Постанова

від 03.05.2022 по справі 902/1001/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2022 року м.Дніпро Справа № 902/1001/20

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

учасники процесу не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2021 року ( суддя Мілєва І.В.) у справі №902/1001/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Вернум", м. Київ

до відповідача-1: ОСОБА_2 , м. Винниця

відповідача-2: ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колосок"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Фінансова компанія "Вернум" звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як майнових поручителів, із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колосок перед Акціонерним товариством Фінансова компанія Вернум в розмірі 6 652 357,50 грн., яка виникла за кредитним договором № КЮ-186 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.12.2015., і складається із основної заборгованості за кредитом у розмірі 1 600 000,00 грн., заборгованості по штрафним санкціям у розмірі 1 246 829,46 грн., заборгованості по процентам у розмірі 1 478 845,93 грн., заборгованості по пені у розмірі 296 033,79 грн., інфляційних втрат у розмірі 30 648,32 грн., збитків у розмірі 2 000 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2021 року у справі №902/1001/20 позовні вимоги задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колосок перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вернум" в розмірі 2 477 855,95 грн., яка виникла за кредитним договором № КЮ-186 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.12.2015 та складається із основної заборгованості за кредитом у розмірі 1 600 000,00 грн., заборгованості по процентам та штрафним санкціям у розмірі 700 000,00 грн., заборгованості по пені у розмірі 161 928,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 927,18 грн., суд звернув стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24.12.2015 - на нерухоме майно, а саме - квартиру, загальною площею 134 кв.м., в тому числі житловою 46.3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 , та на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27.01.2016 на нежитлове приміщення № 6 з підвалом та мансардою, поз. 1-25. І, II, загальною площею - 339,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах згідно з ЗУ "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В решті позову суд відмовив.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись з апеляційними скаргами, в яких просили рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування своєї скарги, відповідач ОСОБА_2 посилається на незгоду з висновками суду в частині розміру заборгованості по процентам та штрафним санкціям у сумі 700 000,00 грн., оскільки в цій частині суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи та не застосував норми матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, апелянт посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що прострочена заборгованість по штрафних санкціях у розмірі 700 000,00 грн., являє собою зафіксовану сторонами суму в додатковій угоді до кредитного договору від 29.11.2019 року.

Апелянт вважає, що згідно з умовами даної додаткової угоди сторони збільшили розмір основного зобов`язання, додавши до суми заборгованості заборгованість по процентах, штрафні санкції в розмірі 700 000,00 грн., тобто фактично змінилися умови обтяження нерухомого майна іпотекою, державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою не здійснено, фактично збільшення основного зобов`язання відбулося без участі Іпотекодавця і він не передавав свою нерухомість в забезпечення виконання зобов`язань на розмір збільшення зобов`язань, тому підстави для звернення стягнення на суму заборгованості у розмірі 700 000, грн. (розмір збільшення) на предмет іпотеки відсутні.

Всі ці обставини, на думку відповідача ОСОБА_2 , є підставами для скасування рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за договором від 21.12.2015 року - квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на суму заборгованості по процентам та штрафним санкціям у розмірі 700 000,00 грн.

Відповідач 2 - ОСОБА_1 в обгрунтування своєї скарги посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки судом не було розглянуто клопотання про зупинення провадження.

Апелянт зазначає, що договір іпотеки, підписаний від імені гр. ОСОБА_1 гр. ОСОБА_3 , був підписаний не в її інтересах та без належної на те згоди, у зв`язку з чим він є недійсним.

Сама ОСОБА_1 ані договір іпотеки, ані будь які додаткові угоди та/або договорів про внесення змін до договору іпотеки особисто не підписувала.

Апелянт вважає, що оскільки у заставі ПАТ «Вернум банк» (АТ ФК «Вернум) перебуває майно позичальника - СТОВ «Колосок» в якості забезпечення, в тому числі і кредитного договору №КЮ-186 від 24.12.2015 р. , то позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом для звернення стягнення на майно гр. ОСОБА_1 , оскільки мав отримати задоволення своїх вимог в першу чергу за рахунок заставного майна позичальника.

