Рішення

від 27.04.2022 по справі 396/1720/21

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1720/21

Провадження № 2/396/158/22

РІШЕННЯ

Іменем України

28.04.2022 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участі секретаря судового засідання Андріяш І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Новоукраїнка в порядку загального позовного провадження цивільну справу №396/1720/21 за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнського ліцею № 8 Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ освіти виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради про визнання протиправним (незаконним) наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним (незаконним) наказ № 63-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , працівника, що відмовився (ухиляється) від вакцинації проти COVID-19 та зобов`язання Новоукраїнському ліцею №8 Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області допустити ОСОБА_1 , до виконання трудових обов`язків вчителя англійської мови та стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу до моменту фактичного допущення до роботи та стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Свої позовнівимоги позивачобґрунтовує тим,що позивачпрацює напосаді вчителяанглійської мови,що підтверджуєтьсядовідкою прозаробітну плату,копією трудовоїкнижки та належно виконує свої обов`язки згідно посадової інструкції, трудову дисципліну не порушувала. 08 листопада 2021 року відповідач відсторонив позивача від роботи, що засвідчується Наказом №63-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , працівника, що відмовився (ухиляється) від вакцинації проти COVID-19 в якому зазначалося: «На виконання норм статті 12 Закону України від 6 квітня 2000 p. № 1645-111 «Про захист населення від інфекційних хвороб», статті 46 Кодексу законів про працю України, на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з мстою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 2», постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» (п. 41- 6), з урахуванням норм наказу Міністерства охорони здоров`я України від 4 жовтня 2021 р. № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», ОСОБА_1 , вчителя англійської мови, відсторонити від роботи (тимчасово увільнити від обов`язку виконувати роботу) з 8 листопада 2021 року у зв`язку з фактом ненадання документа, що підтверджує вакцинацію від COVID-19, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, без збереження заробітної плати».

Позивач проти Оскаржуваного наказу заперечувала, про що свідчить її власноручний надпис «Заперечую» та підпис на Оскаржуваному наказі.

На думку позивача, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати є незаконним, оскільки порушує її права як громадянина України та працівника, повідомлено позивача про обов`язкову вакцинацію було 04.11.2021 року, а наказ про відсторонення 08.11.2021 року, не дотримано ст.103 КЗпП щодо необхідності попередження про зміну діючих умов в бік погіршення за два місяці. Дії роботодавця позивач вважає незаконними та такими, що порушують низку нормативно-правових актів та основний закон - Конституцію України. Вважає, що відповідно до ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбачено щеплення від COVID-19 як обов`язкове, а тому відсторонення працівника на підставі ч.2 ст.12 вказаного закону є незаконним та безпідставним.

Позивач здійснив розрахунок середнього заробітку, відповідно до якого згідно довідки про доходи позивачу було нараховано заробітну плату в наступних розмірах: у вересні 2021 р. - 32440,00 грн. (за 22 робочі дні), у жовтні 2021 р. - 26409,41 грн. (за 20 робочих днів). Всього за вересень-жовтень 2021 року позивачу нараховано 58849,41 грн. за 42 робочі дні. Відповідно, середньоденна заробітна плата становить 34765,55 грн./42 робочих днів = 1401,18 грн (без вирахування податків та зборів). Таким чином, на думку позивача, відповідач зобов`язаний сплати позивачу середню заробітну плату до моменту допущення до роботи з розрахунку 1401,18 грн (без вирахування податків та зборів) за кожен робочий день прогулу.

Ухвалою судді від 14.12.2021 року провадження у зазначеній справі відкрито в загальному позовному провадженні, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

09.02.2022 року від представника відповідача Новоукраїнського ліцею № 8 Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до якого представник просив відмовити в позові повністю та подав клопотання про поновлення строків на подання відзиву. Свій відзив обгрунтувала тим, що відповідно до Наказу МОЗ України від 04.10.2021 роу №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Вважає, що працівники закладів загальної середньої освіти, де працює позивачка, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, оскільки належать до категорій осіб, які перебувають у групі ризику зараження гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

26 жовтня 2021 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 р. № 1096 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236", якою постанову від 09.12.2020р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемілогічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було доповнено п.41-6, яким на керівників державних органів покладено контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 їх працівників та відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком та які відмовилися від проведення таких щеплень. Тому 08.10.2021 року керівник закладу проінформувала працівників щодо обов`язкового профілактичного щеплення. 04.11.2021 року позивачу було вручено персональне письмове повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення. Від якого позивач відмовилася, у зв`язку з чим на законних підставах позивача було відсторонено від виконання своїх обов`язків (а.с.103-114).

