Рішення

від 09.05.2022 по справі 902/1308/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2022 р. Cправа № 902/1308/21

за позовом: Приватне підприємство "Агротехпостач Плюс" (21022, м.Вінниця, вул. Гонти, 35-В)

до:Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" (23340, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Строїнці, вул. 50- річчя Жовтня, 18А)

про стягнення 995371,32 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

Представники сторін не з`явились

В С Т А Н О В И В :

28.12.2021 р. Приватне підприємство "Агротехпостач Плюс" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" про стягнення 995371,32 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1308/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 30.12.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/1308/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 25.01.2022 р.

Ухвалою суду від 25.01.2022 р. розгляд справи по суті було відкладено на 24.02.2022 р.

Суд зауважує, що від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату.

За наслідками розгляду справи 24.02.2022 р. суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 24.02.2022 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 24.03.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання представник позивача та представник відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 22.02.2022 р.

Ухвалою суду від 24.03.2022 р. вирішено перейти до розгляду справи № 902/1308/21 за правилами загального позовного провадження. Продовжити строк підготовчого провадження по справі № 902/1308/21 на 30 днів. Призначити підготовче судове засідання на 12.04.2022 р. Встановити учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 11.04.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 24.03.2022 р.

Ухвалою суду від 12.04.2022 р. закрито підготовче провадження у справі та призначити справу № 902/1308/21 для судового розгляду по суті на 10.05.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому судом взято до уваги, що останнім 10.05.2022 р. подано заяву про підтримання позову в повному обсязі та просить суд розглянути позов без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним повідомлений ухвалою суду від 12.04.2022 р.

Водночас, відповідачу ухвала суду від 12.04.2022 р. вручена останньому 04.04.2022 р., що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".

Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши матеріали справи, детально дослідивши докази надані встановив наступні обставини.

В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне: між ПП «Агротехпостач Плюс» та ТОВ «Еко Ніка» 11.01.2018 р. було укладено договір поставки № 110118. Позивачем зазначається про повне виконання умов договору в частині поставки товару, натомість відповідач порушив умови договору, в частині розрахунків за поставлений товар, що і стало підставою позову до суду.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено, що 11.01.2018 р. між ПП «Агротехпостач плюс» та ТОВ «Еко Ніка» було укладено договір поставки № 110118.

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінам в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (далі - товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, оплатити та прийняти товар.

Підтвердженням факту узгодження Сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни Товару є прийняття Покупцем Товару за видатковою накладною або за актом приймання-передачі, які після їх підписання Сторонами мають юридичну силу Специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України (п. 1.3. договору).

Між сторонами умовами договору було погоджено, а саме п. 3.1. - 3.4., що ціна товару, який поставляється за цим договором, є договірною та являється узгодженою з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на Товар, або з моменту здійснення оплати згідно рахунка фактури. Оплата за товар на замовлення здійснюються на основі виписаних рахунків в безготівковому порядку протягом 7 (семи) календарних днів у разі порушення термінів оплати ціна на товар може змінюватись. Розрахунки за кожну поставлену партію товару з моменту одержання та підписання Покупцем (законним представником Покупця) видаткової накладної, здійснюється у безготівковому порядку протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів. Датою виконання грошових зобов`язань Покупця за цим договором вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому при надходженні коштів на рахунок Постачальника за товар, погашається попередня заборгованість за найдовшим терміном її виникнення.

Відповідно до п. 4.1 договору передача товару підтверджується видатковою накладною, оформленою відповідно до чинного законодавства.

Згідно п. 3.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару одержання та підписання Покупцем (законним п накладної, здійснюється у безготівковому порядку протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем на виконання зобов`язань за укладеним договором було здійснено поставки відповідачу сторонами товару партіями, на підтвердження чого сторони оформляли відповідні видаткові накладними, які містяться в матеріалах справи. (а.с. 10-132)

Судом встановлено, що товар був прийнятий відповідачем без зауважень та претензій щодо кількості та/або якості товару.

Водночас, із доказів наявних в матеріалах справи судом встановлено, що свої зобов`язання з оплати поставленого товару відповідач виконувало неналежним чином, проводячи оплату з порушенням передбачених договором строків оплати та не у повному обсязі, що підтверджується випискою банку, яка наявна в матеріалах справи. (а.с. 134-136)

Судом встановлено, що між сторонами періодично проводились звірки взаємних розрахунків, за результатами яких складались відповідні акт звірки, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

З урахуванням наведеного, внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором, заборгованість останнього з оплати за поставлений товар 995 371,32грн, з яких: 764 999,98 грн основного боргу за поставлений товар; 76 500,00 грн штрафу згідно п. 7.4. договору; 48 352,19 грн. 3% річних згідно ст. 625 ЦК України; 105519,15 грн. інфляційного збільшення згідно ст. 625 ЦК України.