Враховуючи вищевикладене, у ТОВ ФК «Вернум» відсутні правові підстави для звернення стягнення на нежитлове приміщення №6 з підвалом та мансардою, поз. 1 - 25,1, II, загальною площею - 339,6 кв.м., ганок літ. А у житловому будинку літ. А-1, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,0571 га за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві власності належить ОСОБА_1 .

Всі ці обставини, на думку ОСОБА_1 є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2021 р. в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27.01.2016 р. на нежитлове приміщення №6 з підвалом та мансардою, поз 1-25.1, II, загальною площею - 339,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2021 року у справі № 902/1001/20, призначено справу до розгляду на 21.02.2022 об 09:30.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2021 року у справі №902/1001/20, призначено справу до розгляду на 21.02.2022 об 09:00.

16.02.2022року від відповідача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення до справи прокурора Офісу Генерального прокурора, яке обгрунтовано тим, що у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , у межах якого на іпотечне майно накладено арешт. В даному кримінальному провадженні державне обвинувачення підтримує Офіс Генерального прокурора України, а тому, оскільки майно, на яке позивач в даній справі хоче звернути стягнення, є об`єктом кримінально протиправних дій, то участь прокурора у справі є обов`язковою.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки суд апеляційної інстанції не має повноважень для залучення до участі у справі представника Офісу генерального прокурора за власною ініціативою на стадії апеляційного перегляду судового рішення.

Відповідно до ч. 3 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

Також, 16.02.2022 року від відповідача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке обгрунтовано тим, що у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , у межах якого на іпотечне майно накладено арешт, і визнання статусу вищевказаного майна в рамках кримінальної справи суттєво вплине на вирішення даного спору.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів також не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з наданих до апеляційної скарги копій документів, у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження 32014100000000168 відносно ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у межах якого під час досудового розслідування 20.02.2018 року накладено арешт на нежитлове приміщення № 6 з підвалом та мансардою, поз. 1-25. І, II, загальною площею 339,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить на праві власності ОСОБА_1 ( а.с. 73 т. 7).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 4, 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.

Отже, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Як встановлено судом, кримінальна справа порушена відносно ОСОБА_4 , якого оголошено у розшук, арешт накладено на майно, яке є власністю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. 05.05.2015 за реєстровим номером 1477, який є чинним, недійсним не визнавався.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема у справах № 910/5425/18, від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18 неодноразово зазначав, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.

17.02.2022року від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Вернум" надійшло клопотання про оголошення перерви у справі № 902/1001/20.

03.05.2022 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача 2 ОСОБА_1 - адвоката Шевченко А. про відкладення розгляду справи, яке мотивовано введенням воєнного стану і необхідністю знаходитись за місцем реєстрації в Київській області, а також відсутністю доступу до стабільного інтернет-з`єдання.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2021 та призначено до розгляду справу на 21.02.2022 о 09:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2021 та призначено до розгляду справу на 21.02.2022 о 09:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2022 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2021 року у справі №902/1001/20 відкладено до 15.03.2022 об 09:00 годину.

Розгляд справи 15.03.2022 не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2022року розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2021 року у справі №902/1001/20 призначено в судове засідання на 04.05.2022 на 09:30 год.

Відповідно до ч.1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.2 ст.12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

24.02.2022 Рада Суддів України прийняла рішення «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією збоку рф» про те, воєнний стан не зупиняє роботу суду, а тому дана обставина не є обов`язковою умовою для відкладення справи.

