Рішення

від 25.04.2022 по справі 297/2357/21

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2357/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2022 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Мартинишин О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Берегівської міської ради в особі Берегівської окружної прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Берегівська міська рада, в особі Берегівської окружної прокуратури, звернулась до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 68575,51 гривень.

Позовна заява мотивована тим, що нежитлова будівля загальною площею 259,8 м2 по АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 2-3712 від 03.08.2018 року, посвідченого нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Романович І.В.. Дана нерухомість розміщена на земельній ділянці за кадастровим номером 2110200000:01:011:0111 площею 0,1555 га з цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості». Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності, договір оренди між ОСОБА_1 та Берегівською міською радою не укладався. Водночас, речові права щодо вказаної земельної ділянки до теперішнього часу не зареєстровано.

Таким чином, ОСОБА_1 з 03.08.2018 року по теперішній час використовує земельну ділянку по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до закону, а також без орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 525/01/193-21 від 15.05.2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1555 га за кадастровим номером 2110200000:01:011:0111 складає 490624,99 гривень.

Листом від 16.06.2021 року за № 1755/03-17 управлінням земельних відносин Берегівської міської ради надано до окружної прокуратури розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Берегове з порушенням вимог законодавства, згідно якого Берегівська міська рада недоотримала 68575,51 гривень за використання вищевказаної земельної ділянки.

У зв`язку з наведеним прокурор Берегівської окружної прокуратури звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із вказаною позовною заявою.

Представник позивача прокурор Міндак В.В. в судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання безповажно не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не подав.

В межах вимог ст. 280 ЦПК України, суд у даній справі на підставі наявних у ній документів ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Позаяк, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин і без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не надав заперечення проти такого вирішення справи.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 15.10.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 46-47).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 25.01.2022 року підготовче засідання у вказаній справі закрито та призначено до судового розгляду по суті (а.с. 60-61).

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що нежитлова будівля загальною площею 259,8 м2 по АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 2-3712 від 03.08.2018 року, посвідченого нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Романович І.В.. Вказане підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.06.2021 року (а.с. 28). Із вказаної Інформації вбачається, що вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 2110200000:01:011:0111.

Разом з цим, земельна ділянка за кадастровим номером 2110200000:01:011:0111 за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» площею 0,1555 га відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.06.2021 року належить Берегівській міській раді на праві комунальної власності (а.с. 23-24).

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного слідує, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Правові висновки про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18 та від 12.06.2019 у справі №922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Так, судом встановлено, що відповідач є власником об`єкту нерухомості, а саме нежитлової будівлі загальною площею 259,8 м2 по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці за кадастровим номером 2110200000:01:011:0111 за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» площею 0,1555 га, яка належить на праві комунальної власності Берегівській міській раді згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", серія та номер 5245-VI, виданий 06.09.2012 року.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою за ОСОБА_1 у визначений позивачем період, а саме з 03.08.2018 року (набуття права власності) по 19.05.2021 року, зокрема укладення відповідного договору оренди з Берегівською міською радою та державної реєстрації такого права. Отже, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ОСОБА_1 не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18).

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності та кожного окремо, суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 з 03.08.2018 року по 19.05.2021 року використовував земельну ділянку, яка належить Берегівській міській раді на праві комунальної власності площею 0,1555 га без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.

Таким чином, ОСОБА_1 з 03.08.2018 року по 19.05.2021 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Берегівської міської ради, як власника земельної ділянки, майно грошові кошти у розмірі орендної плати.

Збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою протягом періоду з 03.08.2018 року по 19.05.2021 року свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.

Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання).

Отже, у даному випадку спір пов`язаний зі стягненням безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання ОСОБА_1 земельної ділянки.

Правові висновки щодо застосування у подібних правовідносинах норми статті 1212 ЦК України, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, судом враховується, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Рішенням Берегівської міської ради № 88 від 10.02.2016 року затверджено розміри річних орендних ставок за використання земель населеного пункту Берегове Закарпатської області, який складає 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 18-20).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 525/0/193-21 від 05.05.2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1555 га за кадастровим номером 2110200000:01:011:0111 складає 490624,99 гривень.

Відповідно до розрахунку Берегівської міської ради за період з 03.08.2018 року по 19.05.2021 року розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті становив 2044,27 гривень. Тому, за вказаний період ОСОБА_1 мав би сплатити до бюджету Берегівської міської ради 68575,51 гривень (а.с. 25).

Враховуючи вищенаведене,судом встановлено,що відповідач ОСОБА_1 зберіг зарахунок Берегівськоїміської радигрошові коштиу розмірі68575,51грн.і якудобровільно несплатив вякості орендноїплати закористування у період з 03.08.2018 року по 19.05.2021 року земельною ділянкою за кадастровим номером 2110200000:01:011:0111 за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» площею 0,1555 га.

Позовна заява є підставною і такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 82, 83, 181, 1166, 1212 ЦК України, ст.ст. 79-1, 93, 120, 125, 152, 206 Земельного кодексу України, ст. 14 Податкового кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Берегівської міської ради (м. Берегове, вул. Б.Хмельницького, 7, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053683) в особі Берегівської окружної прокуратури (м. Берегове, вул. І.Сечені, 15, Закарпатської області) до ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Берегівської міської ради кошти у розмірі 68575 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 51 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Берегівської окружної прокуратури судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок кожному.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН