Рішення

від 10.05.2022 по справі 513/616/21

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/616/21

Провадження № 2/513/23/22

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2022 року Саратський районний суду Одеської області у складі: судді Бучацької А.І. за участю: секретаря судового засідання Златіної О.І., представника відповідача Байло А.А., представника третьої особи Колєва В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ставніченко Максима Віталійовича до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба СВК", про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В:

у червні 2021 року позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ставніченко М.В. звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить: визнати поважними причини пропушення строків позовної давності та поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду із позовом про визнання права на земельну частку (пай); визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 3,21 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), із земель, які перебували у колективній власності КСП "Дружба".

Позовні вимоги обґрунтував тим, що позивач ОСОБА_1 був членом КСП "Дружба": з 12.06.1991 року по 01.12.1993 року; з 12.04.1995 року по 01.02.1996 року; з 06.03.1997 року по 01.04.1998 року.

13 листопада 1995 року КСП "Дружба" було отримано державний акт на право колективної власності на землю серії ОД-22-005. На момент видачі державного акта позивач був членом КСП "Дружба", а тому має право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

В обґрунтування підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, представник позивача послався на те, що знаючи про своє членство в КСП "Дружба" та, відповідно, про своє право на отримання земельної частки (паю), позивач вважав, що сертифікат на його ім`я виготовлено, а отримати його та виділити належну земельну частку (пай) в натурі матиме можливість у будь-який час.

Однак, звернувшись із відповідною заявою до Саратської районної державної адміністрації, позивач не отримав жодних відомостей щодо свого права на земельну частку (пай), а тому саме з цієї дати слід вести відлік строку позовної давності.

Ухвалою суду від 29 червня 2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито позовне провадження у цивільній справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т. 1 а.с. 22-23).

Ухвалою суду 04 жовтня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів, встановлено додатковий строк для їх подання, долучено до матеріалів справи додані до клопотання документи, встановлено додатковий строк для подачі доказів з КО "Сарата госпархів" щодо трудової участі ОСОБА_1 в КСП "Дружба". Визнано поважними причини пропуску строку на подання клопотання про витребування доказів та поновлено зазначений строк, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, підготовче засідання відкладено на 22 жовтня 2021 року (т. 1 а.с. 78-79).

Ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду по суті (т. 1 а.с.118).

Ухвалою суд від 30 листопада 2021 року задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку для подання клопотання про залучення третьої особи та за клопотанням представника позивача до участі у справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба СВК" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т. 1 а.с 159-160).

Представник відповідача Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області 22 липня 2021 року надав до суду відзив на позовну заяву, позов не визнав, просив застосувати позовну давність до позовних вимог ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 37-41).

Послався на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що на момент видачі КСП "Дружба" державного акту серії ОД-22-005 на право колективної власності на землю, він був членом КСП "Дружба".

З дати видачі державного акту на право колективної власності на землю серії ОД-22-005, виданого КСП "Дружба»" до часу звернення позивача до суду пройшло більше 25 років. Позивач, будучи напевно обізнаним про те, що інші члени КСП "Дружба" отримали сертифікати на земельну частку (пай) не вжив жодних заходів для з`ясування, з яких причин йому не був виданий сертифікат на земельну частку (пай), не звернувся до суду за захистом свого, як він вважає, порушеного права. Представник відповідача вважає, що позивач пропустив строк для звернення до суду без поважних причин.

29.11.2021 року представник відповідача Саратської селищної ради надав до суду заяву про застосування позовної давності, в якій просив застосувати позовну давність до позовних вимог ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні позову з цих підстав (т. 1 а.с.142-144).

Представник відповідача Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області 30.11.2021 року надав до суду письмові пояснення. Просив відмовити у задоволенні позову, тому що позивачем не надано підтверджуючих документів про його членство в КСП "Дружба" на момент розпаювання та про внесення його до відповідних списків.

Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, тому що право на позов у нього виникло в 1995 році (коли почалося розпаювання земель). Однак, у передбачений законом строк позивач не звернувся до суду з вказаними вимогами, тому до позовних вимог ОСОБА_1 слід застосувати наслідки пропущення строку на звернення до суду (т. 1 а.с.147-150).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ "Дружба СВК" 14.02.2022 року надав письмові пояснення щодо позову, позов не визнав, посилаючись на те, що позивачем не надано рішень Загальних Зборів членів КСП "Дружба", які б підтверджували прийняття його в члени КСП, а також інформації про внесення його до списків членів КСП.

Вважає, що трудова книжка підтверджує лише наявність трудових відносин.