Відповідно до приписів статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, який знаходиться на території місця проживання особи, яка звернулась з вказаним клопотанням, у випадку відсутності можливості власними засобами, а тому представник апелянта, за відсутністю стабільного інтернет-з`єднання, не був позбавлений можливості взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні будь-якого найближчого до нього суду.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційних скарг в даному судовому засіданні.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення господарського суду оскаржується лише відповідачами і лише в задоволеній частині позовних вимог, колегія суддів здійснює перегляд судового рішення саме в цій частині, зокрема, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в межах суми заборгованості позичальника у розмірі 2 477 855,95 грн., яка складається із основної заборгованості за кредитом у розмірі 1 600 000,00 грн., заборгованості по процентам та штрафним санкціям у розмірі 700 000,00 грн., заборгованості по пені у розмірі 161 928,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 927,18 грн.

В решті частини незадоволених вимог рішення не оскаржується сторонами і перегляд не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Вернум Банк (кредитор) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Колосок (позичальник) було укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії № КЮ-186 (кредитний договір).

Кредитор відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов`язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі передбачені цим договором, ліміт кредитної лінії - 5 000 000,00 грн., кінцевий термін повернення кредиту - 23.12.2016 (останній день строку користування кредитом), процентна ставка за користування кредитом - 27 % річних (п. 1.1. кредитного договору).

Сторонами було укладено додаткові угоди до кредитного договору: № 1 від 05.04.2016, № 2 від 26.08.2016, № 3 від 13.12.2016, № 4 від 31.03.2017, № 5 від 06.06.2017, № 6 від 07.08.2017, № 7 від 05.09.2017 та додаткову угоду від 09.11.2019.

Пунктом 1 додаткової угоди № 2 від 26.08.2016 до кредитного договору (т. 1 а.с. 41-42), сторони дійшли згоди збільшити ліміт кредитної лінії до 5 800 000,00 грн.

Пунктом 1 додаткової угоди № 3 від 13.12.2016 до кредитного договору (т. 1 а.с. 43-44), збільшено ліміт кредитної лінії до 7 500 000,00 грн. та погоджено кінцевий термін повернення кредиту - 23.12.2017 (останній день строку користування кредитом).

Відповідно до Рішення акціонера ПАТ Вернум Банк від 09.11.2018 № 35, Публічне акціонерне товариство Вернум Банк змінило тип з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство. В зв`язку з цим було змінено найменування кредитора та затверджено нове найменування - Акціонерне товариство Вернум Банк.

На підставі ст. 2 Закону України Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків від 23.03.2017 № 1985-VIІI, рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства Вернум Банк № 38 від 16.05.2019, було змінено найменування на Акціонерне товариство Фінансова компанія Вернум.

З огляду на викладене, AT ФК Вернум є правонаступником щодо всіх майнових прав, грошових коштів, зобов`язань, інших прав та обов`язків ПАТ Вернум Банк і є належним позивачем по справі.

Відповідно до п.1 розділу визначення термінів кредитного договору, кредит - грошові кошти кредитора, що надаються позичальнику на умовах, встановлених цим договором та підлягають поверненню кредитору.

Для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом кредитор відкриває позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ Вернум Банк, код банку 380689 (п. 2.1 кредитного договору).

Надання кожної окремої частини кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів па поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ Вернум Банк, код банку 380689 (п. 2.3. кредитного договору).

Позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та комісії (винагороди) кредитору в порядку, передбаченому кредитним договором (п. 6.1.2 кредитного договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє по дату виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 12.1. кредитного договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредит в обумовлених договорами розмірах, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позичальника.

З метою зниження кредитного навантаження на позичальника, 29.11.2019 позивач реструктуризував заборгованість по кредитному договору.

З метою закріплення досягнутих домовленостей щодо реструктуризації боргу, 29.11.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору.

Так, 29.11.2019 між Акціонерним товариством "Фінансова компанія "Вернум" (кредитор) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Колосок (позичальник) було укладено додаткову угоду до кредитного договору № КЮ-186 від 24.12.2015 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (т. 1 а.с. 51-52), якою визначено, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість за договором кредиту складає:

п. 2.1. заборгованість за кредитом в сумі - 1 850 000,00 грн.;

п. 2.2. заборгованість по процентам, штрафні санкції по договору кредиту № КЮ-186 від 24.12.2015 в сумі - 700 000,00 грн.

