Постанова

від 06.07.2010 по справі 2-а-4988/09/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

06 липня 2010 р.           Справа № 2-а-4988/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,

при секретарі судового засідання:   Петрунчаку Андрію Григоровичу

за участю представників сторін:

позивача      :   Сидоришина М.М.

відповідача :   Павленка О.Ф., Мельникової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Хмільницької об"єднаної державної податкової інспекції   

до:   підприємства Літинська виправна колонія № 123 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області  

про: стягнення заборгованості по податках та зборах.

ВСТАНОВИВ :

25 листопада 2009 року Хмільницька об`єднана державна податкова інспекція звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до підприємства Літинська виправна колонія № 123 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області про примусове стягнення заборгованості по податках і зборах в сумі 331 085,04 грн. за рахунок активів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 17.08.2009 року податковий борг підприємства Літинська виправна колонія № 123 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області по податках і зборах становить 331085,04 грн., в т.ч. по податку на додану вартість у сумі 235 600,14 грн., з яких 227 343,84 грн. – основний борг, 8 256,30 грн. – пеня;  по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 40 161,37 грн., з яких 37 213,22 грн. - основний борг, 2 948,15 грн. - пеня; по земельному податку у сумі 42 850,39 грн.; по комунальному податку в сумі 1 925,19 грн.; по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 10 547,95 грн., з яких 10 527,86 грн. - основний платіж,          20,09 грн. - пеня.

22 січня 2009 року у судовому засіданні представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 116), відповідно до якої він просив винести рішення про стягнення податкового боргу з Літинської виправної колонії № 123 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області за рахунок активів платника, а саме грошових коштів в сумі 318 376,74 грн. Дана заява мотивована тим, що рішеннями Хмільницької ОДПІ № 16 від 10.08.2009р. (т. 1 а.с. 117) та  № 18 від 17.11.2009р. (т. 1 а.с. 118) проведено списання податкового боргу по Літинській виправній колонії № 123.

Ухвалою суду від 02.02.2010р. (т. 1 а.с. 142), в зв`язку з поданням сторонами клопотань про зупинення провадження у справі для примирення (т. 1 а.с. 137,138), провадження у даній справі було зупинено до 16 березня 2010 року.

У судовому засіданні, 16.03.2010р., представниками відповідача подано заяву (т. 1 а.с. 197)  про визнання податкового боргу в сумі 59 465,91 грн., а саме: по податку на додану вартість в сумі 34 763 грн., по податку з власників транспортних засобів в сумі 17 196,25 грн., по комунальному податку в сумі 1 731,39 грн., по збору за забруднення навколишнього середовища на суму 5 775,27 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2010р. (т. 2 а.с. 85) провадження у даній справі зупинено  до вирішення питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі за позовом підприємства Літинська виправна колонія № 123 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області до Хмільницької об`єднаної державної податкової інспекції про припинення дії оперативно-господарських штрафних санкцій за строком їх давності на суму 117 915 грн. 60 коп.

14.04.2010р. ухвалою суду (т. 2 а.с. 93) провадження у справі за позовом  Хмільницької об"єднаної державної податкової інспекції до підприємства Літинська виправна колонія № 123 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області про стягнення заборгованості в сумі 331 085 грн. 04 коп. поновлено.

       Ухвалою суду від 14.04.2010р. (т. 2 а.с. 99) провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №2-а-1144/10/0270.

         08.06.2010р. провадження у справі за позовом Хмільницької об"єднаної державної податкової інспекції до підприємства Літинська виправна колонія № 123 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області про стягнення заборгованості в сумі 331 085 грн. 04 коп. було поновлено (т. 2 а.с. 104).

3 червня 2010 року від представника позивача на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява про збільшення позовних вимог (т. 2 а.с. 107). Заява мотивована тим, що станом на 28.05.2010р. податковий борг відповідача по податках і зборах зріс та становить 436 531,30 грн. (основний платіж - 422 475,97 грн., пеня за несвоєчасну сплату - 14 055,33 грн.), в т.ч. по податку на додану вартість у сумі 342 792,38 грн., з яких 331 685,20 грн. – основний борг, 11 107,18 грн. – пеня;  по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 33 018,45 грн., з яких 30 070,30 грн. - основний борг, 2 948,15 грн. - пеня; по земельному податку у сумі 48 298,96 грн.; по комунальному податку в сумі 2 200,59 грн.; по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 10 220,92 грн.

