Рішення

від 09.05.2022 по справі 902/174/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2022 р. Cправа № 902/174/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-ХХІ" (вул. Весніна, буд. 5, м. Харків, 61023)

до: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив ВОЛОБУД" (вул. Соборна, буд. 52, м. Вінниця, 21050)

про стягнення 25 503,15 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-ХХІ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив ВОЛОБУД" 1836,84 грн. - 3% річних, 10731,69 грн. - інфляційних втрат, 12934,62 грн. - пені, нарахованих за прострочення виконання зобов`язань за Договором поставки № 5020 від 05.12.2018.

Ухвалою суду від 28.02.2022 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-ХХІ" відкрито провадження у справі № 902/174/22 в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 29.03.2022.

Ухвалою суду від 29.03.2022 розгляд справи по суті відкладено на 10.04.2022.

На визначену судом представник позивача не з`явився.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Ухвали суду про відкриття провадження у справі та відкладення розгляду справи, що направлені відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуті до суду з поштовою відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою".

З врахуванням викладеного суд зазначає, що згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Також, суд зазначає, що роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 10.05.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН-ХХІ» посилається на порушення Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив ВОЛОБУД» зобов`язань за Договором поставки № 5020 від 05.12.2018 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Вказані обставини справи були встановлені в рішенні Господарського суду Вінницької області від 17.06.2021 у справі № 922/299/21, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2022.

В судовій справі № 922/299/21 з відповідача стягнуто: 71 859,00 грн - основного боргу; 4033,07 грн - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з травня 2019 року по лютий 2020 року; 3815,42 грн - 3% річних за період з 21.04.2019 по 25.1.2021 .

На виконання наказу, виданого Господарським судом Вінницької області 16.07.2021 у справі № 922/299/21 приватним виконавцем Бабенко Д.А. 03.08.2021 відкрито виконавче провадження за № 66377403, за яким відповідач перерахував кошти на поточний рахунок позивача 03.12.2021.

Звертаючись до суду з позовом в даній справі позивач на суму боргу 71 859,00 грн нараховує: 1836,84 грн - 3% річних за період з 26.01.2021 по 02.12.2021; 10731,69 грн - інфляційних за період з березня 2020 року по листопад 2021 року; 12934,62 грн - пені за період з 05.06.2021 по 02.12.2021.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 05.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН-ХХІ» (позивач, за Договором Постачальник), та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-Будівельний Кооператив Водобуд» (відповідач, за Договором Покупець) укладено договір поставки № 5020, (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити вікна ПВХ у кількості 81,06 м2 (далі - Продукція), а Покупець зобов`язуються прийняти їх і оплатити на умовах і в терміни, обумовлені Сторонами в Договорі.

Відповідно до п. 1.3. Договору, загальна вартість продукції що постачається за Договором складає 257289,00 грн, в т. ч. ПДВ 20% - 42881,50 грн.

Згідно п. 1.5. Договору, термін поставки Продукції складає 25 календарних днів, а конструкція № 7 (згідно Листа замірів) - 40 календарних днів, з моменту отримання Позивачем передоплати у розмірі 65%, згідно п.п. 2.2.1. Договору.

Підпунктами 2.2.1, 2.2.2. пункту 2.2. Договору встановлено порядок здійснення Покупцем оплати за Продукцію, а саме: протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення Договору Покупець вносить передоплату в розмірі 65% від загальної вартості продукції (п. 1.3. Договору). Оплата залишку вартості Продукції в розмірі 35% від загальної вартості Продукції (п. 1.3. Договору) здійснюється Покупцем протягом 5 (пяти) банківських днів після моменту її поставки згідно п. 1.5. Договору.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що в разі порушення терміну оплати за поставлені продукцію, зазначеного в підпункті 2.2.2. пункту 2.2. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості продукції, зазначеної в п. 1.3. цього Договору за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань один перед одним. (п. 9.7. Договору)

За твердженнями позивача, відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за Договором поставки № 5020 від 05.12.2018 внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН-ХХІ» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив ВОЛОБУД» 71 859,00 грн боргу, 3 815,42 грн - 3 % річних за період з 21.04.2019 по 25.01.2021 та 4 033,07 грн - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з травня 2019 р. по лютий 2020 р.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.06.2021 у справі №922/299/21 позовні вимоги ТОВ «МОДЕРН-ХХІ» задоволено. Ухвалено стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив ВОЛОБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН-ХХІ» 71 859,00 грн боргу за Договором поставки № 5020 від 05.12.2018; 3 815,42 грн - 3 % річних за період з 21.04.2019 по 25.01.2021; 4 033,07 грн - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з травня 2019 р. по лютий 2020 р. та 2270,00 грн - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2022 у справі № 922/299/21 рішення Господарського суду Вінницької області від 17.06.2021 залишено без змін.