Додатком № 1 до додаткової угоди від 29.11.2019 до кредитного договору (т. 1 а.с. 50), кредитор та позичальник погодили наступний графік погашення платежів:

- грудень - 250 000,00 грн. до 18.12.2019;

- січень - 250 000,00 грн. до 18.01.2020;

- лютий - 250 000,60 грн. до 18.02.2020;

- березень - 250 000,00 грн. до 18.03.2020;

- квітень - 200 000,00 грн. до 18.04.2020;

- травень - 100 000,00 грн. до 18.05.2020;

- червень - 50 000,00 грн. до 18.06.2020;

- липень - 50 000,00 грн. до 18.07.2020;

- серпень - 100 000,00 грн. до 18.08.2020;

- вересень - 250 000,00 грн. до 18.09.2020;

- жовтень - 250 000,00 грн. до 18.10.2020;

- листопад - 250 000,00 грн. до 18.11.2020;

- грудень - 350 000,00 грн. до 18.12.2020.

Позивач зазначає, що 18.12.2019 позичальником було оплачено в рахунок погашення кредитної заборгованості 50 000,00 грн. та 19.12.2019 позичальником було оплачено в рахунок погашення кредитної заборгованості 200 000,00 грн. Однак, в порушення умов кредитного договору та додаткової угоди від 29.11.2019, починаючи із 18.01.2020, платежі обумовлені графіком позичальником не сплачувались.

Згідно з п. 3.8. додаткової угоди від 29.11.2019 сторони домовились, що порушення позичальником встановлених термінів здійснення платежів, що передбачені п.п. 3.1 та/або 3.2. та/або 3.5. цієї додаткової угоди не більше, ніж на 10 (десять) днів (включно) вважається належним виконанням позичальником умов в розумінні цієї додаткової угоди.

Отже, моментом прострочення погашення кредиту позичальником є 29.01.2020.

Таким чином, станом на 29.01.2020 прострочена заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором СТОВ Колосок перед позивачем становила - 1 600 000,00 грн., заборгованість по штрафних санкціях - 700 000,00 грн.

Згідно п. 4.2 кредитного договору у випадку порушення позичальником встановлених п.п. 4.1 цього договору строку повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься кредитором на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій (винагород) кредитора позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.2 кредитного договору у випадках порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів позичальник зобов`язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованим процентами та іншими платежами згідно з цим договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Позичальник зобов`язаний сплатити нараховані штрафні санкції за весь час прострочення ним виконання своїх зобов`язань за цим договором, починаючи з дня, наступного за днем коли зобов`язання мало бути виконане до дня його фактичного виконання (п. 8.5 кредитного договору).

Звертаючись до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , із позовом про погашення заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колосок перед Акціонерним товариством фінансова компанія Вернум в розмірі 6 652 357,50 грн., яка виникла за кредитним договором № КЮ-186 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.12.2015, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24.12.2015 - на нерухоме майно, а саме - квартиру, загальною площею 134 кв.м., в тому числі житловою 46.3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах згідно ЗУ "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27.01.2016 на нежитлове приміщення № 6 з підвалом та мансардою, поз. 1-25. І, II, загальною площею - 339,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах згідно ЗУ "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна, позивач Акціонерне товариство "Фінансова компанія "Вернум" посилався на допущення Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Колосок" порушення зобов`язань за кредитним договором № КЮ-186 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.12.2015 в частині повернення кредитних коштів, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість, яка залишається не погашеною.

Задовольняючи позовні вимоги частково, та звернувши стягнення на предмети іпотеки, господарський суд першої інстанції виходив з того, що доказів погашення заборгованості перед Акціонерним товариством Фінансова компанія Вернум в розмірі 2 477 855,95 грн., яка виникла за кредитним договором № КЮ-186 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.12.2015, і складається із основної заборгованості за кредитом у розмірі 1 600 000,00 грн., заборгованості по процентам та штрафним санкціям у розмірі 700 000,00 грн., заборгованості по пені у розмірі 161 928,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 927,18 грн. сторонами до суду не надано.