Ухвалою суду від 14.06.2010р. (т. 2 а.с. 193), в зв`язку з поданням сторонами клопотань про зупинення провадження у справі для примирення (т. 2 а.с. 177,178), провадження у даній справі було зупинено до 29 червня 2010 року.

Також в судовому засіданні 14 червня 2010 року представником відповідача було подано заяву (т. 2 а.с. 179) про визнання позовних вимог на суму 28 702,33 грн., а саме: по комунальному податку в сумі 698,70 грн., по податку з власників транспортних засобів 22 246,36 грн., по збору за забруднення навколишнього природного середовища 5 757,27 грн.

02.07.2010р. від представників відповідача надійшла заява про визнання 202 402,57 грн.

суми позову, з яких: по податку на додану вартість в сумі 169 206 грн., по податку з власників транспортних засобів в сумі 20 775, 06 грн.,  по комунальному податку в сумі 2 200,59 грн., по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 10 220,92 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також на письмові докази у справі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов визнали частково.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство Літинська виправна колонія № 123 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області зареєстрована Літинською районною держаною адміністрацією 26 червня 2002 року (а.с. 4) та взята на облік, 28.12.1991р., Хмільницькою МДПІ як платник податків за № 026 (а.с. 5).

Станом на 28.05.2010 року за відповідачем рахується заборгованість по податкам та зборам становить 436 531,30 грн. (основний платіж - 422 475,97 грн., пеня за несвоєчасну сплату - 14 055,33 грн.), в т.ч. по податку на додану вартість у сумі 342 792,38 грн., з яких 331 685,20 грн. – основний борг, 11 107,18 грн. – пеня;  по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 33 018,45 грн., з яких 30 070,30 грн. - основний борг, 2 948,15 грн. - пеня; по земельному податку у сумі 48 298,96 грн.; по комунальному податку в сумі 2 200,59 грн.; по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 10 220,92 грн.

          Заборгованість підприємства по податку на додану вартість визначалась на підставі поданик декларацій, донарахованих штрафних санкцій та пені.

         Так, відповідачем подано деклерацію №  5149 від 20.06.2008 року (т. 1 а.с. 77-78), де ним самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за травень 2008 року  в сумі 14 291 грн; декларацією № 6134 від 17.07.2008 року (т. 1 а.с. 75-76) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за червень 2008 року  в сумі 1 519,00 грн.; декларацією № 7785 від 19.08.2008 року (т. 1 а.с. 72-73) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за липень 2008 року  в сумі 16 760,00 грн.; декларацією № 8439 від 19.09.2008 року (т. 1 а.с. 70-71) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за серпень 2008 року  в сумі 10 342,00 грн.; декларацією № 9861 від 20.10.2008 року (т. 1 а.с. 68-69) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за вересень 2008 року  в сумі 14 212,00 грн.; декларацією № 11475 від 20.11.2008 року (т. 1 а.с. 66-67) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за жовтень 2008 року  в сумі 21 765,00 грн.; декларацією № 12407 від 22.12.2008 року (т. 1 а.с. 64-65) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за листопад 2008 року  в сумі 714,00 грн.; декларацією № 13949 від 20.01.2009 року (т. 1 а.с. 62-63) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за грудень 2008 року  в сумі 233,00 грн.; декларацією № 1218 від 20.02.2009 року (т. 1 а.с. 60-61) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за січень 2009 року  в сумі 10 851,00 грн.; декларацією № 1883 від 20.03.2009 року (т. 1 а.с. 58-59) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за лютий 2009 року  в сумі 1 028,00 грн.; декларацією № 3574 від 21.04.2009 року (т. 1 а.с. 56-57) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за березень 2009 року  в сумі 25 442,00 грн.; декларацією № 4622 від 19.05.2009 року (т. 1 а.с. 54-55) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за квітень 2009 року  в сумі 17 374,00 грн.; декларацією № 5260 від 19.06.2009 року (т. 1 а.с. 52-53) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за травень 2009 року  в сумі 13 666,00 грн.; декларацією № 7041 від 20.07.2009 року (т. 1 а.с. 50-51) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за червень 2009 року  в сумі 3 057,00 грн.; декларацією № 8105 від 20.08.2009 року (т. 2 а.с. 226-227) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за липень 2009 року в сумі 19 756,00 грн.; декларацією № 8627 від 21.09.2009 року (т. 2 а.с. 223-224) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі 12 336,00 грн.; декларацією № 10334 від 20.10.2009 року (т. 2 а.с. 220-221) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 12 565,00 грн.; декларацією № 11285 від 19.11.2009 року (т. 2 а.с. 217-218) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 7 385,00 грн.; декларацією № 11809 від 21.12.2009 року (т. 2 а.с. 215-216) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 8 283,00 грн.; декларацією № 13375 від 20.01.2010 року (т. 2 а.с. 213-214) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за грудень 2009 року в сумі 29 881,00 грн.; декларацією № 1784 від 22.03.2010 року (т. 2 а.с. 211-212) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 11 825,00 грн.; декларацією № 3262 від 20.04.2010 року (т. 2 а.с. 209-210) відповідачем самостійно визначено заборгованість по податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 12 145,00 грн.

