Ухвала

від 19.12.2021 по справі 366/3212/20

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/3212/20

Провадження № 2/366/241/21

У Х В А Л А

20 грудня 2021 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого-судді Ткаченка Ю.В., при секретарі Євтушенко В.Д., за участю сторін: прокурора Левченка Р.М., розглянувши у відкритому судовому засідання, в смт. Іванків Київської області, цивільну справу за позовом Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області Антонюка Д. в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» до Іванківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження, державного акту та усунення перешкод у користуванні майном,-

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області Антонюк Д. в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» звернувся до суду з позовом до Іванківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження, державного акту та усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою суду від 29 січня 2021 року було ухвалено прийняти позовну заяву, відкрити провадження в справі та призначити до підготовчого судового засідання (а.с. 62).

12 квітня 2021 року до суду надійшов лист Керівника Вишгородської окружної прокуратури Василенка М. про заміну відповідача Іванківську районну державну адміністрацію належним відповідачем - Вишгородську районну державну адміністрацію (а.с. 75-76).

Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року клопотання про заміну відповідача було задоволено (а.с.79).

02 червня 2021 року від керівника Вишгородської окружної прокуратури Василенка М. надійшло клопотання про залучення до участі у справі Вишгородську окружну прокуратуру та вважати позовну заяву подану Вишгородською окружною прокуратурою (а.с. 86-87).

Ухвалою суду від 02 червня 2021 року клопотання керівника Вишгородської окружної прокуратури Василенка М. задоволено та змінено найменування органу прокуратури, як позивача у справі з Броварської місцевої прокуратури Київської області на Вишгородську окружну прокуратуру. (а.с. 91-92). Крім того, на підставі даної ухвали закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду на 30 червня 2021 року на 13 год. (а.с. 91-92)

Розгляд судового засідання було відкладено за клопотанням прокурора на 30 червня 2021 року, 30 серпня 2021 року, 10 листопада 2021 року, 20 грудня 2021 року (а.с. 95, 98, 100).

У судовому засіданні прокурор ЛевченкоР.М. позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники позивачів Київська ОДА, ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені вчасно, заяв та клопотань до суду не надіслали.

Відповідачі Вишгородська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені вчасно, відзиву, заяв та клопотань до суду не надіслали.

Суд, вислухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30 грудня 2020 року заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємтва «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» звернувся до суду з позовом до Іванківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , в якому просив:

- Визнати недійсним розпорядження Іванківської районної державної адміністрації № 1692 від 13.09.2010 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2 га ОСОБА_1 , за межами населених пунктів, за рахунок земель запасу Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області.

- Визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 442343 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222080300:02:001:0003, виданий 30.11.2010 року, зареєстрований за № 011094504119, загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області;

- Усунути перешкоди у здійсненні Державним підприємством «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» права користування та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду, площею 2 га, із кадастровим номером 3222080300:02:001:0003, яка розташована на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, шляхом її витребування (повернення) на користь Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс»;

- Стягнути з відповідачів фактично понесені судові витрати на користь прокуратури Київської області за наступними реквізитами: р/р UА028201720343190001000015641, МФО 820172 (Державна казначейська служба України у м. Києві), код ЄДРПОУ 02909996; Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Як вбачається з матеріалів, розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації Київської області № 1692 від 13.09.2010 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність, згідно із додатком до вказаного розпорядження ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,00 га на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області, за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області Дегтяр В.Ф. отримала державний акт серії ЯИ № 442343 на право власності на земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 3222080300:02:001:0003.

Прокурор не погодився із зазначеними розпорядженнями, стверджуючи, що земельні ділянки, які були передані у власність відповідачам, накладаються на землі лісогосподарського призначення, які в силу положень ст.ст. 19, 57, 84Земельного кодексуУкраїни та ст. 5 Лісового кодексу України, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства в порядку визначеному лісовим кодексомУкраїни та знаходиться у віданні Шпилівського лісництва державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», яке будь-яких дозволів на вилучення даних земельних ділянок лісового фонду, зміну цільового призначення земель лісового фонду не надавало, втрати лісогосподарського виробництва при вилучені спірних земельних ділянок не відшкодовувались.

Частинами 1, 3, 4 статті 56ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23Закону Українивід 14.10.2014«Про прокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Положенням частини 2 статті 19Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 3 статті 23Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 провадження 12-20гс21).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 23.11.2021 №359/3373/16-ц (14-2цс21) зазначила, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ у частині таких вимог.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», тому позовні вимоги в цій частині слід залишити без розгляду.

Щодо правових підстав для представництва прокурора інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації, слід зазначити наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у частинах 1, 3, 4, 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки таке питання буде вирішуватись за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Отже, ч. 4 ст.23Закону України«Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва, тому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ЦПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень підпункту 1 частини 2 статті 200ЦПК України (залишення позову без розгляду).

Аналогічні висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження 12-194гс19).

З матеріалів справи вбачається, що прокуратура була обізнана про порушення земельного законодавства під час розслідування кримінального провадження № 42019111130000215 від 20.11.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Статутом Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» визначено, що підприємство відноситься до сфери управління Київської обласної державої адміністрації і є підзвітним йому. Проте, Київська обласна державна адміністрація належним чином не здійснювала державний контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового госпоадсртва, оскільки не вживалаа жодних заходів до повернення зазначеної земельної ділянки, яка вибула із власності держави незаконно. На адресу Київської обласної державної адміністрації місцевою прокуратурою направлено лист щодо факту виявлених порушень та самостійного вжиття заходів представницького характеру. Згідно з відповідями від 24.12.2019 року та від 18.12.2019 року, Київській ОДА невідомо про наявність вказаних порушень.

В данному випадку прокуратура вважає, що саме прокурор повинен здійснювати представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства (діючого на час виникнення спірних правідносин) під час відведення земель лісогосподарського призначення, а також через нездійснення повноважень контролю з боку постійного користувача ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», а також контролю з боку Київської обласної державної адміністрації, яка виражається в бездіяльності останніх, що стало підставою для звернення до суду.

Однак, прокурором в обґрунтування власної процесуальної правомірності звернутись до суду в інтересах держави в особі відповідних органів, докази попереднього повідомлення даних органів про необхідність звернутись до суду за захистом інтересів держави, суду не представлені та матеріали даної судової справи даних доказів не містять, при цьому в інтересах ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс`прокурор представником у справі виступати не має повноважень.

Разом з тим, матеріали справи не містять також доказів звернення Київської обласної державної адміністрації до суду з позовами для відновленого порушеного права держави в особі суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, прокурором не виконано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»,і ненадано компетентномуоргану протягомрозумного строкупісля отриманняповідомлення самостійнозвернутися досуду зпозовом в інтересах держави, в свою чергу прокурор самостійно повідомив суб`єкта владних повноважень про подачу до суду даного позову, не надаючи йому можливості вирішити питання в порядку передбаченому нормами діючого законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року визначено, що якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Вказана позиція узгоджується постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2021р. (унікальний номер справи №366/1866/17, апеляційне провадження №22-ц/824/8527/2021).

Судом достовірно встановлено, що прокурором не доведено підстав для представництва суб`єкта владних повноважень в суді, на підставі підпункту 1 частини 2 статті 200 ЦПК України, тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 257, 258-261 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження, державного акту та усунення перешкод у користуванні майном,-залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 28 грудня 2021 року

Суддя: Ю.В. Ткаченко