04.04.2022 року від третьої особи Відділу освіти виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради надійшли пояснення, відповідно до яких, представник просив відмовити в позові повністю, підтримав відзив та викладені мотиви у відзиві, вважав, що відсторонення відбулося на законних підставах (а.с.146-149).

06.04.2022 року від представника позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, а саме від вимоги про допуск до роботи, оскільки позивача було поновлено на роботі з 03.03.2022.

Ухвалою від 06.04.2022 року поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 та прийнято відзив, заяву представника позивача про відмовувід частинипозовних вимогзадоволено.Закрито провадженняпо цивільнійсправі №396/1720/21,в частиніпозовних вимогпро допускдо виконаннятрудових обов`язків ОСОБА_1 як вчителяанглійської мови. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву в якій просила суд справу розглянути без її участі. Позов разом з уточненими позовними вимогами просила задовольнити.

Від представника позивача також надійшла заява, в якій останній просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про відмови від частини позовних вимог, враховуючи розмір упущного заробітка.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, просить слухати справу без його участі, в позові просить відмовити, також просили приєднати до матеріалів справи копію наказу про допуск до роботи.

Від представника третьої особи Відділу освіти виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради надійшла заява, відповідно до якої представник просив розгляд справи проводити без участі предстаника третьої особи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя англійської мови, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.40).

08.10.2021 року відповідно до витягу з протоколу наради при директору Новоукраїнського ліцею №8 за №3, повідомлено педагогічних працівників, які були присутні на нараді, в тому числі ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення працівників закладів освіти проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 (а.с.116-117).

01.11.2021 року відповідно до витягу з протоколу наради при директору Новоукраїнського ліцею №8 за №5, повідомлено педагогічних працівників, які були присутні на нараді, в тому числі ОСОБА_1 про відсторонення від роботи працівників закладів загальної середньої освіти, які відхиляються від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 (а.с.120-122).

Повідомленням від 04.11.2021 роу за №01-21/277, ОСОБА_1 було повідомлено про попередження про відсторонення її від роботи, в разі якщо вона до 08.11.2021 року не надасть документ, який підтвердить наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 року №595 (а.с.123).

Актом №1 від 08.11.2022 року підтверджується відмова ОСОБА_1 від письмового підпису повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке було вручено їй 04.11.2021 року, не згодна з повідомленням (а.с.125).

Наказом №63-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , з якого вбачається, що на виконання норм статті 12 Закону України від 6 квітня 2000 p. № 1645-111 «Про захист населення від інфекційних хвороб», статті 46 Кодексу законів про працю України, на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 2», постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» (п. 41- 6), з урахуванням норм наказу Міністерства охорони здоров`я України від 4 жовтня 2021 р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», ОСОБА_1 , вчителя англійської мови, відсторонено від роботи (тимчасово увільнено від обов`язку виконувати роботу) з 8 листопада 2021 року у зв`язку з фактом ненадання документа, що підтверджує вакцинацію від COVID-19, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, без збереження заробітної плати (а.с.126).

Відповідно до акту №2 від 08.11.2021 року засвідчено факт ненадання ОСОБА_1 документа, що засвідчує вакцинацію від COVID-19, з яким ОСОБА_1 ознайомилася 08.11.2021 року та вказала, що заперечує (а.с.127).

Актом №3 підтверджується, що ОСОБА_1 08.11.2021 року вручено наказ №63-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи та доведено його зміст до відома (а.с.128).

Відповідно до копії довідки про доходи відділу освіти виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради від 03.12.2021 року, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за вересень-жовтень 2021 року, яка складає 58849,41 грн, кількість відпрацьованих днів не вказано (а.с.15).

Як вбачається з наказу №10-к від 03.03.2022 року Новоукраїнського ліцею № 8 Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, зупинено дію наказу від 08.11.2021 року №63-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та допущено ОСОБА_1 , вчителя англійської мови до роботи з 03.03.2022 року до завершення воєнного стану в Україні.

Щодо вирішення позовної вимоги про визнання протиправним (незаконним) наказу про відсторонення позивача від роботи, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У спірному наказі про відсторонення позивача від роботи, відповідач посилається на ряд нормативно-правових актів, як на підставу такого відсторонення, серед яких - на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова КМУ №1236 від 09.12.2020).

Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на території встановлений карантин з 19 грудня 2020 до 31 грудня 2021 року.

У зв`язку з цим, на території регіонів, на яких установлений червоний рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови забороняється, зокрема, відвідування закладів освіти здобувачами освіти, крім здобувачів дошкільної освіти, учнів спеціальних закладів освіти та 1-4 класів закладів загальної середньої освіти, а також крім закладів освіти, в яких усі допущені до роботи в закладі працівники мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; або виданий в установленому Міністерством охорони здоров`я порядку документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, включеної Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях (далі - документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини), який може бути застосовано протягом 30 днів від дати введення дози; чи міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, або одужання особи від зазначеної хвороби; або виданий в установленому Міністерством охорони здоров`я порядку висновок лікаря щодо наявності абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (далі - медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19).