За несвоєчасну сплату узгодженої заборгованості по податку на додану вартість Хмільницькою ОДПІ до відповідача застосовано штрафні санкції, а саме: податковим повідомленням-рішенням № 0003421501/0 від 19.06.2008 року у розмірі 1 696,16 грн. (т. 1 а.с. 47); податковим повідомленням-рішенням № 0003431501/0 від 27.06.2008 року у розмірі 1 960,70 грн. (т. 1 а.с. 46); податковим повідомленням-рішенням № 0003481501/0 від 04.07.2008 року у розмірі 2 367,00  грн. (т. 1 а.с. 45); ); податковим повідомленням-рішенням № 0003501501/0 від 28.07.2008 року у розмірі 394,29  грн. (т. 1 а.с. 44); податковим повідомленням-рішенням № 0003721501/0 від 28.07.2008 року у розмірі 1 389,70  грн. (т. 1 а.с. 44); податковим повідомленням-рішенням № 0004041501/0 від 10.09.2008 року у розмірі 6 351,73  грн. (т. 1 а.с. 43); податковим повідомленням-рішенням № 0004381501/0 від 18.09.2008 року у розмірі 4 410,84  грн. (т. 1 а.с. 43); податковим повідомленням-рішенням № 0004201501/0 від 26.09.2008 року у розмірі 2 558,84  грн. (т. 1 а.с. 42); податковим повідомленням-рішенням № 0004411501/0 від 14.10.2008 року у розмірі 4 786,21  грн. (т. 1 а.с. 41); податковим повідомленням-рішенням  № 0004731501/0 від 17.10.2008 року у розмірі 5 676,00  грн. (т. 1 а.с. 40); податковим повідомленням-рішенням № 0004701501/0 від 28.10.2008 року у розмірі 1 625,81  грн. (т. 1 а.с. 39); податковим повідомленням-рішенням № 0004761501/0 від 10.11.2008 року у розмірі 4 306,98  грн. (т. 1 а.с. 38); податковим повідомленням-рішенням № 0000011501/0 від 11.03.2009 року у розмірі 1 244,84  грн. (т. 1 а.с. 37); податковим повідомленням-рішенням № 000050301/0 від 31.03.2009 року у розмірі 30 615,00  грн. (т. 1 а.с. 49); податковим повідомленням-рішенням № 0003241501/0 від 07.09.2009 року у розмірі 2 030,70  грн. (т. 2 а.с. 225); податковим повідомленням-рішенням № 0003621501/0 від 23.09.2009 року у розмірі 1 697,82  грн. (т. 2 а.с. 222); податковим повідомленням-рішенням № 0003971501/0 від 12.10.2009 року у розмірі 1 780,16  грн. (т. 2 а.с. 222); податковим повідомленням-рішенням № 0004561501/0 від 11.11.2009 року у розмірі 1 363,00  грн. (т. 2 а.с. 219); податковим повідомленням-рішенням № 0004751501/0 від 09.12.2009 року у розмірі 962,64  грн. (т. 2 а.с. 219); податковим повідомленням-рішенням № 0005641501/0 від 23.12.2009 року у розмірі 236,00  грн. (т. 2 а.с. 219); податковим повідомленням-рішенням № 0000441501/0 від 10.02.2010 року у розмірі 51,00  грн. (т. 2 а.с. 231); податковим повідомленням-рішенням № 0000991501/0 від 26.02.2010 року у розмірі 306,00  грн. (т. 2 а.с. 231); податковим повідомленням-рішенням № 0000991501/0 від 26.02.2010 року у розмірі 543,00  грн. (т. 2 а.с. 238). Дані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, про що свідчить підпис про отримання в корінцях податкових повідомлень-рішень, в строки надані для добровільного виконання не виконанні та в установленому законом порядку не оскарженні.