Позивач, посилаючись на встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.06.2021 у справі № 922/299/21 обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 5020 від 05.12.2018, нараховує: 1836,84 грн - 3% річних за період з 26.01.2021 по 02.12.2021; 10731,69 грн - інфляційних за період з березня 2020 року по листопад 2021 року; 12934,62 грн - пені за період з 05.06.2021 по 02.12.2021.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Водночас суд зауважує, що за змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

За наведеного, встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.06.2021 у справі № 922/299/21 обставини мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони та не підлягають доведенню повторно.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам суд виходить з наступного.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Рішенням Господарського суду вінницької області від 17.06.2021 встановлено, 07.12.2018 відповідачем здійснено попередню оплату за продукцію у сумі 165430,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 200 від 07.12.2018.

Відповідно до видаткової накладної № 106 від 15.04.2019 позивач поставив відповідачеві обумовлену Договором продукції на загальну суму 257 289,00 грн. Накладна підписана представниками обох сторін без зауважень.

В подальшому 12.08.2019, згідно з платіжним дорученням № 356 від 12.08.2019, відповідач перерахував позивачеві 20000,00 грн.

Решта вартості поставленої продукції 71859,00 грн. не сплачена на час звернення позивачем з позовом до суду і на час ухвалення рішення у справі № 922/299/21.

Як встановлено судом при розгляді даної справи (902/174/22) на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 17.06.2021 у справі № 902/299/21 судом 16.07.2021 видано відповідний наказ.

03.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Дмитром Анатолійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66377403 з примусового виконання наказу господарського суду від 16.07.2021 № 922/299/21.

В межах виконавчого провадження № 66377403 відповідач 03.12.2021 сплатив на рахунок позивача 81974,49 грн.

Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі зобов`язання по оплаті вартості поставленого позивачем товару в межах Договору поставки № 5020 від 05.12.2018 відповідачем виконані в повному обсязі.

При цьому, з огляду на порушення строків оплати поставленого товару позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 31-01/22 від 31.01.2022, в якій позивач вимагав протягом п`яти днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити: 12934,62 грн - пені, 1836,84 грн - 3% річних та 10731,69 грн - інфляційних втрат.

З огляду на відсутність належного реагування та відповідно виконання відповідачем зазначеної вимоги, позивачем заявлено до примусового стягнення вказані у вимозі суми пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 12934,62 грн пені, визначивши період нарахування з 05.06.2021 по 02.12.2021, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями п.3 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 5.3. Договору сторони узгодили, що у разі порушення терміну оплати за поставлену продукцію, зазначеного в підпункті 2.2.2. пункту 2.2. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості продукції, зазначеної п. 1.3. цього Договору за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим, пункт 5.3. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Отже, умову, передбачену у пункті 5.3. Договору неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

До того ж суд зважає на положення ст. 253 Цивільного кодексу України де визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як зазначено вище, підпунктом 2.2.2. пункту 2.2. Договору встановлено, що оплата залишку вартості Продукції в розмірі 35% від загальної вартості Продукції (п. 1.3. Договору) здійснюється Покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів після моменту її поставки згідно п. 1.5. Договору.

Виходячи з положень Договору та дати поставки продукції в межах Договору (15.04.2019) остаточний розрахунок мав бути проведений до 22.04.2019 (включно).

З долученого до матеріалів справи розрахунку слідує, що позивачем здійснено нарахування пені на суму основного боргу в розмірі 71 859,00 грн за період з 05.06.2021 по 02.12.2021, тобто з межами строку, встановленого ч. 6 ст. 236 ГК України.

За наведених обставин, зважаючи на нарахування пені поза межами строку, визначеного ч. 6 ст. 236 ГК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 12934,62 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 10 731,69 грн інфляційних втрат за період березень 2020 року - листопад 2021 року та 1836,84 грн - 3% річних за період з 26.01.2021 по 02.12.2021, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд зауважує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

У даній справі позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму основного боргу в розмірі 71 859,00 грн за період: 26.01.2021 - 02.12.2021 (проценти річних); 01.03.2020 - 30.11.2021 (інфляційні збитки).