Таким чином, є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колосок перед Акціонерним товариством фінансова компанія Вернум в розмірі 2 477 855,95 грн., яка виникла за кредитним договором № КЮ-186 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.12.2015, і складається із основної заборгованості за кредитом у розмірі 1 600 000,00 грн., заборгованості по процентам та штрафним санкціям у розмірі 700 000,00 грн., заборгованості по пені у розмірі 161 928,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 927,18 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції, СТОВ Колосок за кредитним договором станом на 11.09.2020 має перед позивачем заборгованість за кредитом у сумі 1 600 000,00 грн., про що повідомив позичальника листом № 110920-01 від 11.09.2020 (а.с. 73), та вимагав здійснити погашення кредитної заборгованості.

У зв`язку із порушенням СТОВ Колосок строків (термінів) сплати платежів, що встановлені кредитним договором; неподанням фінансової звітності згідно з п. 9.2.4. кредитного договору, позивач набув право згідно п. 9.2. кредитного договору зупинити подальше кредитування позичальника та вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород та штрафних санкцій, у тому числі особами, що є майновими поручителями позичальника.

Відповідно до п.3.1. кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором надається в іпотеку:

- нерухоме майно - квартира загальною площею 134 кв.м., в тому числі житловою 46.3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та належить на праві власності ОСОБА_2 , ринковою вартістю 1 668 269,00 грн.

- нерухоме майно - нежитлові приміщення № 6 з підвалом та мансардою, поз. 1-25. І, II, загальною площею - 339,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 ринковою вартістю 16 846 232,00 грн., вартість за домовленістю сторін 8 584 478,48 грн.

Згідно з статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає, зокрема на підставі договору (частина перша статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Вернум Банк (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки-1).

За цим договором іпотекодавець з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язання, що витікає із кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, зазначений в п. 2.1.2. цього договору (п. 1.1. договору іпотеки-1).

Предмет іпотеки: нерухоме майно: квартира, загальною площею 134 кв.м., житловою площею 46,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , виданого Реєстраційною службою Вінницького районного управління юстиції Вінницької області від 11.04.2014, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 337745605206, номер запису про право власності 5326850 (п. 2.1.2. договору іпотеки-1).

Зобов`язання, забезпечене іпотекою, вважається виконаним в повному обсязі, якщо наявне повернення в повному розмірі кредиту та виконані інші зобов`язання, що випливають з кредитного договору та цього договору (п. 6.1. договору іпотеки-1).

Відповідно до розділу І договору іпотеки-1:

- кредитний договір кредитний договір № КЮ-186 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.12.2015, зі всіма змінами та доповненнями до нього включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому, укладений між іпотекодержателем та позичальником;

- позичальник - СТОВ Колосок;

- зобов`язання - зобов`язання позичальника по кредитному договору, а саме: повернути іпотекодержателю в термін до 23.12.2016 включно кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом 5000000,00 грн.; щомісячно сплачувати іпотекодержателю проценти на користування кредитом в розмірі 27% річних, в терміни, що передбачені кредитним договором; сплачувати іпотекодержателю комісії, в порядку та в розмірі, що передбачені кредитним договором; виконувати інші зобов`язання, що випливають з кредитного договору, а також відшкодувати всі збитки, понесені іпотекодержателем в зв`язку з неналежним виконанням або невиконанням позичальником умов кредитного договору.

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині та (або) у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором та (або) якщо гарантії та запевнення, надані іпотекодержателю, не відповідають дійсності, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушення зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш, ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (п. 6.2 договору іпотеки-1).

Листом № 110920-02 від 11.09.2020 (т. 1 а.с. 75), майновий поручитель ОСОБА_2 була повідомлена про наявність заборгованості за кредитним договором та попереджена про те, що у випадку непогашення заборгованості протягом 30-денного строку, позивач буде змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, ОСОБА_2 не вчинено жодних дій, спрямованих на погашення основного зобов`язання.