В 2008 році відповідачем було погашено заборгованість по податку на додану вартість на загальну суму 39 201,71 грн., в 2009 році – 12 770,00 грн., в 2010 році – 1 698 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином загальна заборгованість відповідача по податку на додану вартість, яка була встановлена під час слухання справи, становить 278 311,26 грн.

Згідно з розрахунком ціни позову заборгованість по сплаті податку з власників транспортних засобів у відповідача виникла з 28.02.2007 року і станом на 28.05.2010 року становить 29303,50 грн., який підтверджується відповідними розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів № 734 від 28.02.2007 ркоу на суму 10 050,00 грн. (т. 1 а.с. 27), № 2001 від 17.01.2008 року на суму 8 551,00 грн. (т. 1 а.с. 26), № 1371 від 30.01.2009 на суму 8 564,00 грн.  (т. 1 а.с. 25), № 1211 від 18.02.2010 року на суму 2 141,50 грн. (т. 2 а.с. 237). По даному податку відповідачем проведено часткові розрахунки, що в судовому засіданні не заперечувалось сторонами. Дослідивши вищеперераховані розрахунки, а також платіжні доручення, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 21 604,06 грн. заборгованості по податку з власників транспотних засобів.  

Згідно з розрахунком ціни позову заборгованість по сплаті земельного податку у відповідача виникла з 23.04.2007 року і станом на 28.05.2010 року становить 49 065,76 грн.

Судом встановлено, що відповідачем подавались розрахунки по земельному податку на протязі вищезазначеного періоду. З даних рорхахунків вбачається, що загальна сума заборгованості по податку за землю становить 49 065,76 грн. Відповідачі заперечували проти того, що в них існує заборгованість по земельному податку посилаючисьна те, що договір оренди землі закінчився ще в 2007 році.

Виходячи з того, що відповідачем самостійно розраховувалась заборгованість по земельному податку, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 49 065,76 грн. заборгованості по земельному податку.

Згідно з розрахунком ціни позову заборгованість по сплаті комунального податку у відповідача виникла з 12.04.2007 року і станом на 28.05.2010 року становить 2 200,59 грн., що підтверджується розрахунками поданими відповідачем та штрафними санкціями застосованими позивачем до відповідача за несвоєчасну сплату узгодженого боргу. Дана заборгованість визнається представниками відповідача повністю.

Згідно з розрахунком ціни позову заборгованість по сплаті збору за забруднення навколишнього природного середовища у відповідача виникла з 06.02.2007 року і станом на 28.05.2010 року становить 10 220,92 грн що підтверджується розрахунками поданими відповідачем та штрафними санкціями застосованими позивачем до відповідача за несвоєчасну сплату узгодженого боргу. Дана заборгованість визнається представниками відповідача повністю.

Відповідно ст. 20 п. 1 Закону України "Про оподаткування прибутків підприємств" відповідальність    за   правильність   нарахування, своєчасність    сплати    податку    та   дотримання   податкового законодавства   несе   платник  податку  у  порядку  та  розмірах, визначених  законом.  

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних (обов’язкових платежів) належить податок на додану вартість. Сума даного податку в повному обсязі зараховується до державного бюджету.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідач є платником податку на додану вартість.

Пунктом 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону України встановлено порядок визначення  сум податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України та строки проведення розрахунків.

Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.  

Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється  відповідним податковим  органом.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних (обов’язкових платежів) належить податок з власників транспортних засобів. Сума даного податку в повному обсязі зараховується до державного бюджету.

Відповідно до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів": платниками податку з власників транспортних засобів та  інших самохідних   машин   і  механізмів  є  підприємства,  установи  та організації,  які є юридичними особами,  іноземні  юридичні  особи (далі  -  юридичні  особи),  а  також громадяни України,  іноземні громадяни та особи без громадянства (далі -  фізичні  особи),  які здійснюють першу реєстрацію в Україні,  реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" є об'єктами оподаткування.

Стаття 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" - податок з  власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: юридичними особами  -  щоквартально  рівними   частинами   до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Податок з  власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється  юридичними  особами  на  підставі звітних   даних   про  кількість  транспортних  засобів  та  інших самохідних машин і механізмів станом на 1  січня  поточного  року. Обчислення  податку  з  власників  наземних  транспортних  засобів провадиться виходячи з об'єму  циліндрів  або  потужності  двигуна кожного  виду і марки транспортних засобів,  а податку з власників водних транспортних засобів -  виходячи  з  довжини  транспортного засобу за ставками, зазначеними у ст. 3 цього Закону України "Про систему оподаткування".