На його думку, право на позов у позивача виникло з 13 листопада 1995 року, тобто після видачі КСП "Дружба" державного акта на право колективної власності на землю, трирічний строк позовної давності, встановлений ст.71 ЦК УРСР 1963 року, сплинув до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншими сторонами спору.

Звернувшись до суду у червні 2021 року, позивач пропустив встановлений законодавством трирічний строк звернення до суду з цим позовом, тому що про порушення свого права на земельну частку (пай) він повинен був дізнатись з часу видачі КСП "Дружба" (1995 рік) державного акта на право колективної власності на землю (т. 1 а.с. 210-211).

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ставніченко М.В., яких належним чином повідомили про день, час та місце розгляду справи, до суду не з`явились. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, позовну заяву підтримали повністю (т.2 а.с.1).

Представник відповідача Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Байло А.А. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві, просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ТОВ "Дружба СВК" Колєв В.І. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області у письмових поясненнях просив розгляд справи проводити за його відсутності (т. 1 а.с.150).

Вислухавши представника відповідача Саратської селищної ради та представника третьої особи ТОВ "Дружба СВК", дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За частинами 1, 2 статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За положеннями ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба СВК" (код ЄДРПОУ 03766139), затвердженого протоколом № 1 Загальних зборів Засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба СВК" від 10 січня 2020 року, Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" (код ЄДРПОУ 03766139), який був правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба" (т. 1 а.с. 228-230).

Згідно фотокопії трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прийнятий в члени КСП "Дружба" 12.06.1991 року та вибув з членів КСП 01.12.1993 року за власним бажанням. 12.04.1995 року був прийнятий в члени КСП "Дружба", працював трактористом у відділення № 5 та вибув з членів КСП «Дружба» 01.02.1996 року по п.4 ст.40 КЗпП України (за прогули).

06.03.1997 року прийнятий на роботу в КСП "Дружба" трактористом у відділення № 5, 01.04.1998 року звільнений з роботи по п.4 ст.40 КЗпП України (за прогули) (т. 1 а.с.6-7).

У трудовій книжці позивача є записи щодо його трудової участі у суспільному господарстві. Так, при встановленому у КСП "Дружба" річному мінімумі трудової участі 200 годин, позивачем відпрацьовано: 1991 рік 91 годину, 1992 рік - 128 годин; 1993 рік 85 годин; 1995 рік - 155 годин; 1996 рік - 16 годин (т. 1 а.с.7).

З фотокопії книги протоколів Колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба" за 1993-1995 року вбачається, що рішенням загальних зборів членів КСП "Дружба" від 17 квітня 1995 року були затверджені списки членів КСП станом на 28.01.1995 року (т. 1 а.с.212-225). Цим же рішенням, разом з іншими громадянами, ОСОБА_1 , тракторист відділення № 5, був прийнятий в члени КСП 12.04.1995 року та включений до додаткових списків (т. 1 а.с.222).

Згідно інформації від 20.04.2021 за № 29-15-0.390-21/119-21 начальника Відділу у Саратському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, державний акт серії ОД-22-005 на право колективної власності на землю КСП "Дружба" зареєстрований 13.11.1995 року та виданий представнику КСП "Дружба" (т. 1 а.с.11).

Відповідно до листа Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 02.08.2021 року № 1424/01-33/1/2124, серед облікових документів колишнього архівного відділу Саратської районної державної адміністрації не виявлені відомості, що свідчили б про внесення до списків осіб, яким видавався сертифікат на право на земельну ділянку із земель колективної власності КСП "Дружба", а також журнали реєстрації розпоряджень Саратської райдержадміністрації за 1995-2000 роки по с. Зоря КСП "Дружба". У протоколах засідань правління КСП "Дружба" за період 1995-1999 років списки осіб, яким має бути виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП "Дружба" не виявлені, протоколи загальних зборів членів КСП "Дружба" за період 1995-1999 року до архівного відділу Саратської райдержадміністрації не надходили (т. 1 а.с. 59).

В архівному відділі Білгород-Дністровської райдержадміністрації у фонді № 114 "Саратська районна державна адміністрація" виявлено розпорядження голови Саратської райдержадміністрації № 347/А-99 від 16.12.1999 року "Про видачу сертифікатів на право на земельну частку (пай) новоприйнятим членам КСП "Дружба", але додаток до розпорядження, а саме список осіб на видачу вищезгаданих сертифікатів, у справі відсутній (т. 1 а.с. 60).

Згідно відповіді Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 19.10.2021 р. за № 2409-02-14, селищна рада як правонаступник Зорянської сільської ради, не володіє та не має на зберіганні документів, які б містили відомості стосовно того, чи був внесений позивач до Списку осіб-членів КСП "Дружба" (основного чи додаткових), який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю КСП "Дружба", а також інформацію, чи видавався на ім`я позивачки сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП "Дружба" (т. 1 а.с. 108-110).