Враховуючи встановлені обставини справи суд враховує наступне.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

З викладеного слідує, що предметом дослідження у даній справі є встановлення обставин щодо виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Вирішуючи питання щодо наявності факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся, суд враховує наступне.

Як зазначалось вище судом, Товар було поставлено відповідачу у відповідності до видаткових накладних, які обопільно підписані між сторонами, претензій щодо поставленого товару у відповідача не було.

Поряд з тим, матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем розрахунків у повному обсязі за отриманий товар.

У відповідності до положень статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із вказаними положеннями Закону кореспондуються приписи п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до яких встановлено такі ж вимоги до первинних документів. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018р. у справі № 814/309/17).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.09.2019р. у справі № 910/14371/18, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та посвідчення накладної печаткою товариства фіксує факт здійснення господарської операції і підтвердження договірних відносин, що є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016р. у справі № 21-4985а15.

У даному випадку, виникнення та наявність правовідносини між сторонами підтверджується саме іншими альтернативними даними, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку покупця, а саме підписом уповноваженої особи, який скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Ніка».

Таким чином, підписані сторонами видаткові накладні є достатніми доказами отримання відповідачем товару.

Водночас в матеріалах справи містяться акти звірки розрахунків які підписані між сторонами та скріплені печатками, а саме: за період з червня 2019 р. по липень 2019 р. на загальну суму 787 401, 46 грн, акт звірки взаємних розрахунків № 4107 від 29.0.2019 р. на загальну 778 921, 46 грн, акт звіряння взаємних розрахунків за період жовтень 2019 р. на загальну суму 765 999,98 грн, акт звіряння взаємних розрахунків за 3 квартал 2019 р. на загальну суму 775 921,46 грн.

Стосовно долучених позивачем до матеріалів справи двосторонніх актів звірки взаєморозрахунків господарський суд зазначає наступне.

Двадцять першого грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказу господарської операції. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатися формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Таким чином, із наведеного, зважаючи, що акти звірки взаєморозрахунків підписано уповноваженою особою боржника (відповідача) та скріплення його печаткою відповідача, враховуючи, що вказаний акт містить посилання на первинні документи (проплати), які, як встановлено судом, є самостійними та достатніми доказами здійснення господарської операції - поставки товару та оплату, суд дійшов висновку, що акти звірки як юридичний документ, свідчить про визнання відповідачем боргу.

З врахуванням викладеного та встановленого, суд вважає позовну вимогу про стягнення 764 999, 98 грн заборгованості правомірною та обґрунтованою.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 76 500,00 грн штрафу згідно п. 7.4. договору; 48 352,19 грн 3% річних згідно ст. 625 ЦК України; 105519,15 грн інфляційного збільшення згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно пункту 7.4. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов Договору протягом 7 (семи) календарних днів Покупець сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН", розрахунки заявлених до стягнення 76 500,00 грн штрафу; 48 352,19 грн 3% річних за період з 01.11.2019 р. по 09.12.2021 р.; 105519,15 грн інфляційного збільшення за період з листопада 2019 р. по жовтень 2021 р. суд не виявив помилок. Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 76 500,00 грн штрафу; 48 352,19 грн. 3% річних за період з 01.11.2019 р. по 09.12.2021 р.; 105519,15 грн інфляційного збільшення за період з листопада 2019 р. по жовтень 2021 р. є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" (23340, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Строїнці, вул. 50- річчя Жовтня, 18А, ідент. код. 40553790) на користь Приватного підприємства "Агротехпостач Плюс" (21022, м.Вінниця, вул. Гонти, 35-В, ідентифікаційний код 35111493) 764 999, 98 грн заборгованості 76 500,00 грн штрафу; 48 352,19 грн 3% річних; 105 519,15 грн інфляційного збільшення та 14 930,57 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та та на електронні адреси: 35111493@ukr.net, odudchik@gmail.com.

Повне рішення складено 12 травня 2022 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21022, м.Вінниця, вул. Гонти, 35-В)

3 - відповідачу (23340, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Строїнці, вул. 50- річчя Жовтня, 18А)