Юридичні особи  на  основі  бухгалтерського звіту (балансу) у строки,  визначені законом для річного звітного  періоду,  подають відповідному   органу   державної   податкової  служби  за  місцем реєстрації  транспортних  засобів  розрахунок   суми   податку   з власників   транспортних  засобів  та  інших  самохідних  машин  і механізмів на поточний рік  за  формою,  затвердженою  центральним податковим органом України.

Відповідно до ст. 7  Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" у разі  приховування  (заниження)  об'єктів  оподаткування  з власників   транспортних   засобів  стягуються  сума  несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та  землекористувачі сплачують земельний податок, а також  орендну  плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права  користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про плату за землю" платники  земельного  податку, а також орендної плати  за  земельні  ділянки  державної  або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному  органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний  рік  за  формою, встановленою  центральним  податковим органом, з розбивкою  річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Згідно зі ст. 17 "Про плату за землю" податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній  платі за  землі  державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за  місцезнаходженням земельної ділянки за базовий  податковий  (звітний)  період, який дорівнює календарному місяцю,  щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 26 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що за порушення Закону України "Про плату за землю" платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України, а статтею 27 вказаного Закону передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 143 Конституції України визначено,  що територіальні громади села,  селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки  і  збори   відповідно   до   закону.   Органи   місцевого самоврядування в межах повноважень,  визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктами 24  і  28  статті  26  Закону  України "Про місцеве самоврядування  в Україні" (зі змінами та доповненнями) установлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить встановлення місцевих податків, зборів і розмірів їх ставок у межах, визначених законом,  прийняття рішень  щодо  надання  відповідно  до  чинного законодавства пільг щодо сплати місцевих податків і зборів.

Статтею 15  Закону України "Про   систему   оподаткування" до  місцевих податків і зборів віднесено комунальний податок.  Пунктом 3 статті  15  цього Закону   визначено,   що  місцеві  податки  і  збори  (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими,  селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок,  установлених  законами  України. При  цьому  комунальний  податок  є  обов'язковим для встановлення сільськими,  селищними та міськими радами  за  наявності  об'єктів оподаткування  або  умов,  з  якими  пов'язане запровадження цього податку.

Порядок обліку  платників  податків,   зборів   (обов'язкових платежів)  визначається  центральним  органом державної податкової служби України.

Пунктом 4.1 розділу  4  Порядку  обліку  платників  податків, зборів  (обов'язкових  платежів),  затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України  від  19  лютого  1998  року  N80, установлено,що взяття на облік як  платників  податку юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх  місцезнаходженням  відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або,  у  випадках,  передбачених законодавством,  після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

Як встановлено статтею 19 Декрету ( 56-93 ),  місцеві податки і збори перераховуються до  бюджетів  місцевого  самоврядування  в порядку, визначеному радами, якими вони встановлюються.

Відповідно до статей  4,  5  Закону  платниками  податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні  особи,  на  яких  згідно  з  законами  України  покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).  Облік платників податків і зборів (обов'язкових  платежів)  здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" збір   за  забруднення  навколишнього  природного  середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів,   утворення   радіоактивних   відходів   (включаючи  вже накопичені)  (обчислюється  пропорційно   обсягу   та   активності радіоактивних  відходів,  а  також  для  експлуатуючої організації ядерних установок атомних електростанцій -  на  основі  показників виробництва  електричної  енергії  за  певний  період,  для  інших суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, перелік яких  визначається  Кабінетом  Міністрів  України,  -  пропорційно активності радіоактивних матеріалів,  та стягується одночасно з їх придбанням)  та  тимчасове  зберігання  радіоактивних  відходів їх виробниками   (обчислюється   пропорційно    терміну    зберігання радіоактивних  відходів  понад встановлений строк з урахуванням їх обсягу  та  активності).

П. 4 ст. 46 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища": кошти  від  збору  за  забруднення  навколишнього  природного середовища   (за   винятком  тих,  що  справляються  за  утворення радіоактивних  відходів  (включаючи  вже  накопичені) та тимчасове зберігання  радіоактивних  відходів їх виробниками) розподіляються між  місцевими  (сільськими,  селищними,  міськими),  обласними та республіканським  Автономної  Республіки  Крим,  а також Державним фондами    охорони    навколишнього    природного   середовища   у співвідношенні  відповідно 20, 50 і 30 відсотків, а між Київським, Севастопольським    міськими    та   Державним   фондами   охорони навколишнього  природного  середовища  -  у співвідношенні 70 і 30 відсотків.  Розподіл коштів від збору за забруднення навколишнього природного  середовища, що справляються за утворення радіоактивних відходів   (включаючи  вже  накопичені)  та  тимчасове  зберігання радіоактивних   відходів   їх  виробниками,  визначається  Законом України "Про поводження з радіоактивними відходами".

