Рішення

від 09.05.2022 по справі 340/8996/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/8996/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, вул. Центральна,24, с. Суботці, Знам`янський район, Кіровоградська область,27444

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 27.07.2021 року за №1589 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_1 ;

2)зобов`язати сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, площею 2,00 га з кадастровим номером 3522282600:02:000:5222 та надати її у власність позивача.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 26.01.2022 року продовжено процесуальні строки розгляду справи.

Відповідач у поданому відзиві позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість дій відповідача, оскільки відсутні будь-які порушення прав та інтересів позивача. Вказав, що у Суботцівської сільської ради були і є повноваження у затвердженні проекту землеустрою і ці повноваження регламентовані ст.186 ЗК України, а підстави такої відмови зазначені у рішенні №1589 від 27.07.2021 року з посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому він повністю не погоджується з доводами відповідача (а.с.72-75).

Ухвалою суду заяву позивача про уточнення позовних вимог повернуто без розгляду.

Дослідивши докази і письмові пояснення позивача, викладені у позовній заяві, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності в інтересах позивача звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Казарнянської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.11.2020 року №11-16649/14-20-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.20).

За замовленням позивача, ФОП ОСОБА_3 було розроблено проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність зазначеної земельної ділянки (а.с.16).

Розроблений проект землеустрою за принципом екстериторіальності був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про що складено висновок №29776/88-20 від 30.12.2020 року. (а.с.21-22)

На виконання вимог Закону України "Про державний земельний кадастр", державним кадастровим реєстратором земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 3522282600:02:000:5222 (а.с.12-13).

11.06.2021, ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності, подано в інтересах позивача до Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області заяву про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки (а.с.9).

Рішенням Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 27 липня 2021 року №1589 ''Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_1 '' відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, на підставі ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, у зв`язку з невідповідністю місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів (а.с.11).

Позивач не погодившись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом в ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовані розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

В частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 9, 10 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Так, заява про затвердження проекту землеустрою надійшла до Суботцівської сільської ради 11.06.2021 року та протягом двотижневого строку не була розглянута. При цьому, для встановлення порушення щодо пропуску строку розгляду заяви недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Така правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду України від 13.06.2017 року у справі №12-1393а17.

Суд зауважує, порушене право може бути відновлено судом, водночас сам факт визнання бездіяльності щодо своєчасного не розгляду клопотання позивача, навіть у разі визнання його судом не призведе до відновленню такого права, оскільки відновлення порушеного права у такому випадку, згідно статті 245 КАС Українки, є зобов`язання вчинити певні дії (розглянути клопотання позивача). Водночас, відповідачем вже розглянуто клопотання позивача та прийнято відповідне рішення, яке і є самостійним предметом розгляду у даній справі.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено про не відповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів на підставі частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України.

Частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, вказаною нормою регулюються питання стосовно клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, натомість такого клопотання до Суботцівської сільської ради від імені позивача подано не було, а була подана заява про затвердження проекту землеустрою.

Спірне рішення мотивоване посиланням на невідповідність графічних матеріалів нормам закону та підзаконних нормативно-правових актів, при цьому відповідачем не зазначено у самому рішенні в чому конкретно полягає така невідповідність.

Суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.

Суд зазначає, що законодавець, наділяючи відповідача розпорядчими функціями щодо затвердження документації із землеустрою, зобов`язав орган місцевого самоврядування мотивувати таке рішення. Тобто, відповідача зобов`язано навести конкретні підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви його прийняття, а не обмежуватись загальними нормами чинного земельного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, а також встановлені фактичні обставини справи, у взаємозв`язку із приписами чинного законодавства, в оскаржуваному рішенні повинні бути наведені конкретні мотиви відмови із зазначенням норми закону чи іншого нормативно-правового акту.

Суд констатує, що оскаржуване рішення містить посилання на норми Земельного Кодексу України без їх конкретизації (опису в чому саме полягає невідповідність) та вказується на норми Земельного кодексу України, якими регулюються інші правовідносини, що не дає можливості суду встановити дійсну підставу відмови.

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що Суботцівська сільська рада Кропивницького району здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3522282600:02:000:5222 площею 2,00 га на дві земельні ділянки площею 1,0000 га кожна з кадастровими номерами 3522282600:02:000:5350 та 3522282600:02:000:5351, та в подальшому і передала їх у власність гр. ОСОБА_4 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.88-93). При цьому земельна ділянка з кадастровим номером 3522282600:02:000:5222 у зв`язку з її поділом втратила статус об`єкта цивільних прав, що підтверджується відомостями з публічної кадастрової карти України.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 в інтересах позивача звернувся до Суботцівської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3522282600:02:000:5222. Рішенням Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 25 листопада 2021 року №2376 ''Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність'' відмовлено позивачу затвердженні проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3522282600:02:000:5222 щодо якої був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність до Публічно-кадастрової карти не внесено, та відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України відомостей, не існує. (а.с.69)

За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З огляду на ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з п.9 ч.5 ст.160 КАС України, у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Обов`язковою умовою визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є доведеність порушення таким рішенням (дією, бездіяльністю) прав, свобод чи інтересів позивача. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про її порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що рішення (дія, бездіяльність) начебто впливає на його правове становище.

Судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для встановлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулося порушення її прав.

Порушення вимог закону рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цим рішенням (діями, бездіяльністю), зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Таким чином, якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстави для задоволення позову відсутні. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності і правопорядку у публічних правовідносинах, а тому встановлення судом відсутності порушеного права та неправильний спосіб захисту є підставою для прийняття рішення про відмову у позові.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.02.2019 р. у справі №144/1883/15-а (провадження №К/9901/1751/18), від 01.07.2019 р. у справі №460/1019/16 (провадження №К/9901/3733/18), від 08.11.2019 р. у справі №157/1231/15-а (провадження №К/9901/13048/18), від 23.09.2020 р. у справі №809/295/17 (провадження №К/9901/16876/18), від 12.05.2021 р. у справі №640/11938/20 (провадження №К/9901/8532/21).

На підставі викладеного, зважаючи на не доведення факту порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод чи інтересів позивача на час вирішення цієї справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення, задоволенню не підлягає, як і не підлягає задоволенню похідна вимога про зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то, відповідно до ст.139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат понесених позивачем. Натомість відповідачем не надано доказів понесення судових витрат у даній справі.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295-297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко