Постанова

від 13.07.2010 по справі 2-а-2506/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

13 липня 2010 р.                                Справа № 2-а-2506/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,

при секретарі судового засідання:   Колодійчук Олександр Вікторович  

за участю представників сторін:

прокурор    :    не з'явився, причини неявки не відомі, хоча був належним чином повідомлений;

позивача     :   Шпіклірного А.Х. - представник на підставі доручення;

відповідача :   Пічкура В.М. - представник на підставі доручення;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Прокурора Томашпільського району в інтересах держави в особі Пенсійного фонду України, в особі  управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі     

до:   Дочірнього підприємства "Томашпільський райлісгосп" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс"  

про: стягнення заборгованості в сумі 52009,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Томашпільського району Вінницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі  управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі, з позовом до Дочірнього підприємства "Томашпільський райлісгосп" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" про стягнення заборгованості в сумі 52009,94 грн.

Зазначав, що відповідно до вимог пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, страхувальник зобов’язаний сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а у відповідача, в зв’язку з несвоєчасністю та неповнотою сплати страхових внесків, утворилась заборгованість перед Пенсійним фондом в розмірі 52009,94 грн.

Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку суму боргу не сплачує, що наносить шкоду законним правам та інтересам громадян, які потребують соціального захисту, позбавляє працівників підприємства трудового стажу та створює перешкоди для реалізації ними свого права на пенсію, прокурор просив задовольнити позов та стягнути з Дочірнього підприємства "Томашпільський райлісгосп" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс".

30.06.2010 року позивач подав заву про зміну розміру позовних вимог (а.с. 24-25), вказавши, що за час розгляду даної адміністративної справи борг відповідача перед управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі зріс. Таким чином,  станом на 29.06.2010 заборгованість по внесках становить 52982,46 грн. Також було надано акт звірки, підписаний позивачем та відповідачем (а.с. 27).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, з урахуванням збільшених позовних вимог, повністю.

В судове засідання прокурор не з'явився, причини неявки суду невідомі, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить розписка (а.с. 37).

Представник відповідача в судовому засіданні, щодо позову заперечував, зазначаючи, що кошти, які просить стягнути позивач мають стягуватись до Пенсійного фонду України, а не на рахунки управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що дочірнє підприємство "Томашпільський райлісгосп" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 822286, зареєстроване 11.12.2008 року Томашпільською районною державною адміністрацією Вінницької області як юридична особа, ідентифікаційний код 35143846, юридична адреса площа Ленінського комсомолу, 10, смт. Томашпіль, Вінницька область (а.с. 6).

Згідно з довідкою Відділу статистики у Томашпільському районі Головного управління статистики Вінницької області № 167060 серія АБ від 11.12.2008 року ДП "Томашпільський райлісгосп" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код – 35143846, місцезнаходження: площа Ленінського комсомолу, 10, смт. Томашпіль, Вінницька область (а.с.7).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Томашпільський райлісгосп" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" зареєстровано в УПФ України у Томашпільському районі, як платник страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 5).

Згідно наказів Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" № 19/5 (а.с. 8) та № 19/6 (а.с. 9) від 22.01.2010 року, проведено  реорганізацію шляхом приєднання ДП "Тульчинський райагроліс" та ДП АЛМГ "Поліщуково" до ДП "Томашпільський райагроліс". Таким чином ДП "Томашпільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" є правонаступником даних підприємств.

ДП "Тульчинський райагроліс" та управлінням Пенсійного фонду України у Тульчинському районі був складений Акт звірки розрахунків по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно даних особових рахунків платника станом на 01.02.2010 року (а.с. 10), де за платником рахується борг перед ПФУ в розмірі 16643,51 грн. Таким чином, так як ДП "Томашпільський райагроліс" є правонаступником ДП "'Тульчинський райагроліс" дана заборгованість до ПФУ є боргом ДП "Томашпільський райагроліс".

Внаслідок несплати коштів на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за відповідачем станом на 29.06.2010 року утворилася заборгованість по сплаті страхових внесків перед УПФУ у Томашпільському районі в сумі 52982,46 грн., про що сторонами підписано акт взаємозвірки (а.с. 27).

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Згідно положень частини 2 статті 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виключно цим законом визначаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.

Згідно визначенням даними статтею 1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", під страховими внесками слід розуміти кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суми  страхових  внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,  передбачених частиною третьою статті  20  цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і  стягуються  з  нарахуванням  пені  та застосуванням фінансових санкцій.

Судом встановлено, що  недоїмка  зі сплати  страхових внесків в розмірі 52982,46 грн., що підтверджується картками особового рахунку страхувальника (а.с. 28-31) та актом звірки (а.с. 27). Дана заборгованість у визначені строки не погашена, доказів сплати зазначеної суми заборгованості станом на день розгляду  справи в суді відповідачем не надано.

Положеннями частини 3 статті 106 Закону встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми  недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Позивачем надсилалась вимога про сплату недоїмки № Ю 8 від 05.05.2010 року на суму 61378,10 грн. (а.с. 12). Дана вимога була отримана відповідачем 06.05.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції (а.с. 13), однак вказана вимога залишились без виконання. Заходи, спрямовані на погашення заборгованості, не призвели до добровільного погашення недоїмки відповідачем. Відомостей щодо оскарження даних вимог представник відповідача суду не надав.

Відповідно до абзацу 7 частини 3 статті 106 Закону, визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання  не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник  узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених  випадках орган Пенсійного  фонду також  має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Таким чином, станом на день розгляду справи судом загальна заборгованість ДП "Томашпільський райлісгосп" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" перед УПФУ у Томашпільському районі складає 52982,46 грн.

Щодо твердження відповідача стосовно того, що кошти, які просить стягнути позивач мають стягуватись до Пенсійного фонду України, а не на рахунки управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі, суд вважає за потрібне відмітити наступне.

Так, відповідно до Положень про управління Пенсійного фонду України в районах та містах, Управління є органом Фонду, підвідомчим головному управлінню Пенсійного фонду України в областях, що разом з цим управлінням утворюють систему органів Фонду.

В матеріалах справи наявна також заява відповідача про реєстрацію його саме в Управлінні пенсійного фонду України у Томашпільському району Вінницької області, що вказує на його обов'язок здійснювати відрахування безпосередньо на його рахунок, як територіального органу Пенсійного фонду України.

Наведене спростовує доводи представника відповідача щодо відсутності у Управлінні пенсійного фонду України у Томашпільському району Вінницької області прав та підстав звертатись до суду з даним позовом.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства (далі –КАС) України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги визнання позовних вимог відповідачем, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, сума, відображена в позовній заяві, підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Томашпільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" на користь управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі (р/р 25606323670103 Державний ощадний банк МФО 302076, код 24897621) заборгованість у сумі 52 982 гривні 46 копійок (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дві гривні 46 коп.).

Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   13.07.10  

Суддя          Поліщук Ірина Миколаївна

13.07.2010