Платниками даного збору відповідно до п. 2.1 "Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" є суб'єкти господарювання незалежно від форм  власності,  юридичні  особи,  що не здійснюють господарської (підприємницької)   діяльності;   бюджетні,   громадські  та  інші підприємства,  установи  і  організації,  постійні  представництва нерезидентів,  які  зареєстровані  в Україні, або нерезиденти, які виконують   агентські   (представницькі)  функції  стосовно  таких нерезидентів  або  їх  засновників,  громадяни,  які здійснюють на території   України  і  в  межах  її  континентального  шельфу  та виключної  (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Об'єктами обчислення збору відповідно до п. 3.2 "Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища"  є для стаціонарних джерел  забруднення  -  обсяги  забруднюючих речовин,  які  викидаються  в  атмосферне  повітря  або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах,  для пересувних   джерел   забруднення   -   обсяги   фактично використаних   видів   пального,   в   результаті   спалення  яких утворюються забруднюючі речовини.

П. 7.1 "Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" платники збору  складають  податкові  розрахунки  за  формою, затвердженою  центральним  органом  державної  податкової  служби, наростаючим підсумком за квартал, півріччя, дев'ять місяців та рік і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним  днем  податкового  (звітного)  кварталу,  до  органів державної податкової служби: 1) за  місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення - у разі здійснення викидів стаціонарними  джерелами  забруднення  та скидів; 2) за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів - у разі розміщення відходів; 3) за  місцем  перебування  платника  збору  на   податковому обліку -   у   разі   здійснення   викидів  пересувними  джерелами забруднення.

Контроль  за  своєчасністю  та  повнотою  сплати  збору відповідно до п. 8.2. "Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" здійснюється  органами  державної  податкової служби, які згідно з планом  перевірок  залучають за попереднім погодженням працівників органу  виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища  Автономної  Республіки Крим та спеціальних підрозділів для перевірки правильності визначення платниками збору фактичних  обсягів  викидів  стаціонарними  джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

П. 9.2. "Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" встановлює, що  платники   несуть   відповідальність   за   правильність обчислення,   повноту   та   своєчасність   сплати,   а  також  за правильність   складання   і   своєчасність   подання   податкових розрахунків   органам   державної   податкової   служби  згідно  з законодавством. Штрафні   санкції   та   пеня   застосовуються   в   порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкове зобов’язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків зобов’язаний самостійно погасити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”у разі коли платник податків не  сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання  протягом граничних  строків, визначених  цим  Законом, такий платник   податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів,  наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми   податкового зобов’язання, - у розмірі  десяти  відсотків  погашеної  суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного  строку  сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у  розмірі  п’ятдесяти  відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пп. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Згідно до п. 16.4.1. п. 16.1 ст. 16 цього Закону пеня нараховується на  суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх  наявності)  із  розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Частиною 1 статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність, сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з п. 3.1.1. ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи  платника  податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.

Крім того, заявлена за позовом сума підтверджується належними доказами, податковий борг є узгодженим, а його розмір відповідачем не оспорюється.

Частиною третьою ст. 136 КАС України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з ч. 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, перевіривши повноваження представників відповідача, дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволеню, а саме в частині стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 361 402,59 грн. за рахунок його активів.

Що ж стосується решти позовних вимог, то в їх задоволенні слід відмовити, оскільки їх наявність в судових засіданнях позивачем не доведено.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 72 КАС України, Обставини,    які    визнаються сторонами,   можуть   не доказуватися перед судом,  якщо проти цього не заперечують сторони і  в  суду  не  виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Частиною 4 ст. 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з підприємства Літинська виправна колонія № 123 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області (22300, Вінницька область, смт. Літин, 2-й провулок Радянський, 9, код ЄДРПОУ 08679652)  податковий борг  в сумі 361 402,59 грн. (триста шістдесят одна тисяча чотириста дві гривні) 59 коп. за рахунок його активів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   12.07.10  

Суддя                                    Поліщук Ірина Миколаївна

06.07.2010