документації, що стало затримкою для видачі КД конструкторським відділом. Товар був готовий до відвантаження 28.12.2021, але замість відвантаження було отримано листа з вимогами, які не були прописані в договорі і не повідомлялися раніше.

Звичайно, відповідач також не надав підтвердження фактів викладених у відповіді на претензію, і цьому надано оцінку, але при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд оцінює поведінку позивача, який не надав жодної інформації щодо цього, одночасно не заперечивши даних, що містяться у відповіді на претензію.

Враховуючи викладене, суд вважає дані обставини винятковими, що дають підстави для зменшення штрафу до 60000,00 грн., а пені до 10000,00 грн.

Суд зазначає про неможливість більшого зменшення розміру штрафних санкцій. Порушення строків поставки мало місце. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.

Крім пені та штрафу позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 2810,70 грн. за період з 10.11.2021 до 21.01.2022 та інфляційні втрати у розмірі 12756,19 грн. за листопад 2021 року січень 2022 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що два взаємовиключних обов`язки не можуть існувати одночасно - і повернення коштів попередньої оплати і поставка товару. Виходячи з фактичних дій позивача - оплати другої частини вартості товару, яку було здійснено 19.01.2022 вже після прострочення поставки, суд тлумачить такі дії сторін як спрямовані на існування саме обов`язку поставити товар, а не повернути суму передоплати.

Також, відповідно до Висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 грудня 2021 року у справі № 910/14180/18 стягнення відсотків за користування коштами можливе, якщо вони передбачені договором відповідно до ст. 536 та ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2169,60 грн. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Оскільки 1,5% від заявленої до стягнення суми (125761,73) становить 1886,46 грн., що є меншим від 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року, то до сплати підлягав судовий збір у розмірі 2481,00 грн. У той же час відповідно до платіжного доручення №292531 від 21.02.2022 позивач сплатив судовий збір у розмірі 2482,00 грн., тобто переплата становить 1,00 грн. Суд звертає увагу позивача на те, що він, відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір", має право подати суду клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Концерну "СоюзЕнерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редлер" про стягнення 125761,73 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Редлер" (49000, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 66, кв. 116, ідентифікаційний код 40114859) на користь Концерну "СоюзЕнерго" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Спаська, 8, ідентифікаційний код 31965106) штраф у розмірі 60000,00 грн. (шістдесят тисяч грн. 00 коп.), пеню у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) та судовий збір у розмірі 2169,60 грн. (дві тисячі сто шістдесят дев`ять грн. 60 коп.)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.05.2022

Суддя О.М. Крижний