Відповідно до п. 6.4. договору іпотеки-1 звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, зокрема на підставі рішення суду.

Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 6.4. цього договору (п. 6.5. договору іпотеки-1).

27.01.2016 між Публічним акціонерним товариством Вернум Банк (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки-2).

За цим договором іпотекодавець з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язання, що витікає із кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки зазначений в п. 2.1.2. цього договору (п. 1.1. договору іпотеки-2).

Предмет іпотеки: нежитлове приміщення № 6 з підвалом та мансардою, поз. 1-25. І, II, загальною площею 339,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Шаумяна, буд 8, приміщення 6 яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. 05.05.2015 за реєстровим номером 1477. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності Індексний номер 37102836 від 05.05.2015, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л.Г., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 120347812101, номер запису про право власності 9561877 (п. 2.1.2. договору іпотеки-2).

Зобов`язання, забезпечене іпотекою, вважається виконаним в повному обсязі, якщо наявне повернення в повному розмірі кредиту та виконані інші зобов`язання, що випливають з кредитного договору та цього договору (п. 6.1. договору іпотеки-2).

Відповідно до розділу І договору іпотеки-2:

- кредитний договір кредитний договір № КЮ-186 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.12.2015, зі всіма змінами та доповненнями до нього включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому, укладений між іпотекодержателем та позичальником;

- позичальник - СТОВ Колосок;

- зобов`язання - зобов`язання позичальника по кредитному договору, а саме:

- повернути іпотекодержателю в термін до 23.12.2016 включно кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом 5 000 000,00 грн.; щомісячно сплачувати іпотекодержателю проценти на користування кредитом в розмірі 27% річних, в терміни, що передбачені кредитним договором; сплачувати іпотекодержателю комісії, в порядку та в розмірі, що передбачені кредитним договором; виконувати інші зобов`язання, що випливають з кредитного договору, а також відшкодувати всі збитки, понесені іпотекодержателем в зв`язку з неналежним виконанням або невиконанням позичальником умов кредитного договору.

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині та (або) у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором та (або) якщо гарантії та запевнення, надані іпотекодержателю, не відповідають дійсності, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушення зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш, ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (п. 6.2 договору іпотеки-2).

Отже, у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, іпотека виникла на підставі укладеного між ними Іпотечних договорів.

Відповідно до п. 6.4 договорів іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, зокрема на підставі рішення суду.

Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки в межах, передбачених п. 6.4. цього договору (п. 6.5. договорів іпотеки).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

З матеріалів справи вбачається , що станом на 08.10.2020 вартість предмета іпотеки за Договором іпотеки від 24.12.2015року, укладеним з ОСОБА_2 становить 1553309,00грн.

Вартість предмета іпотеки за Договором іпотеки від 27.01.2016року, укладеним з ОСОБА_1 , становить 2261653грн.

У статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, за змістом частини першої цієї статті у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (ч.1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку").

Оскільки ані позичальник, ані майнові поручителі не виконали свої зобов`язання за кредитним договором та договорами іпотеки, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальника у загальному розмірі 2 477 855,95 грн., яка складається із основної заборгованості за кредитом у розмірі 1 600 000,00 грн., заборгованості по процентам та штрафним санкціям у розмірі 700000,00 грн., заборгованості по пені у розмірі 161 928,77 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 927,18 грн.

При цьому, доводи відповідача ОСОБА_2 щодо незгоди з висновками суду в частині розміру заборгованості по процентам та штрафним санкціям у сумі 700 000,00 грн., та порушенням ст. 19 Закону України « Про іпотеку», колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України « Про іпотеку», будь-яке збільшення основного зобов`язання або процентів за основним зобов`язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

З умов договору іпотеки від 24.12.2015, укладеного з ОСОБА_2 вбачається, що розмір зобов`язання позичальника складає 5 000 000 грн., щомісячна сплата процентів за користування кредитом в розмірі 27%, комісія та неустойка ( штраф, пеня) в терміни та у розмірі, що передбачений Кредитним договором.