Пунктом 41-6 вказаної Постанови визначено, що керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року №2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» ;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Даний пункт набрав чинності з 08 листопада 2021 року.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Зі змісту ст. 12 цього Закону слідує, що у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11 серпня 2014 № 551).

Цим Положенням встановлено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) або на фізичну особу - підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - ФОП), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ або ФОП.

Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов`язків медичних працівників, які братимуть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються із Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у липні - серпні кожного року.

Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ або до місця надання медичних послуг ФОП осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Медичний огляд перед щепленням є обов`язковим.

При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о.

Профілактичні щеплення мають проводитися лише у пунктах щеплення. Запис про проведене щеплення робиться в одній з таких форм: № 097/о; № 112/о; № 025/о; № 003/о. Крім того, вказуються такі дані: торговельна назва вакцини/анатоксину, назва виробника, доза, серія, термін придатності вакцини/анатоксину. У разі використання імпортної вакцини/анатоксину зазначається оригінальне найменування українською мовою. Внесені до медичної облікової документації дані щодо щеплення засвідчуються підписом лікаря.

Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження (нагляд за особою протягом певного часу після введення вакцини/анатоксину) протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідної(го) вакцини/анатоксину. Якщо в інструкції про застосування вакцини/анатоксину не вказано термін спостереження, особа, якій було проведено щеплення, повинна перебувати під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після вакцинації.

У відповідних формах медичної облікової документації (№ 097/о, № 112/о, № 025-1/о, № 025/о, № 003/о) необхідно відмітити характер і терміни у разі виникнення загальних або місцевих реакцій та провести їх реєстрацію згідно з Порядком здійснення фармаконагляду, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2006 року №898, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2007 року за № 73/13340 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26 вересня 2016 року № 996). У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по ЗОЗ.

Для вирішення складних та суперечливих питань щодо проведення щеплень наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному або міському ЗОЗ. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.

Пунктом 17 Положення встановлено, що факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

Згідно з п. 18 Положення, у кожному пункті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх медичних імунобіологічних препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов`язкових), протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних нормативів, підготовлені набори лікарських засобів та вироби медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах, а також аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу.

З указаного слідує, що обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов`язковим. Окрім того, для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг, осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Крім того, про проведене щеплення робиться запис у відповідній документації, а факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником.

Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.

Згідно зі статтею 12, частиною 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що починаючи з дня повідомлення ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, тобто з 04.11.2021 року до моменту відсторонення від роботи 08.11.2021 року, у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення і остання у встановленому законом порядку відмовився від обов`язкового профілактичного щеплення.

У оскаржуваному наказі відсутні відомості про те, що позивач, починаючи з 04.11.2021 року до моменту відсторонення (08 листопада 2021 року) відмовилася або ухилилася від проходження обов`язкового щеплення та якими доказами (документами) підтверджується факт відмови чи ухилення.

В матеріалах справи наявний лише акт №2 від 08.11.2021 року про факт ненадання ОСОБА_1 документа, що засвідчує вакцинацію від COVID-19, дата ознайомлення якого 08.11.2021 року (а.с.127).

Таку підставу для відсторонення позивача від роботи, як відмова або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення у наказі, що оскаржується, не зазначено, а підставою для відсторонення вказано повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 04.11.20221 року, на час якої підзаконні нормативно-правові акти щодо обов`язкового щеплення від COVID-19 ще не набрали чинності.

Тобто зі змісту наказу слідує, що позивача фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків на весь час відсутності щеплення проти COVID-19.

Однак, згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 08 листопада 2021 року, працівники закладів освіти обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають лише на період дії карантину.

Статтею 5 Закону України «Про охорону здоров`я в Україні» передбачено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються як на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадян, так і на органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності.

Статтею 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Зазначені положення Закону свідчать про те, що на відповідача, який є роботодавцем позивачки, також покладено обов`язок забезпечити своєчасне проведення заходів, пов`язаних з проходженням працівниками обов`язкового профілактичного щеплення.

Відповідач, з урахуванням необхідності для проходження у встановленому законодавством порядку вакцинації достатнього розумного часу з дня набрання чинності підзаконним нормативно-правовим актом про обов`язковість щеплення від COVID-19, в тому числі і часу для проходження медичного огляду перед щепленням, не надав суду жодних доказів про те, які заходи, спрямовані на проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівників, зокрема, і позивачки, діяльність якої, поряд з іншим, полягає у проведенні занять учням згідно з чітким затвердженим графіком таких занять, були ним здійсненні, поряд з іншим, і у взаємодії з відповідними установами та пунктами щеплень проти COVID-19 (закладами охорони здоров`я) та з органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

На рівні національного законодавства процедура відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення у встановленому законом порядку від обов`язкових профілактичних щеплень встановлена Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон).