Згідно архівної довідки від 07.10.2021 за № 468 сектору "Трудовий архів" виконавчого комітету Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, документи, які відповідно до закону підлягають довгостроковому та постійному зберіганню, з КСП "Дружба" колишньої Зорянської сільської ради Саратського району Одеської області до сектору "Трудовий архів" виконавчого комітету Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, (Трудовий архів загального відділу апарату Саратської селищної ради, архів загального відділу апарату Саратської селищної ради, районний трудовий архів КО "Саратагоспархів") на архівне зберігання не надходили (т.1 а.с.113).

За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" № 2114-ХІІ від 14.02.1992 року (далі - Закон № 2114-ХІ), колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2114-ХІІ, об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі Указ № 720/95), паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Указу № 720/95 мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У частині 9 статті 5 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Частинами 6, 7 ст. 6 ЗК України 1990 року передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Згідно із частиною 1 статті 22 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.

У частині 2 статті 23 ЗК України 1990 року встановлено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Таким чином, особа набуває право на земельну частку (пай) за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові КЦС Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 274/3394/20.

Згідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

Як встановлено з матеріалів справи, державний акт серії ОД-22-005 на право колективної власності на землю КСП "Дружба" отримало 13.11.1995 року. Позивач ОСОБА_1 був членом КСП "Дружба" з 12.06.1991 року по 01.12.1993 року та з 12.04.1995 року по 01.02.1996 року.

Ураховуючи, що позивач станом на час видачі 13.11.1995 року КСП Дружба" державного акту на право колективної власності на землю серії ОД-22-005 був членом КСП та загальними зборами членів КСП "Дружба" від 17.04.1995 року було вирішено включити його до додаткових списків осіб-членів КСП, суд вважає, що його безпідставно не включили до додаткового списку осіб-членів КСП, які мають право на земельну частку (пай).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

У пункті 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України встановлено, що правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 01 січня 2004 року.

Отже в даному випадку застосовуванню підлягають положення ЦК УРСР 1963 року, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

За ст.75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Право на позов у ОСОБА_1 виникло 13.11.1995 року, після отримання КСП "Дружба" Державного акту на право колективної власності на землю. Трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, сплинув 13.11.1998 року до набрання чинності ЦК України 2003 року. Позовна заява засобами поштового зв`язку надіслана до суду 19.06.2021 року (а.с.19), тобто більш ніж через 25 років після виникнення права на позов.

Позивачем у позовній заяві не наведено та суду не надано жодних доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку позовної давності, які б підтверджували наявність об`єктивних, істотних, непереборних труднощів, що не залежали від волі позивача та унеможливлювали його звернення до суду з цим позовом впродовж встановленого законом трирічного строку. Отже позивач без поважних причин пропустив встановлений законодавством трирічний строк звернення до суду з цим позовом.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку позовної давності, представник позивача послався на те, що про порушення свого права позивач дізнався лише після звернення його представника із відповідним запитом до Саратської РДА 05.05.2021 року.

Проте зазначені причини пропуску строку на звернення до суду не є поважними, виходячи з наступного.

Представники відповідачів просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішитьспір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "дізналась" та "повинна була дізнатись", що містились в ст. 76 ЦК УРСР, так само, як і термінів "довідався" і "міг довідатись", застосованих у ст. 261 чинного ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивачка не знала про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернулась за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки з моменту порушення прав минуло більше трьох років, а доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 07.04.2020 року (справа № 147/294/18, провадження № 61-20292св19).

Керуючись ст.ст. 2-13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ставніченко Максима Віталійовича до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба СВК" про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Саратським РС ГУДМС України в Одеський області 24.10.2014 року, РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача: Ставніченко Максим Віталійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001863 від 26.02.2021 року, видане Радою адвокатів Миколаївської області, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса для листування: м. Одеса, вул. Фонтанська Дорога, буд. 11, оф. 502.

Відповідач: Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області, 68200, смт. Сарата, вул. Крістіана Вернера, буд. 84, Білгород-Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04379189.

Представник відповідача: Байло Анатолій Антонович, проживає за адресою АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Саратським РВ УМВС України в Одеській області 04 листопада 1996 року.

Відповідач: Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області, код ЄДРПОУ 04056813, адреса: 67700, вул. Грецька, 24, м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба СВК», код ЄДРПОУ 03766139, адреса: 68251, в с. Зоря, вул. Троїцька, 159, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Представник третьої особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_6 , виданий 21 квітня 2011 року Саратським РВ ГУМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя А. І. Бучацька