07.09.2016 року між сторонами укладено договір про внесення змін до Договору іпотеки, за умовами якого майновий поручитель поручився за зобов`язання позичальника по кредитному договору повернути Іпотекодержателю кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом 5 800 000 грн., щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 27%, комісію та неустойку ( штраф, пеня) в терміни та у розмірі, що передбачений Кредитним договором ( а.с. 59 т.1) .

Оскільки, умовами Кредитного договору була встановлена ставка в 27 % річних за користування кредитом, та передбачено, що у випадку порушення позичальником встановлених строків оплати процентів, сума несплачених процентів вважається простроченою та переноситься кредитором на рахунки для обліку прострочених процентів, то подальше укладання між позивачем та позичальником Додаткової угоди до кредитного договору від 19.11.2019 року, в якій було лише зафіксована заборгованість за кредитним договором 1 850 000 грн., та заборгованість по процентам, штрафні санкції в сумі 700 000 грн., не є збільшенням основного зобов`язання або процентів за основним зобов`язанням.

В даному випадку банк та позичальник лише зафіксували розмір існуючої заборгованості та погодили графік погашення існуючої заборгованості, що за своєю правовою природою являє собою реструктуризацію існуючої заборгованості за кредитним договором, а не зміною строку кредитування, не збільшенням основного зобов`язання або процентів, і не є зміною умов обтяження нерухомого майна іпотекою, що б потребувало державної реєстрації відповідних відомостей.

Означене спростовує доводи апелянта про порушення положень ст. 19 Закону України « Про іпотеку».

Щодо доводів апелянта ОСОБА_1 про порушення судом норм процесуального права, оскільки судом не було розглянуто клопотання про зупинення провадження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 11.11.2021 відповідач-2 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №910/14734/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Фінансова компанія Вернум про визнання недійсним договору іпотеки.

У рішенні суду ( на аркуші 23) містяться висновки суду першої інстанції щодо даного клопотання, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

При цьому, той факт, що дане клопотання суд вирішив при ухваленні рішення, а не окремою ухвалою суду, не є порушенням, яке є підставою для скасування рішення суду.

Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що договір іпотеки є недійсним, оскільки підписаний від імені гр. ОСОБА_1 гр. ОСОБА_3 , не в її інтересах та без належної на те згоди є безпідставними, оскільки дані обставини були предметом судового розгляду господарського суду міста Києва, та рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2021 року у справі № 910/14734/21 у задоволенні вимог щодо визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.

Посилання апелянта на те, що позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом для звернення стягнення на майно гр. ОСОБА_1 , оскільки мав отримати задоволення своїх вимог в першу чергу за рахунок заставного майна позичальника СТОВ «Колосок», є безпідставними з огляду на те, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ГПК). Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що позивач передчасно звернувся із позовом до відповідача 2, оскільки 30 денний термін для звернення до суду, зазначений у вимозі позивача № 110920-03 від 11.09.2020 року має рахуватися з моменту отримання ОСОБА_1 відмовідної вимоги, є неспроможними з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2020 ОСОБА_1 було надіслано повідомлення про порушення основного зобов`язання № 110920-03 (т. 1 а.с. 78), яким ОСОБА_1 була повідомлена про наявність заборгованості за кредитним договором та попереджена про те, що у випадку непогашення заборгованості протягом 30-денного строку, позивач буде змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, ОСОБА_1 не вчинено жодних дій, спрямованих на погашення основного зобов`язання. Відповідно до статті 35 Закону України « Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Тобто, дана стаття встановлює тридцятиденний строк для виконання порушеного зобов`язання, який надається майновому поручителю, та не ставить право іпотекодержателя на звернення до суду в залежність від дати отримання цієї вимоги іпотекодавцем, як вважає апелянт. Інші доводи апелянтів є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2021 року у справі №902/1001/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянтів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.05.2022року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя М.О.Дармін