Згідно зі ст. 7 Закону, підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; негайно інформувати органи державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров`ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 цього ж Закону обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Відповідно до ст. 31 Закону посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з цим Законом.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи згідно з Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи та іншої діяльності, що затверджена наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року № 66, із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544.

Згідно з п. 2.3 Інструкції подання - це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Підставою для внесення подання можуть бути дані з акта перевірки об`єкта, довідка медичних закладів тощо (п. 2.4. Інструкції).

Відповідно до п. 2.5. Інструкції подання складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Пунктом 1.2.5 п. 1.2. Інструкції визначено, що особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються, зокрема, окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року.

Необхідно відмітити, що зазначеним Календарем (із змінами) не передбачено обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, зокрема, для працівників закладів загальної середньої освіти, однак таке обов`язкове щеплення для зазначеної категорії працівників встановлено Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням із змінами, затвердженим наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 08 листопада 2021 року, що узгоджується з п. 2 Розділу 1 цього Календаря, згідно з яким обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Таким чином, відповідачем не доведено, що позивачка відмовилися або ухилилася від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19.

Наявність постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачено відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи ухилення від проходження обов`язкового щеплення і у якій є посиланням на ст. 46 КЗпП України та на ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не може бути підставою для недотримання керівником установи під час такого відсторонення працівника від роботи вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним наказу від 8 листопада 2021 року № 63-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Позивачем не заявлялася вимога про скасування наказу про відсторонення, тому суд у відповідності до ст.13 ЦПК України, розглядає справу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, тому вимога про скасування наказу про відсторонення не розглядалася.

Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, суд виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено в частині першої статті94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом було встановлено, що в період з 8 листопада 2021 року - дня відсторонення від роботи позивача, їй було призупинено виплату заробітної плати до 03 березня 2022 року, а з 03.03.2022 року позивача було допущено до роботи до завершення воєнного стану.

Оскільки судом встановлено, що в порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов і в частині стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Аналогічне положення міститься в абзаці 3 пункту 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року .

За приписами підпункту б пункту 4 розділу 3 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Пунктом 8 розділу 3 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середній заробіток. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 розділу 4 Порядку).

З довідки, поданої позивачем про доходи ОСОБА_1 (а.с.15) не вбачається кількість днів відпрацьованих ОСОБА_1 за вересень-жовтень 2021 року, тому суд не взмозі самостійно здійснити розрахунок середньої заробітної плати за час відсторонення від роботи до моменту фактичного допущення до роботи. Крім того, в позовних вимогах позивач також не просить стягнути конкретну суму, а просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу від 8 листопада 2021 року №63-к про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, та враховуючи, що середній заробіток за час відсторонення від роботи має бути розрахований з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, тому в даному випадку ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи з послідуючим утриманням з тієї суми податків і обов`язкових платежів, розрахунок якого має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

З урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання незаконним наказу, зобов`язання відповідача виплатити їй середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у справі, що розглядається, позов задоволено повністю, тому в порядку частини першої статті 141, з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 908,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 59Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною другою статті 15ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу та розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на професійну правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року (справа № 757/47925/15-ц), від 20 червня 2018 року(справа № 127/1284/14-ц), від 27 червня 2018 року (справа № 554/9348/15-ц), від 25 липня 2018 року (справа № 522/4198/17-ц).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано копію договіру про надання правової допомоги від 24.11.2021 року, копію квитанції до прибуткового касового ордера №01/12-21 (а.с.19).

Частинами 1, 5 статті 81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Проте представник позивача не надав суду розрахунків витрат, акту приймання-передачі наданих послуг, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Відсутність розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, є підставою для відмови в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 10 , 12 , 13 , 76 , 264 , 265 , 273 , 274 , 279 , 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Новоукраїнського ліцею № 8 Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ освіти виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради про визнання протиправним (незаконним) наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 63-к від 08 листопада 2021 року Новоукраїнського ліцею №8 Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Зобов`язати Відділ освіти виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради (ЄДРПОУ 40901383) виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи з послідуючим утриманням з тієї суми податків і обов`язкових платежів до моменту фактичного допущення до роботи.

Стягнути з Відділу освітивиконавчого комітетуНовоукраїнської міськоїради(ЄДРПОУ 40901383) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.04.2022 року.

Суддя: А. А. Русіна