При цьому суд зважає, що рішенням суду у справі № 922/299/21 стягнуто 3% річних за період: 21.04.2019 - 25.01.2021; інфляційні втрати за період: травень 2019 року - лютий 2020 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку, що вказані вимоги є обґрунтованими, правомірними та арифметично правильно розрахованими, тому підлягають задоволенню.

Суд акцентує увагу, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку процентів річних та інфляційних втрат, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частитни 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають до задоволення частково з підстав наведених вище.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 222,69 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як слідує з матеріалів справи, 28.01.2022 між Адвокатом Мизиненко Іриною Олександрівною (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН-ХХІ» (Клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги (Договір), предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту в господарських судах усіх інстанцій, в судах, в тому числі, в Господарському суді Вінницької області, органах виконавчої служби, приватних виконавців тощо при розгляді справи та вирішення спору про стягнення грошових коштів (3% річних, пені, інфляційних втрат) за Договором поставки № 5020 від 05.12.2018, укладеного між ТОВ «МОДЕРН-ХХІ» та ОК «Житлово-будівельний кооператив ВОДОБУД».

За надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар, розмір якого визначається за згодою Сторін у актах приймання-передачі послуг за цим Договором, яка повинна бути сплачена Клієнтом протягом 5 (п`яти) днів з моменту прийняття рішення у справі. (п. 4.1. Договору)

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Надання Адвокатом правничої допомоги ТОВ «МОДЕРН-ХХІ» у Господарському суді Вінницької області при розгляді справи №902/174/22 підтверджується: Договором про надання правничої допомоги від 28.01.2022; актом приймання-передачі наданих послуг від 11.02.2022 на суму 4 300,00 грн. з детальним описом робіт (наданих послуг) з визначеним переліком виконаних робіт. Зокрема, за актом приймання-передачі наданих послуг від 11.02.2022 Адвокатом надано наступні послуги: зустріч, консультація щодо захисту прав Клієнта, узгодження правової позиції щодо вирішення спору про стягнення грошових коштів (3% річних, пені, інфляційних втрат) за Договором поставки № 5020 від 05.12.2018, укладеного між ТОВ «МОДЕРН-ХХІ» та ОК «Житлово-будівельний кооператив ВОДОБУД»; складання проекту вимоги на ім`я ОК «ЖБК ВОДОБУД» про сплату грошових к сум за неналежне виконання Договору поставки № 5020 від 05.12.2018; складання проекту позовної заяви про стягнення грошових коштів трьох проектів розрахунків сплати 3% річних, пені, інфляційних втрат.

Крім того, матеріали справи містять довіреність на представництво інтересів ТОВ «МОДЕРН-ХХІ» Адвокатом Мизиненко І.О. та копію Свідоцтва серії КС №6723/10 від 14.06.2018 про право на заняття Мизиненко І.О. адвокатською діяльністю.

Окремо слід зазначити, що заявлена сума витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідає попередньому (орієнтовному) розрахунку таких витрат, який зазначено у позовній заяві. При цьому суд враховує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права (постанова Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18).

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено, що слідує зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд враховує, що відповідно до п. 4.1. за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар, розмір якого визначається за згодою Сторін у актах приймання-передачі послуг за цим Договором, яка повинна бути сплачена Клієнтом протягом 5 (п`яти) днів з моменту прийняття рішення у справі. Відтак строк оплати гонорару не сплинув.

Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4300,00 грн обґрунтовано належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Судом враховується, що відповідач під час позовного провадження у справі №902/174/22, заяви про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, або будь-яких заперечень щодо розміру останніх до суду не подавав.

З огляду на те, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, відтак у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення судом позовних вимог, то відповідному частковому задоволенню підлягають і витрати позивача на професійну правову допомогу. Тому за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 2 119,14 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу, при цьому витрати на адвоката в сумі 2 180,86 грн залишаються за позивачем.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив ВОЛОБУД" (вул. Соборна, буд. 52, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 41813733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-ХХІ" (вул. Весніна, буд. 5, м. Харків, 61023; код ЄДРПОУ 33478156) 1 836 грн. 84 коп. - 3% річних; 10 731 грн. 69 коп. - інфляційних втрат; 1 222 грн. 69 коп. - витрат зі сплати судового збору та 2 119 грн. 14 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відому суду адреcу електронної пошти позивача - misinirina2016@gmail.com.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 12 травня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Весніна, буд. 5, м. Харків, 61023)

3 - відповідачу (вул. Соборна, буд. 52, м. Вінниця, 21050)